номер провадження справи 17/175/22
03.04.2023 Справа № 908/2251/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши матеріали справи № 908/2251/22
за позовною заявою приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35
про стягнення 435 298 597,89 грн
В судовому засіданні присутні представники:
від позивача: Блажко У.В., довіреність № 03/01-12 від 03.01.23
від відповідача: Аксарін Р.М., довіреність №1 від 01.01.23
Боровенська А.О., довіреність 313 від 05.01.23
09.11.22 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 24.10.22 № 01/46925 з вимогами приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі ПрАТ “НЕК “Укренерго”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (надалі ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.19 № 0119-02024 у розмірі 435 298 597,89 грн., а саме: 399 398 026,72 грн. основна заборгованість, 5 237 256,41 грн. 3 % річних, 24 418 354,67 грн. інфляційні втрати, 3 689 989,21 грн. пені та 2 554 970,88 грн. штрафу.
09.11.22 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 14.11.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2251/22 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.12.22 о 12 год. 00 хв.
05.12.22 до суду надійшов відзив за вих. від 02.12.22 № 6199 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 07.12.22 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні без винесення ухвали на 10.01.23 о 12 год. 00 хв.
19.12.22 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 19.12.22 № 01/56815, в якій представник позивача на виконання ухвали суду від 14.11.22 повідомляє суд, що з урахуванням правової позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог, інше листування, яке б стосувалось предмету спору, відсутнє.
20.12.22 до суду надійшла відповідь за вих. від 15.12.22 № 01/56400 на відзив, в якій представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
03.01.23 до суду надійшли заперечення за вих. від 29.12.22 № 6848 на відповідь на відзив, в яких представник відповідача заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
10.01.23 до суду від відповідача надійшли:
- клопотання про зменшення суми штрафних санкцій за вих. від 09.01.23 № 87, в якому представник останнього просить суд проводити розгляд справи з урахуванням доводів і аргументів, що викладені в цьому клопотанні та, у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, зменшити їх на 95 %;
- клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог за вих. від 10.01.23, в якому представник останнього просить суд провадження по справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 142 344 426,52 грн. закрити за відсутності предмету спору.
В судовому засіданні 10.01.23 судом прийнято до розгляду:
- відзив відповідача за вих. від 02.12.22 № 6199 на позовну заяву;
- відповідь позивача за вих. від 15.12.22 № 01/56400 на відзив;
- заперечення відповідача за вих. від 29.12.22 № 6848 на відповідь на відзив.
Представники позивача в судовому засіданні 10.01.23 заявила усне клопотання щодо відкладення розгляду справи.
Представник відповідача щодо заявленого усного клопотання представника позивача не заперечила.
Ухвалою від 10.01.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 13.02.23 включно та відкладено підготовче засідання на 01.02.23 об 11 год. 30 хв.
31.01.23 до суду надійшло заперечення за вих. від 30.01.23 № 01/5381 проти задоволення клопотання про зменшення компенсаційних втрат та неустойки, в якому представник позивача просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій від 09.01.23 № 87.
01.02.23 до суду від відповідача надійшли заяви:
- за вих. від 01.02.23 про долучення доказів, в якій представник останнього просить суд долучити до матеріалів справи докази часткової сплати боргу у розмірі 70 313 076,07 грн.;
- за вих. від 01.02.23 № 4705 про долучення доказів, в якому представник останнього просить суд долучити до матеріалів справи копію листа НКРЕКП за вих. від 23.01.23 № 850/22.3.1/7-23.
В судовому засіданні 01.02.23, після з'ясування думки представників сторін (не заперечили проти задоволення та прийняття заяв представника відповідача), судом задоволено заяви представника відповідача за вих. від 01.02.23 та за вих. від 01.02.23 № 4705 про долучення доказів, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем боргу у розмірі 70 313 076,07 грн. та копію листа НКРЕКП за вих. від 23.01.23 № 850/22.3.1/7-23.
Ухвалою від 01.02.23 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.23 об 11 год. 30 хв.
В судовому засіданні оголошувалася перерва без винесення ухвали до 13.03.23, 21.03.23, 22.03.23, 27.03.23, 03.04.23.
07.03.23, 13.03.23, 21.03.23, 22.03.23, 27.03.23, 03.04.23 відповідачем було подано клопотання про долучення доказів - платіжних доручень про сплачу основного боргу.
Представник позивача не заперечив проти долучення зазначених доказів на стадії розгляду спору по суті, оскільки погашення заборгованості здійснюється відповідачем постійно протягом розгляду даної справи і подані докази підтверджують погашення заборгованості.
В судовому засіданні 03.04.23 судом клопотання відповідача задоволені та долучено до матеріалів справи подані докази.
03.04.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом проголошено рішення по суті спору.
В судовому засіданні 03.04.23 представник позивача позов підтримав позов та просить його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові, провадження у справі в частині сплаченої суми основного боргу просить закрити. Проти зменшення сум штрафних санкцій та відсотки річні та інфляційні втрати заперечує.
Представник відповідача просить закрити провадження у справі в частині сплаченої суми основного боргу, а також зменшити нараховані штрафні санкції, відсотки річні та інфляційні втрати на 95% з підстав, викладених у відповідному клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій за вих. №87 від 09.01.23, що подано до суду 10.01.23.
Наявні матеріали справи за № 908/2251/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.19 між ДП «НЕК «Укренерго» - оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії (далі - ОСП) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - користувач укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0119-02024 (далі - договір), за умовами п. 1.1. ( в редакції додаткової угоди від 21.12.21) якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Розділом 5 договору визначено порядок розрахунків. Так, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1.)
Відповідно до п. 5.2., користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 5.5. договору визначено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після корегування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). …
Відповідно до п. 13.1., договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.21. якщо користувач не направив ОСП у трок не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками (в т.ч. електронними підписами) акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за період з лютого 2021 р. по вересень 2022 р. (копії актів долучено до матеріалів справи).
З врахуванням оплат за надану послугу (докази оплат долучено до матеріалів справи), які здійснювалися відповідачем, станом на дату подання позову заборгованість становить 399 398 026,72 грн.
Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 ГК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у т.ч. фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник зобов'язаний, зокрема укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
Так, ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі.
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно договору про надання послуг з передачі електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є користувачем системи передачі.
Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Відповідно до пункту 5.1. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі (пункту 5.2. глави 5 розділу ХІ Кодексу).
Згідно з п. 5.6. глави 5 розділу ХІ Кодексу, системи передачі оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його регулятором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, забезпечує достатню потужність передачі та надійність системи передачі; проводить аналіз системних обмежень та врегульовує їх шляхом застосування недискримінаційних методів, що базуються на ринкових механізмах, відповідно до правил ринку та кодексу системи передачі.
Положеннями пункту 5.4. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що ОСП укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем після набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії, крім споживачів та їх електропостачальників, які врегульовують відносини відповідно до Правил роздрібного ринку.
Тобто, взаємовідносини зі споживачами, які здійснюють діяльність на роздрібному ринку та не набувають статусу учасника ринку, регулюються згідно Правил роздрібного ринку.
Так, відповідно до пункту 4.1. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 3 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (далі - Кодекс системи передачі).
На основі типового договору між сторонами укладено Договір, відповідно до умов якого оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7.1, підпунктом 3 пункту 9.3 договору, ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за надані в період лютий 2021 р. - вересень 2022 р. послуги у сумі 399 398 026,72 грн.
Відповідачем протягом строку розгляду даної справи здійснювалось погашення заборгованості. Станом на 03.04.23 відповідачем погашено заборгованість на суму 351 799 245,80 грн.
Крім того, сторонами складено акти коригування від 20.10.22 до акту приймання-передачі за травень 2022р., від 18.11.22 до акту приймання-передачі за червень 2022р., від 29.11.22 до акту приймання-передачі за липень 2022р., від 21.12.22 до акту приймання-передачі за серпень 2022р., від 30.12.22 до акту приймання-передачі за вересень 2022р. За підсумками коригування сторонами погоджено, що сума заборгованості підлягає зменшенню на 3 168 610,59 грн.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За викладених обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 354 967 856,39 грн підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
Крім того, судом встановлено, що позов надіслано до суду 04.11.22. В той же час, відповідачем платіжними дорученнями від 17.10.22, 20.10.22 та 31.10.22 було здійснено погашення заборгованості у сумі 33 936 500,00 грн. Однак, позивачем при визначенні суми позовну такі оплати враховані не були.
Оскільки відповідачем сума 33 936 500,00 грн сплачена до подання позову до суду, відповідно вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
З врахуванням вищевикладеного, судом задовольняється вимога ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заборгованості у розмірі 10 493 670,33 грн.
Крім того, позивачем за прострочення відповідачем зобов'язань щодо повноти та своєчасності оплати наданих послуг нараховано 3% річних у сумі 5 237 256,41 грн, інфляційні втрати у сумі 24 418 354,67 грн, пеню у сумі 3 689 989,21 грн, штраф у сумі 2 554 970,88 грн.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Факт прострочення здійснення оплат матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В абзацах 1-3 пункту 5.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
В позовній заяві позивачем зазначено, що штраф у сумі 2 554 970,88 грн нараховано щодо попередньої оплати планової вартості послуг за березень 2022 року наступним чином:
18 249 792,00 грн х 7% = 1 277 485,44 грн (штраф за прострочення зобов'язання за першим плановим платежем за період з 03.03.22 по 09.04.22),
18 249 792,00 грн х 7% = 1 277 485,44 грн (штраф за прострочення зобов'язання за першим плановим платежем за період з 11.03.22 по 09.04.22).
В той же час, судом встановлено, що період 11.03.22-09.04.22 становить 30 днів, в той час, як п. 5.7. договору передбачає застосування штрафу за прострочення оплати понад 30 днів. Таким чином, вимога про стягнення штрафу за прострочення оплати підлягає частковому задоволенню у сумі 1 277 485,44 грн.
Судом за допомогою ІПС «Законодавство» здійснено перевірку правильності нарахування пені та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 3 676 078,07 грн. Відповідно, позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Судом за допомогою ІПС «Законодавство» здійснено перевірку правильності нарахування відсотків річних і інфляційних втрат та періоди їх нарахування. Встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 5 216 501,31 грн та інфляційні втрати у сумі 24 337 113,59 грн. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що позивач не обґрунтовує вимоги про стягнення штрафних санкцій завданням йому збитків, відтак розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеним у порівнянні із повною відсутністю збитків позивача. Також відповідач посилається на скрутний майновий стан. По-перше, у зв'язку з порушенням рядом учасників ринку електричної енергії, ОСП, своїх фінансових зобов'язань перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мір коштів для належного проведення розрахунків з ОСП. По-друге, для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії відповідач здійснює купівлю електроенергії на умовах 100% передоплати, а лише потім здійснює її продаж споживачем, які розраховуються до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому, враховуючи запровадження на території України карантину та заборону нормативними актами нарахування та стягнення пені та штрафів за прострочення платежів побутовим споживачам (населенню), рівень оплати якими завжди був на низькому рівні, вищевикладене призвело до кризової ситуації з надходженням від споживачів грошових коштів у 2021 році та на початку 2022 року. По-третє, у зв'язку з введенням в Україні з 24.02.22 воєнного стану значна частина структурних підрозділів відповідача знаходиться на територіях, на яких або ведуться активні бойові дії, або перебувають у тимчасовій окупації. Тобто, більше 50% обсягів постачання електричної енергії здійснюється на території, де рівень оплат критично низький. Відповідач вказує, що вищевказані чинники значно погіршили фінансовий стан ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що негативно впливає на можливість належного виконання фінансових зобов'язань за раніше укладеними договорами з учасниками ринку.
Позивач (його представник в суді) заперечив проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій посилаючись, зокрема, на те, що на суму заборгованості у розмірі 399 398 026,72 грн нараховано пеню та штраф у розмірі 6 244 960,09 грн, що становить 1,56 % розміру простроченого зобов'язання. Отже, надмірності нарахування штрафних санкцій позивачем не вбачається. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.20 у справі №902/417/18 вважає безпідставним, оскільки нараховані позивачем відсотки річні пред'явлено у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3%, тобто у мінімальному розмірі. До того ж, відсотки річні та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу основного зобов'язання та є особливою мірою відповідальності, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Недоведеність факту завдання позивачеві збитків, на який посилається відповідач, не відповідає дійсності, оскільки у відповіді на відзив позивач надав відомості зі своєї фінансової звітності, які свідчать про наявність у нього збитків.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).
За умовами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі №902/417/18 (дослівно): «…8.19. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. …».
Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.
14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та % річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З викладеного вбачається, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, судом не вбачається підстав для зменшення розміру нарахованих пені та штрафу, оскільки, як зазначив позивач, нараховані штрафні санкції становлять лише 1,56% від розміру заборгованості, заявленої до стягнення. При цьому, позовні вимог в цій частині судом задоволені частково. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірним.
За умовами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як визначено статтею 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
За таких обставин, судом при оцінці тверджень відповідача про скрутне фінансове становище, викликане наслідками запровадження в Україні карантину через COVID-19 та введенням в Україні воєнного стану, враховано, що наслідки, спричинені зазначеними обставинами, мають загальний характер та стосуються обох сторін.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення 354 967 856,39 грн заборгованості закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно сплачена сума судового збору у розмірі 708 139,43 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України після звернення позивача до суду з відповідною заявою.
Керуючись ст. ст. 11-15, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, п. 2 ч. 1 ст. 231, статті 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у суми 354 967 856,39 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) на користь приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) - основний борг у сумі 10 493 670 (десять мільйонів чотириста дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят) грн 33 коп., 3% річних у сумі 5 216 501 (п'ять мільйонів двісті шістнадцять тисяч п'ятсот одну) грн 31 коп., інфляційні втрати у сумі 24 337 113 (двадцять чотири мільйони триста тридцять сім тисяч сто тринадцять) грн 59 коп., пеню у сумі 3 676 078 (три мільйони шістсот сімдесят шість тисяч сімдесят вісім) грн 07 коп., штраф у розмірі 1 277 485 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 89 700 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот) грн 55 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 20.04.2023.
Суддя В.Л. Корсун