ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 квітня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1315/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 03 жовтня 2022 року (повний текст 10.10.2022)
по справі № 916/1315/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лаунч Україна
до відповідача: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”
про: стягнення 120 767,55 грн., -
суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.час та місце винесення рішення: 03.10.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
У червні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Лаунч Україна” (далі також - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (далі також - відповідач, ДП «МТП «Черноморськ», Порт) про стягнення з останнього 120 767,55 грн., з яких: 103 439,34 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар, 15 502,51 грн. інфляційних втрат та 1 825,70 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору на закупівлю товару від 19.07.2021 №21/136-Оз в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі №916/1315/22 (суддя Бездоля Д.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаунч Україна» до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Одеської області дійшов до висновку, що наявними у матеріалах справи документами доведено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором від 19.07.2021 №21/136-Оз в розмірі 103 439,34 грн., а саме: матеріали справи містять первинну документацію та всі належні документи, які засвідчують здійснення поставки обумовленого товару на користь відповідача, який в свою чергу не був оплачений з боку покупця.
Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, який наведений у позовній заяві, суд визнав його правильним, що стало підставою і для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 825,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 502,51 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі №916/1315/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лаунч Україна відмовити у повному обсязі. Також, апелянт просить суд здійснити розподіл судових витрат.
ДП «МТП «Чорноморськ» вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги твердження Порту стосовно того, що у ДП «МТП «Чорноморськ» не виникає обов'язку оплати товару за договором на закупівлю товару №21/136-Оз від 19.07.2021 через: недоліки первинних документів, які надані позивачем; недотримання постачальником умов договору щодо поставки товару; не доведення якості товару.
Так, за твердженням апелянта, умовами договору визначені документи, які засвідчують якість товару, що поставляється, а саме: сертифікат відповідності/якості або паспорт виробника. При цьому, якщо товар не підлягає сертифікації, надається копія довідки, виданої органом сертифікації або копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Однак, позивачем не надано жодного із вищезазначених документів, що посвідчували б якість товару, що свідчить про не виконання з боку ТОВ “Лаунч Україна” своїх зобов'язань, передбачених абз. 2 п. 2.1. договору. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що копія Висновку від 16.03.2021 з додатком, виданого органом з сертифікації та оцінки відповідності ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт», на яку посилається позивач, у матеріалах справи відсутня.
Крім того, ДП «МТП «Чорноморськ» зазначає, що надані позивачем докази (видаткові накладні) не відповідають вимогам відповідного законодавства щодо оформлення документів - Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки, в них відсутні такі обов'язків реквізити первинних документів, як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що свідчить про те, що видаткові накладні не є достовірними доказами та не повинні прийматись судом до уваги. Тому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №916/675/19 (постанова від 19.02.2020), апелянт не погоджується з судом першої інстанції, що неістотні недоліки в оформленні видаткових накладних не можуть бути підставою для відмови від оплати отриманого товару. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88.
Також апелянт звертає увагу на те, що проставлені на видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, відтиски печаток “Відділу матеріально-технічного постачання” не є печаткою юридичної особи ДМ “МТП “Чорноморськ”.
Водночас, на переконання апелянта, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам щодо оформлення таких документів, оскільки не містять інформації про місце їх складання, а також посади, прізвища відповідальної особи вантажоодержувача та інших обов'язкових реквізитів.
Детальніше доводи ДМ “МТП “Чорноморськ” викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі №916/1315/22. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
17.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаунч Україна” до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки, на думку ТОВ “Лаунч Україна”, місцевий господарський суд виніс обґрунтоване та законне рішення, що не спростовується аргументами апелянта.
Зокрема, позивач вказує, що при поставці товару відповідачу разом з первинними документами було надано засвідчену копію Висновку від 16.03.2021 з додатком, виданого органом з сертифікації та оцінки відповідності ТОВ “Орган з сертифікації “ПромСтандарт”, згідно якого продукція, яка реалізується на території України, найменування та торгівельні марки згідно з додатком до Висновку, не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні на підставі Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 №124-VIII.
Крім того, вказана копія висновку була надана позивачем у складі своєї тендерної пропозиції у публічній закупівлі, за результатами якої й було укладено Договір на закупівлю товару від 19.07.2021 №21/136-Оз між ТОВ «Лаунч Україна» та ДП «МТП «Чорноморськ».
Також, позивачем звернуто увагу на те, що пунктом 2.3. Договору передбачено право Покупця пред'явити претензію Постачальнику по кількості та якості Товару, а у підпункті 5.3.8. Договору встановлено, що у разі виявлення невідповідності Товару вимогам Договору та/або поставки неякісного Товару чи інших невідповідностей Товару, видаткова накладна та ТТН на Товар Покупцем не підписуються. При цьому, складається Акт про невідповідність за участю представника Постачальника, який супроводжує поставлений Товар.
Отже, ТОВ «Лаунч Україна» наполягає на тому, що у випадку виявлення невідповідності Товару по якості, Порт мав право пред'явити претензію Постачальнику або ж скласти Акт невідповідності Товару, що відповідачем зроблено не було, враховуючи, що з моменту поставки Товару відповідачеві минуло більше року, однак, заявок на повернення Товару або ж претензій щодо його невідповідності до позивача не надходило.
Водночас, позивач не погоджується, що надані ним видаткові накладні містять недоліки, які унеможливлюють встановлення факту здійснення господарської операції, з урахуванням того, що у заявці на поставку Товару саме відповідачем було визначено відповідальну особу за прийняття Товару - провідного економіста ВМТ та ГП Захарчука М.Г., яким і було прийнято Товар за накладними від 30.08.2021, 25.08.2021 та від 11.08.2021. Разом з цим, накладна від 06.09.2021 була підписана іншим працівником - Поддубним С.В., у зв'язку з перебуванням Захарчука М.Г. у відпустці, згідно з інформацією останнього, повідомленої позивачу у телефонному режимі.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі № 916/1315/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв'язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі № 916/1315/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 19.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лаунч Україна” (Постачальник) та Державним підприємством “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (Покупець) був укладений договір на закупівлю товару (ручне знаряддя) №21/136-Оз (а.с.42-52, т.1; далі - Договір), згідно з п.п.1.1.-1.3. якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015 - 44510000-8 “Знаряддя”, а Покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування товару: “ручне знаряддя”. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору), яка є його невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Покупця та виробничої необхідності.
За умовами п.2.1. Договору Постачальник гарантує якість товару протягом 12 (дванадцяти) місяців з моменту поставки. Гарантійні зобов'язання на товар починаються з дати підписання сторонами належним чином оформленої видаткової накладної, товарно-транспортної накладної. Якість товару, що поставляється, повинна засвідчуватись документом підтверджуючим якість товару, яким може бути сертифікат відповідності / якості або паспорт виробника тощо). Якщо товар не підлягає сертифікації, надається копія довідки, виданої органом сертифікації або копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
Відповідно до п.2.2. Договору приймання товару Покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1996 №П-7.
Покупець має право пред'явити претензію Постачальнику по кількості та якості товару. Претензія готується і подається у письмовій формі і пред'являється Постачальнику, по кількості - у день прийому-передачі товару, по якості - у будь-який момент впродовж гарантійного терміну. При виникненні претензій по якості товару, або інші обставини, що перешкоджають нормальному функціонуванню товару за призначенням, далі - дефекти, що трапилися з вини Постачальника, останній за свій рахунок повинен здійснити додаткову поставку або заміну неякісного товару (виправити дефекти) протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії від Покупця (п. 2.3. Договору).
У разі неодноразової (більше трьох) поставки дефектного (неякісного) товару, Покупець може розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Постачальника (п. 2.4. Договору).
За умовами п. 3.1. Договору його ціна становить 154 828,98 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.
Відповідно до п. 4.1. Договору №21/136-Оз, Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку та строки, визначені податковим законодавством та на підставі належним чином оформленого рахунку Постачальника.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Покупець має право затримати розрахунки за дефектний товар, якщо такі дефекти виявлені під час використання/експлуатації товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення Постачальником дефектів та / або поставки нового товару, та / або виправлення помилок в документах.
Відповідно до п.п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору (повністю або окремими партіями) на підставі заявки Покупця. Постачальник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання заявки Покупця на поставку товару поставляє Покупцю товар відповідно до заявки.
Місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 4, центральний склад №1, на умовах поставки DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року (п.5.2. Договору).
Положеннями п 5.3. Договору встановлено, зокрема, що поставка товару здійснюється окремими партіями та відповідно до письмових заявок покупця, в яких покупець зазначає найменування та кількість товару в межах Специфікації Договору (пп.5.3.1. Договору). Заявки повинні містити, зокрема, ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи Покупця, яка є відповідальною за прийняття партії Товару (пп. 5.3.2. Договору). При передачі-прийманні товару уповноважені представники Сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники Сторін підписують видаткову накладну та ТТН на поставлений товар (пп.5.3.7. Договору).
Пунктом 5.3.8. Договору Сторони погодили, зокрема, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам Договору, та / або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар Покупцем не підписується, при цьому складається Акт про невідповідність за участю представника Постачальника, який супроводжує поставлений товар. Акт про невідповідність складається у 2-х примірниках, один з яких вручається Постачальнику під підпис. У разі не прибуття представника Постачальника для передачі-приймання товару, Покупець складає односторонній Акт про невідповідність товару та направляє його Постачальнику протягом 20 робочих днів з моменту прибуття товару.
При передачі товару Постачальник надає Покупцю належним чином оформлені: рахунок-фактуру, оригінали видаткової накладної, ТТН та документи, які підтверджують якість товару (п. 5.4. Договору)
Датою поставки партії товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від Постачальника до Покупця переходить після передачі товару та підписання Сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар (п.п. 5.6, 5.7. Договору).
Згідно з підпунктами 7.1.1, 7.1.2. п. 7.1 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором; приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим Договором.
Водночас, покупець має право вимагати від постачальника належного виконання зобов'язань за Договором (пп. 7.2.3 Договору); пред'явити Постачальнику претензію за кількістю та якістю товару (пп.7.2.7. Договору); відмовитись від прийняття партії товару, в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у пунктах 2.1, 5.4 цього Договору (пп. 7.2.8 Договору).
В свою чергу, Постачальник зобов'язаний, крім іншого, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим Договором (пп.7.3.2. Договору); при передачі товару надати Покупцю документи, передбачені цим Договором (пп.7.3.3. Договору), зареєструвати належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця.) - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця.) - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пп. 7.3.10. Договору).
У відповідності до п. 7.4.1. Договору Постачальник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену партію товару.
Відповідно до п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
При цьому, пунктом 8.5. Договору сторони узгодили, що за не реєстрацію або несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до постачальника застосовується штраф в розмірі 100% загальної суми (з урахуванням податку на додану вартість) податкової накладної, яка незареєстрована або несвоєчасно зареєстрована.
Згідно з п. 12.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
Невід'ємною частиною Договору є: Додаток № 1 - Специфікація (п.15.1. Договору).
Даний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без застережень та зауважень і скріплений печатками господарюючих суб'єктів,
Також, Сторонами було підписано додаток №1 до Договору №21/136-Оз від 19.07.2021, який є Специфікацію та у якій Сторонами визначено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару на суму 154 828,98 грн. (з ПДВ).
05.08.2021 ДП «МТП «Чорноморськ» надіслано ТОВ “Лаунч Україна” заявку на поставку товару №663/04.1-07 (а.с.56-58, т.1), відповідно до якої просив поставити товар, згідно наведеного у цієї заявці переліку. Крім цього, у заявці відповідач визначив та повідомив позивачу дані відповідального працівника за прийняття товару - провідного економіста ВМТ та ГП Захарчука М.Г.
У матеріалах справи наявні видаткові накладні на загальну суму 103 439,34 грн., які надані позивачем на підтвердження здійснення фактичної поставки товару за Договором від 19.07.2021 №21/136-Оз (а.с.59-62, т.1):
- від 11.08.2021 №ВЛА-0110857 на суму 47 795,34 грн.;
- від 25.08.2021 №ВЛА-2508127 на суму 50 564,16 грн.;
- від 30.08.2021 №ВЛА-0300880 на суму 1 550,04 грн.;
- від 06.09.2021 №ВЛА-0006093 на суму 3 529,80 грн.
Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця; Договору, на підставі якого здійснюється поставка; перелік (номенклатура) товару; вартість, підписи та печатки сторін. Вказані накладні підписані з боку уповноважених осіб сторін без застережень та зауважень. При цьому, накладні від 11.08.2021, від 25.08.2021, від 30.08.2021 не містять розшифровки підпису (ПІБ) уповноваженої особи з боку покупця. Товар згідно видаткової накладної від 06.09.2021 був отриманий провідним економістом ВМТ та ГП Поддубним С.В., що підтверджується підписом вказаної особи та зазначенням її прізвища на видаткової накладної. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару з боку отримувача товару в видатковій накладній не зазначено.
Також, на виконання умов Договору, після здійсненої поставки товару по вищевказаним видатковим накладним позивачем було зареєстровано податкові накладні, у яких відображено проведення господарських операцій за вищевказаними видатковими накладними (а.с.66-82, т.1).
За вищевказаними поставками позивачем були виставлені відповідачеві рахунки на оплату: від 06.08.2021 №ЛУА-06080085 на суму 47 795,34 грн., від 25.08.2021 №ЛУА-25080063 на суму 50 564,16 грн., від 30.08.2021 №ЛУА-30080183 на суму 1 550,04 грн., від 03.09.2021 № ЛУА-03090223 на суму 3 529,80 грн. (а.с.63-67, 162-163, т.1).
Доказів оплати за вищенаведений товар у матеріалах справи не міститься.
У зв'язку з цим, 16.12.2021 позивачем було складено претензію за вих. №11190 на ім'я відповідача, у якій зазначено, що станом на 16.12.2021 Покупцем не здійснено оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних: від 11.08.2021 №ВЛА-0110857 на суму 47 795,34 грн., від 25.08.2021 №ВЛА-2508127 на суму 50 564,16 грн., від 30.08.2021 №ВЛА-0300880 на суму 1 550,04 грн., від 06.09.2021 №ВЛА-0006093 на суму 3 529,80 грн., а тому загальна заборгованість Покупця дорівнює 103 439,34 грн., яку Постачальник просить сплатити до 24.12.2021.
Вказану претензію Портом отримано 23.12.2021, що вбачається з наявних у матеріалах справи копій описи вкладення поштового відправлення від 16.12.2021, поштової накладної від 16.12.2021 та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, на вищевказану претензію відповідач не відреагував, кошти за отриманий товар позивачу не сплатив.
Не сплата відповідачем заборгованості у сумі 103 439,34 грн. за поставлений позивачем товар стала підставою для нарахування останнім 3% річних у сумі 1 825,70 грн., інфляційних втрат в сумі 15 502,51 грн. та звернення до господарського суду із відповідним позовом.
Беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед судова колегія звертає увагу, що відповідачем не оспорюється факт отримання Портом товару за вищевказаними видатковими накладними, а заперечення останнього стосуються лише самого оформлення накладних, а також тверджень про ненадання Постачальником документів, передбачених Договором, щодо підтвердження якості товару.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).
За положеннями п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, укладений між сторонами Договір на закупівлю товару від 19.07.2021 №21/136-Оз, якій за своєю правовою природою є Договором поставки, є належною підставою виникнення у сторін за цим Договором господарського зобов'язання.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначалось вище, факт поставки спірного товару позивачем та, відповідно, набуття права власності на нього відповідачем, підтверджується видатковими накладними, які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей підприємства та податковими накладними, що випливає з положень пунктів 5.4, 5.6, 5.7, 7.3.10. Договору.
Водночас за доводами апеляційної скарги, ДП «МТП «Чорноморськ» наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги твердження відповідача стосовно того, що у Порту не виникає обов'язку оплати товару за Договором від 19.07.2021 №21/136-Оз через те, що надані позивачем докази (видаткові накладні) не є належними, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тому що в них відсутні обов'язків реквізити первинних документів, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до положень пп. 2.1 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (в редакції станом на дату поставки товару) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.5. цього Положення (в редакції станом на дату поставки товару) передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, слід зазначити, що за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов Договору. При цьому, наявність певних дефектів у накладній за наявності інших визначених Законом обов'язкових реквізитів не спричиняє їх недійсність.
Відтак, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Апеляційний суд зазначає, що усі спірні видаткові накладні, оформлені в межах Договору, містять інформацію стосовно найменування товару, його кількості, ціни за одиницю та загальної вартості. Також у даних видаткових накладних визначена назва документу, дата його складання; назва підприємства, від імені якого складено документ. У кожної з видаткових накладних зазначено відповідний номер рахунку на оплату товару.
На видатковій накладній від 06.09.2021 наявна інформація щодо посади особи, уповноваженої на здійснення господарської операції з боку Порту із зазначенням її ПІБ та проставленням особистого підпису.
При цьому, колегія суддів враховує, що видаткові накладні від 11.08.2021, від 25.08.2021, від 30.08.2021 з боку Покупця підписані уповноваженою особою останнього, без зазначення її посади та ПІБ, однак, у заявці на поставку товару відповідачем було визначено відповідальну особу за прийняття товару - провідного економіста ВМТ та ГП Захарчука М.Г., яким і було прийнято товар за вказаними накладними, що узгоджується з вищенаведеними вимогами підпункту 2.5. п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", що не оспорюється Портом.
Крім того, в самому Договорі (п.5.3.2.) Сторони погодили, що заявка (на поставку) повинна містити наступне: найменування товару, одиниці виміру товару, кількість товару, номер за каталогом (у разі необхідності), місце поставки товару, ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи Покупця, яка є відповідальною за прийняття партії товару. Таким чином, посилання Порту на відсутність у видаткових накладних інформації про довіреність на отримання товару, є абсолютно безпідставним, оскільки Сторони у Договорі погодили порядок надання інформації про уповноважену особу Покупця, що є відповідальною за прийняття товару.
Водночас, судова колегія враховує, що спірні видаткові накладні скріплені печатками підприємств; з боку Покупця міститься підпис у графі «отримав», також скріплений печаткою останнього.
Посилання апелянта на те, що відтиски печаток “Відділу матеріально-технічного постачання” не є печаткою юридичної особи ДМ “МТП “Чорноморськ” судом оцінюються критично, оскільки із вищезазначеної заявки (на поставку) відповідача вбачається, що з боку останнього приймати товар повинні представники (провідні економісти) саме Відділу матеріально-технічного постачання Порту.
Будь-які заяви з приводу недійсності печатки, якою завірені підписи представників відповідача на видаткових накладних, від Порту до суду не надходили, експертне дослідження вказаної печатки не проводилось у зв'язку із відсутністю для цього підстав. Тобто дійсність вказаної печатки під сумнів жодна із сторін не ставила.
Таким чином, відтиск печатки підприємства є свідченням участі саме такого підприємства, як юридичної особи, у відповідному правочині, отже надані позивачем видаткові накладні є належними та допустимими доказами, дефектність яких відповідачем не доведена.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що доводи апелянта про те, що видаткові накладні не є достовірними доказами тих обставин, на які посилається позивач в розумінні ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в них відсутні такі обов'язкові реквізити первинних документів, як посада і прізвище відповідальних осіб вантажоодержувача, судом відхиляються, оскільки означене, за умови не спростування факту отримання товару взагалі, не є підставою для не визнання господарської операції, оскільки за наявності особистого підпису осіб, які брали участь у господарських операціях, такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу. Крім того, відповідні видаткові накладні містять відбитки печаток як позивача так і відповідача і останнім не надано доказів того, що вони були загублені сторонами, викрадені в них або в інший спосіб вибули з їх володіння, через що печаткою могли б протиправно скористатися інші особи, а відтак відсутні підстави вважати відповідні накладні неналежним доказом у даній справі.
Більш того, судова колегія зазначає, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статті 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбуватися реальний рух активів.
У постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Тобто, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (ч. 5 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Відтак, судова колегія вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, згідно з абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…; дата відвантаження товарів (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Отже, встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).
Судова колегія звертає увагу на те, що Сторонами в Договорі встановлені чіткі умови щодо обов'язковості оформлення та реєстрації Постачальником податкових накладних. За невиконання цих умов Договору, а також, у разі неправильного зазначення Постачальником в податковій накладній відповідного коду товару (згідно з УКТ ЗЕД), Сторонами узгоджено стягнення штрафних санкцій з Постачальника та відшкодування останнім Покупцю суми в межах податку на додану вартість та штрафних санкцій, передбачених законодавством за заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Таким чином, податкові накладні у сукупності з іншими доказами, зокрема, видатковими накладними, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару відповідачу у кількості та за ціною, що вказана у цих накладних.
Апеляційний суд враховує, що за вищевказаними господарськими операціями поставки позивачем були оформлені податкові накладні №1267 від 11.08.2021, №563 від 06.09.2021, №2697 від 25.08.2021, №3398 від 30.08.2021, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від Постачальника ТОВ «Лаунч Україна».
Виходячи з аналізу правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.08.2018 у справі №817/537/17, від 18.02.2021 у справі №924/658/20 щодо презумпції добросовісності платника податків, яка полягає у тому, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними і повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, колегія суддів зазначає, що така обставина як реєстрація податкових накладних, наявних у матеріалах даної справи, які кореспондують видатковим накладним, додатково підтверджує поставку товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 103 439,34 грн.
Щодо посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі №916/675/19 (постанова від 19.02.2020), то судова колегія звертає увагу ДП "МТП "Чорноморськ", що справи за таким номером не існує.
Стосовно твердженням апелянта про відсутність визначених Договором документів, які засвідчують якість товару, що поставляється, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як зазначає позивач, при поставці товару відповідачу разом з первинними документами було надано засвідчену копію Висновку від 16.03.2021 з додатком, виданого органом з сертифікації та оцінки відповідності ТОВ “Орган з сертифікації “ПромСтандарт”, згідно якого товар, що отримав Порт, не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні на підставі Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 №124-VIII. Також, за твердженням позивача, вказана копія висновку була надана позивачем у складі своєї тендерної пропозиції у публічній закупівлі, за результатами якої й було укладено Договір на закупівлю товару від 19.07.2021 №21/136-Оз між ТОВ «Лаунч Україна» та ДП «МТП «Чорноморськ».
Водночас, апелянт наполягає на тому, що копія Висновку від 16.03.2021 з додатком, виданого органом з сертифікації та оцінки відповідності ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт», на яку посилається позивач, у матеріалах справи відсутня.
У контексті наведеного апеляційна колегія вказує, що відсутність Висновку ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт» від 16.03.2021 з додатком у матеріалах справи не спростовує вищенаведених тверджень позивача щодо надання такого документу Порту разом із первинними документами на поставку товару та в складі відповідної тендерної пропозиції.
При цьому, судовою колегією звернуто увагу на умови Договору, відповідно яким передбачено право Покупця, у разі поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, не підписувати видаткові накладні, а скласти Акт про невідповідність за участю представника Постачальника, який супроводжує поставлений товар. Крім того, Договором визначено право Покупця пред'явити претензію Постачальнику по кількості та якості товару тощо.
Враховуючи здійснення поставки товару відповідачу окремими партіями, слід зазначити, що протягом певного часу (серпень-вересень 2021) жодних претензій щодо якості (кількості, вартості тощо) поставленого позивачем товару, від замовника на адресу Постачальника не надходило.
Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зауваження ДП "МТП "Чорноморськ" стосовно співпраці з ТОВ «Лаунч Україна» протягом строку до моменту звернення останнього до господарського суду із даним позовом (з моменту поставки товару відповідачеві минуло більше року).
Акт щодо невідповідності товару якісним показникам також Покупцем не складений, до суду не наданий.
Відтак, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що прийняття Покупцем товару без заперечень та зауважень, підписання видаткових накладних з боку уповноваженої особи Покупця, відсутність жодного Акту чи претензії Постачальнику з більшою вірогідністю засвідчують наявність у відповідача Висновку від 16.03.2021 з додатком, виданого органом з сертифікації та оцінки відповідності ТОВ «Орган з сертифікації «ПромСтандарт», згідно з яким спірний товар не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні на підставі Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 №124-VIII.
Відповідач, фактично своїми конклюдентними діями підтвердив належну якість та кількість товару, що було поставлено Постачальником, з огляду на що доводи апелянта в цій частині відхиляються судовою колегією
Отже, ураховуючи все вищенаведене, слід дійти висновку, що наявні у матеріалах справи докази фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Докази сплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару в матеріалах даної справи відсутні, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 103 439,34 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар.
Приписами статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, здійсненні позивачем розрахунки втрат від інфляції та річних відсотків, колегія дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 825,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 502,51 грн.
При цьому, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум апеляційна скарга не містить.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду, яким правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі №916/1315/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 у справі №916/1315/22 - без змін.
Постанова є остаточною і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.