19 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/4661/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року (головуючий суддя Кадникова Г.В.)
у справі № 160/4661/22
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та за період з 15.02.2021 по 15.01.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та за період з 15.02.2021 по 15.01.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Департаментом патрульної поліції допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №375 за вказані вище періоди служби, в які діяли карантинні обмеження, встановлені Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Під час дії карантинних обмежень позивач на підставі та у відповідності до посадової інструкції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 15.08.2018 №3738, в повному обсязі здійснював функції інспектора полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг. З урахуванням зазначеного та відповідно до положень чинного законодавства, позивач має право та можливість отримувати додаткову доплату до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, адже є поліцейським, який постійно здійснює свою діяльність з метою забезпечення правопорядку і безпеки громадян та має постійний, безпосередній контакт з населенням.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Суд встановив, що позивач отримував додаткову доплату на період дії карантину у відповідні періоди з березня 2020 року по січень 2022 року, жодних доказів, які могли б підтвердити факт того, що позивач у спірний період залучався до забезпечення правопорядку безпеки, життєдіяльності громадян та внаслідок свої службових обов'язків мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, суду не надано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доводам сторін, а висновки суду про те, що позивач під час проходження служби не забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов'язків не має безпосередній контакт з населенням, є необґрунтованими, оскільки відповідач не спростовував такої обставини, а висновки суду спростовуються тим, що позивач за посадою та відповідно до посадової інструкції належить до категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Також позивач вказує, що відповідні виплати за службу в умовах карантину здійснювались відповідачем з березня по грудень 2020 року, після цього періоду посадова інструкція позивача, умови проходження служби не змінювались. Судом не були досліджені особливості специфіки роботи, яка виконувалась позивачем за спірні періоди його служби, всупереч положенням КАС України на позивача покладений обов'язок довести факт протиправної бездіяльності відповідача.
Також позивач просив стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати: судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу, що складає 20000,00 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивач за період з 10.12.2020 по 01.01.2021 та за період з 15.02.2021 по 15.01.2022 на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання службових обов'язків мав безпосередній контакт з населенням. Посадова інструкція позивача не містить повноважень щодо відповідності обов'язків позивача критеріям, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 375. Суд, враховуючи відсутність належних доказів виконання позивачем у спірний період обов'язків поліцейського по забезпеченню життєдіяльності населення, внаслідок чого відбувалось спілкування з населенням, дійшов правильного висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. відповідач просить суд врахувати, що ця справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову. Також відповідач вказує, що позивачем не підтверджено такі витрати, докази надання юридичних послуг Адвокатським бюро позивачу на цю суму відсутні.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 31.03.2017 прийнятий на службу до Департаменту патрульної поліції Національної поліції на підставі наказу з 03.04.№ 113 о/с від 31.03.2017.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 580 о/с від 19.06.2018 позивач з 20.06.2018 призначений інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України карантин продовжено до 30 квітня 2023 року.
29.04.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських , які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (набрала чинності 16.05.2020).
Відповідно до вказаної постанови на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Наявні в справі докази свідчать, що виплати, передбачені означеною вище постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, здійснювались відповідачем з березня 2020 року по лютий 2021 року.
Наказами ДПП про встановлення додаткових доплат поліцейським, визначних постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, затверджено розміри додаткової доплати пропорційно відпрацьованому часу (виконання службових обов'язків) в особливих умовах за відповідні періоди:
№ 479 о/с від 10.07.2020 - за березень - червень 2020 року;
№ 614 о/с від 18.08.2020 - за березень - червень, липень 2020 року;
№ 997 о/с від 28.12.2020 - за серпень - листопад, грудень 2020 року;
№ 746 о/с від 29.07.2021 - за січень 2021 року, з 01 по 17.02.2021.
Відповідно до складеної відповідачем архівної довідки № 1 за період грудня 2020 року по січень 2022 року ОСОБА_1 проведені додаткові доплати на період дії карантину: в грудні 2020 року - 21908,71 грн., в липні 2021 року - 9135,69 грн.
Даними розрахункових листів ОСОБА_1 підтверджено нарахування таких доплат:
в грудні 2020 року за жовтень 2020 року - 4920,77 грн., листопад 2020 року - 6095,58 грн., 1171,65 грн., серпень 2020 року - 5486,90 грн., вересень 2020 року - 4233,81 грн.;
в липні 2021 року за січень 2021 року - 5511,46 грн., лютий 2021 року - 3624,23 грн.
На адвокатський запит про надання інформації стосовно виплати позивачеві грошових коштів у вигляді додаткових виплат до заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 10 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 15 лютого 2021 року по 15 січня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 Департамент патрульної поліції листом №344аз, 345аз/41/5/05-2022 від 17.02.2022 повідомив про таке:
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, підставою для виплати та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції. Згідно з пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів від 29 квітня 2020 року № 375 виплата доплати здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядники беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до доручень керівництва Національної поліції України персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок та безпеку громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків мали безпосередній контакт з населенням у період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначається керівником органу поліції.
Відповідно до наказів начальника Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань на зазначені цілі здійснено доплату за службу в умовах карантину з березня 2020 року по лютий 2021 року на загальну суму 58323,98 грн.
Зважаючи на викладене, відповідач вказав про відсутність заборгованості зі сплати вищезазначеної доплати перед ОСОБА_1 .
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Як зазначено вище, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно п.4 цієї постанови перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 375 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1);
виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2);
нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3);
персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Виходячи з наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України.
Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Фактичні обставини справи свідчать, що позивач був включений до персонального переліку поліцейських для встановлення доплати поліцейським, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину, внаслідок чого йому здійснювалась визначена постановою Кабінету Міністрів України № 375 доплата за періоди його служби (виконання службових обов'язків) з серпня по листопад 2020 року та в січні 2021 року і частково в лютому 2021 року.
В інші періоди, зазначені позивачем, додаткова доплата за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 до складу виплаченого позивачеві грошового забезпечення не входила та не виплачувалась.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 20.06.2018 займає посаду інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.
Положеннями посадової інструкції інспектора полку ПП в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції 15.08.2018 № 3738, передбачено, що інспектор полку відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює, зокрема:
безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі ті. що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;
надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждалі внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинились безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
інші функції, які прямо передбачені вищевказаною посадовою інструкцією №3738 та чинним законодавством України.
Отже, посада, яку займає позивач, відповідає встановленим вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, виконання позивачем його службових обов'язків, в силу своєї специфіки, неможливе без безпосереднього контакту з населенням.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що в спірному випадку саме відповідачем в силу приписів ч. 2 статті 77 КАС України не доведено особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась ним у періодах, за які були нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах, та її відмінності від роботи, які виконувалась позивачем у місяцях, за які не було нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така доплата не нараховувалась та не виплачувалась, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та з 15.02.2021 по 15.01.2022.
Відсутність бюджетних асигнувань для виплати додаткової доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №375, не може бути обґрунтованою підставою для її не нарахування та невиплати з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17, яка є обов'язковою до застосування адміністративними судами у подібних правовідносинах згідно ч.5 ст.242 КАС України з урахуванням, зокрема, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), де цей Суд вказав, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Наведена судова практика ЄСПЛ підлягає застосуванню як принцип верховенства права та є джерелом право згідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та з 15.02.2021 по 15.01.2022 пропорційно відпрацьованому позивачем часу в особливих умовах.
Суд апеляційної інстанції враховує, що за умовами постанови Кабінету Міністрів України № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику; персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Отже, розмір встановлення відсотку додаткової доплати за службу в особливих умовах, нарахування та виплата такої доплати відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Наведене вище відповідно дол ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про задоволення позову.
Стосовно вимог позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20000 грн. суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви додано договір про надання юридичних послуг від 10.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «ХЬЮМАН РАЙТС» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), відповідно до п. 1.1 якого визначено, що виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з додатком №1 до договору від 10.02.2022, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2, 1.3 договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 20000 грн.
Актом наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.02.2022 засвідчено, що позивачу надано такі послуги:
- консультація (1 година) - 2000 грн.;
- обробка документів для подачі позовної заяви (2 години) - 3000 грн.;
- досудове врегулювання (2 години) - 2000 грн.;
- розробка і подача адвокатського запиту (1 година) - 1000 грн.;
- розробка позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (5 годин) - 6000 грн.;
- транспортні витрати - 1000 грн.;
- представництво інтересів при розгляді справи у суді (4 години) - 4000 грн.;
- витрати на канцелярію - 1000 грн.;
- загальна сума (15 годин) - 20000 грн.
Оплата позивачем коштів у розмірі 20000 грн. здійснена згідно квитанції від 21.02.2022.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В даному випадку стосовно заявленої до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми 20000,00 грн. суд апеляційної інстанції вважає, що визначені у акті наданих послуг: консультація, досудове врегулювання, розробка і подача адвокатського запиту, розробка позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії охоплюються послугою зі складення позову (6000,00 грн.) і окремому відшкодуванню не підлягають, а представництво інтересів у суді першої інстанції не відбувалось, оскільки справу розглянуто судом у письмовому провадженні.
Щодо такої послуги як обробка документів для подачі позовної заяви слід зазначити, що в акті наданих послуг не визначено суть цієї послуги і її зв'язок з адвокатською діяльністю, тому визначення вартості такої послуги як такої, що підлягає відшкодуванню за рахунок суб'єкта владних повноважень, є безпідставним.
Транспортні витрати, витрати на канцелярію за своєю суттю не є витратами, пов'язаними з правничою допомогою адвоката в розумінні ст.132, 134 КАС України, не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом цієї судової справи.
Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер і предмет спору, а також заперечення відповідача щодо заявленої до відшкодування суми, вважає, що обґрунтовано визначеним та документально підтвердженим і співмірним розміром витрат на правничу допомогу, пов'язану із справою, є 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі № 160/4661/22 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та за період з 15.02.2021 по 15.01.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за періоди з 10.12.2020 по 01.01.2021 та з 15.02.2021 по 15.01.2022 пропорційно відпрацьованому позивачем часу в особливих умовах.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко