11 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1072/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 р. (суддя: Сіпака А.В) в адміністративній справі №280/1072/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2021 р. по 28 грудня 2021 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби
В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та був звільнений у запас Збройних Сил України. Остаточний розрахунок з ним проведений - 28 грудня 2021 р. у розмірі 21 194,78 грн., тому наявні підстави для застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення повного розрахунку при звільнені з військової служби з ОСОБА_1 . Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 червня 2021 р. по 28 грудня 2021 р.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 . Скаржник вказує, що положення трудового законодавства, у тому числі статей 116-117 Кодексу законів про працю України, не розповсюджуються на правовідносини, які виникли з приводу проходження та звільнення з військової служби. Також вказує, що середньоденна заробітна плата позивача складала 620,86 грн., а отже сума його середнього заробітку за 210 днів затримки розрахунку становить - 130 380,00 грн. Однак, враховуючи висновки Верховного
Суду у постанові від 30 листопада 2020 р. у справі №480/3105/19, щодо пропорційності розміру відповідальності розміру невиплачених своєчасно сум, сума середнього заробітку, що має бути сплачена позивачу, повинна становити - 7 822,83 грн. (6% недоотриманих сум).
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 124 від 31 травня 2021 р., майора юстиції ОСОБА_1 з 31 травня 2021 р. було виключено зі списків особового складу частини та знято з всіх видів забезпечення. З розрахункового листа ОСОБА_1 за травень 2021 р. вбачається, що при звільненні йому було нараховано 337 476,21 грн. посадового окладу, доплати за звання, вислуги років, особливих умов, премії, індексації, компенсації прибуткового податку, компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна складає 21 517,54 грн. Згідно із випискою АТ Комерційний банк «Приватбанк» остаточний розрахунок з позивачем було проведено 28 грудня 2021 р. шляхом перерахування на його картковий рахунок коштів у розмірі 21 194,78 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановленої обставини протиправної бездіяльності, допущеної відповідачем, в частині невиплати позивачу усіх належних йому сум грошового забезпечення в день звільнення - 31 травня 2021 р., а тому визнав обгрунтованими вимоги позивача щодо визначення відповідачу зобов'язання нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2021 р. по 28 грудня 2021 р.
Скаржник наполягає на застосуванні правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 30 листопада 2020 р. у справі №480/3105/19, який полягає у наступному:
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (п.58).
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми (п.59).
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку (п.60).
Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку (п.61).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.70).
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача складала 620,86 грн., а отже сума його середнього заробітку за 210 днів (з 01.06.2021 по 28.12.2012) затримки розрахунку становить 130380,00 грн.
За обставин цієї справи колегія суддів вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 358670,99 грн., з яких: грошове забезпечення 337476,21 грн. (94%) та компенсація за не отримане речове майно 21194,78 грн. (6%).
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у зазначеній справі, який є обов'язковим для застосування в силу приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 7822,80 грн., як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (6% від 130380 грн.).
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 червня 2021 р. по 28 грудня 2021 р. та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України -задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 р. в адміністративній справі №280/1072/22 - скасувати в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 червня 2021 р. по 28 грудня 2021 р. та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 7822 (сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 80 коп.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 р. в адміністративній справі №280/1072/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 квітня 2023 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук