05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/3476/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
представників сторін:
позивача за первісним позовом - Тетеря С.І. (поза межами суду) - ордер серії АІ № 1361870 від 09.03.2023,
відповідача за первісним позовом - Наход А.В. (поза межами суду) - ордер серії АС №1008555 від 27.03.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (вх. №535Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2023, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В., дата складання повного тексту ухвали - 01.03.2023, у справі №922/3476/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", м. Київ,
до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка, Харківська область,
про стягнення коштів у розмірі 1 800 000, 00 грн
та за зустрічним позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с. Геніївка, Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна", м. Київ,
про розірвання договору
Рішенням Господарського суд Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, стягнуто з ФГ Строгого О.Ф. на користь ТОВ Луї Дрейфус Компані Україна штраф за договором поставки від 12.07.2021 №К2107-4903 в розмірі 1 800 000, 00грн та витрати зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/3476/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, стягнуто з ФГ Строгого О.Ф. на користь ТОВ Луї Дрейфус Компані Україна витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 119 374, 80грн.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Строгого О.Ф. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 922/3476/21.
ФГ Строгого О.Ф. звернулось до місцевого господарського суду із заявою про відстрочення виконання судових рішень у справі.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що у зв'язку із настанням форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, Фермерське господарство Строгого О.Ф. неспроможне негайно виконати рішення суду. На підтвердження даного аргументу боржник посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким остання засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації, що стало підставою введення воєнного стану. Окрім цього, в даному листі підтверджується, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Також боржник звертає увагу суду на те, що на початку березня 2022 ФГ Строгого О.Ф. здійснило перерахування 2 000 000, 00грн на рахунок Збройних Сил України, в подальшому придбало 2 автомобіля швидкої допомоги для Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Харківській області.
Як вказує заявник, виконання боржником зобов'язань за судовими рішеннями під час військової агресії, дії воєнного стану, активної підготовки до посівної компанії 2023 року, позбавить його можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність та доведе до банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 заяву ФГ Строгого О.Ф. задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 у справі №922/3476/21 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 у справі №922/3476/21 строком на 1 (один) рік до 29.02.2024.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ФГ Строгого О.Ф. є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД:01.11, а також 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, тощо.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що діяльність товариства залежить від сезону збирання врожаю сільськогосподарських культур, основна частина прибутку товариства буде надходити з початком нового сезону врожаю. Примусове стягнення коштів в рамках виконавчого провадження може завдати для підприємства більшої шкоди, оскільки накладення арешту на рахунок може викликати зупинку роботи суб'єкта господарювання, а реалізація його активів до банкрутства підприємства.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання судових рішень не скасований.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі №922/3476/21. При цьому, стягнута за рішенням грошова сума (1 800 000, 00грн) є штрафом, який у повній мірі компенсує позивачеві невиконання ФГ Строгого О.Ф. свого зобов'язання за договором.
Щодо визначеного боржником у заяві строку відстрочення (1 рік з дня ухвалення відповідної ухвали), судом першої інстанції зазначено, що відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З урахуванням викладених правових норм, датою ухвалення рішення є 24.12.2021, а додаткового рішення - 12.01.2022, з урахуванням чого нормативно визначений максимум надання відстрочки виконання таких рішень визначається до 24.12.2021 та до 12.01.2023 відповідно та який станом на дату розгляду заяви боржника вже закінчився.
Втім, як встановлено місцевим господарським судом, за даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" в період з 16.02.2022 по 31.01.2023 справа №922/3476/21 знаходилась у Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді, де розглядалися апеляційна та касаційна скарги ФГ Строгого О.Ф. Лише 03.02.2023 справа №922/3476/21 була повернута до Господарського суду Харківської області.
Оскарження рішення та додаткового рішення в апеляційному та в подальшому касаційному судах унеможливило звернення боржника із заявою про відстрочення виконання в термін, встановлений частиною п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.02.2023, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 року у справі №922/3476/21 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для відстрочення виконання судового рішення згідно з положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначає апелянт, боржником не було надано жодних доказів, які б свідчили про його скрутне матеріальне становище у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, що ускладнювало б виконання судових рішень.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував надані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження доводів щодо можливості виконання боржником судових рішень.
Також апелянт зазначає, що строк відстрочки виконання судових рішень вже сплив.
На думку апелянта, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив баланс інтересів сторін у даній справі, а також неправомірно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову у зв'язку із наданням боржнику відстрочки виконання судових рішень.
Крім того, апелянт зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які боржник очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 18 284, 30грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі №922/3476/21; встановлено відповідачу строк до 29.03.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 29.03.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "05" квітня 2023 р. о 10:15год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; постановлено судове засідання, яке відбудеться "05" квітня 2023р. о 10:15год. провести у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
29.03.2023 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу; зазначає, що його діяльність прямо залежить від сезону збирання врожаю сільськогосподарських культур, та основна частина прибутку надійде саме з початком нового сезону врожаю. Господарство потребує обігових коштів та залучення кредитних коштів з метою проведення посівної кампанії 2023 року. Саме в результаті реалізації посівної компанії 2023 року та збору врожаю приблизно у серпні 2023 року у підприємства з'являться кошти для виконання рішень суду у даній справі, виконання якого негайно є неможливим і може призвести лише до банкрутства господарства.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, господарство довгий час знаходилося просто на лінії фронту, були підірвані мости, практично зупинено логістичне сполучення, і досі господарство перебуває у зоні активних бойових дій.
Відповідач за первісним позову зазначає, що відстрочення виконання судових рішень у даній справі для відповідача у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання таких рішень, відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішень та погашення заборгованості перед позивачем. Негайне непогашення заборгованості відповідачем та відстрочка виконання судових рішень не ставить перед позивачем питання його існування та неможливості продовження ведення господарської діяльності, що є визначальним у даному випадку.
З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.02.2023 - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 задоволено заяву ФГ Строгого О.Ф. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; постановлено судове засідання, яке відбудеться "05" квітня 2023р. о 10:15год. провести у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.04.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.02.2023 - залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, з огляду на строк розгляду скарги на ухвалу суду відповідно до статті 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач за первісним позовом просить відстрочити виконання судових рішень у даній на один рік з дня ухвалення відповідної ухвали.
Фактичними підставами заяви є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють та унеможливлюють вчасне виконання судових рішень (неможливість здійснення нормальної господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією проти України; перебування території, на якій знаходяться виробничі потужності підприємства під обстрілами; неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів; порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією; дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення; зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо).
Боржник посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким остання засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації, що стало підставою введення воєнного стану. Окрім цього, в даному листі підтверджується, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Місцевим господарським судом встановлено, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання судових рішень не скасований.
Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ФГ Строгого О.Ф. є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД:01.11, а також 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, тощо.
Отже, відповідач за первісним позовом є підприємством, котре займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Як відомо, вирощування товарної сільськогосподарської продукції є довготривалим виробничим циклом, успішність якого залежить не тільки від коливань попиту і пропозиції на відповідному товарному ринку, а й від багатьох інших економічних факторів.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача за первісним позовом збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі №922/3476/21. При цьому, стягнута за рішенням грошова сума (1 800 000, 00грн) є штрафом, який у повній мірі компенсує позивачеві за первісним позовом невиконання ФГ Строгого О.Ф. свого зобов'язання за договором.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За приписом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №3910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №3905/30/16.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання судових рішень не скасований.
Відповідні обставини в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає цілком доречними та обґрунтованими доводи боржника, що відповідач за первісним позовом є підприємством, котре займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Як відомо, вирощування товарної сільськогосподарської продукції є довготривалим виробничим циклом, успішність якого залежить не тільки від коливань попиту і пропозиції на відповідному товарному ринку, а й від багатьох інших економічних факторів.
Очевидно, що в умовах воєнного стану останні зазнали на собі більший влив від військової агресії, ніж ті, від яких залежить суто торгівельна діяльність та комерційне посередництво. Це викликане припиненням діяльності багатьох господарюючих суб'єктів, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами постачальниками пального, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, добрив тощо. Це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. Це зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через війну.
Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись доводи боржника, що господарство довгий час знаходилося просто на лінії фронту, були підірвані мости, практично зупинено логістичне сполучення, і досі відповідач за первісним позовом перебуває у зоні щоденних обстрілів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відстрочення виконання рішення та додаткового рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання таких рішень, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішень та погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом.
Діяльність відповідача за первісним позовом залежить від сезону збирання врожаю сільськогосподарських культур, основна частина прибутку товариства буде надходити з початком нового сезону врожаю. Примусове стягнення коштів в рамках виконавчого провадження може завдати для підприємства більшої шкоди, оскільки накладення арешту на рахунок може викликати зупинку роботи суб'єкта господарювання, а реалізація його активів до банкрутства підприємства.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що місцевим господарським судом не було враховано баланс інтересів, оскільки як вірно зазначено судом, посилання позивача за первісним позовом про те, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, не може вважати обґрунтованими. Дійсно, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору. Однак, ступінь цього впливу є різним. На відміну від позивача за первісним позовом, суть господарської діяльності якого полягає торгівлі та комерційному посередництві (коди КВЕД: 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.39 - Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля) відповідач є підприємством, котре займається вирощуванням сільськогосподарської продукції.
Позивач за первісним позовом є торговим підприємством, яке територіально віддалено від зони активних бойових дій, більш того, з урахуванням специфіки діяльності, співробітники позивача можуть працювати дистанційно навіть з-за кордону.
Щодо доводів апелянта, що боржником не було надано доказів, які б свідчили про його скрутне матеріальне становище у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, що ускладнювало б виконання судових рішень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку першочерговим є не дослідження питання платоспроможності відповідача за первісним позовом, а з'ясування того, чи дійсно ускладнюють наведені ним в заяві обставини негайне виконання рішень суду та чи надасть таке виконання можливість відповідачу за первісним позовом ефективно відновити господарську діяльність.
Як зазначає боржник, господарство потребує обігових коштів та залучення кредитних коштів з метою проведення посівної кампанії 2023 року. Саме в результаті реалізації посівної компанії 2023 року та збору врожаю приблизно у серпні 2023 року у підприємства з'являться кошти для виконання рішень суду у даній справі, виконання яких негайно є неможливим і може призвести лише до банкрутства господарства, у той час як відстрочення дозволить продовжити роботу господарства.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що боржником не доведено, чому він просить відстрочити виконання судових рішень саме на один рік.
Матеріальний інтерес відповідача за первісним позовом полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача за первісним позовом збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем було предметом спору у справі №922/3476/21. При цьому, стягнута за рішенням грошова сума (1 800 000, 00грн) є штрафом, який у повній мірі компенсує позивачеві за первісним позовом невиконання ФГ Строгого О.Ф. свого зобов'язання за договором.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про наявність у боржника рахунків, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо наявності коштів на них, як і передчасними є посилання позивача за первісним позовом щодо наявності у відповідача 2 об'єктів нерухомості та автотранспортних засобів, як на об'єкти, що можуть бути реалізовані з метою негайного виконання рішення суду.
Як зазначає боржник, вказані об'єкти нерухомості є необхідними засобами для циклу сільськогосподарського виробництва; відповідач не заперечує наявність у нього вантажівок, тракторів, комбайнів, іншої техніки, яка, однак, необхідна для забезпечення вирощування сільськогосподарської продукції.
Щодо доводів апелянта, що строк відстрочки виконання судових рішень вже сплив, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Так, частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Цей строк судом дотримано та не порушено.
Відстрочення надано місцевим господарським судом рівно на один рік з дня ухвалення рішення про відстрочку.
Крім того, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі №905/2953/17.
Відповідач за первісним позовом був не згодний з судовими рішеннями та оскаржував їх у визначеному чинним законодавством порядку, тому лише 03.02.2023 справа №922/3476/21 була повернута до Господарського суду Харківської області.
Оскарження рішення та додаткового рішення в апеляційному та в подальшому касаційному судах унеможливило звернення відповідача із заявою про відстрочення виконання у термін, встановлений частиною п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, відстрочення виконання судових рішень у справі на один рік з дати постановлення ухвали в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини 1 статті 6 Конвенції, принципам рівності сторін перед законом і судом (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, з одного боку буде задоволено приватний інтерес позивача за первісним позовом в отриманні грошових коштів. А з іншого боку, буде задоволено публічний інтерес в збереженні господарюючого суб'єкта, котрий виробляє сільськогосподарську продукцію з метою задоволення суспільних потреб в ній, а також публічний інтерес у забезпеченні невідворотності виконання рішення суду.
У протилежному випадку зміст права на відстрочку виконання рішення буде нівельовано (перетворено у правову фікцію) для сторони, котра діяла добросовісно, оскаржуючи рішення суду в апеляційному та касаційному порядку у передбачений законом спосіб. Жодною нормою процесуального законну не поставлено право сторони просити відстрочення виконання рішення в залежність від умови відмови від права на подачу апеляційної чи касаційної скарги. Навпаки, ці норми існують окремо та незалежно одна від одної. Тому позбавлення сторони права на відстрочку рішення під приводом закінчення відповідного строку протягом перебування справи в судах апеляційної та касаційної інстанції може бути розцінено як порушення принципу рівності сторін перед законом та судом.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову у зв'язку із наданням боржнику відстрочки виконання судових рішень, з огляду на таке.
Відповідно до частини 6 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" не подано до суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судових рішень в даній справі.
І доказів іншого апелянт суду не надав.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі №922/3476/21 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати, понесені у зв'язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі №922/3476/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.04.2023.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза