Справа №359/8315/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3083/2023
15 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року (суддя Борець Є.О.) про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності,
встановив:
у листопаді 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя та просила виділити у її особисту приватну власність автомобіль марки Toyota Rav 4, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , що набута на підставі попереднього договору купівлі-продажу №720/ДН1/332 від 11 червня 2020 року; стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 1 236 000грн, що складає різницю у вартості майна, яке залишається у його особистій приватній власності; стягнути вартості орендної плати, що отримує відповідач на підставі договору оренди від 16 липня 2022 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , за користування будинком за адресою в АДРЕСА_3 , який є об'єктом спільної сумісної власності, з 16 липня 2022 року до моменту постановлення рішення по даній справі; та стягнути з відповідача судові витрати.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що 12 листопада 2010 року уклала шлюб з відповідачем, який розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2022 року. Вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначала, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі ними набуто у спільну сумісну власність наступне майно: автомобіль марки Toyota Rav 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого станом на 1 вересня 2022 року складала 1 208 600грн; автомобіль марки Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ринкова вартість якого станом на 1 вересня 2022 року складала 1 297 100грн; автомобіль марки Nissan Qashqai, SJNFEAJ11UZ0800073, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість якого станом на 1 вересня 2022 року складала 679 999грн; житловий будинок, загальною площею 177кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер
3220880902:05:007:0038, загальною площею 0,0554га, за адресою: АДРЕСА_3 , набутий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2015 року, ринкова вартість якого станом на 1 вересня 2022 року складала 4 095 000грн; квартира АДРЕСА_4 , , 2, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , що набута на підставі попереднього договору купівлі-продажу №720/ДН1/332 від 11 червня 2020 року, ринкова вартість якої станом на 1 вересня 2022 року складала 2 211 500грн.
Крім того позивач стверджувала, що 16 липня 2022 року між відповідачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди будинку за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до якого із зазначеної дати відповідач отримує орендну плату у розмірі 45 000грн. Отже з 16 липня 2022 року по день подачі позову відповідачем отримано 180 000грн.
Позивач зазначала, що на момент подачі позову вона повністю позбавлена доступу до всього майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності. У розпорядженні відповідача знаходяться всі три автомобілі, в тому числі автомобіль марки Toyota Rav 4, який зареєстрований за нею. Зазначений автомобіль був всупереч її волі переоформлений на матір відповідача - ОСОБА_6 . Після скасування реєстрації даного автомобіля та поновлення реєстрації автомобіля на неї, автомобіль їй не повертався.
Позивач посилалася на те, що після 24 лютого 2022 року вона разом з дітьми виїхала в місто Кам'янець-Подільський, де проживала деякий час. Після повернення до Києва доступу до будинку в АДРЕСА_3 , де вони проживали сім'єю, у неї не було, а з будинку були вивезені всі її особисті речі (одяг, прикраси тощо). Крім того, їй стало відомо, що 16 липня 2022 року, всупереч інтересам сім'ї, відповідач здав у оренду житловий будинок і станом на день подачі позову будинком користуються чужі люди, вона повністю позбавлена доступу до будинку, можливості користування ним та разом з дітьми змушена винаймати житло.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Неупокоєва Н.К. направила до суду заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачці у користування автомобіль марки Toyota Rav 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також представник позивачки просила накласти арешт на автомобіль марки Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; житловий будинок, загальною площею 177кв.м, що розташований на земельній ділянці - кадастровий номер 3220880902:05:007:0038, загальною площею 0,0554га, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 47,07кв.м, будівельна адреса АДРЕСА_7 , , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 . Крім того представник позивачки просила заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо житлового будинку, загальною площею 177кв.м, що розташований на земельній ділянці - кадастровий номер - 3220880902:05:007:0038, загальною площею 0,0554га, за адресою: АДРЕСА_3 , та квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 47,07кв.м, будівельна адреса АДРЕСА_7 .
Представник позивача зазначала, що після скасування реєстрації автомобіля марки Toyota Rav 4 за матір'ю відповідача та поновлення реєстрації вказаного автомобіля на позивачку, автомобіль їй не повертався, що підтверджується документами, які витребувані із Регіонального сервісного центру та надані разом із позовною заявою, адже на момент переоформлення автомобіля він знаходився у відповідача, а незаконна реєстрація була скасована за ініціативою Сервісного центру та без фактичного повернення автомобіля власниці. Незаконні дії відповідача щодо переоформлення даного автомобіля та не повернення його позивачці, як особі на яку він зареєстрований, стало підставою для звернення позивачки з відповідною заявою до правоохоронних органів.
Крім того, після повернення позивачки з дітьми з м. Кам'янець-Подільський, де вони перебували в евакуації з 24 лютого 2022 року, до Києва, відповідач перешкоджає доступу до будинку в АДРЕСА_3 , в якому сторони проживали сім'єю. Станом на день подачі заяви про забезпечення позову будинком користуються чужі люди. З зазначеного вбачається, що відповідач вчиняє недобросовісні дії, направленні на позбавлення позивачки за будь-який рахунок частки в спільній сумісній власності.
Представник позивачки стверджувала, що право власності на спірну квартиру АДРЕСА_9 , , АДРЕСА_10 , не оформлено. Водночас позивачка не є стороною попереднього договору, що може стати підставою для подальшого оформлення даного майна на відповідача без участі позивачки та вчинення відповідачем дій, які можуть привести до ускладнення виконання рішення суду.
Представник позивачки вважала, що задля забезпечення можливості реального виконання рішення суду, зокрема виділення у особисту приватну власність позивачки автомобіля марки Toyota Rav 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , задля можливості фізичного збереження даного автомобіля, адже на момент перереєстрації 19 серпня 2022 року на матір відповідача, вказаний автомобіль був в належному технічному стані, в аварії не був, даний транспортний засіб має бути повернуто позивачці до постановлення рішення по даній справі.
Крім того, представник позивачки зазначала, що для уникнення недобросовісних дій та зловживання своїми права з боку відповідача, є необхідність в накладені арешту на все рухоме та нерухоме майно, титульним власником якого є відповідач, та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо нерухомого майна, яке зареєстровано на відповідача та є предметом спору у даній справі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року заяву задоволено частково, накладено арешт на автомобіль марки Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , а також на автомобіль марки Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , що зареєстровані за ОСОБА_1 . У задоволенні заяви в частині вжиття інших заходів забезпечення позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що під час подачі заяви про забезпечення позову було порушено ч. 1 ст. 151 ЦПК України, оскільки вказана заява не підписана особисто позивачем, а ЦПК України не передбачає можливості подання заяви про забезпечення позову представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в
інтересах заявника.
Відповідач вважає, що також було порушено п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначено ціну майна, про забезпечення якого просить позивачка. Відповідач зазначає, що позивачка окреслила ціну спірного майна станом на 1 вересня 2022 року, не зазначивши, що це є середня ринкова ціна, не надавши звіти про оцінку тощо.
Відповідач посилається на те, що позивачка не надала документи, які б підтверджували набуття спірного майна під час перебування сторін у шлюбі та взагалі не надала документи, які б підтверджували, що спірне майно зареєстроване за відповідачем.
Відповідач вважає, що був порушений порядок подання заяви про забезпечення позову, оскільки таку заяву не було подано після відкриття провадження у справі, одночасно з пред'явленням позову, а тим паче до подання позовної заяви.
Також відповідач зазначає, що позивачка не подала будь-яких доказів, які б підтверджували, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується врученням поштових відправлень 2 лютого та 23 лютого 2023 року (с.с.71, 76), двічі у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність ОСОБА_2 .
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 , який у судовому засіданні 15 лютого 2023 року підтримав доводи апеляційної скарги та додав, що автомобілі, на які суд наклав арешт, йому не належать, а в подальшому, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи у апеляційному суді, у судове засідання не з'явився, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобілі Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , та Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , є предметом позову, вказані транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 , тому він має об'єктивну можливість в будь-якій час відчужити їх у власність інших осіб, що істотно утруднить виконання рішення суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки в спільному майні.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, які можуть призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 381/4019/18, постанова від 12 лютого 2020 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка не просила виділити їй у власність автомобілі Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , та Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , а зі змісту позовних вимог вбачається, що вказані транспортні засоби вона вважала за необхідне залишити у власності відповідача, стягнувши з нього компенсацію частини вартості цих автомобілів.
Отже, наклавши арешт на спірні автомобіля, які позивачка вважала за необхідне залишити у власності відповідача, суд першої інстанції не дотримався принципу співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, та не обґрунтував, як саме накладення арешту на автомобілі забезпечить можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Також суд першої інстанції не пересвідчився, що спірні автомобілі на час пред'явлення даного позову належать відповідачу.
З наданих відповідачем апеляційному суду документів вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3470456 від 21 жовтня 2022 року, оформленому та підписаному в сервісному центрі 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, відповідач відчужив автомобіль Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_6 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішній справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 14 березня 2023 року автомобіль Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований на ОСОБА_6 .
Разом з цим, вказана особа не залучена до участі у справі у якості відповідача.
Отже, у порушення п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, суд першої інстанції наклав арешт на майно особи, яка не є відповідачем у даній справі.
За таких обставин, ухвала суду в частині накладення арешту на автомобілі Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , та Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в цій частині.
В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується і відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги, що нормами процесуального права передбачено, що заява про забезпечення позову повинна бути підписана тільки позивачем, а представник позивача таких повноважень немає, що позивачем не надано доказів у підтвердження ціни позову і вона визначена на 1 вересня 2022 року, що є порушенням п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду в частині накладення арешту на автомобілі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у
задоволенні заяви про забезпечення позову про накладення арешту на автомобілі.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року в частині накладення арешту на автомобілі скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Неупокоєвої Наталії Костянтинівни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі Toyota Land Cruiser 150, номерний знак НОМЕР_3 , та Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк