Справа № 544/1583/22
№ 2/544/62/2023
іменем України
17 квітня 2023 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Сайко О.О.,
за участі секретаря Костенко Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Бондаренко О.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Ковтуна М.В.,
розглянувши в залі суду м. Пирятин по вул.Соборна,41, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл майна,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного сумісного майна. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем по справі перебувала в зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2004 року до 17 грудня 2019 року. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружжя проживали разом в будинку по АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві приватної власності згідно договору купівл-продажу від 03.09.2004 року. З моменту одруження і до моменту припинення шлюбних відносин позивач працювала та перебувала в оплатній відпустці по догляду за дітьми. Вони з відповідачем вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні права та обов'язки. За час спільного життя вони проводили покращення належного відповідачу майна, шляхом проведення косметичних ремонтів, обладнання ванної кімнати, встановлення бетонного паркану, підведення води до будинку, придбавали меблі та речі, необхідні для проживання. За спільні кошти вони з відповідачем придбали майна на суму 134 192 грн, яке є об'єктом спільної сумісної власності, проте відповідач в добровільному порядку відмовляється провести його розподіл. З червня 2022 року відповідач змінив замки у домоволодінні по АДРЕСА_1 , позбавивши її з дітьми особистих речей та даху над головою, а також меблів, та залишив всі поліпшення свого домоволодіння собі, поставивши позивача в скрутне матеріальне становище. Все майно, що було придбане залишилися в домоволодінні відповідача. Позивач просить визнати за нею право власності на наступне майно: паркан - 7000 гривень; вікна (зала кімната, прихожа, дитяча кімната) - 6192 гривні; вікна (ванна кімната) - 1330 гривень; вікна (спальня кімната) - 2200 гривень; бойлер - 2500 гривень; двері міжкімнатні - 6000 гривень; двері вхідні - 8000 гривень; плитка ванна кімната - 6000 гривень; меблі в дитячу кімнату - 10000 гривень; диван - 3600 гривень; шафа книжна - 2000 гривень; килим в залу кімнату - 2500 (сума уточнена у судовому засіданні) гривень; ліжко - 4300 гривень; котел - 2370 гривень; килим спальня кімната - 1500 гривень; карнизи - 400 гривень, всього на 66892 гривень. Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно на наступне майно: лінолеум в 4 кімнати - 6000 гривень; будматеріали в ванну кімнату (стекло вата, профіль, клей, фарба, гіпсокартон) - 5000 гривень; гіпсокартон в кімнату, клей - 5000 гривень;шафа в прихожу - 1500 гривень; сервант - 1500 гривень; шафа в залі кімнаті - 1200 гривень; меблі в кухні (стінка) - 4000 гривень; холодильник - 2500 гривень;підведення каналізаційної комунікації - 2800 гривень; ванна - 3000 гривень; унітаз - 2000 гривень; пральна машина - 5000 гривень; килим прихожа - 1000 гривень; пісок, щебінь, цемент для бетонування двору - 8000 гривень; складові опалення - 2000 гривень;диван малютка 1000 гривень; шпалери - 5000 гривень;стіл кухонний - 1000 гривень; мийка на кухні - 1000 гривень; плитка на кухні - 800 гривень; плінтуса, багети - 1500 гривень; пластикові стелі - 3000 гривень; умивальник в ванній кімнаті - 500 гривень; телевізор - 1500 гривень; откоси на вікнах - 1500 гривень, всього на суму 67300 гривень. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 різницю 408 гривень та понесені та підтверджені судові витрати.
У судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Надали пояснення, аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві.
Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення вимог позивача у тій формі, в якій вони сформульовані у позовній заяві. Відповідач не заперечував щодо поділу рухомого майна, що придбане подружжям за спільні кошти в період шлюбу за вартістю, зазначену позивачем у позові. Проте відповідач заперечував щодо поділу в натурі будівельних робіт та матеріалів, оскільки їх поділ завдасть шкоди та руйнування будинку, який належить йому на праві особистої власності.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні дала пояснення про те, що добре знає колишнє подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Підтвердила, що подружжя поступово проводили ремонті роботи у будинку, в якому проживали. Вона також допомагала позивачці клеїти шпалери. Підтвердила, що в період спільного проживання сторони придбали деяке майно: зокрема диван, ванну, ліжко двохярусне, стінку меблеву, ліжко у спальні, шафу, пральну машину, телевізор.
Свідок ОСОБА_6 у суді підтвердила, що проживає по-сусідству із сторонами. Коли сторони проживали разом у будинку по АДРЕСА_1 , вона заходила до них у гості. Бачила, що подружжя проводили ремонтні роботи у будинку: міняли паркан, вікна у будинку, прибрали піч. Разом вони придбали диван-малютку, шафу. Позивачка розповідала їй, що для ремонту вони брали кредит у банку.
Свідок ОСОБА_7 , який є неповнолітнім сином сторін, пояснив суду, що в період спільного проживання батьків було придбано ряд майна: ліжко, шафу-купе, шпалери та лінолеум, диван кутовий, телевізор, бойлер. Майно було придбане за кошти його матері, у тому числі «декретні виплати». Батьку заробітну плату на роботі затримували. Але потім мама з'ясувала, що батько кошти від неї приховував. Для того, щоб придбати необхідні меблі, мама брала кредити, які вона та її родичі погашали. В будинку, де вони жили, батьки проводили ремонтні роботи, клеїли шпалери, батько робив ремонт у ванній кімнаті, клав плитку, встановив унітаз.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача таїх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:
Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2004 року до 17 грудня 2019 року (а.с. 8-10). Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12). Подружжя проживали в будинку по АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 03.09.2004 року (а.с.13-15).
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.368 ЦК України).
У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом встановлено, що у період шлюбу сторонами за спільні кошти були придбано такі речі і предмети домашнього вжитку: шафа в прихожу вартістю 1500 гривень; сервант - 1500 гривень; шафа в залі кімнаті - 1200 гривень; меблі в кухні (стінка) - 4000 гривень; холодильник - 2500 гривень; ванна - 3000 гривень; унітаз - 2000 гривень; пральна машина - 5000 гривень; килим прихожа - 1000 гривень; диван малютка 1000 гривень; стіл кухонний - 1000 гривень; мийка на кухні - 1000 гривень; умивальник в ванній кімнаті - 500 гривень; телевізор - 1500 гривень; бойлер - 2500 гривень (а.с.86) ; меблі в дитячу кімнату - 10 000 гривень; диван - 3600 гривень; шафа книжна - 2000 гривень; килим в залу кімнату - 2500 гривень ( вартість з урахуванням зносу узгоджена сторонами у судовому засіданні) (а.с.16); ліжко - 4300 гривень (а.с.18); котел - 2370 гривень (а.с.19); килим в спальній кімнаті - 1500 гривень; карнизи - 400 гривень, всього на суму 55 870 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн.
Відповідач у судовому засіданні погодився та визнав, що указані речі буди набуті в період їх спільного з позивачкою проживання, тому ці обставини відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Ці речі суд визнає об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Відповідач не оспорював вартості вказаних речей, тому суд прийняв їх вартість як дійсну.
Таким чином, з урахуванням принципу рівності часток, та з урахуванням заявлених позовних вимог, розподілу підлягає таке набуте спільно в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно:у власність позивача ОСОБА_1 виділити: бойлер вартістю 2500 гривень; меблі в дитячу кімнату - 10000 гривень; диван - 3600 гривень; шафу книжна - 2000 гривень; килим в залу кімнату - 2500 гривень; ліжко - 4300 гривень; котел - 2370 гривень; карнизи - 400 гривень, усього майна на суму 27670 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят) грн. У власність відповідача ОСОБА_2 виділити із спільної сумісної власності: шафу в прихожу вартістю 1500 гривень; сервант - 1500 гривень; шафу в залі кімнаті -1200 гривень; меблі в кухні (стінка) - 4000 гривень; холодильник - 2500 гривень; ванна -3000 гривень; унітаз - 2000 гривень; пральну машину - 5000 гривень; килим прихожа -1000 гривень; диван малютка 1000 гривень; стіл кухонний - 1000 гривень; мийку на кухні -1000 гривень; умивальник в ванній кімнаті - 500 гривень; телевізор - 1500 гривень; килим в спальній кімнаті - 1500 гривень; усього майна на суму 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн.
Різниця вартості часток виділеного майна складає 265 грн, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
Стосовно розподілу решти майна, вимогу про виділення якого в натурі заявила позивач (паркан, вікна, гіпсокартон, двері, плитка, пластикові стелі, шпалери, пісок, цемент, складові опалення, лінеліум, підведення каналізації та інші будівельні матеріали), суд зазначає наступне. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що, перебуваючи в шлюбі, сторони проживали в будинку, що належить на праві власності відповідачу, покращували належне йому майно шляхом проведення косметичних ремонтів у будинку, влаштування паркану, обладнання ванної кімнати тощо.
Грошові кошти, які за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту житла, в якому вони проживали, були ними використані з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім'ї (ремонт у кімнатах, облаштування ванни та інше). Здійснені ремонтні роботи та матеріали є невід'ємною частиною будинку та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як обєкта.
Натомість позивачем не надано доказів того, яку частину проведених робіт та матеріалів, які використані для поліпшення, було виконано та придбано саме нею, яка її вартість, що не дає суду можливості визнати, яка саме частка є спільною сумісною власністю, що підлягає поділу. Звіт про оціночну вартість домоволодіння, що належить на праві власності відповідачу станом на 2022 рік (а.с.30-40) та надані фото із сімейного архіву (а.с.21-24), пояснення свідків не доводять вищезазначені обставини. До того ж позовних вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя позивачка не заявляла. При цьому позивачка також не ставить питання про компенсацію витрат, а про виділ майна в натурі, що не є можливим, оскільки його відокремлення завдасть шкоди цілісності майна яким є будинок як об'єкт нерухомості.
За таких обставин, в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі у задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн належить стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (27935*992,4/66892), що становить 414,82 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263- 265, 352 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: шафа в прихожу вартістю 1500 гривень; сервант - 1500 гривень; шафа в залі кімнаті - 1200 гривень; меблі в кухні (стінка) - 4000 гривень; холодильник - 2500 гривень; ванна - 3000 гривень; унітаз - 2000 гривень; пральна машина - 5000 гривень; килим прихожа - 1000 гривень; диван малютка 1000 гривень; стіл кухонний - 1000 гривень; мийка на кухні - 1000 гривень; умивальник в ванній кімнаті - 500 гривень; телевізор - 1500 гривень; бойлер - 2500 гривень; меблі в дитячу кімнату - 10000 гривень; диван - 3600 гривень; шафа книжна - 2000 гривень; килим в залу кімнату - 2500 гривень; ліжко - 4300 гривень; котел - 2370 гривень; килим в спальній кімнаті - 1500 гривень; карнизи - 400 гривень, всього на суму 55870 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн.
Виділити із спільної сумісної власності у власність позивача ОСОБА_1 : бойлер вартістю 2500 гривень; меблі в дитячу кімнату - 10000 гривень; диван - 3600 гривень; шафу книжна - 2000 гривень; килим в залу кімнату - 2500 гривень; ліжко - 4300 гривень; котел - 2370 гривень; карнизи - 400 гривень, усього майна на суму 27670 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят) грн.
У власність відповідача ОСОБА_2 виділити із спільної сумісної власності: шафу в прихожу вартістю 1500 гривень; сервант - 1500 гривень; шафу в залі кімнаті - 1200 гривень; меблі в кухні (стінка) - 4000 гривень; холодильник - 2500 гривень; ванна - 3000 гривень; унітаз - 2000 гривень; пральну машину - 5000 гривень; килим прихожа - 1000 гривень; диван малютка 1000 гривень; стіл кухонний - 1000 гривень; мийку на кухні - 1000 гривень; умивальник в ванній кімнаті - 500 гривень; телевізор - 1500 гривень; килим в спальній кімнаті - 1500 гривень; усього майна на суму 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн.
Стягнути із відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 ) різницю вартості спільного майна в сумі 265 (двісті шістдесят п'ять) грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 ) у повернення сплаченого судового збору 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 82 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 21.04.2023.
Головуюча О.О. Сайко