Провадження № 11-кп/803/368/23 Справа № 1-23/2005 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, -
ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2021 рокувідмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Суд мотивував своє рішення тим, що на момент розгляду справи необхідних змін до національного законодавства, на виконання рішення Конституційного суду України від 16.09.2021 року №6-р(ІІ)2021, законодавчим органом не внесено, порядок та умови перегляду призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі нормативно не визначені та прийшов до висновку про неможливість прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
На вказане рішення засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та призначити нову, якою звільнити його достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, оскільки зникли пенологічні підстави для подальшого тримання в установі виконання покарань. Крім того, засуджений просить визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись. В обґрунтування наведеного зазначає, що практика Європейського суду з прав людини визнає довічне позбавлення волі порушенням прав людини, а помилування мізерною перспективою звільнення від відбування покарання. Наголошує, що в Кримінальному Кодексі України відсутні положення, що передбачають законодавчі механізми, які б надавали для осіб, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, бути звільненими за рішенням суду, при цьому, національні суди мають звільняти довічників на підставі статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення засудженого ОСОБА_8 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, його захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив застосувати до засудженого ОСОБА_8 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або замінити невідбутну частину його покарання більш м'яким, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку:
22 жовтня 2022 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява засудженого ОСОБА_8 про:
- проведення перегляду постановлених відносно засудженого ОСОБА_8 рішень, керуючись принципом верховенства права та рішеннями ЄСПЛ;
- скасування постанови Верховного суду від 17.04.2019 року по справі №1-23/05, вироку Апеляційного суду Донецької області від 06.10.2005 року по справі №1-23 та ухвали Верховного суду України від 19.10.2006 року по справі №05-4826к06;
- постановлення нового рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з урахуванням відбутої частини покарання 25 років, згідно з ч.5 ст.72 КК України відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 12.06.2017 року;
- витребувати кримінальну справу;
- витребувати копії рішення міжнародної судової установи.
При цьому, в апеляційній скарзі засудженим ОСОБА_8 ставиться не тільки питання скасування ухвали суду першої інстанції, винесеної по наведеним у заявленій заяві доводам, а й заявляються додаткові вимоги про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
В силу ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто, апеляційний суд може потворно дослідити обставини, якщо вони були встановленні або були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що процесуальним законом не передбачена можливість заявлення в апеляційній скарзі додаткових вимог, коли первісна заява містила іншу прохальну частину.
З огляду на зазначене, питання заміни невідбутої частини покарання більш м'яким колегією суддів не розглядається, оскільки вказане питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий суд в обґрунтування прийнятого рішення послався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021р № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81 КК України, ч. 1 ст. 82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же рішенням зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене ст.ст. 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
При цьому, місцевий суд аргументовано вказав, що виконання вказаних вище приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, які регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м'яким, з метою поширення їх дій на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
За умови, якщо засудженому до покарання у виді довічного позбавлення волі на законодавчому рівні гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання та/або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, то таке покарання не суперечить Конституції України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що призначене засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі є конституційним, проте чинним законодавством на час розгляду заяви не визначено порядку заміни довічного позбавлення волі більш м'яким, крім інституту президентського помилування, передбаченого ст.87 КК України.
Відповідно до вимог ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі це один із видів покарання, який застосовується за вчинення особливо тяжких злочинів та у випадках, спеціально передбачених законом. Застосування даного виду покарання не суперечить Конституції України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання, зокрема, є умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Метою і виправданням вироку із застосуванням такого покарання, як було зазначено в параграфі 58 Мінімальних стандартних правил ООН, є захист суспільства і попередження вчинення в майбутньому жорстоких злочинів. Цієї мети можливо досягти у випадку, коли правопорушник готовий і здатен підкорятись законодавству. Тому відбування покарання у виді довічного позбавлені волі направлено на реабілітацію засудженого, та жодним чином не може розцінюватись як катування чи нелюдське ставлення до нього.
Суд першої інстанції на час розгляду заяви судженого прийшов до висновку, що можливість замінити невідбуту частини покарання більш м'яким для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, ст.82 КК України не передбачена.
Суд також врахував, що рішенням Конституційного Суду № 6-(ІІ)/2021 від 16.09.2021р. ч. 1 ст. 82 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в тім, що вона унеможливлює її застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Разом з тим, зміни до нормативно-правових актів, які б визначали порядок та умови заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді позбавлення волі на момент постановлення ухвали суду першої інстанції, не внесені.
Суд першої інстанції зазначив, що в національному законодавстві України відсутній механізм перегляду довічних вироків, на даний час в України існує тільки інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України, згідно якого актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком не менше 25 років.
Оскільки, на момент прийняття судового рішення відповідні зміни в Закон внесені не були, тому, на думку суду апеляційної інстанції, суд прийшов до правильних висновків.
В той же час, рішенням Конституційного Суду України № 6-р(II)/2021 16.09.2021р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
06.11.2022р. набрав чинності ЗУ № 2690-ІХ від 18.10.2022р. щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Законом № 2690-ІХ внесені зміни до положень ст. 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м'яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
Частину 2 ст. 31 КПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Клопотання (подання) про вирішення питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк розглядається колегіально судом у складі трьох суддів".
Отже, законодавча конструкція вказаних норм кримінального закону та кримінального процесуального закону була суттєво змінена.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Таким чином раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом, незалежно від того, коли було розпочате судове провадження.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
Конституційний Суд України в рішенні від 16.09.2021р. №6-р(II)/2021 зазначив, що як наголошує практика ЄСПЛ, неодмінною є вимога перегляду покарання на довічне ув'язнення, що застосовується як інструмент захисту людської гідності з огляду на зв'язок між надією на звільнення та людською гідністю. У контексті європейського правопорядку в ділянці людських прав «саме поняття звільнення поєднане з тією ідеєю, що людська гідність має стосунок до ресоціалізації довічно ув'язненої особи. Із цього випливає: звільнення означає, що довічно ув'язненим належить мати перспективу повернення в суспільство, якщо їх було ресоціалізовано та їх уже більше не вважають загрозою суспільству, і таке повернення відбувається тоді, коли вони все ще здатні бути активними членами суспільства».
За таких підстав, колегія суддів вважає, що подану апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати та призначити на новий розгляд справи у суді першої інстанції в колегіальному складі.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 82 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України (зі змінами, внесеними Законом № 2690-ІХ) питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким під час виконання вироку вирішується місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається зі змісту ч.6 ст.82 КК України до осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу. Тобто, якщо місцевий суд встановить підстави для заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м'який, тільки після цього можливе застосування умовно-дострокового звільнення. При цьому, в заяві засудженого ОСОБА_8 від 20.10.2021 року вказане питання не ставиться.
Крім того, колегія суддів зауважує, що розпорядженням Голови Верховного суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Артемівський міськрайонний суд Донецької області)» №61 від 21.10.2022 року, підсудність судових справ, які розглядалися Артемівським міськрайонним судом Донецької області, у зв'язку з неможливістю судом здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено Дружківському міському суду Донецької області.
Як встановлено, засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Бердичівська виправна колонія №70», тому суду першої інстанції слід врахувати вказану обставину при новому судовому розгляді заяви засудженого.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, скасувати і призначити новий розгляд у Дружківському міському суді Донецької області.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді