Справа № 159/3966/22 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г.
Провадження № 22-ц/802/355/23 Доповідач: Карпук А. К.
19 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року,-
В жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (надалі - АТ «ОГС «Волиньгаз»») звернулося до суду з позовом посилаючись на такі обставини.
ОСОБА_1 , є споживачем послуг із розподілу природного газу, які надаються АТ «ОГС «Волиньгаз»». Заявою-приєднання від 01 листопада 2018 року позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу. Проте, відповідач, будучи споживачем послуги з розподілу природного газу, своїх обов'язків по сплаті за розподілений йому природний газ не виконує, у зв'язку із чим, у відповідача, станом на 26 вересня 2022 року наявна заборгованість за послуги розподілу природного газу на суму 4 117,61 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь АТ «ОГС «Волиньгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 4 117,61 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року позов задоволено.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Волиньгаз»» заборгованість за послуги розподілу природного газу в сумі 4117,61 грн., а також судовий збір в сумі 2254,00 грн.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що ухвалене без належної оцінки наданих доказів, відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, не враховано те, що заява-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, підписана від його імені, є підробленою, а саме факт приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу є порушенням його конституційний права та прав споживача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «ОГС «Волиньгаз»», вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, винесеним на підставі норм чинного законодавства, просив залишити його без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 19.04.2023, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи - АТ «ОГС «Волиньгаз»» є: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Івана Франка, 12; одним із основних видів економічної діяльності акціонерного товариства є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (основний) (35.22).
Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю постановою від 19 червня 2017 року № 813 видала Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», яке в подальшому перейменоване в Акціонерне товариство «Волиньгаз» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області.
Згідно із заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 01 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг АТ «ОГС «Волиньгаз»» (адреса об'єкта надання послуг - м. Ковель, вул. Лермонтова, 29) (а.с.9).
На підставі довідки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (споживання за газовий рік 01 жовтня 2018 року - 30 вересня 2021 року), судом встановлено, що за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року, відповідачу було розподілено природного газу в кількості 1 827,01 м3, за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, відповідачу було розподілено природного газу в кількості 850,37 м3, а за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року, відповідачу було розподілено природного газу в кількості 159,28 м3, але для розрахунку взято мінімально законодавчо визначений об'єм природного газу в кількості 314,00 м3.
Згідно з довідкою про фінансовий стан по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на вересень 2022 року (за період споживання послуг з січня 2020 року по вересень 2022 року) у відповідача наявна заборгованість перед АТ «ОГС «Волиньгаз»» за послуги розподілу природного газу на суму 4 117, 61 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
За змістом пункту 2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.
За змістом пункту 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.
Комунальні послуги - це послуги, зокрема з постачання та розподілу природного газу (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як різниця за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
За матеріалами справи судом встановлено, що за період з січня 2020 року по вересень 2022 року споживачу ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 4117,61 грн.
Як зазначено у частині 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог АТ «ОГС «Волиньгаз».
Відповідач ОСОБА_1 в суді першої інстанції та апеляційній скарзі посилався на відсутність договірних правовідносин з позивачем з огляду на неукладення будь-якого письмового договору та непогодження з ним змісту такого договору.
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаним доводам відповідача, вказавши, що відповідачем не було надано жодного доказу на доведенні тієї обставини, що заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) від 01 листопада 2018 року, підписана ОСОБА_1 , є підробленою, а підпис на ній виконаний із наслідуванням підпису відповідача.
Крім того, суть публічного договору полягає в тому, що споживач може отримувати послугу лише на умовах, які визначає сам виконавець у типовому договорі. Споживання природного газу та підписання відповідачем заяви-приєднання від 01 листопада 2018 року свідчить про виконання дій, з якими закон пов'язує волевиявлення споживача на укладення договору.
Аргументи апеляційної скарги щодо помилковості розрахунків наданих позивачем, оскільки споживачу нараховано заборгованість за місяці коли не відбувалось споживання газу, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно з абзацом шостим пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу
Місячну вартість послуги розподілу природного газу позивачем визначено шляхом ділення величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, спожитої за минулий газовий рік на 12 місяців, який множиться на встановлений НКРЕКП для оператора ГРМ тариф на послуги з розподілу природного газу.
Припинення або обмеження розподілу(споживання)природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Відтак у відповідача наявний обов'язок здійснювати оплату за надані позивачем послуги розподілу природного газу до моменту припинення дії договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від газорозподільної мережі позивача. Як вбачається із матеріалів справи, договір між сторонами не розірвано та відповідач не зверталася до позивача із відповідною заявою про розірвання договору та остаточного припинення розподілу газу і такі докази суду не надала.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано доказів, що він звертався із письмовою заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу, відтак, послуги з розподілу природного газу він отримував та має сплатити їх вартість згідно з розрахунком, який ним не спростований. Фактично, позиція відповідача, зводиться до заперечень його обов'язку спростовувати будь-які рахунки АТ «ОГС «Волиньгаз», що суперечить положенням ЦПК України.
Доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи справу, оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2023 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: