Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/16/23
Провадження № 2/711/619/23
11.04.2023 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі судового засідання - Щокань В.В.,
за участі:
представника позивача за довіреністю - Галасун Я.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», через свого представника Безменка Микиту Євгеновича, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 02.04.2008 уклали кредитний договір № CSІPGI0000004807, за умовами якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 110 000 грн. 00 коп. на термін до 02.04.2018, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановлені кредитним договором.
Крім того, згідно із заявою відповідача від 11.07.2008, кредитний договір № CSIPGI0000004807 від 02.04.2008 переведено з валюти гривня у валюту долар США.
Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця у період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати відповідно до кредитного договору. Крім того, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом.
Як зазначено, банк зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Разом з тим, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № CSIPGI0000004807. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також норм ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач також вказує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 ухвалено стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23158,39 [долар США], що еквівалентно 178319 грн. 60 коп., станом на 16.04.2009.
Позивач вважає, що враховуючи положення ст.ст. 526, 599 ЦК України, ухвалення Соснівським районним судом м. Черкаси рішення від 10.03.2011, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
У позовній заяві зазначено, що на даний час рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 не виконано боржником. Сума заборгованості становить - 23158,39 [долар США].
Вважає, що оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011, тобто за період з 02.04.2008 по 16.04.2009, то за період після набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011, з 22.03.2011 по 12.10.2022, відповідач має заборгованість у розмірі - 8032,47 [долар США], яка складається з наступного: 8032,47 [долар США] - 3 % річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 8032,47 [долар США] за кредитним договором № CSIPGS0000004807 від 02.04.2008 та судові витрати.
Ухвалою суду від 20.01.2023 позовну заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено судове засідання. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
15.03.2023 на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву. Зазначає, що надане позивачем рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011, яким стягнуто з нього заборгованість у розмірі 23 158,39 доларів США, ніяким чином не підтверджує, що й досі у нього існують невиконанні зобов'язання за спірним кредитним договором. При цьому, банк свідомо приховує інші рішення, ухвалені стосовно відсутності у нього заборгованості за кредитним договором № CSIPGS0000004807 від 02.04.2008, які спростовують доводи позивача (справи № 2314/2420/12 та № 711/10198/15). Крім того, розрахунок заборгованості, який додано позивачем до позовної заяви, не є належним та допустимим доказом. Так, звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, висвітлено у постанові від 24.06.2021 по справі №2314/2420/12, станом на 11.08.2015, заборгованість за кредитним договором № CSIPGS0000004807 від 02.04.2008 відсутня, а у розрахунку заборгованості за цей період нараховується 3 % річних.
Також зазначає, що з позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» він не може погодитись і в її задоволенні має бути відмовлено у повному обсязі, виходячи з того, що незалежно від валюти зобов'язання, незалежно від валюти кредиту, що отримав позичальник, всі похідні грошові зобов'язання мають виконуватись у гривні, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, а позивач у своїй позовній заяві просить стягнути 8032,47 доларів США, що вже є незаконним. Крім того, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011, на якому базуються позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», було виконано. До того ж, банк вже неодноразово звертався до суду з позовними заявами по спірному кредитному договору № CSIPGS0000004807 від 02.04.2008, але не зміг довести свої вимоги, зокрема:
1)у березні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.12.2012 у справі за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 задоволено позовні вимоги. Вирішено: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № CSIPI0000004807 від 02.04.2008, у розмірі 40 553,33 доларів США, що згідно з курсом НБУ еквівалентно 324008 грн. 94 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № CSIPI0000004807 від 02.04.2008, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), із зняттям з реєстраційного обліку місця проживання в органі, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Разом з тим, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2016 скасовано заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.12.2012. У подальшому, рішенням Придніпровського районного суду м, Черкаси від 07.05.2018 у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Постановою Верховного Суду від 24.06.2021 вказане вище рішення суду першої інстанції та постанову Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 змінено мотивувальну частину судових рішень;
2)у листопаді 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених вимог просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № CSIPI0000004807 від 02.04.2008 у розмірі 50210,01 доларів США, з яких: 28669,3 доларів США заборгованості за кредитом, 3700,48 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 716,09 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 14733,19 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, 11,76 доларів США та 2390,95 доларів США штрафів. Крім того, у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди від 26.12.2012 № 1 до кредитного договору № CSIPGI0000004807 недійсною. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.12.2017 у справі № 711/10198/15 відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 вказане вище рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Черкаської області від 13.03.2018 залишено без змін.
На його думку, що сторона позивача жодним доказом не змогла довести, що у нього (відповідача) існує заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не було надано жодного документу, який міг би довести його заборгованість. Крім того, вважає, що потрібно зважати на обов'язковість фактів, установлених судовими рішеннями, що набрали законної сили при розгляді інших справ.
Враховуючи зазначені вище обставини, просить відмовити позивачу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позову у повному обсязі за недоведеністю, необґрунтованістю та безпідставністю, а також визнати відсутність його заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
10.04.2023 на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив за № 20230320/1349 від 23.03.2023, яка підписана представницею АТ КБ «Приватбанк» Меркуловою В.В. Разом з тим, до відповіді на відзив не додано довіреність представника, яка зазначена, як додаток № 1, про що працівниками канцелярії Придніпровського районного суду м. Черкаси складено відповідний акт від 10.04.2023. Таким чином, враховуючи приписи ч. 4 ст. 183 ЦПК України, судом ухвалено повернути відповідь на відзив № 20230320/1349 від 23.03.2023 заявнику без розгляду, оскільки її подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті.
У судовому засіданні представниця позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Галасун Я.О. підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити у повному обсязі, на підставі обґрунтування, наведеного у ньому та з урахуванням доказів, які додані до позову. Крім того, зазначила, що позов про стягнення з відповідача боргу був лише один, який задоволений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011. На сьогоднішній день жодних оплат відповідачем не проводилось і його заборгованість перед банком становить - 23158,39 доларів США. Крім того, зазначила, що жодні судові рішення не встановили факту відсутності у відповідача заборгованості за кредитним договором. Доводи відповідача вважає помилковими. Не погодилась із тим, що позивачем пропущені строки позовної давності.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, на підставі обґрунтування, що наведене ним у відзиві на позов. Крім того, звернув увагу суду на те, що позивач не довів наявності у нього боргу, а також приховує судові рішення, якими встановлено факт відсутності заборгованості за спірним кредитним договором. Крім того, просив врахувати ту обставину, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 він повністю виконав, але доказів надати не може. Також зазначив про те, що позивачем пропущені строки позовної давності, а тому слід відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши думку учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 02.04.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000004807, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 110 000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 110 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15 % річних, а також інші платежі у порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту з моменту надання кредиту.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 11.07.2008, кредитний договір № CSIPGI0000004807 від 02.04.2008 переведено з валюти гривня у валюту долар США.
04.08.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 02.04.2008 № CS1PGI0000004807, відповідно до умов якої вказаний кредитний договір викладено у новій редакції.
Так, пунктами 1.1, 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 визначено, що банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 04.08.2008 по 02.08.2015 включно, у вигляді строкового кредиту, у розмірі 23382,99 дол. США, на споживчі потреби, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору.
Відповідно до пункту 8.3 додаткової угоди до кредитного договору від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме: двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,0 кв.м.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16.04.2009, у розмірі 23158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн. 60 коп.
Крім того, 26.12.2012 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807, відповідно до умов якої передбачено зменшити розмір заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, на розмір пені, а саме на 13590,79 дол. США (п. 1 додаткової угоди).
Пунктом 3 додаткової угоди від 26.12.2012 визначено викласти пункт 8.1 договору у такій редакції: 8.1. кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти на строк до 23.08.2028 у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23382,99 доларів США та у розмірі 5923,64 доларів США, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 на придбання нерухомості зі сплатою 14,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 даного договору.
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди від 26.12.2012, підписання цієї додаткової угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.12.2017 у справі № 711/10198/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26.12.2012 недійсною, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з відповідачів - відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживача та визнання додаткової угоди № 1 від 26.12.2012 недійсною - відмовлено. Предметом позовних вимог у цій справі було стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № СSІРGІ0000004807, станом на 11.08.2015. Вказане рішення залишено без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 13.03.2018 та постановою Верховного Суду від 10.12.2019.
Суд звертає увагу, що предметом даного спору були обставини щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком за інший період, ніж той, що був встановлений судовим рішенням від 10.03.2011.
До того ж, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2018 у справі № 2314/2420/12 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку, в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 24.06.2021 задоволено частково касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк». Змінено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2018 та постанову Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807. В іншій частині судові рішення залишено без змін.
У судовому засіданні встановлено, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11 відповідачем у добровільному порядку не виконане. Жодних належних та допустимих доказів про його виконання відповідачем до суду не надано.
Крім того, позивачем надано до суду розрахунок заборгованості та виписку з 02.04.2008 по 12.12.2022, по рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , яка містить рух коштів на балансі кредитної карти відповідача та всі операції за кредитною картою.
Відповідно розрахунку, наданого позивачем, виходячи з суми заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 у розмірі 23158,39 дол. США, - 3 % річних, за період з 22.03.2011 по 12.10.2022, становить 8032,47 дол. США.
Суд звертає увагу на те, що банківська виписка по рахунку має статус первинного документу, відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 № 578/5. Отже, вказана виписка і розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, враховуючи, що відповідно до п.5.4, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, як уже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807 у розмірі 23 158,39 доларів США, розрахованої станом на 16.04.2009.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16.04.2009, у розмірі 23158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн. 60 коп., а належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_1 суду не надав.
Крім того, доводи відповідача про встановлення судовими рішенням у інших справах факту відсутності у нього вказаної заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807 спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з постанови Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 2314/2420/12, судом виключено з мотивувальних частин рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2018 та постанови Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 посилання на відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 № CSIPGI0000004807, зокрема, яка визначена судовим рішенням від 10.03.2011. Посилання відповідача про, начебто, встановлення судовими рішеннями заборгованості, є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами. Іншими судовими рішеннями встановлювалися обставини щодо наявності/відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» за інший період і, відповідно у іншому розмірі.
Отже, за відсутності доказів погашення кредитної заборгованості, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника.
До того ж, суд зауважує, що звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
ПАТ КБ «ПриватБанк» використало право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, звернувшись у 2009 році до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором, із чим погодився й Соснівський районний суд м. Черкаси, який своїм рішенням від 10.03.2011, яке набрало законної сили, задовольнив вимоги банку про повернення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи зазначене вище, після набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011, позивач має право звернутися з вимогою про стягнення лише платежів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 10.12.2019 по справі № 711/10198/15.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, висвітленими у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Аналізуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід зробити висновок про те, що грошове зобов'язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей, яке також виникає з рішення суду, яким стягнуто заборгованість з боржника на користь кредитора.
Крім того, за правовими висновками Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку, що відповідачем не виконане перед позивачем рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.03.2011 у справі № 2-1714/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 № СSІРGІ0000004807, яка утворилась станом на 16.04.2009, у розмірі 23158,39 доларів США, що у гривневому еквіваленті складало 178 319 грн. 60 коп., як станом на 28.12.2022, тобто на час звернення до суду з цим позовом, так і на час розгляду справи. Відповідно, суд вважає, що відповідачем фактично не виконане грошове зобов'язання, яке виникло у зв'язку із кредитним договором між сторонами від 02.04.2008 із послідуючими змінами та доповненнями.
Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому, враховуючи ту обставину, що відповідачем не погашена заборгованість, яка стягнута за судовим рішенням, то зобов'язання відповідача перед банком за Кредитним договором не припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Отже, на думку суду, саме на розмір заборгованості 23158,39 доларів США, за період з 28.12.2019 по 12.10.2022,може бути здійснено нарахування за ст. 625 ЦК України, враховуючи, що у цій справі АТ «КБ «Приватбанк» пред'явило позов - 28.12.2022. Крім того, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивач звернувся за стягненням з ОСОБА_1 3 % річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 22.03.2011 до 12.10.2022, то суд, дослідивши розрахунок 3 % річних, проведений позивачем та пояснень, наданих представником позивача щодо порядку нарахування у межах строку позовної давності, провів власний розрахунок за період з 28.12.2019 (три роки, які передували зверненню до суду з даним позовом) по 12.10.2022 (у межах заявлених позивачем позовних вимог):
-за період з 28.12.2019 по 31.12.2019 (кількість днів - 4) розмір 3 % річних становить 7,61 дол. США [23158,39 дол. США (сума загальної заборгованості) х 3 % х 4 (кількість днів у періоді) : 365 (кількість днів у поточному році) : 100 = 7,61 дол. США];
-за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (кількість днів - 366) розмір 3 % річних становить 694,75 дол. США [23158,39 дол. США (сума загальної заборгованості) х 3 % х 366 (кількість днів у періоді) : 366 (кількість днів у поточному році) : 100 = 694,75 дол. США];
-за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (кількість днів - 365) розмір 3 % річних становить 694,75 дол. США [23158,39 дол. США (сума загальної заборгованості) х 3 % х 365 (кількість днів у періоді) : 365 (кількість днів у поточному році) : 100 = 694,75 дол. США];
-за період з 01.01.2022 по 12.10.2022 (кількість днів - 285) розмір 3 % річних становить 542,48 дол. США [23158,39 дол. США (сума загальної заборгованості) х 3 % х 285 (кількість днів у періоді) : 365 (кількість днів у поточному році) : 100 = 542,48 дол. США];
Загальний розмір 3 % за період з 28.12.2019 по 12.10.2022 становить 1939,59 доларів США. При цьому, судом враховується позиція, викладена відповідачем в судовому засіданні про те, що позивачем пропущені строки позовної давності, а тому і цих підстав ним позовні вимоги не визнавалися. Позивачем не подане до суду клопотання (заява) про поважність причин пропуску строку позовної давності та необхідність його поновлення. Отже, в даному випадку суд вважає, що доводи відповідача про застосування строків позовної давності підлягають до задоволення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 373/2054/16-ц, у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості в іноземній валюті, що передбачає і нарахування 3% річних саме з розміру заборгованості в іноземній валюті.
Отже, в цій частині доводи відповідача є безпідставними.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі - 1939,59 доларів США. В іншій частині позову слід відмовити.
Слід також зазначити, що інші доводи заперечень, на які посилається сторона відповідача є безпідставними та не є такими, що свідчать про можливість відмови в задоволенні позову у повному обсязі, а також спростовуються наявними та дослідженими доказами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4405 грн.01 коп.
Разом з тим, оскільки, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково на суму 1939,59 доларів США, що становить 24,1 % від заявлених вимог, то із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1061 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» (ідентифікаційний код - 14360570; місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) заборгованість у розмірі - 1939,59 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» (ідентифікаційний код - 14360570; місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судовий збір у розмірі 1061 грн. 60 коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17.04.2023.
Головуючий: С. М. Позарецька