Провадження № 11-сс/803/940/23 Справа № 212/1991/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 квітня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не заміжньої, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (далі - КК), -
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що 24.03.2023 р., в період часу з 09-00 годин до 10-00 годин, потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилася в стані алкогольного сп'яніння, перебували в кімнаті за адресою АДРЕСА_1 .
Під час спілкування між потерпілим ОСОБА_9 разом та його цивільною дружиною ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого потерпілий наніс один удар кулаком своєї руки в ділянку спини ОСОБА_7 , у якої виникла гостра неприязнь до потерпілого ОСОБА_9 та умисел на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.
В цей же день, приблизно об 10-05 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, знаходячись в приміщенні кімнати квартири за адресою АДРЕСА_1 , діючи з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, взявши з мийки для посуду предмет схожий на кухонний ніж, тим самим підшукала собі знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень, та тримаючи його в руці, не переслідуючи мети спричинення йому смерті, умисно завдала потерпілому ОСОБА_9 , один удар клинком вказаного ножа в область черева.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_7 направлених на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, які згідно довідки № 230 від 24.03.2023 з КП «Криворізька міська лікарня № 5» Криворізької міської ради, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюється в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
За даним фактом 24.03.2023 внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023041730000424 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
24.03.2023 о 15:35 годині ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 25.03.2023 їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2023 року у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту строком до 23 травня 2023 року, включно.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Заборонено ОСОБА_7 залишати місце постійного проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 18-00 год. до 6-00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження, окрім випадків переміщення в укриття під час сигналу "Повітряна тривога".
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрювану ОСОБА_7 покладені такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Кривий Ріг без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання чи роботи.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та невмотивованістю.
В обґрунтування зазначає, що слідчий суддя відмовляючи у застосуванні стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував наявність та доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК. Аргументує тим, що про наявність вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що вона офіційно не працевлаштована, міцних соціальних зв'язків не має, вчинила тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я в умовах воєнного стану, що в сукупності дає підстави, що підозрювана ОСОБА_7 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може умисно не прибувати до слідчого, прокурора, суду або перешкоджати іншим чином. Крім того, на даний час не встановлено всіх свідків, яким відомо про обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому підозрювана матиме реальну можливість незаконно впливати на них.
Таким чином, на переконання прокурора, враховуючи вищевикладене, застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не надасть в повній мірі органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження.
Тому прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2023 року та постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, який просив скасувати рішення слідчого судді та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 24.05.2023, вислухавши підозрювану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 та обираючи стосовно неї інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК, а також на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду. Ці висновки не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.
Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, всупереч доводам апелянта, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, тобто ризиків того, що підозрювана ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрювана раніше не судима, очевидців події не було, вона разом з потерпілим вже були допитані в рамках кримінального провадження, свідчення яких є схожими щодо обставин події злочину. До того ж потерпілий ОСОБА_9 дав свідчення, що саме він вчиняє тиск на підозрювану під час спільного із нею проживання. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-2).
При цьому колегія суддів зазначає, що всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та ймовірність призначення їй тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів її переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрювана ОСОБА_7 після застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушувала умови та не дотримувалася покладених на неї обов'язків, або намагалася переховуватися від слідства. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 та яка своєчасно з'являється за викликом до слідчого, свою причетність до інкримінованого їй злочину не заперечує та сприяє проведенню слідства.
Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_7 у разі доведеності її винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваної, віку та стану її здоров'я, репутації, сімейного та майнового стану, яка не заміжня, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштована, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судима, та потерпілий ОСОБА_9 підтвердив, що він до подій 24 березня 2023 року вчиняв домашнє насилля відносно підозрюваної за місцем їх спільного проживання, зазначивши, що він спровокував нанесення йому удару ножом ОСОБА_7 , бо перед тим її вдарив, а також той факт, що ОСОБА_7 нанесла йому лише один удар, після чого сприяла виклику швидкої допомоги та поліції, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на неї згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленого ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК. У випадку недотримання ОСОБА_7 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 строком 23 травня 2023 року, включно - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4