Рішення від 17.04.2023 по справі 915/472/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Справа № 915/472/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 39816845)

електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua

до відповідача Приватного підприємства "Миколаїввтормет", вул. 3 Слобідська, 51-а, кв. 41, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 33084791)

представник відповідача адвокат Сафронов Юрій Іванович

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення коштів в сумі 14 984, 89 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Миколаїввтормет", в якій просить суд:

1. Стягнути з ПП "Миколаїввтормет" на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 14 984, 89 грн.

2. Стягнути з ПП "Миколаїввтормет" на користь Миколаївської обласної прокуратури 2 481, 00 грн. - судового збору, сплаченого за подання вказаного позову до суду.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2023 задоволено клопотання відповідача (вх. № 622/23 від 23.01.2023) про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дня винесення даної ухвали суду (до 08.02.2023 включно).

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 06.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

09.02.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. № 1492/23 від 09.02.2023) про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що повноваження органів Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю визначені Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, визначені повноваження органів Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Повноваження Укртрансбезпеки, що стосуються плати за проїзд великовагових транспортних засобів на момент визначення плати, стягнення якої є предметом даного спору, обмежувалися лише її нарахуванням та вжиттям заходів щодо стягнення, але не самим стягненням.

Повноваження Укртрансбезпеки, що стосується плати за проїзд великовагових транспортних засобів на момент визначення плати, стягнення якої є предметом даного спору, обмежувалися лише її нарахуванням та вжиттям заходів щодо стягнення, але не самим стягненням. Отже, Укртрансбезпека не є належним позивачем у даній справі, а значить і прокурор не може бути таким позивачем.

Клопотання обґрунтоване положеннями ст. 1, 23 Закону України «Про прокуратуру», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України та судовою практикою.

В письмових запереченнях на клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 1921/23 від 17.02.2023) прокуратура зазначила, що прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді в особі Укртрансбезпеки, у зв'язку із нездійсненням таким органом інтересів держави у суді. Укртрансбезпека є належним позивачем, а відсутність на момент виникнення спірних правовідносин повноважень у позивача на стягнення плати за проїзд в судовому порядку не перешкоджає прокурору представляти інтереси держави в суді в особі відповідного органу.

Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 1311 Конституції України, ст. 4, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 та судовою практикою.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема:

державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті;

габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту; {Абзац дванадцятий частини сьомої статті 6 в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021}

стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні {Частину сьому статті 6 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 54-IX від 11.09.2019; в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021}.

Відповідно до п. 3 Порядку 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 15, 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції, що діяла на момент порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції на час звернення до суду із даним позовом) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідач на обґрунтування власної правової позиції посилається на постанови ВС у справах № 820/1203/17 та № 808/3630/17.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 зазначено, що нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

Проте ані Конституцією України, ані законами України позивача (Укртрансбезпеки) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/4972/13-а, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від цього висновку.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Укртрансбезпеки до ОСОБА_3 про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 75 тис. 801 грн в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

В постанові КАС ВС від 12.10.2018 у справі № 808/3630/17 зазначено, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише її нарахуванням.

Проте ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеки (в тому числі і її територіальні органи) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, що виключає також можливість участі прокурора в якості позивача у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у прокурора у спірних правовідносинах адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, у вищевказаних постановах Верховного Суду вирішено питання юрисдикційності. Крім того, судом враховано, що на час винесення постанов Верховним Судом до п. 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 ще не були внесені зміни до законодавства щодо повноважень Укртрансбезпеки на здійснення стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Судом також враховано наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 926/16/19 зазначено, що спір за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до ПБВП «Новобуд-М» про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 24 747,26 грн в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

Аналогічного змісту висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Підставою звернення прокуратурою до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки зазначено не здійснення таким органом захисту інтересів держави в суді, що підтверджується, зокрема, листом Укртрарнсбезпеки від 16.02.2022 № 1417/86.3/15-22, яким повідомлено прокуратуру про відсутність наміру звернення до суду з позовом до ПП "Миколаїввтормет".

Пред'явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) викликано захистом інтересів держави щодо завдання матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, порядок визначення таких збитків врегульовано, у тому числі Порядком № 879, який є чинним. Відповідно до п. 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції на час звернення до суду із даним позовом) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Отже, Укртрансбезпека в силу п. 27 ст. 5 Положення може бути позивачем в суді, а відтак, за наявності документального підтвердження факту нездійснення вказаним органом захисту інтересів держави в суді прокурор правомірно звернувся до суду із даним позовом та підтвердив наявність підстав для представництва. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом відмовлено.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що відповідно до графіку рейдових перевірок Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 30.08.2021 по 05.09.2021 старшим державним інспектором Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Федечком Б. Я. 03.09.2021 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 83 км + 700 м а/д Н-11 "Дніпро-Миколаїв", проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт», постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2007.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 03.09.2021 складено акт про проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 294931, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039957 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 032012.

Водій ОСОБА_1 від отримання документів відмовився.

Габаритно-ваговим контролем зафiксовано, що повна маса автомобiля марки MAN TGX 18.480, реєстрацiйний номер НОМЕР_3 , з напiвпричепом KRONE, реєстрацiйний номер НОМЕР_4 , який здiйснював перевезення вантажу становила 42,45 т, при нормативно допyстимих 44 т, ocьoвi навантаження 6,68т/10,72т/8,22т/8,51т/8,32т, тобто навантаження на строєну вicь 25,05 т, при нормативно допустимих 24 т.

За кермом даного транспорту перебував водiй ОСОБА_1. та згiдно наданої ним товарно-транспортної накладної вiд 02.09.2021 на вказаному транспортному засобi перевiзником ПП "Миколаїввтормет" здiйснювалося перевезення вантажу "ячмiнь" з пункту навантаження - с. Богyслав, Днiпропетровської областi, до пункту розвантаження - вул. Сухомлинська, 58, м. Чорноморськ.

Прокуратура зазначає, що перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням осьових навантажень на l3,9 %, що є порушенням ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобiльний транспорт".

Враховуючи положення законодавства та нормативно-правових актів державним iнспектором виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобiв автомобiльними дорогами загального користування № 039957 вiд 03.09.2021 до актy вiд 03.09.2021 № 039957 та нарахована плата у розмiрi 468,18 Євро, що за курсом НБУ станом на 03.09.2021 становила 14 984, 89 грн.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобiльний транспорт за актом № 294931 вiд 03.09.2021 застyпником начальника Пiвденного мiжрегiонального управлiння Укртрансбезпеки постановою № 306286 вiд 30.09.2021 на ПП "Миколаїввтормет" накладено адмiнiстративно-господарський штраф в cyмi 17 000 грн., який оплачено 11.10.2021.

Прокуратура зазначає, що зважаючи на те, що визначена уповноваженим органом плата за проїзд вiдповiдачем в добровiльному порядку i в установленi строки не сплачена, вона набуває статусу заборгованостi та вiдтак пiдлягає стягненню у судовому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 15-17 ЦК України, ст. 29 БК України, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 6, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, Порядком здiйснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобiльними дорогами загального користування транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi та./або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, затвердженого постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 27.06.2007 № 879, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 10.10.2001 № 1306, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобiв автомобiльними дорогами, вулицями та залiзничними переїздами, затвердженими постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 20.01.2001 № 30, Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 та судовою практикою.

3.2. Правова позиція позивача.

Позивач не скористався правом на подання пояснень по справі.

3.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1493/23 від 09.02.2023) просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив наступні обставини:

- плата за проїзд великовагового транспортного засобу була розрахована працівниками Укртрансбезпеки на підставі п. 21 та п. 31-1 Порядку 879. Проте, вказані норми були виключені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022. Тобто починаючи з лютого 2022 року законодавець скасував нарахування плати в євро за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, якщо рух великовагового транспортного засобу здiйснювався без вiдповiдного дозволу, piвно як скасував i обов'язок внесення такої плати протягом 30 днiв, оскiльки визнав несправедливою та кабальною таку платy поряд зі штрафними санкцiями, якi також iснували. Посилаючись на приписи ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, відповідач зазначає, що до відповідача не може бути застосована господарсько-правова (цивільна) відповідальність на підставі положення нормативно-правового акту, який на момент розгляду справи втратив свою чинність;

- iз положень Порядку № 879 та Порядку № 422 можливо зробити висновок, що саме довiдка про здiйснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення вагових параметрiв транспортного засобу є первинними документами щодо здiйснення габаритно-вагового контролю, на пiдставi яких складаються вже iншi документи, в тому числi розрахунок плати за проїзд великовагового транспортного засобу. Форма довiдки про результати здiйснення габаритно-ваговою контролю визначена Порядком взаємодії. Вказана довiдка повинна містити: дату вагового контролю, найменування мiсце розташування пунктy габаритно-вагового контролю, данi водiя транспортного засобу, марку, модель реєстрацiйнi номера автомобiля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числi i навантаження на oci. Вказана довiдка пiдписується посадовою особою Укртрансбезпеки (правонаступником якої є Державна служба України з безпеки на транспортi), що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скрiплюється печаткою.

Оскільки довідку пiдписано лише посадовою особою Приднiпровського мiжрегiонального управлiння Укртрансбезпеки за відсутності підпису оператора вагового комплексу та печатки, то вона (довідка) не може бути прийнята судом в якостi належного, допустимого та достовiрного доказу перевищення вагових параметрів транспортного засобу відповідача під час здійснення габаритно-вагового контролю 03.09.2021 під час рейдової перевірки.

Крім того, у графi 6 Довiдки 032012 "Результати вагового контролю" зазначено вiдповiднi параметри навантаження на oci транспортного засобу: 1) 6680; 2) 10720 3) 8220 4) 8510; 5) 8320. Разом з тим Акт про перевищення вагових параметрів транспортного засобу не містить відстаней між цими осями, про що свідчить графа 9 Акту "Відстані між осями, метрів", яка є не заповненою. Адже для кожного виду осей транспортного засобу п. 22.5 Правил визначені рiзнi норми навантажень. Посадовi особи Укртрансбезпеки не здiйснювали заміри відстаней між осями, що унеможливлює віднесення їх до одиночних, здвоєних чи строєних та відповідно унеможливлює віднесення транспортного засобу до великовагових на підставі нормативних параметрів, зазначених в п. 22.5 Правил дорожнього руху. Отже, позивачем не пiдтверджено тy пiдставу позову, що габаритно-ваговим контролем зафiксовано осьові навантаження автомобіля 6,68т/10,72т/8,22/8,51т/8,32т, тобто навантаження на строєну вісь 25,05т, при нормативно допустимих 24т. Отже, за відсутності інформації про вид осьового навантаження неможливо провести розрахунок плати за формулою, визначеною п. 30 Порядку 879.

- довідка № 032012 від 03.09.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не містить будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане при проведенні габаритно-вагового контролю. Позивачем не доведено якими саме вагами проводилось зважування та який відсоток похибки.

- розрахунок виконано працівниками Укртансбезпеки з порушенням п. 30, 31-1 Порядку № 879, оскільки під час розрахунку державним інспектором неправильно визначено відстань 578 км; параметри, на які нараховується плата за проїзд, в розмірі 3, 05 т; ставка плати за проїзд на рівні 0, 27 євро; відсоток перевищення параметрів від нормативу 13, 9 %. Відповідач вважає, що перевищення вагових параметрів складає 4, 4 %, як наслідок, ставка плати за проїзд за кожен кілометр відстані складає не 0, 27 євро, а 0, 05 євро. Відповідно не може бути застосований потрійний коефіцієнт. Крім того, повинна бути взята відстань від місця відправлення до пункту контролю, яка в спірному випадку складає 174, 9 км.

Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 16, 53 ГПК України, ст. 1, 23 Закону України «Про прокуратуру», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 08.09.2017.

Прокуратура у відповіді на відзив (вх. № 1924/23 від 17.02.2023) зазначила наступне:

- посилаючись на приписи Порядку № 879 та абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прокуратура зазначає, що штраф та плата за проїзд є окремими видами відповідальності, мають окремий порядок накладення та не є взаємовиключними;

- відповідачем перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням осьових навантажень на 13, 9 %, що є порушенням ч. 3 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при нормативно допустимих 22 т. Відсутність в графі 9 Акту даних щодо відстані між осями не виключає факту замірів відстані між ними при проведенні габаритно-вагового контролю. Відповідач обізнаний про технічні характеристики напівпричепу KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому здійснював перевезення вантажу та не надав докази того, що відстань між його осями більша, ніж 2,5 м;

- оскільки перевезення з порушенням габаритно-вагових норм здійснювалось відповідачем без дозволу, плату за проїзд нараховано за проходження всього маршруту згідно наданої товарно-транспортної накладної від 02.09.2021. Згідно свідоцтва про реєстрацію напівпричепу KRONE, реєстраційної номер НОМЕР_2 , його тип - контейнеровоз - Е, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, передбачені особливі габаритно-вагові параметри для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів.

Відповідь на відзив обґрунтована положеннями ст. 1311 Конституції України, ст. 4, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про автомобільний транспорт», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, порядком про здійснення габаритно-вагового контролю та справляння сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.20107 № 879.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до графіку рейдових перевірок Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27.08.2021 та направлення на рейдову перевірку № 114428 від 27.08.2021 у період з 30.08.2021 по 05.09.2021 старшим державним інспектором Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Федечком Б. Я. 03.09.2021 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 83 км + 700 м а/д Н-11 "Дніпро-Кривий Ріг-Миколаїв" км 60-179, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SDP-27 реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт», постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2007.

Зазначений транспортний засіб згідно товарно-транспортної накладної № 35 від 02.09.2021 виконував перевезення вантажу (ячмінь) з с. Богуслав Дніпровської області до м. Чорноморськ Одеської області, автомобільний перевізник ПП «Миколаїввтормет», водій ОСОБА_1

Згiдно свiдоцтв про реєстрацiю транспортних засобiв, автомобiль марки MAN ТGХ l8.480, реєстрацiйний номер НОМЕР_3 , з напiвпричепом KRONE, реєстрацiйний номер НОМЕР_5 , належать ОСОБА_2 .

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 03.09.2021 складено Акт проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 294931 від 03.09.2021, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039957 від 03.09.2021 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 032012 від 03.09.2021.

За результатами перевірки встановлено порушення: при перевезенні вантажу (ячмінь) навантаження на строєні вісі становило 25,05т при нормативно допустимому 24т, що перевищує норму на 13, 9 %, чим порушено п. 22.5 ПДР, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001.

Так, в Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039957, Довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 032012, які підписано посадовою особою, що проводила габаритно-ваговий контроль, старшим державним інспектором Федечко Б. Я., а також чеку зважування від 03.09.2021 зазначено, що габаритно-ваговим контролем зафiксовано, що повна маса автомобiля марки MAN TGX 18.480, реєстрацiйний номер НОМЕР_6 , з напiвпричепом KRONE, реєстрацiйний номер НОМЕР_4 , який здiйснював перевезення вантажу становила 42,450 тон, при нормативно допyстимих 44 тони, ocьoвi навантаження 6,68т/10,72т/8,22т/8,51т/8,32т, тобто навантаження на строєну вicь 25,05 т, при нормативно допустимих 24 т.

Водій ОСОБА_1 від підпису та пояснень відмовився.

Перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням осьових навантажень на l3,9 %, що є порушенням ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобiльний транспорт".

При здійсненні габаритно-вагового контролю використовувалися ваги автомобiльнi для зважування у pyci ВА-Д iз серiйним номером 2052, сертифiкат вiдповiдностi UА.ТR.113-0076/lбF-20, виданий 17.09.2020, свiдоцтво про повiрку засобу вимiрювальноi технiки М З070 вiд 12.08.2021, чинне до 12.08.2022.

Старшим державним iнспектором виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобiв автомобiльними дорогами загального користування № 039957 вiд 03.09.2021 до актy вiд 03.09.2021 № 039957 та нарахована плата у розмiрi 468,18 Євро, що за курсом НБУ станом на 03.09.2021 становила 14 984, 89 грн.

15.09.2021 представником Федечком Б. Я. Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок № 039957 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 03.09.2021 № 039957, який скеровано на адресу відповідача, в якому повідомлено, що ПП «Миколаїввтормет» нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в розмірі 468, 18 євро.

15.09.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки згідно супровідного листа № 76499/3.1/24-21 від 15.09.2021 направлено відповідачу копію акту про порушення та копію розрахунку з повідомленням про нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 468, 18 євро. Факт отримання 17.09.2021 документів відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суду не подано доказів оплати відповідачем ПП «Миколаїввтормет» плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 468, 18 євро, що і стало підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 1, 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (тут і далі - в редакції від 16.10.2020) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (тут і далі в редакції від 20.06.2021) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" (тут і далі в редакції від 13.06.2021) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідно до п. 12.1 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 8.21 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено, зокрема:

- Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

- Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України (п. 3 Постанови № 879).

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (тут і далі в редакції від 25.01.2020; далі - Порядок № 879) визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Дія цього Порядку не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Терміни, що вживаються у цьому Порядку № 879, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

- місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю;

- стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

- пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті;

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 15, 16 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до абз. 1 п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до п. 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до п. 24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 37 Порядку № 879 учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Ставка плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме: великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень:

до 5 відсотків включно 0,05 євро за кожен кілометр відстані

від 5 до 10 відсотків включно 0, 1 євро за кожен кілометр відстані

від 10 до 20 відсотків включно становить 0, 27 євро за кожен кілометр відстані

понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків 0, 15 євро за кожен кілометр відстані (додаток до Порядку № 879).

Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - Правила № 1306).

Правила № 1306 (тут і далі в редакції від 20.07.2021) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1 Правил).

Відповідно до п. 22.1 Правил № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.5 Правил № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою КМУ від 20.05.2013 № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів" затверджено Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів (далі - Порядок № 422).

Відповідно до п. 1 Порядку № 422 (тут і далі - в редакції від 03.05.2018) зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).

Відповідно до п. 3 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 1 п. 4 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою: для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт; у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно доч. 2 п. 4 Порядку № 422 водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

Відповідно до п. 5 Порядку № 422 у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 6 Порядку № 422 у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, який визначає процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5, 9, 10 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (постанова ВП ВС від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17; постанова КАС ВС від 12.10.2018 у справі №808/3630/17; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

При цьому доводи скаржника про те, що: встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов'язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Судом встановлено, що 03.09.2021 старшим державним інспектором Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Федечком Б. Я. на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 83 км + 700 м а/д Н-11 "Дніпро-Кривий Ріг-Миколаїв" км 60-179, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SDP-27 реєстраційний номер НОМЕР_2 щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт», постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2007.

Зазначений транспортний засіб згідно товарно-транспортної накладної № 35 від 02.09.2021 виконував перевезення вантажу (ячмінь) з с. Богуслав Дніпропетровської області до м. Чорноморськ Одеської області, автомобільний перевізник ПП «Миколаїввтормет», водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки Укртрансбезпекою встановлено, що перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням осьових навантажень на l3,9 %, що є порушенням ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобiльний транспорт", у зв'язку з чим старшим державним iнспектором виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобiв автомобiльними дорогами загального користування та нарахована плата у розмiрi 468,18 Євро, що за курсом НБУ станом на 03.09.2021 становила 14 984, 89 грн.

Судом встановлено, що рух транспортного засобу здійснювався без відповідного дозволу та без внесення плати за проїзд.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в довідці № 032012 від 03.09.2021 відсутні будь-які характеристики зважувального обладнання. Суд зазначає, що затверджена наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України 10.12.2013 № 1007/1207 форма довідки не містить граф для відображення вагів, марки, моделі, характеристик тощо. Крім того, під час проведення перевірки водієм не висловлено зауважень щодо зважувального обладнання. Водночас матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні габаритно-вагового контролю використовувалися ваги автомобiльнi для зважування у pyci ВА-Д iз серiйним номером 2052, сертифiкат вiдповiдностi UА.ТR.113-0076/lбF-20, виданий 17.09.2020, свiдоцтво про повiрку засобу вимiрювальноi технiки М З070 вiд 12.08.2021, чинне до 12.08.2022.

Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого позивачем надано свідоцтво про повірку.

Чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання (марки, моделі та заводського номеру вимірювально-зважувального обладнання) в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в розрахунку плати за проїзд, в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, форми та зміст яких затверджено нормативно-правовими актами, а саме: Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006; Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207 № 1007/1207; Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від № 422 від 20.05.2013. Не встановлено таких вимог і до оформлення талону (чеку) зважування.

Присутній під час рейдової перевірки та здійсненні габаритно-вагового контролю водій в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначав про використання несправних ваг, ненадання на його вимогу документів щодо повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання.

Відтак суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку та має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку із чим є придатним до застосування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що акт про перевищення вагових параметрів транспортного засобу № 039957 від 03.09.2021 не містить відстаней між осями транспортного засобу, що унеможливлює віднесення їх до одиночних, здвоєних чи строєних, а також унеможливлює віднесення транспортного засобу до великовагових, що, як наслідок, свідчить про те, що позивачем не доведено факт навантаження на строєну вісь 25, 5 т при нормативно допустимих 24 т та розрахунку розміру плати.

Суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи Довідки вбачається, що державним інспектором відображено тип транспортного засобу (п.п. 12 п. 5 довідки) (схематичне зображення транспортного засобу, який має строєну вісь). За результатами проведеного зважування в автоматичному режимі на вагах (згідно чеку) вбачається, що навантаження на осі наступне: вісь 1 - 6 680 кг; вісь 2 - 10 720 кг; вісь 3 - 8 820 кг; вісь 4 - 8 510 кг; вісь 5 - 8 320 кг (тобто 6, 68т/10,72т/8,82т/8,51т/8,32т).

Повна маса транспортного засобу 42 450 кг (тобто 42,45т).

Вищевказані дані вимірювання відображені як в чеку зважування, так і в двох Актах.

За результатами зважування (розрахунку) встановлено, що навантаження на строєну вісь 25,05т при нормативно допустимих 24т, про що зазначено в п. 10 Акту про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів. Вказані дані відображені також в розрахунку плати за проїзд.

Суд зазначає, що в спірному випадку державним інспектором складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових (а не габаритних) параметрів, що повністю узгоджується з вимогами п.п. 5 п. 4 Порядку від 10.12.2013 № 1007/1207. Щодо посилань відповідача на недоведеність факту навантаження на строєну вісь, у зв'язку з відсутністю вимірювання відстаней між осями (графа 9 акту "Відстані між осями, метрів"), то суд зазначає, що: 1) в акті та довідці державним інспектором відображено тип транспортного засобу, який має строєну вісь; 2) суду не подано доказів висловлення заперечень водієм транспортного засобу під час проведення контролю та проведення вимірювань, зокрема, й щодо відстані між осями; 3) відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб, який був предметом перевірки, має інші технічні характеристики.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані матеріали в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність факту за результатами габаритно-вагового контролю, що повна маса автомобiля марки MAN TGX 18.480, реєстрацiйний номер НОМЕР_6 , з напiвпричепом KRONE, реєстрацiйний номер НОМЕР_4 , який здiйснював перевезення вантажу, становила 42,450 тон, при нормативно допyстимих 44 тони, ocьoвi навантаження 6,68т/10,72т/8,22т/8,51т/8,32т, тобто навантаження на строєну вicь 25,05 т при нормативно допустимих 24 т.

Відповідач також зазначає, що розрахунок виконано працівниками Укртансбезпеки з порушенням п. 30, 31-1 Порядку № 879, оскільки під час розрахунку державним інспектором неправильно визначено відстань 578 км; параметри, на які нараховується плата за проїзд, в розмірі 3, 05 т; ставка плати за проїзд на рівні 0, 27 євро; відсоток перевищення параметрів від нормативу 13, 9 %. Відповідач вважає, що перевищення вагових параметрів складає 4, 4 %, як наслідок, ставка плати за проїзд за кожен кілометр відстані складає не 0, 27 євро, а 0, 05 євро. Відповідно не може бути застосований потрійний коефіцієнт. Крім того, повинна бути взята відстань від місця відправлення до пункту контролю, яка в спірному випадку складає 174, 9 км.

Щодо посилань відповідача на неправильність розрахунку, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в спірному випадку документально підтверджено навантаження на строєну вicь 25,05 т.

В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039957 від 03.09.2021 зазначено, що нормативно допустимі осьові навантаження в спірному випадку становлять 24 т.

Прокуратура, звертаючись до суду із даним позовом, в позовній заяві також зазначила, що нормативно допустимі осьові навантаження становлять 24 т. Проте, у відповіді на відзив прокуратура зазначила, що нормативно допустимі осьові навантаження в спірному випадку становлять 22 т, оскільки п. 22.5 ПДР передбачені особливі габаритно-вагові параметри для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів. Перевізником здійснювалось перевезення вантажу "ячмінь", тобто подільного вантажу, а не контейнеру.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію напівпричепу KRONE, реєстрацiйний номер НОМЕР_4 , його тип - спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз - Е.

Вантаж, який перевозився, належить до сипучих, подільних - "ячмінь".

Відповідно до п. 22.5 ПДР (в редакції, яка діяла на час вчинення порушення) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Отже, суд дійшов висновку, що нормативно допустиме навантаження на строєні осі для контейнеровозів відповідно до чинного на момент порушення пункту 22.5 ПДР становило 24 т.

Таким чином, параметром, на який повинна нараховуватись плата за проїзд в спірному випадку, становить 1,05 т, що складає 4, 4 % (оскільки в спірному випадку перевізником допущено навантаження на строєну вicь 25,05 т при нормативно допустимих 24 т). Тобто, під час розрахунку плати за проїзд державним інспектором помилково зазначено в розрахунку параметр на рівні 3, 05 т.

Відповідно Порядку № 879 ставка плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме: великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень:

до 5 відсотків включно 0,05 євро за кожен кілометр відстані

від 5 до 10 відсотків включно 0, 1 євро за кожен кілометр відстані

від 10 до 20 відсотків включно становить 0, 27 євро за кожен кілометр відстані

понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків 0, 15 євро за кожен кілометр відстані (додаток до Порядку № 879).

Отже, в спірному випадку ставка плати за проїзд повинна бути визначена на рівні 0, 05 євро (оскільки перевищення до 5 %).

Судом також встановлено, що в розрахунку плати за проїзд державним інспектором взято відстань, яка становить 578 км. Натомість, відповідач вважає, що розрахунок повинен здійснюватись, виходячи з пройденої транспортним засобом відстані 174, 9 км, що підтверджується інформацією з Інтернет Google Maps.

Відповідно до абз. 1 п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Судом встановлено, що згідно з товарно-транспортною накладною № 35 від 02.09.2021 транспортний засіб виконував перевезення вантажу з с. Богуслав Дніпропетровської області до м. Чорноморськ Одеської області, відстань між вищевказаними пунктами становить 578 км, тобто державним інспектором під час розрахунку взято за основу відстань від пункту навантаження (відправлення) до пункту призначення, тобто відстань, яку перевізник мав намір проїхати, що підтверджується ТТН.

Матеріали справи не містять доказів приведення вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами та проведення повторного габаритно-вагового контролю відповідно до положень п. 22-24 Порядку № 879, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність дій державного інспектора Укртрансбезпеки щодо застосування визначеної згідно ТТН відстані, яку мав намір проїхати транспортний засіб, що відповідає положенням п. 31-1 Порядку № 879.

Враховуючи вищевикладене, в спірному випадку плата за проїзд складає 1 849, 99 грн., а саме:

578 км (відстань, яку мав намір пройти ТЗ згідно ТТН) х 0, 05 євро (ставка плати, оскільки перевищення нормативу становить 4, 4 %) х 2 (подвійний розмір плати) = 57, 80 євро.

Офіційний курс 1 євро станом на 03.09.2021 становив 32, 0067 грн.

57, 80 євро х 32, 0067 = 1 849, 99 грн.

Аналіз наведених вище судом норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Враховуючи, що відповідачем перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням осьових навантажень, що є порушенням ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобiльний транспорт", позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту від 03.09.2021 № 039957. Судом встановлено, що обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, чинного на момент вчинення порушення, є розмір плати в сумі 57, 80 євро, що за курсом НБУ станом на 03.09.2021 становила 1 849, 99 грн. В решті нарахування здійснено безпідставно.

Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для застосування господарсько-правової відповідальності до відповідача, у зв'язку з втратою чинності на момент розгляду справи нормативно-правового акту на підставі якого нараховано плату за проїзд, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Велика Палата Верховного Суду в п. 39-41 постанови від 08.09.2021 у справі 9901/315/20 зазначила, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо здійснення габаритно-вагового контролю та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" пункт 31-1 постанови № 879 виключено, а пункт 21 викладено в наступній редакції:

"У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут".

Відповідачем у даній справі є юридична особа, вищевказані постанови КМУ № 879 та № 79 не містять прямої вказівки про надання зворотної дії в часі нормативно-правовому акту (постанові № 879), який застосовано Укртрансбезпекою під час проведення рейдової перевірки та проведення розрахунку плати за проїзд. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, у зв'язку з втратою чинності саме на момент розгляду даної справи судом нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідача притягнуто до відповідальності та який був чинний на момент виникнення спірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано суду жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який здійснював перевезення вантажу без відповідного дозволу та плати за проїзд. Натомість, до матеріалів справи позивачем подано докази, які підтверджують допущення відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідачем не подано суду доказів оскарження акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, як і не подано доказів сплати, нарахованої плати за проїзд. Як вказано вище, згідно розрахунку суду розмір плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, у зв'язку з перевищенням відповідачем вагового нормативного параметра більш як на 2 відсотки відповідно до Порядку № 879 становить 1 849, 99 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню. В решті позову судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 306, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Миколаїввтормет", вул. 3 Слобідська, 51-а, кв. 41, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 33084791) в дохід Державного бюджету України (р/р UA588999980313161216000004097, отримувач - ГУК у Дніпропетровській області/Криворізький район/код ЄДРПОУ 37988155, банк: Казначейство України ЕАП) 1 849, 99 грн. (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять грн. 99 коп.) - плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Миколаїввтормет", вул. 3 Слобідська, 51-а, кв. 41, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 33084791) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048) (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172): 306, 40 грн. (триста шість грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати позивачу та прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.04.2023.

Суддя Е.М. Олейняш

Попередній документ

110305703

Наступний документ

110305705

Інформація про рішення:

№ рішення:	110305704
№ справи:	915/472/22
Дата рішення:	17.04.2023
Дата публікації:	20.04.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.04.2023)
Дата надходження:	27.10.2022
Предмет позову:	Стягнення за проїзд великовагових транспортних засобів

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ОЛЕЙНЯШ Е М

відповідач (боржник):

ПП "Миколаїввтормет"

позивач (заявник):

Окружна прокуратура міста Миколаєва

позивач в особі:

Державна служба України з безпеки на транспорті

представник відповідача:

Сафронов Юрій Іванович