ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2023Справа № 910/14300/22
За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 30665,67 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки за порушення строку доставки вантажу в сумі 30665,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строку доставки вантажу, який визначений Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 за залізничною накладною №23200147, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, неустойки в розмірі 30665,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 відкрито провадження у справі №910/14300/22; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
23.01.2023 через канцелярію суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що позивачем наведено невірний розрахунок неустойки. Крім того, відповідач просив зменшити розмір неустойки до 0 грн.
Також, 23.01.2023 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
30.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Згідно залізничної накладної від 09.08.2021 №23200147 Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажу (дизельне пальне) зі станції барбаров білоруської залізниці до станції призначення Кременець Львівської залізниці (надалі - накладна).
За твердженнями позивача, фактичний строк доставки вантажу за вказаною накладною склав 8 діб, в той час як загальний (нормативний) строк доставки вантажу не повинен був перевищувати 5 діб, в результаті чого вантаж за залізничною накладною від 09.08.2021 №23200147 доставлено із порушенням строку на 3 доби.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу по території України за залізничною накладною від 09.08.2021 №23200147 становила 102218,90 грн, внаслідок порушення відповідачем строків доставки вантажу на 3 доби, позивачем нараховано штраф у розмірі 30% від зазначеної провізної плати на загальну суму 30665,67 грн (102218,90 грн*30%).
13.10.2021 Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з претензією №1887 від 13.10.2021 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу, яка була вручена відповідачу 18.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505028649708.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на претензію не надав, неустойку не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, стверджує, що позивачем невірно застосовано методологію обчислення неустойки, яка визначена положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполученням від 01.11.1951 (надалі - УМВС).
За твердженням відповідача, термін доставки вантажу, обчислений відповідно до §2 ст.24 УМВС з урахуванням продовження не з вини залізниці, становив 5 діб, загальний термін доставки склав 8 діб, 8-5 = 3 доби прострочки, у зв'язку з чим правильним буде розрахунок, який не впливає на суму неустойки, а саме: 3 (доби прострочення доставки)/8 (загальний строк доставки)=0,375, що відповідає 30%.
Отже, у відзиві на позовну заяву відповідач наводить власний розрахунок неустойки та стверджує, що саме такий розрахунок є вірним.
Крім того, відповідач просить зменшити розмір неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн та застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки.
Спір у справі стосується наявності або відсутності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 30665,67 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1-4 ст.313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
За приписами ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частинами 1, 2 ст.3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, до правовідносин сторін, в тому числі в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення УМВС з відповідними змінами та доповненнями.
Відповідно до §1 ст.3 УМВС ця угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
У §1 ст.8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди).
Згідно з §1, 3 та 5 ст.14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до §1, 2 ст.15 УМВС в накладній повинно міститися обов'язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у §1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів (далі - Правила).
Пунктом 7.1 розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.
Згідно з §1-5 ст.24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, строк доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Строк доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для інших відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з підстав, які не залежать від перевізника. Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Згідно зі ст.37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу.
Відповідно до ст.45 УМВС якщо перевізником не було дотримано строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строку доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (в добі) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні строку доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки понад три десятих загального строку доставки.
Суд встановив, що позивачем дотримано вимог щодо досудового порядку врегулювання спору у відповідності до вимог ст.47 УМВС, а відповідно, спір може бути вирішено у судовому порядку.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладній №23200147 від 09.08.2021, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст.24 УМВС.
Так, відповідно до відомостей, які містяться у цій накладній нормативний строк доставки вантажу становить 5 (п'ять) діб, зокрема: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості - 3 (три) доби (506/200), збільшення терміну доставки на операції, пов'язані з відправленням вантажу - 1 (одна) доба, час затримки на шляху слідування (графа 30 накладної - затримка на шляху слідування з причин, не залежних від перевізника) - 1 (одна) доба.
Проте, фактичний строк доставки склав 8 (вісім) діб з 09.08.2021 по 17.08.2021, що перевищує термін доставки вантажу на 3 (три) доби (8-5=3).
Таким чином, мало місце прострочення строків доставки вантажу відповідачем на 3 (три) доби.
Оскільки відповідач прострочив строк доставки вантажу, наявні правові підстави для застосування штрафу, розрахованого виходячи з 3-х (трьох) діб прострочення строку доставки вантажу.
Щодо розміру штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що провізна плата за перевезення по території України становить 102218,90 грн.
3 (три) доби прострочки/8 (загальний термін доставки)=0,375, що відповідає 30% у відповідності до ст.45 УМВС.
Таким чином, розмір неустойки становить: 102218,90*30% = 30665,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1887 від 13.10.2021 з вимогою про сплату штрафу за перевищення терміну доставки вантажу, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.10.2021, фіскального чеку відділення зв'язку від 13.10.2021, списком згрупованих поштових відправлень від 13.10.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.10.2021.
Суд зазначає, що зміст претензії позивача відповідає вимогам ст.46 Угоди про міжнародне вантажне сполучення, у зв'язку з чим позивачем дотримано обов'язковий порядок врегулювання спорів з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.
Щодо клопотання відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки в силу приписів ст.48 УМВС, суд зазначає наступне.
Параграфом 1 ст.48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в §1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в §2 ст.47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§2 ст.48 УМВС).
Згідно з §3 ст.48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до ст.46 "Претензії" цієї угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у §1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в §7 ст.46 "Претензії" цієї угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Згідно з §1 ст.47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Суд зазначає, що вантаж за спірною накладною доставлено 17.08.2021, позивачем було пред'явлено претензію 13.10.2021, відповіді від відповідача не отримано.
Відповідно до §7 ст.46 УМВС перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії, розглянути її, дати відповідь претендодателю та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити перетендодателю належну суму.
Таким чином, відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання (18.10.2021).
Отже, строк на розгляд претензії сплив 16.04.2022, а з 17.04.2022 продовжився перебіг строку позовної давності. Цей строк закінчився 21.04.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дав відповідь на претензію в строк, встановлений для розгляду претензії, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення позову про стягнення неустойки за прострочення строку доставки вантажу.
Згідно з §3 ст.47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії.
Відповідно до §3 ст.48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до ст.46 "Претензії" цієї угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у §1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого в §7 статті 46 "Претензії" цієї угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 16.12.2022, що підтверджується відміткою календарного штемпелю на поштовому конверті.
Параграфом 4 ст.48 УМВС визначено, що пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що строки позовної давності не були пропущені, у зв'язку з продовженням воєнного стану по 19.02.2023.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, доповнено пунктом 19 такого змісту:
"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 цього Кодексу).
Суд зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються положення п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, яким визначено скорочений строк позовної давності в один рік, оскільки ст.925 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді, як позов пред'явлено щодо перевезення у закордонному сполученні.
Відповідно до ст.926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Як було вказано вище, за змістом ст.ст.47, 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців з дня видачі вантажу одержувачу, а за іншими підставами протягом 9 місяців. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі ст.46 "Претензії" цієї угоди, зупиняє перебіг терміну давності.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки із вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 16.12.2022, тобто з пропуском встановленого УМВС строку давності щодо вимог до перевізника, пов'язаних з перевищенням терміну доставки вантажу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки з огляду на відмову в позові суд залишає без задоволення.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова