79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.04.2023 Справа № 914/3397/20
Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви ліквідатора ТзОВ «Промисловий ремонт» про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у справі
за заявою: Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356)
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Головного управління ДПС у Львівській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, 40А, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 36608356).
Постановою суду від 27.05.2021 визнано ТзОВ «Промисловий ремонт» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТзОВ «Промисловий ремонт» арбітражного керуючого Чорнія М.В.
На розгляд Господарського суду Львівської області ліквідатором ТзОВ «Промисловий ремонт» подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв'язку із доведенням до банкрутства.
Ухвалою суду від 03.11.2021 залишено без руху заяву ліквідатора ТзОВ “Промисловий ремонт” від 27.10.2021 № 02-01/5383 про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства; надано заявнику строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: привести заяву у відповідність до вимог Господарського процесуального кодексу України, вказавши місця проживання чи перебування та реєстраційні номери облікової картки платника податків щодо всіх відповідачів, зазначених у вступній та прохальній частинах заяви.
Ліквідатором ТзОВ «Промисловий ремонт» подано на розгляд суду пояснення щодо усунення недоліків заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв'язку із доведенням до банкрутства (на виконання ухвали суду від 03.11.2021 у справі № 914/3397/20). Зокрема, у поясненнях зазначає, що у ліквідатора відсутні будь-які документи, що дозволили б встановити всі необхідні дані щодо осіб, на яких просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт». Також ліквідатор зазначає, що із відкритих джерел мережі Інтернет та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань неможливо встановити відомості про зареєстроване місце проживання, дату народження, контактний номер щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ліквідатором подано клопотання про витребування від Державної міграційної служби України відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ).
Судом здійснено запит від 18.11.2021 № 914/3397/20/1/21 до Державної міграційної служби України у справі № 914/3397/20 з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_1 (відомий суду ідентифікаційний податковий номер платника податків: НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; відомий суду ідентифікаційний податковий номер платника податків: НОМЕР_3 ); ОСОБА_2 (відомий суду ідентифікаційний податковий номер платника податків: НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_2 ; відомий суду ідентифікаційний податковий номер платника податків: НОМЕР_4 ).
Державна міграційна служба України у відповідь на вказаний запит суду надіслала лист від 21.12.2021 № 6.2-13007/6-21, у якому повідомила про місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у листі Державної міграційної служби України зазначено, що відсутність дати народження, місця народження, не дають змогу ідентифікувати, та, як наслідок, здійснити перевірку таких осіб за обліками територіальних органів Державної міграційної служби України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у прохальній частині заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 57687596,08 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку із доведенням до банкрутства; видати наказ відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Вимоги до виконавчого документа викладені у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", так у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Суд звертає увагу на те, що прохальна частина заяви не містить відомостей, необхідних, у випадку задоволення заяви, для видачі виконавчого документа, а зазначення таких відомостей покладено саме на заявника.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-ІХ серед іншого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Крім того, суд зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було продовжено низкою наказів Президента України. Нормативною основою правового режиму воєнного стану є положення п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.
Відповідно до статті 64 Конституції України не підлягає обмеженню право на судовий захист. Разом з тим, слід зазначити, що конституційне право кожного на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституцією України, не може бути обмеженим, а тому Господарський суд Львівської області здійснює свою роботу в порядку, визначеному чинним законодавством з урахуванням обмежень, встановлених для воєнного стану.
Відповідно до статті 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Рада Суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначено наступне: «Виважено підходити до питань, пов'язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану».
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розуміючи важливість дотримання принципу забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя в умовах карантинних заходів та воєнного стану, судом було враховано сформовану правову позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012 р. суд зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Також судом взято до уваги положення ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Отже, з огляду на викладене, з урахуванням наведених положень законодавства, в тому числі щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), беручи до уваги введення на території України воєнного стану, суд вважав за необхідне надати заявнику розумний строк, що зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином та введенням воєнного стану, для усунення недоліків, викладених в ухвалі суду від 03.11.2021.
Однак, судом встановлено, що заявник станом на 18.04.2023 не виконав вимог ухвали суду від 03.11.2021 у справі № 914/3397/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи невиконання заявником вимог ухвали суду від 03.11.2021 у справі № 914/3397/20 щодо усунення недоліків, суд дійшов висновку заяву ТзОВ «Промисловий ремонт» від 27.10.2021 № 02-01/5383 про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства повернути заявнику без розгляду.
Згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 12, 20, 162, 164, 172, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ліквідатора ТзОВ «Промисловий ремонт» від 27.10.2021 № 02-01/5383 про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства - повернути без розгляду.
2. Роз'яснити заявнику, що згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Додаток для заявника: заява з додатками - на 112 арк.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст. 255 ГПК України.
Суддя Артимович В.М.