Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 квітня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року про задоволення скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 21.07.2022 року про скасування доручення Офісу Генерального прокурора щодо виконання запиту Генеральної прокуратури російської федерації та припинення розшуку ОСОБА_7 -
Ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 21.07.2022 року. Ухвалено скасувати доручення Офісу Генерального прокурора на виконання запиту генеральної прокуратури російської федерації про видачу ОСОБА_7 , припинити розшук ОСОБА_7 та виключити його з обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як особу, що розшукується іншою державою, Департаментом карного розшуку НПУ.
Не погодившись з рішенням слідчої судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду. В доповненнях до апеляційної скарги прокурор вказує, що Офіс Генерального прокурора зареєстрований та знаходиться в м. Києві, тому подання та розгляд скарги захисника в Рівненському міському суді Рівненської області є порушенням територіальної підсудності.
Зазначає, що рішенням від 28.03.2023 року слідча суддя взяла на себе повноваження Центрального органу України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування, що унеможливлює виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань з питань видачі осіб, що у подальшому може призвести до практики оскарження в судовому порядку дій, спрямованих на їх виконання та безперешкодне переховування осіб, які винили злочини поза межами України, на її території.
Просить, з урахуванням доповнень, скасувати ухвалу слідчої судді та ухвалити нову, якою повернути скаргу адвокату ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 від 21.07.2022 року, як таку, що подана з порушенням підсудності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги з доданими до неї доповненнями, думку захисника ОСОБА_6 , який просив залишити ухвалу слідчої судді без зміни, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положеннями п.1 ч.1 ст.541 КПК України, міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою.
Відповідно до ст.542 КК України, міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
Згідно з п.7 ч.2 ст.552 КПК України, запит повинен містити чіткий перелік запитуваних процесуальних дій.
Частиною 2 ст.551 КПК України зазначено, що уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. Відповідно до ч.1 ст.554 КПК України, отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
Як вбачається з матеріалів провадження, Офісом Генерального прокурора розглядається запит Генеральної прокуратури рф про видачу ОСОБА_7 для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30 п.п. «а» ч.4 ст.291 КК рф. Згідно баз даних Національної поліції України, останній перебуває у міжнародному розшуку, оголошеному Міжнародною організацєю кримінальної поліції - Інтерполом. Ініціатором такого розшуку є слідче управління слідчого комітету рф у Ленінградській області.
Звертаючись до правоохоронних органів України щодо отримання правової допомоги, запитуюча сторона просила взяти під варту та видати гр. ОСОБА_7 для притягнення його до відповідальності, однак не вказали в своєму запиті місцезнаходження ОСОБА_7 ..
Також з матеріалів провадження слідує, що надсилаючи запит щодо взяття під варту та видачі ОСОБА_7 генеральна прокуратура рф не просила здійснювати розшук ОСОБА_7 на території України, тому, в порушення ч.1 ст.554 КПК України, уповноважений орган мав відмовити у виконанні даного запиту з підстав недотримання вимог форми запиту. Натомість, відповідач прийняв рішення здійснити процесуальну дію з розшуку ОСОБА_7 на території України з метою його арешту та видачі (екстрадиції) до рф.
Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновком слідчої судді про те, що внесення ОСОБА_7 в списки осіб, які перебувають в розшуку на території України, є безпідставним.
Так, через збройну агресію рф проти України та численні випадки переслідування громадян, навіть тих, які мають громадянство рф, з мотивів будь якої приналежності до України чи допомогу у відсічі збройної агресії, з метою захисту таких громадян 13.05.2022 року було внесено зміни до «Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», а саме до п. 8 розділу I, який доповнено абзацом восьмим, та передбачено що іноземці, зазначені у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (іноземці та особи без громадянства, які надавали допомогу у відсічі збройної агресії), не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262». Такі іноземці, та особи без громадянства вважаються такими, що на законних підставах перебувають на території України та перебувають під захистом нашої держави.
Наразі принцип невислання вважається частиною звичаєвого міжнародного права. У найбільш загальному вигляді принцип невислання відображений в ст.33 Конвенції про статус біженців 1951 року, відповідно до якої «договірні Держави не будуть жодним чином висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання».
Міжнародні судові установи та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що принцип невисилання, що знайшов своє втілення у ст. 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принизливих видів поводження і покарання 1984 р., поширюється на всіх людей, які знаходяться під юрисдикцією держави, у тому числі біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, шукачів захисту та інших категорій осіб, у тому числі й іноземних громадян. Більше того, ця норма не допускає виключень та відповідно до усталеної міжнародної практики заборона на видачу особи за міжнародним правом щодо біженців і прав людини має переважну силу перед зобов'язанням провести екстрадицію.
Ухвалюючи рішення про допустимість екстрадиції росіян на батьківщину для кримінального переслідування, суди мають враховувати наслідки вторгнення росії в Україну для підсудного та перевіряти, чи можна довіряти дипломатичним гарантіям, наданим росією, і чи справді вони захищають екстрадовану особу від жорстокого поводження.
Як вже неодноразово було зазначено судами першої та апеляційної інстанції, хоч ОСОБА_7 є громадянином російської федерації, проте вже декілька років проживає на території України, хоче отримати громадянство України, під час збройного нападу країни-агресора підтримує Збройні сили України, а саме постійно закупляє та передає для військовослужбовців України різне дороговартісне обладнання, долучається до фінансової підтримки ЗСУ, надає волонтерську та гуманітарну допомогу українським військовим, за що неодноразово був відзначений командирами військових частин грамотами та подяками, які містяться в матеріалах судового провадження.
Дані обставини, на думку колегії суддів, свідчать, що ОСОБА_7 має стійку громадянську позицію щодо України у відносинах з російською федерацією, зокрема щодо непорушності суверенітету України та незалежності, адже всіляко долучається до відсічі збройної агресії російської федерації, яка визнана країною-агресором. Таким чином, переслідування в рамках даного кримінального провадження є нічим іншим, як інструмент незаконного переслідування з мотивів політичного та етнічного характеру переслідування.
На переконання слідчої судді, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, доручення Офісу Генерального прокурора №19/2/1-156 вих-21 від 24.05.2021 року про розшук на території України ОСОБА_7 на виконання запиту Генеральної прокуратури російської федерації про видачу громадянина російської федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Доручення Офісу Генерального прокурора №19/2/1-33173 вих-22 від 17.06.2022 року про розшук на території України ОСОБА_7 на виконання запиту Генеральної прокуратури російської федерації про видачу громадянина російської федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є передчасним.
Також ч.1 ст.589 КПК України передбачений перелік підстав, які перешкоджають видачі особи іноземній державі, зокрема у разі, якщо: особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що здійснивши повномасштабну агресію проти України і запускаючи ракети по мирному населенню, вбиваючи людей та руйнуючи об'єкти цивільної, критичної і військової інфраструктури, виконання будь-яких доручень країн-агресорів, вважається недоречним і таким, що не відповідає інтересам українського суспільства та його очікуванням.
Разом з тим, Верховна Рада України 01 грудня 2022 року прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Законом передбачено зупинення дії Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь відповідно до ст.62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів і вихід з цих міжнародних договорів відповідно до ст. 54 Віденської конвенції та ст. 84 Конвенції 1993 року.
Також, слід враховувати, що російська влада допускає порушення міжнародно-гарантованих прав власного населення - права на свободу зібрань і свободу слова, зокрема в реакції на несхвалення частиною населення війни в Україні, а тим більше за вчинення активних дій на підтримку України. Це загальновідомі факти, на які необхідно звертати увагу розглядаючи питання про екстрадицію особи до росії. Тому суд першої інстанції висловив обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_7 може зазнати упередженого правосуддя в рф через його громадянську позицію і, зокрема, активну підтримку української армії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідча суддя дала належну оцінку викладеним в скарзі захисника ОСОБА_6 та клопотанні прокурора доводам, які є аналогічними доводам у апеляційній скарзі та обґрунтовано відмовила у їх задоволенні. Прокурором в суді апеляційної інстанції не надано будь-яких переконливих доказів на підтвердження своїх доводів, у тому числі щодо виконання доручень Офісу Генерального прокурора, тому рішення слідчої судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, ст.3 ЄКПЛ, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року про задоволення скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 21.07.2022 року про скасування доручення Офісу Генерального прокурора щодо виконання запиту Генеральної прокуратури російської федерації та припинення розшуку ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 з доповненнями - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2