справа № 361/5895/22
провадження № 2/361/1607/23
28.03.2023
Іменем України
28 березня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді:Петришин Н.М.,
за участю секретаря: Мищенко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Кіма» про стягнення заборгованості із заробітної плати,-
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2022 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , в обґрунтування якої посилається на те, що з 01 травня 2021 року працює в ПП «КІМА» менеджером-управляючим на підставі письмово безстрокового трудового договору. Відповідно до п. 6.1 Договору позивачу встановлено посадовий оклад в розмірі 11 200, 00 грн. на місяць. Окрім того, ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались бонусні виплати в залежності від вартості проданих позивачем запчастин та деталей, а саме: за лютий 2022 року сума бонусів до виплати склала 3 800, 00 грн. Станом на дату подання позову, заборгованість із заробітної плати та бонусів складає: за лютий 2022 року - 6 200, 00 грн. зарплати та 3 800,00 грн. бонусів, за березень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за квітень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за травень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за червень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за липень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за серпень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за вересень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати, за жовтень 2022 року - 11 200, 00 грн. зарплати. Всього заборгованість становить 99 600, 00 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути із відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 99 600, 00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду (а.с. 17).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кочмарьова Т.С. та позивач ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. Пояснила, що не ознайомлена із наказом про припинення трудового договору, де підпис про ознайомлення їй не належить, а трудову книжку отримала лише в судовому засіданні. Крім того, посилається на те, що підписи від її імені у відомостях про отримання готівки за вересень 2021 року, травень і лютий 2022 року також підроблені.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачу виплачені всі належні їй суми при звільненні.
Обставини справи, що встановлені судом
25 лютого 2021 року ПП «КІМА» видано наказ №7 про збільшення розмірів оплати праці, відповідно до якого підвищено заробітну плату всім працівникам підприємства щомісячно по 50 грн. з 01.03.2021 р.
28 квітня 2021 року ОСОБА_1 написала заяву на ім'я ОСОБА_4 про прийняття останньої на посаду менеджера СТО з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом ПП «КІМА» від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на роботу із 01.05.2021 року на посаду менеджера-управителя.
01 травня 2021 року між ПП «КІМА» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнята на роботу до ПП «КІМА» на посаду менеджер-управитель.
Відповідно до п. 6 договору, посадовий оклад встановлено у розмірі 11 200, 00 грн.
Листом ПП «КІМА» від 25.01.2023 року повідомлено, що в ПП «КІМА» працювала ОСОБА_1 з 01.05.2021 року на посаді менеджер-управитель з початковим посадовим окладом 11 200, 00 грн., який регулярно підвищувався згідно Наказу №7 від 25.02.2021 р. ПП «КІМА», у встановлені законодавством строки, два рази на місяць, виплачує заробітну плату, згідно відомостей на виплату заробітної плати, під особистий підпис працівника. Починаючи з 24.02.2022 року без надання пояснень ОСОБА_1 не з'являлась на роботі. Із 24.02.2022 року ОСОБА_1 табелювалась як відсутня на робочому місці з нез'ясованих причин і за цей час ЗП їй не нараховувалась. У такому випадку підприємство звільняє працівника за прогули, але ОСОБА_1 пішли на зустріч і оформили звільнення з посади за згодою сторін з 06.05.2022 р., як було вказано у заяві про звільнення, за Наказом №6 від 04.05.2022 року. При цьому ЗП за фактично відпрацьований час та компенсація за невикористану відпустку були нараховані та виплачені в повному обсязі в день звільнення.
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 видно, що її прийнято на роботу 01.05.2021 року до ПП «КІМА» на посаду менеджера-управителя та 06.05.2022 року звільнена з посади за згодою сторін.
02 травня 2022 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення із займаної посади менеджера СТО за згодою сторін від 06.05.2022 року.
Відповідно до довідки від 24.10.2022 року виданої ПП «КІМА», дохід ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 р. по 06.05.2022 р. склав 17 674, 66 грн. Заборгованості по виплаті заробітної плати немає.
Наказом ПП «КІМА» №6-К від 04 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера-управителя та розпорядженням від 06.05.2022 року припинено трудовий договір.
Згідно із даними довідки від 25.01.2023 року виданої ПП «КІМА», дохід ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 року по 06.05.2022 року склав 120 274, 66 грн.
Із відомостей про виплату готівки, вбачається, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату під підпис.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до часини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У частині другій статті 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін. У разі коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
Припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь- яким строком.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач перебувала в трудових відносинах із відповідачем, проте наказом підприємства від 04.05.2022 року її звільнено із займаної посади з 06.05.2022 року за угодою сторін.
З табелю обліку використання робочого часу ПП «Кіма» видно, що позивач з 24.02.2022 року була відсутня на роботі до дня звільнення та в судовому засіданні підтвердила, що не виконувала трудові обов'язки на підприємстві в цей період у зв'язку із введенням воєнного стану на території України.
З наданих до суду відомостей про виплату готівки встановлено, що ОСОБА_1 отримала нараховану їй заробітну плату за лютий та травень 2022 року.
Аргументи позивача про те, що підпис про її ознайомлення у наказі про звільнення та у відомостях на виплату готівки є підробленим, оскільки вона не ставила свій підпис у цих документах, є недоведеними та нічим не підтвердженими.
Крім того, позивач не оспорювала процедуру звільнення із займаної посади.
Відтак позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати із відповідача за період з лютого по жовтень 2022 року є недоведеними та безпідставними.
Щодо посилань у судовому засіданні представника позивача про необхідність стягнення заробітної плати у заявленому розмірі у зв'язку з тим, що позивач отримала трудову книжку від представника відповідач лише 28 березня 2023 року у судовому засіданні, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Разом з тим, позивач не пред'являла вимог про зміну дати звільнення та виплату у зв'язку з цим належних їй сум, а суд вирішує спір у межах пред'явлених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 81, 263-265, ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Кіма» про стягнення заборгованості із заробітної плати - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне підприємство «Кіма», код ЄДРПОУ 31945451, адреса місцезнаходження: вул. Броварська, буд. 52-А, с. Требухів, Броварський р-н, Київська область, 07454.
Суддя Н.М. Петришин