20 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/12185/22
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 49 від 08.02.2022 року “Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів - землевпорядників” в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера землевпорядника ОСОБА_1 № 013804 від 12.10.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом № 49 від 08.02.2022 року відповідач анулював кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника № 013804 від 12.10.2017 року. В наказі № 49 відповідач зазначив, що рішення про анулювання сертифіката позивача прийнято зокрема відповідно до ч. 19 статті 66, ч. 3 статті 66/1, ч.ч. 2 та 3 статті 68 Закону України “Про землеустрій” (надалі - Закон № 858-IV), підставою прийняття наказу № 49 стало подання Кваліфікаційної комісії № 22/36 від 31.01.2022 року (надалі подання № 22/36). Необхідно відзначити, що ні наказ № 49, ні подання № 22/36 не містять в своєму змісті розгорнутого та мотивованого обґрунтування підстав анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника позивача. Разом із тим мотиви прийнятого кваліфікаційною комісією містяться у протоколі № 1 від 26.01.2022 року Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника (надалі - Кваліфікаційна комісія) складеному за результатом розгляду звернення Головного управління Держегокадастру у Херсонській області від 31.12.2021 року №21-21-0.2-6332/2-21. Позивач наполягає, що окрім зазначення ймовірних фактів порушення законодавства, з якими до речі позивач не згодний, у поданні не міститься жодного посилання на встановлених випадків порушень права та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади. За відсутності підстав для кваліфікаційної комісії з поданням про анулювання сертифіката інженера землевпорядника, подальше його задоволення створює підстави вважати відповідний наказ відповідача протиправним. В свою чергу наказ явно впливає на законні права та інтереси здійснювати позивачем, оскільки фактично скасовує позивачу можливість здійснювати професійну діяльність сертифікованого інженера - землевпорядника Наведене, на переконання позивача, у сукупності вказує, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, тому підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення вимог діючого законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі; скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «ДЕЛЬТА- СЕРВІС» площею 0,1056 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (під виробничою спорудою (причалом): по даному проекту було надано чотири відмови державних кадастрових реєстраторів. Серед зауважень було зокрема і розміщення земельної ділянки в межах ПЗС водного об'єкта. Сертифікований інженер-землевпорядник в своїх запереченнях зазначив, що відповідно до викопіювання з плану зонування території м. Херсон, затвердженого рішенням міської ради від 20.02.2015 № 1724 вбачається, що земельна ділянка знаходиться поза межами проектної прибережної захисної смуги. Враховуючи викладене, можна дійти висновку (за твердженням сертифікованого інженера-землевпорядника), що в разі встановлення прибережної захисної смуги р. Дніпро обов'язково буде врахована містобудівна документація, відповідно до якої ділянка не входить до прибережної захисно смуги. Стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: згідно інформації, викладеній в скарзі, зазначено, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. Сертифікований інженер землевпорядник в запереченнях зазначає що це не відповідає дійсності. По даному проекту землеустрою є відмова кадастрового реєстратора, де зазначено, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. При огляді кадастрової карти з'ясовано, що інформація про межі с. Довгове внесені в ДЗК 16.09.2020 і частина земельної ділянки (приблизно її половина) дійсно потрапляє за межі с. Довгове. Таким чином, апелянт вказує, що встановлено порушення сертифікованим інженеромземлевпорядником ОСОБА_3 законодавства у сфері землеустрою і Державного земельного кадастру, а саме ст. 50 ЗУ «Про землеустрій, ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 87, 88 Водного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 377 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади. Також, апелянт вказує, що визначення критеріїв для встановлення того, яке саме з порушень є грубим порушенням та визначення того, чи є обов'язковим критерієм настання негативних наслідків для замовників проектної документації належить до повноважень Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру.
В оскаржуваному відповідачем рішенні суд першої інстанції суперечить правовій позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 806/290/16 та тому, що суд зазначив про те, що поняття «грубе порушення суб'єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів», яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону України «Про землеустрій», має оціночний характер, а тому для з'ясування характеру порушення слід досліджувати допущене порушення у сукупності з урахуванням усіх обставин та попередніх проступків. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об'єктивних та суб'єктивних ознак вчиненого діяння. Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об'єктивних ознак здійснюваного порушення; суб'єктивних ознак здійснюваного порушення.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника від 12.10.2017 №013804.
Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області звернулось до Кваліфікаційної комісії листом «Про вжиття заходів» від 31.12.2021 №21-21-0.2-6332/2-21, в якому просило розглянути питання про позбавлення ОСОБА_1 сертифікату інженера-землевпорядника від 12.10.2017 №013804.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ №49 від 08.02.2022 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера - землевпорядника», зокрема ОСОБА_1 від 12.10.2017 №013804.
Листом від 10.02.2022 №31-28-0.232-1529/2-22 Держгеокадастр повідомив ОСОБА_1 про анулювання кваліфікаційного сертифіката.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до протоколу кваліфікаційної комісії №1 від 26.01.2022 року не встановлено, що дії позивача призвели до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою.
Суд також вважав обґрунтованими доводи позивача, щодо недоведеності відповідачем наявності в діях позивача порушень законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, визначені Законом України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про землеустрою» діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.
Згідно з приписами статті 66 Закону №858-IV професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою.
Підготовка інженерів-землевпорядників здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.
Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.
Частиною 11 статті 66 Закону України «Про землеустрій» інженеру-землевпоряднику, який склав кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним вимогам та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.
Згідно з ч.ч. 19-22 статті 66 Закону №858- IV кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:
а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;
б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;
в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону;
г) на підставі свідоцтва про смерть.
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду.
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 60 Закону №858-IV державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, при розробленні документації із землеустрою здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Частиною 1 статті 68 Закону №858-IV особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.ч 2-4 ст. 68 Закону №858-IV кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;
з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
В свою чергу, Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника затверджено наказом та продовольства України 27 жовтня 2021 року № 317 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2021 р. за №1582/37204.
Так, відповідно до п.п 1-7 розділу ІІ Порядку №317 організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше, ніж один раз на місяць. Засідання Комісії підлягають відеофіксації.
Засідання Комісії можуть проводитися в режимі відеоконференції. Члени Комісії (крім голови Комісії та секретаря Комісії) можуть брати участь у роботі Комісії в онлайн-режимі.
Засідання Комісії є правомочним у разі участі у ньому більш як половини загального складу Комісії. Рішення Комісії, крім рішень про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників, приймаються на її засіданні простою більшістю голосів присутніх членів Комісії. Рішення Комісії про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників приймаються на її засіданні трьома чвертями голосів від загального складу Комісії.
Засідання проводить голова Комісії, а в разі його відсутності - інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії.
Рішення Комісії приймаються шляхом відкритого голосування присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.
Член Комісії, який не погоджується з прийнятим Комісією рішенням, може висловити окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу.
Підрахунок голосів проводить секретар Комісії (інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії).
У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.
Рішення Комісії може бути оскаржено в суді.
Протокол засідання Комісії, окрема думка чи окремі думки (у разі наявності), посилання на відеозапис засідання Комісії підлягають оприлюдненню на офіційному вебсайті Держгеокадастру не пізніше ніж через сім календарних днів після проведення засідання без зазначення персональних даних осіб, які згадуються в оприлюднених документах. Разом із текстом протоколу можуть оприлюднюватись інші матеріали.
Загальне керівництво діяльністю Комісії здійснює її голова.
Згідно з п.п. 6 - 12 розділу IV Порядку №317 письмові звернення розглядаються Комісією на її засіданнях. Члени Комісії (крім голови Комісії та секретаря Комісії) та особи, стосовно яких подані письмові звернення, можуть брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції.
Сертифікований інженер-землевпорядник, якого стосується письмове звернення, має право подати письмові пояснення та/або особисто бути присутнім на засіданні Комісії.
Член Комісії, що готував проєкт рішення, виступає з доповіддю та оголошує проєкт рішення. У разі відсутності цього члена Комісії на засіданні підготовлений проєкт зачитується секретарем Комісії або іншим членом Комісії за дорученням головуючого.
Засідання Комісії з розгляду письмових звернень є відкритими і транслюються в мережі Інтернет.
За результатами розгляду письмового звернення Комісія у випадках, визначених законом, приймає мотивоване рішення про внесення подання Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника або рішення про відмову у внесенні подання.
Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії та повинно містити:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер та дату видачі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;
встановлені під час розгляду звернення (скарги) обставини;
мотиви, з яких ухвалено рішення;
суть рішення за результатами розгляду звернення (скарги).
Якщо член Комісія не погоджується з підготовленим доповідачем проєктом вмотивованого рішення він може висловити окрему думку, з оформленням її у письмовому вигляді.
Як вбачається з витягу протоколу засідання Кваліфікаційної комісії №1 від 26.01.2022, комісією у складі 19 осіб, що присутні із 20 осіб прийнято рішення про звернення з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 12.10.2017 №013804).
У витязі з протоколу №1 від 26.01.2022 зазначено, що під час розгляду звернення (скарги) встановлені обставини, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному акціонерному товариству «Дельта-Сервіс» площею 0,1056 га із цільовим призначенням 12.03 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту) під виробничою спорудою (причалом) за адресою: м. Херсон, вул. М.Фортус, буд. б/н із земель комунальної власності Херсонської міської ради. Договір на виконання робіт між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта-Сервіс» укладено 11.03.2020 за № 1703/20. З моменту укладання договору до останнього подання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (27.08.2021) пройшло близько півтора року, чим порушено вимоги статті 28 Закону України «Про землеустрій», в частині перевищення максимального строку розробки документації.
Також розробником не дотримані вимоги статті 50 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено, що у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для містобудівних потреб, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб.
Не дотримано вимог пункту третього статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», згідно якої передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:
- комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;
- генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;
- план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»;
- детальний план території.
Зазначені матеріали відсутні в проекті землеустрою.
Відповідно до картографічних матеріалів представлених в проекті землеустрою та Публічної кадастрової карти України, запроектована земельна ділянка, що відводиться в оренду, розташована біля озера Погоріле Перше, навколо якого, згідно вимог пункту 2 статті 60 Земельного кодексу України, встановлюється прибережна захисна смуга. Враховуючи, що земельна ділянка розташована в стометровій зоні від урізу води, проект землеустрою розроблено з порушенням вимог статей 87, 88 Водного кодексу України та статей 60, 61 Земельного кодексу України.
Крім того, на кадастровому плані земельної ділянки та переліку обмежень у використанні земельної ділянки, не зазначені відомості про межі частин земельної ділянки, на які поширюється дія обмежень у використанні земельної ділянки, що порушує пункт 1 статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Про низьку якість розробленого ОСОБА_1 вищезазначеного Проекту землеустрою свідчить велика кількість рішень державних кадастрових реєстраторів про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, які були отримані при кожній подачі документації на реєстрацію за принципом екстериторіальності. Розробник отримав 4 відмови у реєстрації даної земельної ділянки: № РВ-2100608782021 від 07.09.2021, № РВ-5302247762021 від 10.08.2021, № РВ-5102039902021 від 20.08.2021 та № РВ-6302910792021 від 07.09.2021. Підставами для відмов були зокрема:
- в електронному документі та в документації із землеустрою сформованої на земельну ділянку необхідно долучити інформацію щодо водоохоронної зони відповідно до статті 87 Водного кодексу України;
- обґрунтувати відсутність в матеріалах проекту та електронному документі відомостей про обмеження (05.03 - Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх водах), відповідно до даних Публічної кадастрової карти, Національної кадастрової системи, генерального плану м. Херсон (схема планувальних обмежень) земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі Стебліївського лиману.
Також ФОП ОСОБА_1 розроблено в 2021 році проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області. В пояснювальній записці та на кадастровому плані проекту землеустрою зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови, проте відповідно до Публічної кадастрової карти на ділянці наявні об'єкти нерухомого майна (споруди). Отже, виготовлений ФОП ОСОБА_1 кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Крім того, приховування інформації щодо розміщення на земельній ділянці будівель і споруд - може привести до порушення статті 120 Земельного кодексу України та вимог статті 377 Цивільного кодексу України, а також прав на землю третіх осіб - власників будівель і споруд. Аналогічні порушення допущено ФОП ОСОБА_1 при розробці проекту землеустрою гр. ОСОБА_5 , в якому також не зазначено наявні об'єкти нерухомого майна.
З порушеннями розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах с. Довгове, а саме:
- частина земельної ділянки, запроектованої до відведення знаходиться за межами населеного пункту с. Довгове (дані Державного земельного кадастру та внесені межі с. Довгове в ДЗК від 16.09.2020);
- в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки відсутнє погодження суміжного землекористувача гр. ОСОБА_6 (порушено вимоги статті 198 Земельного кодексу України);
- не долучено витяг із містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб (згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій»).
Що підтверджено долученим Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу №4 управління у Лубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 12.10.2021 № РВ-5600928572021 із зазначенням вищевикладених підстав для відмови.
Стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд встановлено порушення, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. По даному проекту землеустрою є відмова кадастрового реєстратора, де зазначено, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. При огляді кадастрової карти з'ясовано, що інформація про межі с. Довгове внесені в ДЗК 16.09.2020 і частина земельної ділянки (приблизно її половина) дійсно потрапляє за межі с. Довгове.
Таким чином, встановлено порушення сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_3 законодавства у сфері землеустрою і Державного земельного кадастру, а саме ст. 50 ЗУ «Про землеустрій, ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 87, 88 Водного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 377 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади.
Колегія суддів зазначає, частинами 1 - 4 статті 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
об'єкти підвищеної небезпеки;
пансіонати, об'єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;
об'єкти природно-заповідного фонду, об'єкти культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об'єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1 - 5 статті 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об'єктів.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися та мати відповідні під'їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.
Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов'язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.
У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов'язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.
Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
На території водоохоронних зон забороняється:
1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.
В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:
території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;
прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;
скелі, інші гірські утворення.
Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об'єкти, рибогосподарські підприємства.
Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.
Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
об'єкти підвищеної небезпеки;
пансіонати, об'єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;
об'єкти природно-заповідного фонду, об'єкти культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об'єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману. Обмеження у будь-який спосіб проходу вздовж берега моря, морської затоки чи лиману в межах пляжної зони чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування пляжною зоною за рішенням суду.
У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.
На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.
Режим використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України "Про природно-заповідний фонд України".
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Дельта-Сервіс» звернулось до ФОП ОСОБА_1 з заявою про розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПрАТ «Дельта-Сервіс» орієнтовною площею 0,1056 га за адресою: місто Херсон, вул. М.Фортус, будинок б/н, за цільовим призначенням: 12.03 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (під виробничою спорудою (причалом)) із земель комунальної власності Херсонської міської ради.
Також, з матеріалів справи вбачається, що замовнику на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна виробнича споруда - причал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі схемою розміщення бажаного місця розташування земельної ділянки для надання в оренду, схеми розташування будівель та споруд відповідно до технічного паспорту, кадастрового плану земельної ділянки, причал розміщується на березі озера Погоріле - Перше.
Відповідно до абзацу статті 1 Водного кодексу України гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.
Отже, причал, як за визначенням розташований в межах території та акваторії, в даному випадку річки, так і відповідно до матеріалів справи, а отже висновки відповідача щодо невідповідності проекту землеустрою вимогам ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст. 87, 88 Водного кодексу України є обґрунтованими.
При цьому, апелянтом обґрунтовано зауважено на те, що саме з огляду на зазначені вище порушення, допущені розробником проекту землеустрою, 4 рази відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Також обґрунтованими є зауваження апелянта щодо порушення строку розроблення проекту землеустрою, оскільки заяву подано ПрАТ «Дельта-Сервіс» 11.03.2020 року, однак станом на 10.08.2021 року проект землеустрою, розроблений позивачем містив недоліки, які стали підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Відсутність претензій з боку замовника не спростовує зазначених обставин.
Стосовно другого мотиву, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач зазначає, що зазначений проект землеустрою було розроблено на підставі рішення Великоолександрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області № 417 від 29 квітня 2021 року. Реєстрація зазначеної земельної ділянки не було проведено в Державному земельному кадастрі. Згідно із рішенням державного кадастрового реєстратора № РВ-5600928572021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 12.10.2021 р., у висновку рішення рекомендовано проектній організації взяти до уваги, що згідно даних Державного земельного кадастру та внесених меж с.Довгове в ДЗК від 16.09.2020, частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. При прийнятті рішення про звернення із поданням про анулювання сертифіката позивача кваліфікаційна комісія також зазначила, що межі запроектованої земельної ділянки частково знаходяться за межами населеного пункту с. Довгове, проте не визначила та не обґрунтувала наявність порушення з посиланнями на відповідні норми права. А тому позивач не погоджується із висновками та рішенням кваліфікаційної комісії і в цій частині.
Колегія суддів зауважує, що позивач в поясненнях, поданих до Кваліфікаційної комісії заперечує, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту.
Великоолександрівською селищною радою Великоолександрівського району Херсонської області прийнято рішення від 29.04.2021 року №417 надано дозвіл гр.. ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,02500 га, щодо передачі безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель запасу Великоолександрівської селищної ради (землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
25.06.2021 року ОСОБА_2 звернулась до позивача з заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області.
В листі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31.12.2021 №21-21-0.2-6332/2-21, який розглядався комісією зазначено, що: частина земельної ділянки, запроектованої до відведення знаходиться за межами населеного пункту, що порушує вимоги частини 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а також є грубим порушенням затвердженої в установленому порядку містобудівної документації.
В акті встановлення та погодження меж земельної ділянки відсутнє погодження гр. ОСОБА_6 , чим порушено вимоги статті 198 Земельного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка. Не уточнено, з якої саме містобудівної документації долучено витяг (викопіювання).
У протоколі №1 від 26.01.2022 року зазначено, що при огляді кадастрової карти з'ясовано, що інформація про межі с. Довге внесені в ДЗК 16.09.2020 і частина земельної ділянки (приблизна її половина) дійсно потрапляє за межі с. Довге.
Рішенням №РВ-5600928572021 від 12.10.2021 року державним кадастровим реєстратором відділу №4 управління у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з огляду на те, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа та невідповідність поданих документів законодавству, а саме Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій».
Рекомендовано: проектній організації взяти до уваги, що згідно даних Державного земельного кадастру та внесених меж с. Довгове в ДЗК від 16.09.2020, частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту. Додати відповідні матеріали. Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додати витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Уточнити з яких матеріалів зроблений Витяг (викопіювання) з містобудівної документації (якої документації?) (стор.12). Повторно подати документацію на державну реєстрацію земельної ділянки.
При цьому, кваліфікаційною комісією прийнято до уваги саме те, що частина земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту.
Проте, колегія суддів зауважує, що матеріали комісії не містять жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.
Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність апелянтом, як суб'єктом владних повноважень, вчинення позивачем порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд зазначає, що Закон України «Про землеустрій» не дає визначення грубого порушення суб'єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.
Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об'єктивних ознак здійснюваного порушення; суб'єктивних ознак здійснюваного порушення.
Анулювання сертифікату інженера-землевпорядника за поданням Кваліфікаційної комісії може бути здійснено у випадку, якщо грубе порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою безпосередньо призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб.
Як встановлено зі змісту протоколу № 1 від 26 січня 2022 року, Кваліфікаційна комісія зробила висновок, стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «ДЕЛЬТА-СЕРВІС» площею 0,1056 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (під виробничою спорудою (причалом): по даному проекту було надано чотири відмови державних кадастрових реєстраторів. Серед зауважень було зокрема і розміщення земельної ділянки в межах ПЗС водного об'єкта.
Стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: згідно інформації, викладеній в скарзі, зазначено, що частина земельної ділчнки знаходиться за межами населеного пункту.
Таким чином, за твердженням Кваліфікаційної комісії, встановлено порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 законодавства у сфері землеустрою і Державного земельного кадастру, а смае ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 87, 88 Водного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 377 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіалльної громади.
Надаючи правову оцінку зафіксованим у протоколі № 1 від 26.01.2022 року порушенням інженером-землевпорядником ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому протоколі Кваліфікаційною комісією не визначено, в чому полягає грубість відповідних порушень; внаслідок цього суд першої інстанції констатував відсутність підстав для віднесення таких порушення до грубого та, відповідно, до такого, що може бути правовою основою для анулювання сертифікату інженера-землевпорядника.
З урахуванням вищезазначеного, за відсутності обґрунтування у протоколі № 1 від 26 січня 2022 року та поданні Кваліфікаційної комісії факту вчинення позивачем грубого порушення та того, в чому таке виражається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем спірне рішення про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженеру-землевпоряднику ОСОБА_1 прийнято без врахування усіх істотних обставин справи, що стало підставою для визнання його протиправним та скасування.
Колегія суддів також зазначає, що стосовно вимог до адміністративного акта суб'єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути обґрунтованим та мотивованим.
Зокрема, у постанові від 2 липня 2019 року у справі №140/2160/18 Верховний Суд зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Крім того, у постанові від 5 березня 2020 року у справі № 640/467/19 Верховний Суд зауважив, що зміст оскаржуваного у цій справі рішення, який є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом; з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного рішення суб'єкту владних повноважень не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення; останній зобов'язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері.
Вимога про те, що адміністративний акт про застосування санкцій повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).
Колегія суддів також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спірне рішення Держгеокадастру прийняте без дотримання встановлених законом вимог.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/21.
Водночас, у цій справі судами встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачем під час встановлення факту грубого порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивача, проводилась перевірка кваліфікації та якості його професійної підготовки, як інженера-землевпорядника, що свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про допущення інженером-землевпорядником ОСОБА_1 саме грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик