Справа № 369/12721/22
Провадження № 1-кп/369/1460/23
іменем України
21.04.23 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022111380000847 від 25 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, який має професійно технічну освіту, працює не офіційно різноробочим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово було продовжено, останній раз Указом Президента України № 757/2022 від 22 листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
23 листопада 2022 року, близько 11:00 год. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи в магазині «Аврора», що розташований за адресою: вул. Святоюріївська, 11, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагачення, діючи в умовах воєнного стану, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до стелажу з товарами та повторно здійснив крадіжку товарно- матеріальних цінностей, належних ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», а саме викрав сумку туристичну, камуфляжного забарвлення, з плечовими ременями, виготовлену з текстилю, арт. № 56353, вартістю 350,67 грн. Після цього, ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищевказаний викрадений товар, не розрахувавшись на касі, вийшов з магазину «Аврора» та пішов у невідомому напрямку, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» майнової шкоди на суму 350, 67 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та додав, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинив це кримінальне правопорушення. Зазначив, що за вчинене йому соромно, про вчинене дуже жалкує, щиро розкаюється та завіряє суд, що подібного більше не вчинятиме. Також зазначив, що сумку повернув працівникам поліції з усіма бирками, тобто не порушуючи її цілісність.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах та під час проголошення останнього слова щиро розкаявся, просив суд суворо не карати та запевнював, що в подальшому подібного не вчинятиме. При цьому, просив обмежитись штрафом або умовним терміном.
Прокурор в судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків просив призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі, зарахувавши йому невідбуту частину покарання за попереднім вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року. Крім того, просив вирішити питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. При цьому, надіслав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд за його відсутності, стосовно міри покарання поклався на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Беручи до уваги що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, враховуючи заяву представника потерпілого про розгляд справи за його відсутності, вислухавши останнє слово обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, одружений має на утриманні малолітню дитину, працює не офіційно різноробочим на Новій Пошті, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, раніше неодноразово судимий , вартість майна, викрадення якого вчинив ОСОБА_4 , а саме на суму 350,67 грн, яке фактично було повернуто потерпілому на відповідальне зберігання.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченого своєї протиправної поведінки, готовності нести відповідальність за вчинене та добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків, шляхом повернення викраденого майна представнику потерпілого.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, що дорівнює її мінімальному розміру.
Разом з тим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим на підставі ст. 75 КК України звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вказаний вид і розмір покарання та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання з іспитовим строком, суд виходить насамперед з того, що позбавлення чи обмеження прав і свобод обвинуваченого, у формі фізичної ізоляції від суспільства не є необхідним у цій конкретній справі для захисту суспільства та задоволення почуття обурення й справедливості потерпілого, і суспільства в цілому, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , характеру та обставин його вчинення.
Більше того, суд враховує, що вартість майна, яке викрав обвинувачений, а саме сумка туристична, камуфляжного забарвлення, з плечовими ременями, виготовлену з текстилю, арт. № 56353, становить 350,67 грн, що знаходиться на порозі з адміністративною відповідальністю.
Звідси, виходячи, з пануючої нині ієрархії загальнолюдських цінностей цілком виправданим є застосування до покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України, що повною мірою узгоджується з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.
Твердження прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, не заслуговують на увагу та суперечать положенням ст. 71 КК України згідно з якими, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
З огляду на положення ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Звідси, іспитовий строк за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_4 фактично сплинув 13 листопада 2021 року.
Відповідно до формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення 23 листопада 2022 року. Тобто, після закінчення іспитового строку за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року.
Враховуючи наведене, підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке є предметом судового розгляду в період іспитового строку у суду немає.
Більше того, прокурор не надавав суду будь-яких доказів та не довів у судовому засідання, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку.
Суд зауважує, що іспитовий строк закінчується в останній день строку, тривалість якого встановлена судом. При цьому, чинний Кримінальний кодекс України, при вирішення питання про призначення покарання за сукупністю вироків, не містить будь-яких застережень щодо необхідності звільнення від відбування покарання засудженого після закінчення іспитового строку за попереднім вироком.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 скасувати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 скасувати.
Речові докази: сумка туристична, камуфляжного забарвлення, з плечовими ременями, виготовлена з текстилю, арт. № 56353, яка передана на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_5 , залишити в розпорядженні законного власника ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», код ЄРДПОУ 41130363.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1