ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/1896/23
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", м. Миколаїв
до Головного сервісного центру МВС, м. Київ
про стягнення 41 354,58 грн, -
07.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Головного сервісного центру МВС (відповідач) заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №100/179 від 20.01.2022 року в розмірі 41 354,58 грн.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 17.02.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493882178 отримав ухвалу суду від 17.02.2023 про відкриття провадження у 24.02.2023 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 13.03.2023 року (включно).
11.03.2022 року відповідачем до суду засобами поштового зв'язку надіслано відзив на позовну заяву (відзив судом отримано 20.03.2023 року), в якому зазначено, що місце, куди за Договором поставляється електроенергія, знаходиться на окупованій території і розрахунок за виставлений позивачем борг є неможливим. Окрім того, відповідачем зазначено, що акт виконаних робіт за березень, квітень та травень 2022 року не підписував. Відповідач також посилався на дію форс-мажорних обставин.
27.03.2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірного зобов'язання. Також позивачем зазначено, що відповідачем не виконано п. 8.2. Договору щодо вчасного повідомлення дії обставин непереборної сили.
Відповідач правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
20.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (надалі - постачальник) та Головним сервісним центром МВС (надалі - споживач) в особі регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Автономній республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС), укладено Договір про постачання електричної енергії №100/179 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом 2022 року поставити споживачу електричну енергію, за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія», а споживач - прийняти і оплатити споживачу електричну енергію на умовах Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування предмета закупівлі: електрична енергія (далі - товар), одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору та становить 36 523 кВт/год.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна електроенергії за 1 кВт/год складає 4,05 грн з ПДВ.
За умовами п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату поставленого товару, у порядку та на умовах визначених Договором. Постачальник формує рахунки на підставі актів приймання-передачі електричної енергії отриманих від споживача.
Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії по закінченню розрахункового місяця. Постачальник 7 числа наступного за розрахунковим (або в наступний робочий день після 7 числа, якщо ця дата припадає на вихідний чи святковий день) виставляє споживачу остаточний рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період. Виставлені постачальником рахунки за фактично спожиту електричну енергію підлягають оплаті споживачем протягом 5 робочих днів з дати отримання. (п. 4.2. Договору).
Строк поставки (передачі) електричної енергії з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року включно. (п. 5.1. Договору).
Місце та умови поставки (передачі) товарів визначаються згідно умов Договору та Додатку 1 до Договору «Заява-приєднання» за місцезнаходженням адміністративної будівлі споживача: Херсонська область, Каланчацький район, автомобільна дорога Херсон-Касноперекопськ-Сімферополь, 83 км. (п. 5.2. Договору).
Ця угода набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2022 року включно (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору станом у період з березня 2022 року по травень 2022 року позивач передав до місця поставки електричну енергію у обсязі на суму в розмірі 41 354,58 грн, на підставі наступних Актів про прийняття-передавання товарної продукції:
- від 31.03.2022 року на суму 25 138,36 грн (рахунок №100/179/3/1 від 08.04.2022 року);
- від 30.04.2022 року на суму 903,16 грн (рахунок №100/179/4/1 від 10.05.2022 року);
- від 31.05.2022 року на суму 15 313,06 грн (рахунок №100/179/5/1 від 10.06.2022 року).
Зазначені акти та рахунки були направлені на електронну адресу отримувача електричної енергії: info_ark@hsc.gov.ua, а також поштовим конвертом за номером 5405509551624, який отримано уповноваженою особою відповідача 28.11.2022 року.
В подальшому відповідачем надіслано лист №31/1-39 від 07.12.2022 року на адресу позивача, в якому відповідач на підставі п. 8.4. Договору зазначив про його розірвання та просив, на підставі п. 3.1. Договору, зменшити суму Договору на 112 171,40 грн.
У відповідь позивач листом №03/08-73 від 18.01.2023 року повідомив, що за відповідачем рахується заборгованість на суму в розмірі 41 354,58 грн, у зв'язку з цим позивач розриває Договір з відповідачем з 01.07.2022 року на підставі п. 6.4.4. Договору та п. 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії та припиняє постачати електричну енергію.
У зв'язку з непроведенням оплати вартості спожитої електричної енергії за період з березня по травень 2022 року в розмірі 41 354,58 грн позивач звернуся до суду з даним позовом в якому просить стягнути вказану суму з відповідача в судовому порядку.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що що місце, куди за Договором постачалась електроенергія, знаходиться на окупованій території і електрична енергія відповідачем не споживалась. Також, відповідачем зазначено, що акти виконаних робіт за березень, квітень та травень 2022 року він підписував. Відповідач, окрім того, посилався на дію форс-мажорних обставин.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором енергопостачання.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (надалі - Правила) і безпосередньо договором.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктами 3.3.1, 3.3.2 глави 3.3 розділу ІІІ Правил РРЕЕ, передбачено, що Постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі, оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Постачальник універсальних послуг оприлюднює ціни на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування шляхом розміщення на своєму офіційному вебсайті та на своїх інформаційних стендах у центрах обслуговування споживачів.
Підпунктами 4.3, 4.12 п. 4 Правил РРЕЕ, передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
На виконання умов Договору позивачем сформовано рахунки на оплату за період з березня по травень 2022 року на загальну суму 41 354,58 грн та складені відповідні акти прийому передачі електричної енергії на вказану суму.
Пунктами 3.1.6, 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики; 6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі. За наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника «останньої надії») має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією). Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Враховуючи, що відповідачем розрахунок за електричну енергію не проводився, на підставі вказаних пунктів ПРРЕЕ позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано лист про розірвання Договору з 01.07.2022 року та припинення постачання електроенергії, у зв'язку з чим, станом на момент розгляду справи судом Договір є розірваним.
При цьому, посилання відповідача на розірвання Договору з підстав п. 8.4. Договору є необґрунтованим, з огляду на таке.
Так, пунктом 8.4. Договору передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більш ніж 30 днів, кожна із сторін у встановленому порядку має право розірвати цю угоду.
Однак, пунктом 8.2. Договору сторонами погоджено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цією угодою унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
В той же час, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про настання дії обставин непереборної сили, що в свою чергу визначає порядок розірвання Договору в порядку визначеному ПРРЕЕ, про що зазначено вище.
Окрім того, відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.5, 2.3.1, 2.5.3 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс) комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Учасники ринку мають право вільного вибору ППКО. Послуги комерційного обліку надаються на договірних засадах. ППКО зобов'язані: 1) зареєструватися в АКО як ППКО із зазначенням функціональної ролі та доменів обліку; 2) за наявності АС ППКО зареєструвати її в АКО та укласти (у ролі ОДКО та АТКО) з АКО договір про інформаційну взаємодію на ринку електричної енергії; 3) укладати договори про надання послуг комерційного обліку та про інформаційну взаємодію в передбачених цим Кодексом випадках та в межах своєї відповідальності; 4) контролювати та підтримувати технічний стан ЗКО в ТКО відповідно до договорів, укладених з учасниками ринку; 5) після запровадження Датахабу формувати та передавати АКО та іншим ППКО електронні документи з даними щодо переліку та параметрів ТКО, для яких вони надають послуги комерційного обліку. До дати запровадження Датахабу відповідні дані передаються оператору системи та за запитом АКО; 6) формувати та передавати АКО, а також іншим учасникам ринку та ППКО електронні документи з даними комерційного обліку згідно з цим Кодексом, Правилами ринку та Правилами роздрібного ринку; 7) забезпечити можливість для АКО або його уповноважених представників виконувати перевірки їх діяльності; 8) дотримуватись вимог цього Кодексу та інших нормативно-правових актів і нормативних документів, що регламентують функціонування ринку електричної енергії; 9) ППКО, які зареєстровані в АКО за спрощеною процедурою, на виконання функціональної ролі ОЗД мають укласти договір інформаційної взаємодії з ППКО або оператором системи, що виконує функціональну роль ОДКО у відповідній області обліку; 10) надавати АКО інформацію та пояснення, а також за дорученням АКО здійснювати заходи щодо вирішення суперечок з питань комерційного обліку електричної енергії; 11) забезпечити надання послуг комерційного обліку електричної енергії замовникам у терміни, передбачені цим Кодексом або договором; 12) отримувати оплату виключно за фактично виконані роботи та надані послуги комерційного обліку відповідно до укладеного договору.
Пунктами 8.6.1, 8.6.7, 8.6.8 глави 8.6 розділу VIII та п.9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу передбачено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у не побутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Ураховуючи викладені приписи законодавства, функції оператора комерційного обліку по Херсонській області покладені, зокрема на АТ «Херсонобленерго», який надає дані щодо обсягів спожитих споживачем за точками обліку.
Підтвердженням обсягів спожитої електричної енергії є дані оператору системи розподілу АТ «Херсонобленерго», про що зазначено в відповіді на відзив, поданій позивачем.
Як зазначалось вище, пунктом 4.2. Договору передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії по закінченню розрахункового місяця. Постачальник 7 числа наступного за розрахунковим (або в наступний робочий день після 7 числа, якщо ця дата припадає на вихідний чи святковий день) виставляє споживачу остаточний рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період. Виставлені постачальником рахунки за фактично спожиту електричну енергію підлягають оплаті споживачем протягом 5 робочих днів з дати отримання.
Зазначені вище акти та рахунки були направлені на електронну адресу отримувача електричної енергії: info_ark@hsc.gov.ua, а також поштовим конвертом за номером 5405509551624, який отримано уповноваженою особою відповідача 28.11.2022 року.
Таким чином, відповідно до умов погоджених сторонами, строк з оплати вартості спожитої електричної енергії у відповідача є таким, що настав.
При цьому, заперечення відповідача стосовно того, що ним акти не підписувались, а тому рахунки не підлягають оплаті, спростовуються положеннями погоджених сторонами в Договорі пунктів.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт поставки позивачем відповідачеві електроенергії у березні-травні 2022 року на загальну суму в розмірі 41 354,58 грн підтверджений матеріалами справи.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, доказів виконання умов Договору в частині оплати вартості спожитої електроенергії відповідач до матеріалів справи не надав.
З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 354,58 грн за Договором є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання відповідача на те, що електрична енергія не споживалась відповідачем, а відбувалось фактично постачання її на окуповану територію, а тому наявні підстави для застосування до вимог позивача дії обставин непереборної сили, судом враховані, проте зазначені відповідачем обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У даному випадку відповідачем не доведено, чому саме у п'ятиденний строк, як передбачено п. 8.2. Договору, він не повідомив позивача про настання дії обставин непереборної сили в письмовій формі, оскільки саме така дія з боку відповідача дала б підстави для доведення, у даних правовідносинах, обставин впливу (дії) форс-мажору та воєнного стану на спроможність відповідача виконувати свої обов'язки.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного сервісного центру МВС (ідентифікаційний код 40109173, адреса: 04071, місто Київ, вул. Лук'янівська, буд. 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (ідентифікаційний код 42129888, адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1) суму боргу в розмірі 41 354,58 грн (сорок одна тисяча триста п'ятдесят чотири гривни 58 копійок) та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ