Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/368/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", 61010, Україна, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, код ЄДРПОУ 32030717
до Виробниче-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛКОСМЕКС", 220071, Білорусь, м. Мінськ, вул. П. Бровки, 19, к. 301, ОНП 100995563
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" про стягнення з Виробниче-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛКОСМЕКС" 6 285,55 Євро (еквівалентно 249 839,30 грн за курсом НБУ).
Судові витрати просить віднести на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2023 було залишено позовну заяву без руху.
21.02.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Як встановлено судом, відповідач у справі є нерезидентом України.
За приписами ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач ТОВ "БЕЛКОСМЕКС", зареєстрований у Республіці Білорусь.
Інформація про наявність представництва відповідача на території України до суду не подана.
Відповідно до положень п. 7.1 Контракту №24040 від 02.06.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони досягли згоди, що всі суперечки, за якими Сторонами не було досягнуто згоди, вирішуються в господарському (арбітражному) суді країни позивача за місцем його знаходження. При вирішені спору вказаним органом, сторони застосовують матеріальне право краiни позивача.
За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Республіки Білорусь регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності” від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який діє до тепер.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Республіки Білорусь на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права, крім випадків передачі судам чи громадянам України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).
Статтею 2 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", здійснено вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства “Укрпошта”, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ “Укрпошта” припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Відповідно, за відсутності поштового зв'язку із Запитуваною Державою направлення судових документів до Центрального Органу Республіки Білорусь слід здійснювати через Міністерство закордонних справ України.
Судом також враховано, що стаття 8 Конвенції передбачає, що кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Республіка Білорусь не робила застережень щодо зазначеного порядку вручення.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, судове доручення разом із судовими та процесуальними документами по даній справі в нотаріально засвідченому перекладі на російську мову для вручення відповідачу слід направити до Міністерства юстиції України для подальшої їх передачі компетентному суду Республіки Білорусь за допомогою дипломатичних каналів Міністерства закордонних справ України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Отже приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №922/368/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.1
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).
Таким чином, повідомлення відповідача про розгляд даної справи є належним та можливим шляхом його ознайомлення з даною ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, а також шляхом публікації відповідного оголошення на офіційному вебпорталі Судова влада України за посиланням: https://court.gov.ua.
Крім того, Контракт містить інформацію про електронну адресу відповідача, на яку також букло направлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Докази такого направлення ухвали та самої позовної заяви надані позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТУБНИЙ ЗАВОД» (далі - «Позивач», «Продавець») та Виробниче-комерційним Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛКОСМЕКС», (далі - «Відповідач», «Покупець») було укладено Контракт № 24040 від 02.06.20214 року (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець покупає поліетиленові туби (в подальшому - «Туби», «Товар») на умовах, викладених в чинному Контракті.
Відповідно до п. 1.2. Контракту, кількість, найменування, розміри та ціна Туб визначаються у Специфікаціях на поставку окремої партії Туб, які є невід'ємною частиною цього Контракту, терміни поставки туб визначаються главою 4 Контракту.
Відповідно до п. 1.6. Контракту, ціна на Туби за чинним Контрактом встановлюється у Євро на умовах DAP м. Мінськ, Республіка Біларусь та вказуються в Специфікаціях на поставку партії Товару.
Відповідно до п. 1.10. валютою платежу є Євро.
Відповідно до п.3.7. Контракту, перехід права власності від Продавця до Покупця настає з моменту передачі партії Туб Покупцю у відповідності з умовами поставки (п. 3.3.)
Відповідно до п.3.2. Контракту, поставка партії Туб здійснюється згідно главі 4 та узгоджуються сторонами в Специфікаціях.
Відповідно до Специфікації № 95 від 20.09.2021р. та Специфікації № 100 від 26.01.2022р. - умови поставки партії Товару - DAP м. Мінськ, термін поставки до 01.03.2022.р.
Позивач відповідно до Специфікації № 95 від 20.09.2021р. та Специфікації № 100 від 26.01.2022р. поставив Відповідачу Туби згідно наведених даних:
Згідно з Інвойсом № 88/22 від 11.02.2022 р. ТОВ «Тубний завод» відвантажив 11.02.2022 року Покупцю, а Покупець прийняв 13.02.2022р. туби ламінатні у кількості 55082 шт. на суму 6 285,55 Євро.
Дата отримання Товару Відповідачем - 13.02.2022р., про що свідчить відмітка в CMR № 122163 від 11.02.2022р.
Право власності на Товар відповідно до п.379. Контракту перейшло до Відповідача з моменту отримання Товару , а саме - 13.02.2022 року.
Факт поставки Туб Відповідачу підтверджується наступними документами:
- Пакувальний лист №88 від 11.02.2022 року;
- CMR № 122163 від 11.02.2022 року;
- Вантажна митна декларація № UA807200/2022/002082.
- Повідомлення про фактичне вивезення товарів від 13.02.2022р.
- Сертифікат про проходженні Товару №2258924.
Загальна сума до сплати за поставлені туби за Інвойсом № 88/22 становить 6 285,55 Євро.
Відповідно п. 2.1. Контракту, оплата за Туби проводяться в Евро шляхом переводу грошових коштів на валютний рахунок Продавця протягом 30 календарних днів від дати поставки партії Товару. Відповідно до Додаткової угоди №6 від 03.01.2018р. в п.2.1. внесені наступні зміни: оплата за Туби проводяться в Євро шляхом переводу грошових коштів на валютний рахунок Продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати поставки партії Товару.
Відповідно до п. 2.2. Контракту, датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.
Відповідно до п. 2.4. Контракту, усі витрати за перерахування грошових коштів на рахунок Продавця сплачує Покупець.
Відповідач повинен був здійснити повну оплату за поставлений Товар у такі строки:
За Інвойсом № 88/22 кінцевий термін оплати - 28.03.2022 року.
Проте, оплата Відповідачем не була виконана.
Загальна сума боргу за поставлені туби за Інвойсом №88/22 становить 6 285,55 Євро (шість тисяч двісті вісімдесят п'ять Євро 55 євроцентів).
Відповідно до п. 9.4. Контракту, чинний Контракт та інші документи, що оформлені в установленому порядку та відносяться до його виконання, при передачі по факсимільному зв'язку або електронній пошті мають юридичну силу.
Відповідач у повному обсязі прийняв поставлений Товар, рекламацій по кількості та якості Позивачу від Відповідача не надходило. Претензій від Відповідача у зв'язку з виконанням Позивачем своїх обов'язків за Контрактом не надходило. Проте, на дату пред'явлення позову Відповідач не сплатив Позивачу заборгованість у сумі 6 285,55 Євро (шість тисяч двісті вісімдесят п'ять Євро 55 євроцентів).
Відповідно до п. 7.1. Контракту, всі суперечки, за якими Сторонами не було досягнуто згоди, вирішуються в господарському (арбітражному) суді країни позивача за місцем його знаходження. При вирішені спору вказаним органом, сторони застосовують матеріальне право країни позивача.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідач повинен був здійснити повну оплату за поставлений Товар у такі строки:
За Інвойсом № 88/22 кінцевий термін оплати - 28.03.2022 року.
Проте, оплата Відповідачем не була виконана.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за а неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Виробниче-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛКОСМЕКС» (місцезнаходження: 220072, м. Мінськ, вул. П. Бровки, буд.19, кім. 301, ОНП 100995563, Республіка Білорусь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубний завод» (місцезнаходження: вулиця Георгіївська, будинок 10, місто Харків, Україна, 61010; Код у ЄДРПОУ 32030717) суму боргу за поставлені туби за Інвойсом № 88/22 6 285,55 Євро (шість тисяч двісті вісімдесят п'ять Євро 55 євроцентов ), що еквівалентно 249 839,30 гривень (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 30 коп.) згідно курсу НБУ на дату подання позовної заяви.
Стягнути зі Виробниче-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛКОСМЕКС» (місцезнаходження: 220072, м. Мінськ, вул. П. Бровки, буд. 19, кім. 301, ОНП 100995563, Республіка Білорусь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубний завод» (місцезнаходження: вулиця Георгіївська, будинок 10, місто Харків, Україна, 61010; код у ЄДРПОУ 32030717) судовий збір у сумі 94,28 Євро (дев'яносто чотири Євро 28 євроцентів), що еквівалентно 3747,46 гривень (три тисячі сімсот сорок сім гривень 46 коп.), згідно курсу НБУ на дату подання позовної заяви.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", 61010, Україна, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, код ЄДРПОУ 32030717
Відповідач - Виробниче-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛКОСМЕКС", 220071, Білорусь, м. Мінськ, вул. П. Бровки, 19, к. 301, ОНП 100995563
Повне рішення складено "19" квітня 2023 р.
Суддя С.А. Прохоров