Провадження № 11-кп/803/1407/23 Справа № 205/5701/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 квітня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_11 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Дніпропетровська, громадянку України, освіта вища, заміжньої, раніше не засудженої, працюючої лікарем медичного центру «Медикал Плаза», проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Троїцьке Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянки України, освіта вища, заміжньої, раніше не засудженої, не працюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,
звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження за ч. 2 ст. 140 КК України, закрито, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 задоволено клопотання захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , й ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо них- закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майнової та моральної шкоди - залишено без розгляду.
Мотивуючи постановлене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України (в редакції на 14.02.2016), відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості й з дня вчинення ними кримінального правопорушення пройшло понад п'ять років, а тому, з урахуванням того, що перебіг давності не зупинявся, а обвинуваченні не заперечували проти закриття, суд дійшов про задоволення клопотання сторони захисту та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідаоьності у зв'язку із закінченням строків давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі потерпіла просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, потерпіла вказує на те, що клопотання адвоката ОСОБА_9 не підлягало розгляду, оскільки воно не відповідає вимогам до процесуальних документів, через відсутність підпису особи, яка його подала. Разом з цим, потерпіла звертає увагу на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебуває в суді з 03.07.2019 та судовий процес на цей час триває більш ніж 42 місяці, за цей час з 54 судових засідань відбулося лише 19, обвинувачені неодноразово ігнорували судові засідання та затягували судовий розгляд, при цьому, матеріали провадження не містять будь-яких доказів поважності причин їх відсутності.
Також потерпіла вказує, що обвинувачені протягом судового розгляду заперечували свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, а відтак подане їх захисниками клопотання суперечить позиції їх підзахисних, оскільки закриття провадження, у зв'язку із закінченням строків давності, є не реабілітуючою підставою.
До того ж, потерпіла зазначає і про те, що закриваючи кримінальне провадження із зазначених підстав, суд не вирішив питання щодо судових витрат та долю речових доказів у провадженні.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачені та їх захисники заперечували проти задоволення скарги та просили ухвалу суду залишити без змін.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до такого висновку.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч. 1 ст. 49 КК України, визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили, минули визначені цією нормою строки.
Приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Окрім того, системний аналіз норм процесуального законодавства вказує на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 КК України.
Цих вимог закону України судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Так, за встановлених судом обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожна окремо, обвинувачуються у вчиненні 14.02.2016 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Порівняльний аналіз положень ст. ст. 12, 49, ст. 140 КК України, в редакції, що діяла на час вчинення інкримінованого злочину, та в чинній редакції, свідчить про те, що вказаний злочин, відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином (у попередній редакції - середньої тяжкості).
При тому, за правилами ст. 12 КК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.11.2018 №2617-VIII, інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України, належить до нетяжких злочинів, максимальне покарання за санкцією якої є позбавлення волі на строк до 3-х років, і при застосуванні ст. 49 КК України до такого злочину застосовується п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, що в попередній редакції, що в чинній.
Отже, з огляду на те, що з дня вчинення інкримінованого обвинуваченими злочину, і до дня постановлення оскаржуваної ухвали, минуло більше 5 років й стороною захисту було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, яке підлягає невідкладному розгляду, а також зважаючи на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення або переривання строків давності у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає рішення суду про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності таким, що ґрунтується на вимогах закону України та відповідає фактичним обставинам провадження.
При цьому, обвинувачені, кожна окремо, в суді апеляційної інстанціїї підтвердили свою згоду на закриття кримінального провадження з цих підстав, та те, що їм були роз'ясненно право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цих мотивів та наслідки такого заперечення, й вони повністю підтримали заявлене клопотання.
Доводи скарги потерпілої про те, що подане стороною захисту клопотання складене, в порушення вимог закону, та за формою не відповідає вимогам до оформлення процесуальних документів, через відсутність в ньому підпису особи, яка його подала, не заслуговують на увагу, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вимог до форми такого клопотання, а суд у будь-якому випадку, у разі якщо одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням повинен невікладно його розглянути, що є обов'язком суду, і за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України та відсутності обставин, визначених, зокрема у частинах 2-5 цієї статті, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо неї.
При цьому, під час апеляційного перегляду, захисник ОСОБА_9 зазначила, що вказане клопотання було подано до суду першої інстанції, через підсистему "Електроний суд", й подальшому його також було долучено в судовому засіданні.
Водночас, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що із системного аналізу норм КПК та КК України слідує, що передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а у разі закриття кримінального провадження з цих підстав не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, й потерпіла не позбавлена права заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду (справа № 203/241/17; провадження № 51-4251кмо21) сформулювала висновок з цього питання, який зводиться до того, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Між тим, як вбачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , процесуальні витрати на проведення єкспертиз у цьому провадженні відсутні, а тому суд обгрунтованого не вирішив питання про те на кого вони мають бути покладені, відтак доводи скарги потерпілої в цій частині також є необгрунтованими.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги потерпілої щодо не вирішення судом питання про долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні, то, на думку колегії суддів, таке порушення не вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення у цьому кримінальному провадженні, а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 412 КПК України не є істотним. Разом з тим, питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, яке відповідно до вимог ст. 100 КПК України не було вирішено під час ухвалення судового рішення, може бути вирішене в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необгрунтованість апеляційної скарги потерпілої, та законність й мотивованість рішення суду першої інстанції, яке зміні чи скасуванню з наведених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року, якою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження за ч. 2 ст. 140 КК України, закрито, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4