20 квітня 2023 року Справа № 160/3418/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2022 року № 046350009885 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у формі листа від 15.11.2022 р. № 0400-010310-8/116598 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р., з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.04.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що первинно позивачу була призначена пенсія та позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області, про що є відмітка в трудовій книжці. Після переїзду до Російської Федерації з 01 січня 2006 року до лютого 2022 року отримувала пенсію в м. Карачаєвську Карачаєво-Черкеській республіці. У зв'язку з поверненням в Україну - у 2011 році приїхала до м. Павлограда, 13.04.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2022 року № 046350009885 було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою відмови є ненадання підтвердження факту припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, а саме Атестату про припинення пенсійної виплати в РФ. Вказує, що самостійно намагалась направити засобами поштового зв'язку до управління Пенсійного фонду РФ в м. Карачаєвськ заяву від 11.05.2022 року про припинення виплати пенсії та направлення паперової пенсійної справи разом з атестатом про припинення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, але у відділенні Укрпошти повідомили про неможливість направлення листів до РФ. Також вказує, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 року було встановлено факт припинення виплати пенсії в російській федерації з 01.03.2022 року. Також зазначено, що листом від 15.11.2022 року № 0400-010310-8/116598 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відмову у призначенні пенсії, оскільки рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 р. про встановлення факту припинення виплати пенсії, не є підставою для зобов'язання Пенсійного фонду в призначенні та виплати пенсії за віком. Також відповідачем не зараховано до страхового стажу роботи період роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. згідно трудової книжки від 06.08.1963 р., оскільки в записі 6 є виправлення у прийнятті та запис № 7 не завірено печаткою, а також період роботи з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р. згідно трудової книжки від 06.08.1963 р., оскільки в записі № 12 про прийняття на роботу відсутня назва організації. Вказані рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки. Також вказує, що позивач не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем-2 15.03.2023 року подано до суду відзив на позовну заяву (вх.. № 20572/23), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2022 року № 046350009885 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Вказує, що однією із умов для призначення пенсії за віком Згідно статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаною Україною 13.03.1992 року, є припинення пенсійної виплати за попереднім місцем проживання. Атестат про припинення пенсійної виплати в РФ серед документів, долучених до електронної пенсійної справи відсутній. Також за наданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. згідно трудової книжки від 06.08.1963 р., оскільки в записі 6 є виправлення у прийнятті та запис № 7 не завірено печаткою, період роботи з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р. згідно трудової книжки, оскільки в записі № 12 про прийняття на роботу відсутня назва організації.
Відповідачем-1 21.03.2023 року подано до суду відзив на позовну заяву (вх.. № 5307/23), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначено, що 05.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача та додані до них документи розглядалися Головними управліннями Пенсійного фонду України у Львівській області та рішенням від 13.04.2022 року №046350009885 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу позивача було направлено повідомлення про відмову у призначенні пенсії за віком листом від 20.04.2022 року №0400-010226-8/42246. З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Відповідно до чинного пенсійного законодавства України, після надходження паперової пенсійної справи з російської федерації, з атестатом про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, територіальний орган Пенсійного фонду України бере на облік особу-пенсіонера для виплати пенсії за новим місцем проживання/реєстрації, відповідно до заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання. Отже, станом на дату звернення із заявою від 05.04.2022 року паперова пенсійна справа ОСОБА_1 та атестат про припинення їй виплати пенсії на території РФ до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надходили. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 року по справі №185/5138/22 про встановлення факту припинення виплати пенсії в Російській федерації з 01 березня 2022 року не є підставою для зобов'язання територіальних органів Пенсійного фонду України призначати та виплачувати пенсію за віком, про що позивача було повідомлено листом від 15.11.2022 №0400-010310- 8/116598.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних трудової книжки від 06.08.1963 року, у період з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. працювала на посаді викладача фізичної культури (наказ про призначення № П8/ІХ-1965, наказ про звільнення № 25 від 15.02.1967 р.).
Згідно даних трудової книжки від 28.08.1978 року, ОСОБА_1 14.01.1985 року прийнята на посаду викладача фізичного виховання (наказ № 13к від 14.01.1985 р.),
- 08.04.1985 року переведена на посаду керівника фізичного виховання (наказ № 116к від 09.04.1985 р.),
- 03.11.1986 року переведена на посаду викладача фізичного виховання (наказ № 104 від 03.11.1986 р.),
- 01.12.1986 року звільнена з роботи з середнього професійного технічного училища № 3 за власним бажанням (наказ № 109 від 01.12.1986 р.).
ОСОБА_1 05.04.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 13.04.2022 року № 046350009885 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Вказано, що однією із умов для призначення пенсії за віком Згідно статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаною Україною 13.03.1992 року, є припинення пенсійної виплати за попереднім місцем проживання. Атестат про припинення пенсійної виплати в РФ серед документів, долучених до електронної пенсійної справи відсутній. Також вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. згідно трудової книжки від 06.08.1963 р., оскільки в записі 6 є виправлення у прийнятті та запис № 7 не завірено печаткою, період роботи з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р. згідно трудової книжки від 06.08.1963 р., оскільки в записі № 12 про прийняття на роботу відсутня назва організації.
Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 185/5138/22 встановлено факт припинення виплати пенсії в Російській Федерації з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 185/5138/22 набрало законної сили 20.10.2022 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.11.2022 р. № 0400-010310-8/116598 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Вказано про ненадання атестату про припинення пенсійної виплати в РФ та паперової пенсійної справи. Також вказано, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 року по справі №185/5138/22 встановлено факт припинення виплати пенсії в Російській федерації з 01 липня 2022 року, що не є підставою для зобов'язання Пенсійного фонду України в призначенні та виплаті пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас, пунктом 4.12 Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Також листом Міністерства соціальної політики України № 6463/0/2-22/54 від 30.06.2022 року, адресованим Пенсійному фонду України, погоджено позицію, викладену в листі Пенсійного фонду України від 20.06.2022 року № 2800-030102-5/24004 щодо прийняття рішень про призначення пенсії згідно із законодавством України особам, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, за умови надання належним чином сформованих пенсійних справ, отриманих в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, в тому числі з документами про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації.
Суд звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року - встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання особи, при цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, для встановлення права особи на пенсію органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, зобов'язані співпрацювати між собою.
Суд зазначає, що позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду Російської Федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а ненадання заявником документу, який не передбачений Порядком № 22-1, не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
Також, як вже встановлено судом, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 185/5138/22 встановлено факт припинення виплати пенсії в Російській Федерації з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 185/5138/22 набрало законної сили 20.10.2022 року.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Матеріалами справи, а саме даними трудової книжки позивача від 06.08.1963 року, підтверджено, що остання у період з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. працювала на посаді викладача фізичної культури (наказ про призначення № П8/ІХ-1965, наказ про звільнення № 25 від 15.02.1967 р.).
Згідно даних трудової книжки від 28.08.1978 року, ОСОБА_1 14.01.1985 року прийнята на посаду викладача фізичного виховання (наказ № 13к від 14.01.1985 р.),
- 08.04.1985 року переведена на посаду керівника фізичного виховання (наказ № 116к від 09.04.1985 р.),
- 03.11.1986 року переведена на посаду викладача фізичного виховання (наказ № 104 від 03.11.1986 р.),
- 01.12.1986 року звільнена з роботи з середнього професійного технічного училища № 3 за власним бажанням (наказ № 109 від 01.12.1986 р.).
Щодо відсутності належного завіряння записів трудової книжки ОСОБА_1 суд вказує, що ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 “Про трудові книжки працівників і службовців”.
Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З огляду на наведену норму, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 08.09.1965р. по 01.03.1967 р. та з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р..
На підставі викладеного у сукупності, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, зважаючи на встановлений факт припинення виплати пенсії в Російській Федерації з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 13.04.2022 року № 046350009885 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги зобов'язального характеру, суд виходить з того, що відмова у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно Закону №1058-IV, мотивована виключно тим, що позивач не надала атестат про припинення пенсії в Російській Федерації, проте відповідно до пункту 4.12 Порядку №22-1 саме на орган, що призначає пенсію при розгляді заяви про призначення пенсії покладено обов'язок витребування пенсійної справи з органу пенсійного фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Відтак, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при розгляді заяви позивача від 05.04.2022 року не було вчинено усіх необхідних дій для належного розгляду такої заяви, в тому числі, передбачених пунктом 4.12 Порядку № 22-1, тому позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком відповідно Закону №1058-ІV з дати подання заяви - 05.04.2022 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 27.02.2023 року відстрочено позивачу сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 1073,60 грн. - до ухвалення судового рішення у справі № 160/3418/23.
Зважаючи на задоволення позову, судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн., який підлягав оплаті, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, 79016, ІК в ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 13.04.2022 року № 046350009885.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 в призначенні пенсії, про що повідомлено листом від 15.11.2022 року № 0400-010310-8/116598.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. та з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1965 р. по 01.03.1967 р. та з 14.01.1985 р. по 01.12.1986 р..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати подання заяви - 05.04.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, 79016, ІК в ЄДРПОУ 13814885) на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 536,80 грн. за реквізитами: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 536,80 грн. за реквізитами: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 20 квітня 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков