Справа № 127/24594/22
Провадження № 2-др/127/46/23
20 квітня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Жигарової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності було відмовлено.
Представник третьої особи ОСОБА_4 - Бездітна Т.В. звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат, яка мотивована тим, що 04.04.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення у справі, яким відмовлено у задоволені позовних вимог позивача. Під час судового засідання представник зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових втрат, який містить витрати на професійну правничу допомогу, буде наданий до суду протягом п'яти днів після ухвалення відповідного рішення. Представник повідомляє, що ОСОБА_4 здійснено оплату правничої допомоги, тому його представник просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 16000,00 грн. На підтвердження понесення цих витрат представником долучено: договір про надання правничої допомоги від 19.12.2022 року; копію платіжної інструкції; розрахунок вартості адвокатських послуг; акт виконаних робіт.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте її представник подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою в п. 4.1 договору про надання правничої допомоги сторони врегулювали порядок розрахунків та визначили, що в разі несплати обумовленого сторонами розміру гонорару протягом 4 днів з моменту укладення договору цей договір вважається автоматично розірваним. Виходячи з наданих доказів, ОСОБА_4 не було сплачено гонорар протягом 4 днів з моменту укладення договору, тому договір було автоматично розірвано. В зв'язку з цим, представник третьої особи ОСОБА_4 не було повноважень на представництво його інтересів у справі і відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу за розірваним ще 23.12.2022 року договором. Крім того, розмір правничої допомоги має неспівмірний розмір щодо складності справи та обсягу виконаних робіт. Заяв по суті справи та попередній орієнтовний розрахунок розміру витрат до суду, ОСОБА_4 чи його представник не подавали. Також під час дебатів представником третьої особи не було зроблено заяву щодо розміру понесених витрат. Просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, при цьому, у разі якщо суд дійде іншого висновку, то просила зменшити розмір заявлених судових витрат до 1000,00 грн.
Також представником позивача було подано суду заяву з проханням розглянути заяву представника третьої особи ОСОБА_4 про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу без її участі та позивача. Також просила при ухваленні рішення прийняти до уваги заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та відмовити в її задоволенні.
В судове засідання відповідач приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. не з'явився, проте надіслав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання за заявою про ухвалення додаткового рішення без його участі. У вирішенні справи поклався на розсуд суду.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання інші відповідачі та третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв та заперечень від них до суду не надходило.
Оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, тому суд проводить розгляд справи без їх участі.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява представника третьої особи про розподіл судових витрат підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності було відмовлено (а.с. 210-213).
19.12.2022 року між адвокатським об'єднанням «Правові цінності» в особі керуючого партнера адвоката Бездітної Т.В. та ОСОБА_4 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого загальна сума договору (гонорару) становить 16000,00 грн. (а.с. 221).
Згідно з п. 4.1. вказаного вище договору, в разі несплати обумовленого сторонами розміру гонорару протягом 4 днів з моменту укладення договору даний договір вважається автоматично розірваним про що особа при укладенні та підписанні цього договору знає, розуміє та погоджується.
З платіжної інструкції № @2PL569219 від 04.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 було сплачено гонорар в розмірі 16000,00 грн. (а.с. 222).
Враховуючи зміст договору про надання правничої допомоги, суд вважає, що договір є дійсним, оскільки адвокатським об'єднанням не було надіслано клієнту лист про розірвання договору, про що зазначено в п. 7.2 договору, тому твердження представника позивача є безпідставним. Крім того, сторони договору фактично приступили до виконання умов договору.
В розрахунку вартості адвокатських послуг міститься перелік виконаних адвокатом робіт (а.с. 223). Також в матеріалах справи міститься акт виконаних робіт від 04.04.2023 року (а.с. 224).
Також в матеріалах справи міститься ордер адвоката Бездітної Т.В. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 133, 134).
За змістом ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що представник третьої особи приймала участь в судовому засіданні, а саме 22.03.2023 року та 03.04.2023 року (а.с. 166, 207); ознайомлювалася з матеріалами справи (а.с. 164).
З приводу твердження представника позивача про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат до суду не подавався третьою особою, то суд зазначає, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (аналогічна правова позиція міститься у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020).
Крім того, третьою особою не було подано суду жодної заяви по суті справи, тому представником було зроблено заяву до закінчення судових дебатів про надання суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у строк визначений законодавством.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд звертає увагу, що представник третьої особи до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про те, що після ухвалення судового рішення у цій справі нею буде подано суду протягом п'яти днів докази оплати витрат на надання правничої допомоги.
Отже, представником третьої особи було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів. Вказані докази було подано суду в строк визначений законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
За змістом ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зі змісту рішення суду встановлено, що представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З приводу часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, то постановою Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №924/447/18 вказано, що зважаючи на зміст пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі. Оскільки договором про надання правової допомоги було визначено суму гонорару саме в такий спосіб, відповідач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проте, представником позивача не доведено неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу третьої особи з реальним обсягом такої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.)
Враховуючи фактичні обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога заяви представника третьої особи щодо стягнення суми витрат за надання правничої допомоги в розмірі 16000,00 грн. відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Доказів протилежного стороною відповідача суду не надано.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про судові витрати щодо витрат третьої особи на правничу допомогу, а саме відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України слід стягнути з позивача на користь третьої особи витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст додаткового рішення складено 20.04.2023 року.
Суддя: