номер провадження справи 4/12/23
20.04.2023 Справа № 908/259/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 227384,47 грн.
26.01.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», м. Запоріжжя за вих. № 697-Ск-444-0123 від 17.01.2023 (вх. № 282/08-07/23 від 26.01.2023) до Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни, м. Запоріжжя про стягнення 227384,47 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР697-839-20 від 18.12.2020, в тому числі 151225,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 43346,09 грн. пені, 29503,29 грн. інфляційних втрат та 3309,75 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 справу № 908/259/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/259/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/12/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 20.05.2023.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 610, 693ЦК України, ст. 193 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 227384,47 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР697-839-20 від 18.12.2020, в тому числі 151225,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 43346,09 грн. пені, 29503,29 грн. інфляційних втрат та 3309,75 грн. 3 % річних.
Ухвалою суду від 31.01.2023у справі № 908/259/23відповідачу запропоновано у строк до 15.02.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, обмежений.
З доступних відомостей, які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет (зокрема, ресурси opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, тощо), вбачається, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 31.01.2023 про відкриття провадження у справі № 908/259/23, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв'язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/259/23.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 31.01.2023у справі № 908/259/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 02.03.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 20.04.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VШ від 09.04.2015 щодо розмежування функцій з постачання та розподілу газу, а також згідно з постановою НКРЕКП (Регулятора) від 28.05.2015 № 1640 з 01 липня 2015 року було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, видану ПАТ «Запоріжгаз» та Постановою НКРЕКП від 28 травня 2015 року N 1652 ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та селаТемирівка Гуляйпільського району) видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут».
З 01.07.2015 ліцензовану діяльність з постачання газу (відносини купівлі-продажу) проводить ТОВ «Запоріжгаз Збут» (як постачальник газу), а ліцензовану діяльність з розподілу газу (транспортування, встановлення вузлів обліку газу, облік газу тощо) проводить ПАТ «Запоріжгаз» (як Оператор ГРМ).
На виконання Закону України № 329 -VIII від 09.04.2015 НКРЕКП постановою від 30.09.2015 № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824. Кодекс газорозподільних систем регулює взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також: визначає правові технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення:
2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) своєю Постановою від 30.09.2015 № 2496 затвердила Правила постачання природного газу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827. Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Як встановлено п. 3 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
18.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Пащенко Вікторією Вікторівною (споживач, відповідач) укладено договір № 41АР697-839-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір).
Згідно з п. п. 1.1 - 1.6 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу до 3150 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено по місяцях. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1.1 договору постачання газу здійснюється за умови наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу.
Згідно з п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого)газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
За умовами п. п. 2.5.1 - 2.5.3 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники актів приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
Сторони погодили в п. 2.5.4 договору, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу або ненадання письмової обґрунтованої відмові від його підписання протягом 2 календарних днів з дня отримання такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника. (п 2.5.4 договору).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8113424 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становіть 0,15057600 грн.
Сторони домовились у п. 3.4 договору, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачем за даним Договором (п.3.6 Договору).
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюти Україні - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100 % здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданій Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, я якої Споживач включеній до Реєстру споживачів ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступній календарній рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій не обмежена. При цьому стороні укладають додаткову угоду до цього договору, в ній визнають плановий обсяг постачання природного газу(п.9.15 Договору).
На виконання договору протягом грудня 2021 та січня - лютого 2022 позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі3141,35 куб. метрів на суму 171725,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- № 33П81010550 від 31.12.2021 на суму 27761,22 грн.,
- № 33П82000230 від 31.01.2022 на суму 113252,68 грн.,
- № 33П82001034 від 28.02.2022на суму 30 711,44 грн.
28.09.2022 позивач листом за № 697-Сл-3333-0922 від 26.09.2022 направив на адресу відповідача акт звіряння взаємних розрахунків та акти приймання-передачі природного газу за спірний період, що підтверджується фіскальнім чеком від 28.09.2022, описом вкладення до цінного листа, скріпленій відбитком поштового зв'язку за 28.09.2022 та поштовою експрес накладною № 6903530973931.
Відповідач не підписав акт приймання-передачі природного газу, проте не надав заперечень щодо них, тому вони вважаються погодженими відповідачем відповідно до п. 2.5.4 договору.
Таким чином, Позивач виконав умови договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР697-839-20від 18.12.2020 належним чином та в повному обсязі.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни про стягнення з відповідача 227384,47грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР697-839-20 від 18.12.2020, в тому числі 151225,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 43346,09 грн. пені, 29503,29 грн. інфляційних втрат та 3309,75 грн. 3 % річних.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР697-839-20 від 18.12.2020, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений природний газ, що поставлявся позивачем за умовами Договору № 41АР697-839-20 від 18.12.2020, відповідач здійснив частково в сумі 20500,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив.
Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 151225,34 грн.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 151225,34 грн. заборгованості за договором № 41АР697-839-20 від 18.12.2020 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2.1 договору, який передбачає, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
За невиконання грошових зобов'язання за договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 43346,09 грн., яка розрахована за загальний період з 11.01.2022 по 04.01.2023.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 43346,09 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 29503,29 грн. втрат від інфляції за період з січня 2022 по листопад 2022 та 3309,75 грн. 3 % річних за період з 11.01.2022 по 04.01.2023.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та визнані такими, що виконані правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 29503,29 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 3309,75 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором №41АР697-839-20 від 18.12.2020 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доказів належного виконання зобов'язань за договором № 41АР697-839-20 від 18.12.2020 відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащенко Вікторії Вікторівни, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, ідентифікаційний код 39587271) 151 225 (сто п'ятдесят одну тисячу двісті двадцять п'ять) грн. 34 коп. заборгованості, 43 346 (сорок три тисячі триста сорок шість) грн. 09 коп. пені, 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 75 грн.3 % річних, 29 503 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот три)грн. 29 коп. інфляційних втрат, 3410 (три тисячі чотириста десять) грн. 77 коп. судового збору.
Повне судове рішення складено «20» квітня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.