П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/16087/22
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Домусчі С.Д., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - червень 2015 року, грудень 2015 року та листопад 2017 року;
-зобов'язати здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
-визнати протиправними дії щодо нездійснення нового розрахунку та виплати компенсації за невикористані 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби;
-зобов'язати здійснити розрахунок та виплату компенсації за невикористані 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що під час проходженні військової служби йому не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ).
Заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач, покликаючись на абзаци 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі- Порядок №1078), вважає, що місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем), для розрахунку індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року, оскільки, на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та до 01.03.2018 підвищення окладів не відбувалось.
При цьому, посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, позивач наполягав на тому, що повноваження державних органів, в даному випадку ВЧ НОМЕР_2 , щодо визначення, так званого базового місяця індексації грошового забезпечення, не є дискреційними.
Також ОСОБА_1 вважає, що ВЧ НОМЕР_2 розраховуючи, при звільненні, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, до складу грошового забезпечення не включила індексацію грошового забезпечення, що призвело до виплати вказаної складової, у значно меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - червень 2015 року, грудень 2015 року та листопад 2017 року та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату, останньому, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведених виплат.
Також суд визнав протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення нового розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку, останній, повинен був отримувати під час проходження військової служби.
Суд зобов'язав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 112 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 повинен був отримувати під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем ) січень 2008 року, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося 01.01.2008 та до 01.03.2018 не змінювалось.
Дії щодо порушення такого права, на думку суду першої інстанції, є протиправними.
Також, суд першої інстанції визначив, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, тому, відповідно, повинна включатися до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ), посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про визнання січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем ) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період 01.01.2016 по 28.02.2018.
На думку скаржника, базовим місяцем для розрахунку індексації є місяць, в якому відбулося зростання грошових доходів за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення, а тому оскільки у вересні та жовтні 2015 року у позивача було підвищення грошового забезпечення, такі місяці є базовими для обчислення індексації.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, а тому жодних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також немає.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Позивач, спираючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, наголошував на тому, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, а тому вважає мотиви та підстави, викладені в скарзі безпідставними та необґрунтованими.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 24.12.2013 по 22.02.2022 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_2 ).
Наказом від 21.01.2022 №38-ос ОСОБА_1 за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України, відповідно до пункту 2 і 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 22.02.2022 № 95-ОС штаб-сержант ОСОБА_1 старший розвідник-водій прикордонного оперативно-розшуковий відділу головного оперативно-розшукового відділу виключений зі списків особового складу.
При звільненні позивачу не в повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за 112 невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не включена індексація.
29.07.2022 позивач звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, надати розрахунок грошової компенсації за 112 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та документи на підтвердження виплати таких сум.
Листом від 09.08.2022 року № 11/Т-98 відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та зазначив, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 3 627,37 грн. була виплачена із застосуванням при розрахунку сум індексації місяця підвищення тарифних ставок (окладів) червень, грудень 2015 року та листопад 2017 року (місяці збільшення тарифної ставки у зв'язку із вислугою років та переведенням на іншу посаду).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Так, доводи апеляції можна розділити на дві частини, перша частина, стосується застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а друга, стосується нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням індексації під час розрахунку такої компенсації.
При цьому, спірним питанням виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є застосування січня 2008 року місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 26 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №400/1118/21, де висловив свою правову позицію щодо правильності визначення місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 27.07.2017 по 28.02.2018 (спірний період у цій справі).
Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції та зобов'язав нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.07.2017 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
Підставами для прийняття такого рішення слугували такі висновки суду.
З аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ) убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Як відзначив Верховний Суд, аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Досліджуючи обставини, в якому місяці відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, суд касаційної інстанції звернувся до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено підвищені схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови, вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Наведена постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.07.2017 по 28.02.2018.
Колегія суддів вважає, що наведене судове рішення ухвалено судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, адже подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
За таких умов, доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_2 , що січень 2008 року не може бути базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову у відповідній частині, відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі №400/1118/21.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення, в цій частині, апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_2 .
Переходячи до іншої частини доводів апеляційної скарги , яка стосується розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення, колегія суддів виходить з такого.
Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення позивача індексації при розрахунку грошової компенсації за невикористану частину додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Скаржник наполягає на тому, що індексація грошового забезпечення не має постійного характеру, а тому не є складовою грошового забезпечення, з якого має обчислюватися така компенсація.
Оцінюючи такі доводи скаржника, колегія суддів установила таке.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як передбачено пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР).
Інші додаткові відпустки надаються їм на підставі та в порядку, визначених відповідними законами України.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-XII (далі - Закон№3551-XII ), особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №962-ХІІ від 17.04.1991, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
За приписами пункту14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у разі звільнення, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей".
Сторонами не заперечується, що позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Спірним питанням є включення індексації до складу грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку розміру компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином слід констатувати, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, як складової конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.12.2020 у справі № 359/8843/16-а.
Таким чином, індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у вищевказаній частині також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними нормами законодавства та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя С. Д. Домусчі
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 21.04.2023.