Номер провадження: 22-ц/813/9413/22
Справа № 523/8210/21
19.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Орловської Н.В.,
суддів Кутурланової О.В.,
Пузанової Л.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дімов Анатолій Петрович, на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріального збитку у розмірі 113 339,95 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.2017 року на пр. Шевченко, 4-а у м.Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, який керуючи автомобілем Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 під керуванням позивача. Розмір заподіяного збитку підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_3 № 1910/17-1, згідно якого вартість матеріального збитку становить 110 239,95 грн, які позивач просить стягнути з ОСОБА_2 . Крім того, до складу матеріальних збитків позивач відносить сплачену ним вартість автотоварознавчого дослідження, що становить 1700,00 грн, а також вартість евакуації пошкодженого після ДТП транспортного засобу в сумі 800,00 грн та вартість зберігання автомобіля на майданчику після ДТП в сумі 600 грн. З огляду на викладене, загальний розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, позивач оцінює у 113 339,95 грн. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, складностях побутового характеру, пережитих внаслідок ДТП. Через пошкодження і тривалу неможливість нормальної експлуатації автомобіля у позивача виникли складності у особистому житті, на тривалий час відклав заплановані поїздки, був позбавлений можливості надавати допомогу і здійснювати догляд за батьками, які є людьми похилого віку. Відповідач не вжив заходів щодо добровільного відшкодування заподіяного ним збитку, через що позивач приділяв багато часу, сил та коштів для усунення проблем, пов'язаних з ДТП. Крім того, значне ушкодження автомобіля, що перебував до події у відмінному технічному стані, викликало сильні душевні хвилювання позивача. З огляду на викладене, розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 20 000 грн.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 , а також відшкодування моральної шкоди позивачу не може здійснюватись за рахунок відповідача або за рахунок страховика відповідача через відсутність його вини в умовах подій 01.09.2017 року, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Крім того, суд звернув увагу на відсутність у ОСОБА_1 повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах власника пошкодженого транспортного засобу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дімов Анатолій Петрович, посилаючись на ч.1 ст.376 ЦПК України, просить рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ДТП сталось внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.12.4 ПДР України, що підтверджується матеріалами адміністративної справи серії БР№086392 від 26.10.2017р., протоколом огляду місця ДТП від 01.09.2017р., довідкою №228553 від 01.09.2017р., поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , експертним висновком №17-4488 від 17.10.2017р. ОНІДСЕ МУЮ, експертним висновком №18-18 від 12.03.2018р. ОНІДСЕ МУЮ.
Згідно постанови Приморського районного суду міста Одеси від 06.04.2018р. по справі №522/20471/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08.08.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а постанову Приморського районного суду м.Одеса від 06.04.2018р. скасовано с формальних підстав, а саме суд не надав правової оцінки показанням свідка ОСОБА_7
28.05.2019р. про ті ж самі події був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 .
Постановою Приморського районного суду м.Одеса від 12.11.2019р. у справі №522/9889/19 закрито провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.
Апелянт вважає, що при розгляді справи №522/9889/19 суд не мав права надавати правову оцінку діям ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що строки на розгляд вказаної справи були закінчені та в цій частині постанови суд вийшов за межі своїх повноважень.
У постанові Одеського апеляційного суду від 12.03.2020р. у справі №522/9889/19 зазначено, що висновок суду про наявність вини є за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності й порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не заперечувалися висновки судово-технічної експертизи ОНІДСЕ МЮУ від 17.10.2017р. №17-4488 та від 12.03.2018 №18-18, а також показання свідків, згідно яких саме автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію шляхом перевищення дозволеної швидкості руху майже вдвічі більше за дозволену та небезпечного маневрування з виїздом на подвійну розділювальну лінію, а також небезпечно перестроювався в попутному напрямку.
Зазначені обставини, на думку апелянта, вказують на формальний підхід суду першої інстанції до розгляду справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чіканчі Ольга Іванівна, доводи апелянта не визнає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30.06.2022 року залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Приморського районного суду м.Одеси від 12.11.2019р. у справі №522/9882/19, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 12.03.2020р. Крім того, у рішенні Суворовського районного суду м.Одеса від 16.11.2022р. по справі №523/12500/19 суд також дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у ДТП.
Відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягають.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлено наступне.
01.09.2017 року о 21:02 годині, біля будинку № 4-Д по проспекту Шевченка у м.Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Власником транспортного засобу Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_1 є ОСОБА_8 . На момент скоєння ДТП шкода, заподіяна життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу застрахована власником у ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6429201. (а.с.70)
Власником транспортного засобу Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_9 , ОСОБА_1 має право користування. (а.с. 4, 19).
Згідно Звіту ФОП ОСОБА_3 (суб'єкт оціночної діяльності) № 1910/17-1 від 08.11.2017 року вартість матеріальних збитків об'єкту оцінки - автомобіль Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 - становить 110 239,95 грн, дата оцінки 30.10.2017 року. (а.с.5-20)
Вважаючи ОСОБА_2 винним у скоєнні ДТП, позивач звернувся до суду з даним позовом та наполягав на його задоволенні шляхом стягнення з відповідача матеріальних збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (стаття 1166 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 06.04.2018р. у справі №522/20471/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що спричинило ДТП 01.09.2017р. за участю Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
08.08.2018 року Апеляційним судом Одеської області винесено постанову, якою постанову Приморського районного суду міста Одеси від 06.04.2018р. скасовано, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси по справі № 522/9882/19 від 12.11.2019р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020р., встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для відшкодування завданої йому шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_2 за рахунок відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю вини останнього у вчиненні ДТП 01.09.2017р., що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена така постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Оскільки у постанові Апеляційного суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі №522/20471/17 досліджено обставини та механізм ДТП, а також встановлено відсутність у його вчиненні вини ОСОБА_2 , тому вказані висновки суду є обов'язковими при розгляді цивільно-правового спору за наслідками такого ДТП.
Посилання скаржника на висновок судової автотехнічної експертизи №18-18 від 12.03.2018 року, яка була проведена у межах справи № 522/20471/17про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надання правової оцінки вказаному висновку експертного дослідження, за наявності преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, свідчитиме про встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди та вини її учасників.
Апеляційний суд наголошує, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, з якою позивач пов'язує факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди, тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відшкодування шкоди особою, винною у її завданні безпосередньо, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у її страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові внески, суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №755/18006/15-ц)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика.
Враховуючи, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», і згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6429201 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третьої особи, становить сто тисяч гривень, тому належним відповідачем за вимогами про стягнення майнової шкоди у межах вказаного ліміту має бути саме страховик.
Встановивши обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх необґрунтованості.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 367,374,375,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дімов Анатолій Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ О.В.Кутурланова
________________ Л.В.Пузанова