12 квітня 2023 року
справа № 755/12690/21
провадження № 22-ц/824/3059/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою «Приватбанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Київ від 15 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В липні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2018 року у розмірі 319020,00 грн та судові витрати у розмірі 4785,30 грн.
Заочним рішення Дніпровського районного суду м. Київ від 15 жовтня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 190 675, 17 грн.
В решті задоволення позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 2860,12 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник банку подала апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 275 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначає, що при укладенні договору сторони керувались положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України. Представник банку посилається на ч. 1 ст. 1048 ЦК України відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом та якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому останній підтвердив ознайомлення з основними умовами, а тому був належним чином повідомлений про умови кредитування , розмір відсоткової ставки та штраф.
В судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний судом не переглядається.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками першої інстанції виходив із відсутності доказів на підтвердження ознайомлення відповідача з умовами кредитування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом АТ КБ «Приватбанк» посилалось на те, що ОСОБА_1 підписав заяву із позивачем від 10.08.2018 року з метою отримання банківських послуг.
Відповідачем умови кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на 11.07.2021 рік у розмірі 319020,00 грн, яка складається з:
190675,17 грн - заборгованість за тілом кредитом
86 604,82 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
11368,48 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
30371,53 - заборгованість за простроченими відсотками;
0,00 - нарахована пеня;
0,00 - нарахована комісія;
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог представником банку до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, виписку з банківської картки, довідку про видачу банківських карток, анкету-заяву, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, споживчий паспорт кредиту.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.08.2018 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо.
Втім, в анкеті-заяві тип банківської картки, розмір кредитного ліміту та розмір процентної ставки не зазначено.
Відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився також анкета-заява не містить. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
Витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.08.2018 року шляхом підписання анкети-заяви.
Посилання банку на паспорт споживчого кредиту, який містить підпис боржника, як на підтвердження ознайомлення останнього із умовами кредитування, судом не приймається, оскільки наведена інформація стосується різних типів кредитних карток, в той час як анкета- заява не містить відомостей щодо типу картку, яку отримано відповідачем. Крім того, відповідно до паспорту кредиту, інформація кредитування зберігає чинність та є актуальною до 01.10.2019 року, в той час як заборгованість позивач просить стягнути станом на 11.07.2021 рік.
Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови кредитного договору.
Відповідно до висновку Верховного Суд у постановах від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, від 15.06.2022 у справі № 333/5483/20 ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вимоги щодо стягнення відсотків в порядку ст. 1048 ЦК України позивачем в суді першої інстанції заявлено не було, тому апеляційним судом такі вимоги переглянуті бути не можуть.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Київ від 15 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді