Справа № 644/7205/21 Номер провадження 22-ц/814/94/23Головуючий у 1-й інстанції Черняк В.Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 квітня 2023 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Владіміров Р.В.,
з участю представника заявника - адвоката Турутя З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Турутя Захаром Олеговичем,
на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2022 року, постановлене суддею Черняк В.Г. (повний текст складено 31 січня 2022 року),
по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту перебування на утриманні,
03.08.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що із 22.11.2003 перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Із 01.09.2016 вона, заявниця, перебуває на обліку у Відділі обслуговування громадян №9 (Індустріальний) ГУПФ України в Харківській області, а її чоловік, ОСОБА_2 - на обліку ГУ ПФ України в м.Києві. Розмір пенсії ОСОБА_2 перевищував її пенсію та був постійним і основним джерелом існування родини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Після його смерті заявниця звернулась до ГУПФ України в Харківській області із заявою щодо переходу на пенсію чоловіка у зв'язку із втратою годувальника, але їй було відмовлено через те, що із 2016 року вона не проживала з чоловіком. Заявниця вважає таку відмову неправомірною, а факт спільного проживання з чоловіком підтвердженим належними письмовими доказами, та просить захистити порушене право у межах заявлених вимог.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.01.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання із чоловіком, починаючи із 2016 року, у зв'язку із чим не можливо встановити факт перебування заявниці на його утриманні.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Турутя З.О., оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зазначає, що згідно п.2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, документом, що засвідчує перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї є документ про реєстрацію місця проживання (разом із годувальником за однією адресою), а не довідка про взяття на обліку внутрішньо-переміщеної особи.
Таким чином, на думку заявника, належними доказами, відповідними відтисками печаток у паспортах, підтверджено, що із 15.06.1990 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; за цією ж адресою із 07.11.2001 зареєстрована вона, заявниця.
Спільне проживання їх, як подружжя, за вказаною адресою також підтверджується відомостями по будинкової книги домоволодіння, а також свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , де зазначено, що місцем смерті є м.Краснодон, м.Суходільськ Луганської області, тобто місто, де була зареєстрована і проживала заявниця.
Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» вважає належними та допустимими доказами, які мають братися судом до уваги довідку про склад сім'ї №74 від 01.02.2021, акт про фактичне проживання разом із померлою особою на день його смерті №5 від 29.01.2021 та довідка №20 від 21.05.2021, видані управлінням по життєзабезпеченню м.Суходіліську адміністрації м.Краснодона та Краснодонського району луганської народної республіки.
Звертає увагу, що із серпня 2017 року по день смерті померлий ОСОБА_2 не отримував пенсію, унаслідок чого в ГУ ПФУ в м.Києві виникла заборгованість у розмірі 494 333,46 грн. Таке зупинення відбулося у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік переміщеної особи, виданої ОСОБА_2 , із підстав встановленого факту його відсутності за місцем фактичного проживання/перебування.
Просить врахувати апеляційний суд при перегляді судового рішення нові докази, які не становили предмет дослідження суду першої інстанції, а саме: копію листа Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації від 21.02.2022 №101-1523/02; рішення УПСЗН Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №310 від 22.06.2017; витяг рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.06.2017 №25; акти від 03.06.2017, 07.06.2017. Такі докази мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.02.2023 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 06.02.2023.
17.02.0023 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Харківській області на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Розгляд справи просить проводити без участі представника управління.
У відзиві ГУ ПФУ в Харківській області наголошує, що заявник на підтвердження факту перебування на утриманні свого померлого чоловіка надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких їх фактичне місце проживання/перебування - різні.
Також зазначає, що у даному випадку із заяви ОСОБА_1 про становлення факту перебування на утриманні вбачається спір про право, а саме право на переведення на пенсії у зв'язку із втратою годувальника, що не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
У суді апеляційної інстанції адвокат Турутя З.О. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 22.11.2003 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 ./а.с.9/
Згідно ксерокопій паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно із 15.06.1990 та із 07.11.2003./а.с.4-5,6-8/
Згідно довідки від 06.05.2016 №6332015789, виданої УПСЗН адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ./а.с.20/
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 ./а.с.18/ У період із 01.12.2020 по 31.05.2021 вона одержувала пенсію щомісячно в розмірі 1 769,00 грн., що в загальній сумі складає 10 614,00 грн./а.с.21/
Згідно довідки від 03.11.2016 №6133 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 ./а.с.30/
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, місце смерті: Луганська область, місто Краснодон, місто Суходільськ; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ./а.с.22/
Відповідно до протоколу розрахунку боргу №1 від 04.01.2022, здійсненого відповідним органом ПФУ, ОСОБА_2 нараховано за період з 01.08.2014 по 21.01.2021 до виплати пенсію в загальній сумі 494 333,46 грн., щомісячний розмір якої з березня 2019 по січень 2021 роки складав 12 985,30 грн. /а.с.70-71/
03.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Рішенням ГУПФУ в Запорізькій області від 04.06.2021 №137 відмовлено у перерахунку пенсі. Зазначено, що за документ про реєстрацію місця проживання (разом із годувальником за однією адресою), що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_1 надала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в яких фактичне місце проживання/перебування заявниці та її померлого чоловіка різні. Роз'яснено право оскарження такого рішення./а.с.19/
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, районний суд виходив із того, що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження факту перебування на утриманні свого померлого чоловіка.
Апеляційний суд із таким висновком районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів.
Частиною першої статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, які можуть бути встановлені судом визначений частиною першою статті 315 ЦПК України і він не є вичерпним, а саме, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Аналіз норм статей 4, 5, 10, 26, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що чоловік (дружина) став непрацездатними, а саме, досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на отримання пенсії (за їх вибором) за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, за умов, що вони були на повному утриманні померлого годувальника, та за умов наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Відповідно до п.2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (зі змінами та доповненнями) до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).
Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має юридичне значення для переходу на пенсію у разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Матеріалами справи підтверджено, що заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та разом вони зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , а як внутрішньопереміщені особи мали різні адреси обліку.
Після смерті ОСОБА_2 , заявниця звернулась до УПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід на пенсію її чоловіка, у зв'язку із втратою годувальника. Проте, їй було відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що за документ про реєстрацію місця проживання (разом із годувальником за однією адресою), що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_1 надала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в яких фактичне місце проживання/перебування заявниці та її померлого чоловіка - різні. Вказане рішення заявник не оскаржувала.
Однак, на думку колегії суддів, при вирішенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, доведенню підлягає не факт спільного проживання, на чому акцентує увагу заявник та ПФУ, а факт надання покійним чоловіком дружині постійного утримання за рахунок своїх доходів, які є більшими від доходу утриманця.
Оскільки як заявниця ОСОБА_1 , так і її чоловік ОСОБА_2 , мали статус пенсіонерів та їх дохід складався із пенсії, необхідно враховувати, що пенсія чоловіка (12 985,30 грн.) є значно більшою у порівнянні з розміром пенсії заявниці 1 934,00 грн. та він міг би надавати їй утримання за рахунок своєї пенсії. Однак, ОСОБА_2 із серпня 2017 року до дня своєї смерті нараховану йому пенсію фактично не одержував, що виключає утримання ним дружини за рахунок пенсійних виплат. Доказів наявності у нього інших доходів, які б давали можливість утримувати дружину - останньою не надано.
Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції документів про реєстрацію місця проживання (разом із годувальником за однією адресою: АДРЕСА_1 ).
Колегія суддів також відмовляє у прийнятті нових доказів, а саме: копії листа Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації від 21.02.2022 №101-1523/02; рішення УПСЗН Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №310 від 22.06.2017; витяг рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.06.2017 №25; акти від 03.06.2017, 07.06.2017, оскільки заявником не наведено достатніх обґрунтувань на підтвердження об'єктивної неможливості їх своєчасного надання для дослідження суду першої інстанції, а їх зміст не має впливає на висновки суду про відсутність доказів на підтвердження заявленого до встановлення юридичного факту.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником- адвокатом Турутя Захаром Олеговичем, - залишити без задоволення
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21.04.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак