ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/1650/23
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.УНМ", м. Київ
про стягнення 104 255,81 грн, -
01.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перо" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.УНМ" (відповідач) суми інфляційних втрат в розмірі 90 564,52 грн та суми 3% річних в розмірі 13 691,29 грн, у зв'язку з невчасною оплатою за товар за Договором поставки №328 від 07.09.2020 року.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 17.02.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493882313 отримав ухвалу суду від 17.02.2023 про відкриття провадження у 06.03.2023 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 21.03.2023 року (включно).
21.03.2022 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (у строк встановлений судом), в якому зазначено, що позивачем невірно розраховано строк виникнення у відповідача обов'язку з оплати товару, оскільки доказів реалізації товару на користь третіх осіб матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
28.03.2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що підписання відповідачем видаткових накладних за договором свідчить про прийняття товару і неповернення цього товару породжує для відповідача обов'язок з оплати товару з моменту його прийняття.
Відповідач правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перо» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буква. УНМ» (далі покупець) укладено договір поставки від 07.09.2020 №328 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки за цим договором є наступний товар: друкована продукція, аудіо-, відео продукція, інформаційні носії різних видів, у тому числі диски, канцелярські і супутні товари (далі «товар»).
Згідно з п. 1.3 договору предметом даного договору також є рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги з організації збуту товару через кожну нову торгівельну точку покупця й інші послуги, перелік й умови надання яких сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.9.6 договору покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти від покупця товар. Під «поверненням товару» сторони розуміють зобов'язання покупця здійснити повернення товару постачальнику за тією ж ціною, за якою такий товар був поставлений та на тих самих умовах. В результаті повернення товару постачальнику, зобов'язання покупця перед постачальником за одержаний ним раніше товар зменшуються на вартість повернутого товару. Сторони підтверджують, що досягли згоди щодо усіх істотних умов договору відносно повернення товару, включаючи предмет, ціну, строк дії, оскільки аналогічні умови містяться по відношенню до такого товару, який постачається покупцю постачальником. Повернення товару здійснюється, зокрема, у наступних випадках: протягом шести місяців з моменту поставки, якщо товар не користується значним попитом у третіх осіб. Витрати пов'язані з поверненням товару несе постачальник.
Згідно з п.3.1 договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки та доставки.
Розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну), за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів затримки (п.3.3договору).
Відповідно до п. 9.1 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2020.
Якщо жодна зі сторін за місяць до дати припинення дії договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на попередніх умовах праці (п.9.3 договору).
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року по справі №911/2876/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буква. УНМ» про стягнення 198 361,19 грн встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 200012,90 грн, що підтверджується видатковими накладними від 02.10.2020 №ПР-0010023 на суму 8,50 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009184 на суму 5578,58 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009183 на суму 1559,52 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010272 на суму 4121,82 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010274 на суму 69,32 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010292 на суму 4129,56 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010293 на суму 5110,71 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010248 на суму 1567,39 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010249 на суму 5367,13 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010250 на суму 120,72 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010271 на суму 3298,49 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010025 на суму 4759,73 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010024 на суму 1987,26 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010026 на суму 105,22 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010301 на суму 246,30 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010294 на суму 11,10 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010302 на суму 3924,15 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010303 на суму 1813,20 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010304 на суму 4024,55 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010305 на суму 52,52 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010273 на суму 51,16 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010067 на суму 3819,32 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010068 на суму 4120,87 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010069 на суму 24,74 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010027 на суму 854,20 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010028 на суму 6471,14 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010038 на суму 2233,74 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010029 на суму 2682,41 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010041 на суму 53,28 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010040 на суму 27,40 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010048 на суму 1047,82 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009985 на суму 11061,58 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009986 на суму 87,58 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009987 на суму 9,86 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009988 на суму 3923,73 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010115 на суму 4765,07 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010117 на суму 144,55 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010119 на суму 50,72 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010118 на суму 119,42 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010238 на суму 3364,98 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010049 на суму 2217,46 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009440 на суму 36,90 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009387 на суму 5105,46 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009390 на суму 75,00 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009389 на суму 384,96 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009388 на суму 214,73 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009391 на суму 11849,92 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009392 на суму 2006,18 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009393 на суму 184,37 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009394 на суму 5,00 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009233 на суму 154,44 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009212 на суму 189,48 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009232 на суму 1027,28 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009211 на суму 3210,56 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009177 на суму 4616,90 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009181 на суму 4951,04 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009180 на суму 2483,56 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009179 на суму 3486,91 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009178 на суму 4167,94 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009192 на суму 1526,88 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009191 на суму 834,14 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009188 на суму 2621,81 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009186 на суму 11,10 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009185 на суму 22,15 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009182 на суму 14,90 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009398 на суму 1686,89 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009404 на суму 2395,94 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009403 на суму 1,50 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009402 на суму 3956,96 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009399 на суму 3152,20 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009445 на суму 2246,18 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009446 на суму 2034,11 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009581 на суму 4837,89 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009583 на суму 2628,73 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009582 на суму 40,74 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009602 на суму 2343,54 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009597 на суму 10,01 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009594 на суму 3155,93 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009593 на суму 2354,01 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009588 на суму 3397,36 грн, від 24.092020 №ПР-0009587 на суму 5446,80 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009586 на суму 40,74 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009585 на суму 2786,47 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009584 на суму 5142,73 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009606 на суму 18,54 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009603 на суму 3717,81 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009989 на суму 2717,74 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009990 на суму 1652,37 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009992 на суму 42,10 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009991 на суму 37,20 грн.
Перелічені документи підписані з боку позивача та відповідача, скріплені печатками сторін, а їх належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.
Враховуючи те, що відповідач за отриману продукцію в повному розмірі не розрахувався, позивач звернувся до нього з претензією від 23.06.2021 №2 (вих.№56), в якій вимагав протягом семи днів з дати отримання цієї претензії сплатити заборгованість, зокрема, за договором поставки від 07.09.2020 №328 у розмірі 203361,19 грн.
За результатами розгляду справи в межах справи №911/2876/21 позов Товариства з обмеженою відповідальності «Перо» задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності «Буква. УНМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Перо» суму основного боргу в розмірі 198 361,19 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що оскільки оплата за товар відповідачем проведена з порушенням передбачених Договором строків, наявні підставі для стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 13 691,29 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 90 567,52 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що оскільки доказів реалізації товару на користь третіх осіб матеріали справи не містять відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Як вже було установлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року по справі №911/2876/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буква. УНМ» про стягнення 198 361,19 грн, серед іншого, зазначено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого йому товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
За змістом п.2.9.6 договору покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти від покупця товар. Під «поверненням товару» сторони розуміють зобов'язання покупця здійснити повернення товару постачальнику за тією ж ціною, за якою такий товар був поставлений та на тих самих умовах. В результаті повернення товару постачальнику, зобов'язання покупця перед постачальником за одержаний ним раніше товар зменшуються на вартість повернутого товару. Сторони підтверджують, що досягли згоди щодо усіх істотних умов договору відносно повернення товару, включаючи предмет, ціну, строк дії, оскільки аналогічні умови містяться по відношенню до такого товару, який постачається покупцю постачальником. Повернення товару здійснюється, зокрема, у наступних випадках: протягом шести місяців з моменту поставки якщо товар не користується значним попитом у третіх осіб. Витрати пов'язані з поверненням товару несе постачальник.
Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну), за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів затримки.
Аналіз вищенаведених норм матеріального права (ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України) у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку, що нездійснення протягом шести місяців із моменту поставки реалізації товару та невчинення покупцем (відповідачем) зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №910/17610/15.
Так суд зазначає, що відповідач мав право повернути позивачу поставлений та нереалізований товар з врахуванням останньої дати поставки товару у строк до 07.04.2021 включно.
Разом з тим відповідач, як покупець, до якого з моменту передачі товару перейшло право власності на нього, не здійснив його оплату, товар не повернув та лише після пред'явлення даного позову здійснив інвентаризацію наявного у нього товару, поставленого позивачем.
Оскільки відповідач не реалізував своє право на повернення товару в обумовлений договором строк, його обов'язок щодо оплати товару не виконано в повному обсязі, Господарський суд Київської області в рішенні від 28.12.2021 року вказав, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 198361,19 грн.
Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 28.12.2021 року №911/2876/21, беручи до уваги норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для нарахування відповідачу фінансових санкцій, заявлених позивачем.
Так, за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.
У даному разі, господарський суд відмічає, що виконання відповідачем свого основного грошового зобов'язання здійснено 25.01.2023 року.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Позиція викладена Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду №910/13071/19 від 20.11.2020 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 13 691,29 грн 3% річних та 90 564,52 грн інфляційних втрат.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 13 691,29 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 90 564,52 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буква.УНМ» (ідентифікаційний код 43457052, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» (ідентифікаційний код 33886524, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12-А) суму 3% річних в розмірі 13 691,29 грн (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривна 29 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 90 564,52 грн (дев'яносто тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривни 52 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ