Справа № 521/2027/19
Пр-ня по справі № 1-кп/521/231/23
Дата і місце постановлення вироку:
20 квітня 2023 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018161470002073 від 24.10.2018 року.
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мариново, Березовського району, Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, з середньою освітою, не одружений.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
Прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
ОСОБА_3 , який на час скоєння кримінального правопорушення притягувався Приморським районним судом м. Одеси до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України, повторно, 23.10.2018 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні продовольчого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, таємно заволодів майном, а саме « ОСОБА_5 /в в/с (вакуум) Рогань», вагою 1,410 кг., завдавши ФОП ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 224 гривні 81 копійка, однак був зупинений покупцем магазину.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
Частина 2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину визнав та показав, що тоді був важкий час, він був наркотично залежним, ніде не працював. Пішов в магазин, взяв м'ясо, але його зупинили. У скоєному кається ;
- вартість викраденого майна складає 224 гривні 81 копійка (розхідна накладна, прибуткова накладна від 18.10.2018 року);
- обвинувачений раніше судимий (вимога від 07.03.2023 року); ОСОБА_3 є членом церкви ХВЄ «Віфанія» (довідка); ОСОБА_3 займається волонтерською діяльністю (довідка, посвідчення волонтера).
Інших доказів сторони не надавали. Клопотань про визнання доказів недопустимими від сторін не надходило.
При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».
Вказаний висновок був зроблений в зв'язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.
В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов'язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.
Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження - це рішення про у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.
Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
Відповідно до ст. 66 КК та 337 КПК України, суд встановлює обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:
Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).
Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).
При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік - 36 років та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі та вважає можливим звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
З урахуванням призначеного покарання та відсутності клопотання з боку сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне запобіжний захід не обирати.
Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази вважати повернутими.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України.
Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:
Призначити за ч.2 ст. 15 та ч.2 ст. 185 КК України покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним строком на два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, які передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок строку відбування покарання:
Строк відбування покарання рахувати з дати ухвалення вироку, а саме з 20.04.2023 року.
Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:
Речові докази - вважати повернутими.
Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Запобіжний захід не обирати.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок отримання копій вироку та інші відомості:
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому.
Суддя: ОСОБА_1