Справа № 541/2788/22 Номер провадження 22-ц/814/2463/23Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
11 квітня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Абрамова П.С., Одринської Т.В.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Акрітов Павло Костянтинович, на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року (повний текст судового рішення складено 21 листопада 2022 року) по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва -Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка Івана Івановича, стягувач - ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_1 ,
Короткий зміст скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І.
В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_1 є боржником на підставі виконавчих листів Миргородського міськрайонного суду Полтавської області: № 2/541/749/2019 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 23 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 150 000,00 грн; № 2/541/591/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 55 774,00 грн; № 2/541/590/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 35 000,00 грн.
Стягнення боргу проводиться Миргородським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у провадженні якого знаходяться виконавчі провадження: - № 61423973 по виконанню виконавчого листа № 2/541/749/2019 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 23 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 150 000,00 грн; - № 63277592 по виконанню виконавчого листа № 2/541/591/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 55 774,00 грн; - № 63277790 по виконанню виконавчого листа № 2/541/590/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 35 000,00 грн.
Згодом, постановами державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби вищевказані виконавчі провадження були приєднанні до зведеного виконавчого провадження № 62954726.
Після звернення 11 жовтня 2022 року представника скаржника до виконавчої служби з метою встановлення підстав неотримання останнім заробітної плати, 31 жовтня 2022 року від Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби отримано відповідь про те, що 16 вересня 2022 року державним виконавцем Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренком І.І. було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було арештовано рахунок заявника на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування йому заробітної плати.
Заявник стверджує, що до цього часу не знав про винесення даної постанови, оскільки є військовослужбовцем, який мобілізований з 09 березня 2022 року та ніяку кореспонденцію не мав змоги отримати.
Заявник зазначає, що заробітну плату отримує на картковий рахунок, однак з жовтня 2022 року не має можливості розпоряджатися власними коштами, які є єдиним джерелом його існування, а також не має можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, який має намір відшкодувати в повному обсязі перед відповідачем.
У зв'язку з вищевказаним, скаржник прохав суд визнати дії державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. про арешт коштів боржника неправомірними; постанову державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. про арешт майна боржника від 16 вересня 2022 року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. відмовлено.
В обґрунтування оскаржуваного судового рішення вказано, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 стали його власністю та набули статусу вкладу, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. від 16 вересня 2022 року про накладення арешту на кошти боржника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку.
Прохав ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року скасувати та винести нову, якою: визнати дії державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. про арешт коштів боржника неправомірними; постанову державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. про арешт майна боржника від 16 вересня 2022 року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з його необґрунтованість, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою обставин по справі та доказів, якими вони обґрунтовуються.
Скаржником наголошено, що державним виконавцем під час прийняття оскаржуваної постанови від 16 листопада 2022 року накладено арешт на рахунок заявника, на який зараховується заробітна плата, що в свою чергу є рахунком із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця.
На думку скаржника, державний виконавець отримавши від ОСОБА_1 документальне підтвердження того, що вказаний рахунок слугує, у тому числі й для отримання заробітної плати, повинен був вчинити дії, що спрямовані на скасування постанови про арешт коштів боржника від 16 вересня 2022 року у частині зняття арешту з рахунку, що призначений для виплати заробітної плати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прохає суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року.
Представником державної виконавчої служби зазначено, що підстави для зняття арешту з рахунків боржника відсутні, оскільки рахунок боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 не є рахунком із спеціальним режимом використання та/або звернення на такі кошти заборонені законом, оскільки на цей рахунок може бути зарахована будь-яка виплата окрім заробітної плати.
Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції
Представник ОСОБА_1 - адвокат Акрітов П.К., взявши участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав та прохав їх задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прохав суд розгляд апеляційної скарги здійснити за їх відсутності.
02 березня 2023 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 - адвоката Павлюк І.О., в якій останній прохав суд апеляційний розгляд справи проводити за їх відсутності, залишивши без задоволення подану апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконанні перебувають виконавчі листи Миргородського міськрайонного суду Полтавської області: № 2/541/749/2019 від 23 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 150 000,00 грн; № 2/541/591/2020 від 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 55 774,00 грн; № 2/541/590/2020 від 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 35 000,00 грн.
З виконання вказаних виконавчих листів відкрито виконавчі провадження: № 61423973 по виконанню виконавчого листа № 2/541/749/2019, виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 23 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 150 000,00 грн; № 63277592 по виконанню виконавчого листа № 2/541/591/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 55 774,00 грн; № 63277790 по виконанню виконавчого листа № 2/541/590/2020 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 20 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 35 000,00 грн (а.с. 12-14).
Постановами державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зазначені виконавчі провадження були об'єднані/приєднані в зведене виконавче провадження № 62954726 (постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 04 вересня 2020 року, постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 28 жовтня 2020 року) (а.с. 15-17).
Постановою державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. від 16 вересня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржникуу межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 262121,74 грн (а.с. 18-19).
Заявник стверджує, що в результаті винесення зазначеної постанови державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. від 16 вересня 2022 року, зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на рахунку заявника, на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» та використовується для виплати йому заробітної плати.
Відповідно до довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 06 жовтня 2022 року № KD1HD9PPFLIOV45C ОСОБА_1 станом на 06 жовтня 2022 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 20).
11 жовтня 2022 року представник скаржника звернувся до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у тому числі, й із заявою про зняття арешту з карткового рахунку IBAN НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я ОСОБА_1 , додавши до неї також вищевказану довідку АТ КБ «ПриватБанк» та довідку Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є призваним на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України з 09 березня 2022 року (а.с. 21-27).
Листом державний виконавець Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повідомив сторони виконавчого провадження, що 19 жовтня 2022 року державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 28).
У липні 2021 року було змінено назву з Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
У січні 2023 року було змінено назву з Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Позиція апеляційного суду
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування йому заробітної плати.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частини перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48).
У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.
Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
Отже, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункт 7.13 постанови).
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об'єкт, на який може бути звернено стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції. Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений закономрозмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вищевказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 199/7977/16.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. від 16 вересня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкрито після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 262121,74 грн.
Заявник стверджує та не заперечується учасниками справи, що в результаті винесення зазначеної постанови державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. від 16 вересня 2022 року, зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на рахунку заявника, на ім'я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» та використовується для виплати йому заробітної плати.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», яка міститься у матеріалах справи, від 06 жовтня 2022 року № KD1HD9PPFLIOV45C ОСОБА_1 станом на 06 жовтня 2022 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
У жовтні 2022 року представник боржника подав державному виконавцю заяву про зняття арешту із вказаного карткового рахунку, до якого було додано довідку від 06 жовтня 2022 року № KD1HD9PPFLIOV45C, видану АТ КБ «ПриватБанк». Однак арешт знятий не був.
Отже, оскільки на вказаний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», відкритий на ім'я боржника, зараховується заробітна плата (грошове забезпечення); боржник звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів на цьому рахунку, на який зараховується заробітна плата, то не зняття арешту з цього рахунку порушує право заявника на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Виходячи з викладеного, встановивши, що арешт накладений на грошові кошти на рахунку банківської установи, які належать до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання рахунок, кошти на рахунку призначені для виплати боржнику заробітної плати, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.
Висновок суду попередньої інстанцій про те, що оскільки виконавцем в постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено, що державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику, однак постанова банком виконана, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, то рахунок IBAN НОМЕР_1 не належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, є помилковими, оскільки, спростовуються матеріалами справи щодо статусу зазначеного рахунку.
Крім того, як вже зазначалось вище, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
За таких обставин місцевий суд не врахував, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), зокрема, шляхом встановлення законом граничних розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад такі розміри заборонено законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі на підставі повідомлення боржника.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що помилковим є посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15, оскільки зазначений висновок зроблено у справі за позовом спадкоємця померлої до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, що виплачена спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимога ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця від 16 вересня 2022 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Однак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника в частині визнання неправомірними дії державного виконавця в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», оскільки, накладаючи арешт на спірний рахунок, виконавець визначив порядок виконання постанови про арешт коштів боржника, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до переконання про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, а тому ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року слід скасувати, а скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. - задовольнити частково, а саме: постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка І.І. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61423973 від 16 вересня 2022 року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата. У задоволенні іншої частини скарги слід відмовити.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції частково задовольняє вимоги апеляційної скарги та скасовує ухвалу суду першої інстанції і ухвалює постанову про часткове задоволення скарги боржника, то із Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїна користь ОСОБА_1 слід стягнути понесенні останнім судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 248,10 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Акрітов Павло Костянтинович - задовольнити частково.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року - скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка Івана Івановича - задовольнити частково.
Постанову державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка Івана Івановича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61423973 від 16 вересня 2022 року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , який відкрито в акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», як заробітна плата.
У задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (попередня назва - Миргородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бондаренка Івана Івановича - відмовити.
Стягнути з Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 248,10 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 квітня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді П.С. Абрамов
Т.В. Одринська