ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 квітня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/50/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 15 серпня 2022 року (повний текст складено 15.08.2022)
у справі № 915/50/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про: стягнення грошових коштів в розмірі 199 500,60 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Олейняш Е.М.
час та місце винесення рішення: 15.08.2022, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області
У січні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “РАДОС СВ” (далі також - позивач, ТОВ “РАДОС СВ”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” (з урахуванням зміни найменування відокремленого підрозділу відповідача з відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” на відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція”) (далі також - відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 199 500, 60 грн. Також, позивач просив здійснити розподіл судових витрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки товару від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948 (далі - Договір) в частині оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 24.06.2021 №38, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.
В процесі розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення питання по суті та набрання чинності рішення по справі №916/734/22, у задоволенні якого було відмовлено з огляду на відсутність правових підстав для задоволення останнього, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» не було доведено суду, у чому полягає неможливість розгляду справи №915/50/22 до вирішення іншої справи.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь позивача 199 500,60 грн. заборгованості за Договором постачання товару, 2 992,51 грн. витрат по сплаті судового збору та 4 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено з боку ТОВ "РАДОС СВ" факт поставки товару відповідачу на суму 199 500,60 грн., який не спростований ДП «НАЕК "Енергоатом" жодним доказом. Водночас, доказів оплати за товар у матеріалах справи не міститься. У зв'язку із задоволенням позовних вимог, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за подання позову був покладений судом на відповідача. Також, місцевий господарський суд визнав документально доведеною вищезазначену суму витрат на правову допомогу та зазначив про відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" основний борг у сумі 188 029,14 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ДП НАЕК «Енергоатом» посилається на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення розгляду даної справи - №915/50/22, суд першої інстанції виніс необґрунтоване рішення, з порушенням норм процесуального права, оскільки не взяв до уваги наслідки, які можуть виникнути після розгляду справи №916/734/22 та вплинуть на вже винесене рішення по справі №915/50/22. Так, апелянт зауважує, що у справі №916/734/22 розглядається позов ДП НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «РАДОС СВ» щодо визнання недійсним Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948, який в частині нарахування ПДВ за товар по деяким позиціям Специфікації №1 до Договору суперечить нормам діючого законодавства, оскільки дані товари, а саме окуляри захисні (п.п.1, 2, 10-28 Специфікації №1 до Договору), включені в перелік товарів №224 Постанови КМУ, яка прийнята на виконання п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ, «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Таким чином, на думку апелянта, станом на час укладання спірного Договору та на час його виконання, поставка визначеного Договором товару по Специфікації №1 в п.п.1.2. 10-28 мала здійснюватися без нарахування ПДВ.
Апелянт наполягає на тому, що рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/734/22 безпосередньо вплине на рішення господарського суду у даній справі, оскільки у разі задоволення позову у справі №916/734/22 про визнання правочину частково недійсним, сума стягнення у справі №915/50/22 зменшиться на 11 471,46 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22. Також, вказаною ухвалою визначено розглянути справу №915/50/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
27.10.2022 від ТОВ "РАДОС СВ" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки позивач вважає рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22 законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Водночас, у вказаному відзиві ТОВ "РАДОС СВ" просить суд стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь позивача додаткові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.
10.11.2022 до суду апеляційної інстанції від ДП «НАЕК «Енергоатом» надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційного провадження у справі №915/50/22 до розгляду апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 у справі №916/734/22.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що Південно-західним апеляційним господарським судом переглядається справа №916/734/22 та, посилаючись на підстави, які є аналогічними доводам апеляційної скарги у даній справі, зазначає, що результат розгляду апеляційної скарги у справі №916/734/22 може вплинути на суть вирішення апеляційної скарги у справі №915/50/22.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія відмовляє у задоволенні останнього, оскільки станом на дату розгляду апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» у даній справі - №915/50/22, Південно-західним апеляційним господарським судом вже винесено постанову за результатом розгляду апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 у справі №916/734/22. Отже, підстави для зупинення апеляційного провадження у справі №915/50/22 відсутні.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв'язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі № 915/50/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги, ДП «НАЕК «Енергоатом» оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині стягнення ПДВ, не заперечуючи при цьому допущенного ним порушення в частині не оплати отриманого товару по Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948. При цьому, в обґрунтування своєї позиції, апелянт посилається на існування господарської справи №916/734/22, в межах якої розглядаються вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо визнання недійсним Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948 в частині нарахування ПДВ за товар по деяким позиціям Специфікації №1, а саме окуляри захисні (п.п.1, 2, 10-28 Специфікації №1 до Договору), які в свою чергу були предметом поставки у даній справі.
Ураховуючи наведене, апеляційна колегія зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 у справі №916/734/22 у задоволенні позовних вимог «ДП “НАЕК “Енергоатом” про визнання недійсним Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948 в частині, відмовлено.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою №224 умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв'язку з чим відсутнє порушення ТОВ "РАДОС СВ" вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови №224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним у спірній частині.
Так, за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів, господарським судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам, або повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на товар, до вартості якого включено ПДВ, що поставлений відповідачем за видатковою накладною №38 від 24.06.2021, а саме на товари зазначені у п. 1, 2, 10-28 видаткової накладної №38 від 24.06.2021. Загальний розмір нарахованого податку відповідає сумі, погодженій сторонами у Специфікації №1 до Договору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням положень примітки 3 до Постанови КМУ №224 від 20 березня 2020, при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товарів за Договором, не підлягає застосуванню положення п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, діючій на момент укладення Договору), тобто, виключається можливість звільнення від сплати податку на додану вартість, адже відсутня така умова як здійснення операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
На підтвердження вказаного висновку суд послався на аналогічну позицію Верховного Суду, яка наведена у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.
При цьому, суд встановив, що умовами спірного Договору визначено загальну вартість товару, зазначеного у Специфікації №1, яка є твердою та складає разом 199 500,60 грн., в тому числі ПДВ 33 250,10 грн.
Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ДП “НАЕК “Енергоатом” про визнання недійсним Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948 в частині нарахування ПДВ за товар, на який застосовується пільга, а саме вказаний в п.п. 1,2, 10-28 Специфікації №1 до Договору.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2022 у справі №916/734/22 залишено без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у вказаній справі, яка набрала законної сили 20.02.2023.
Згідно з частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, а важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Апеляційна колегія зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).
Таким чином, у розумінні положень частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.01.2020 у справі №909/181/19, від 31.01.2020 у справі №916/2724/18, від 21.01.2020 у справі №911/3883/16, від 16.01.2020 у справі №910/11470/18 та ін.
З огляду на зазначене, апеляційна колегія вказує, що у судовому рішенні у справі №916/734/22, яке набрало законної сили, встановлений факт відсутності можливості звільнення ДП “НАЕК “Енергоатом” від сплати ПДВ за товар, отриманий на підставі Договору від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948 і цей факт не підлягає сумніву та має значення у даній справі.
За таких обставин та враховуючи межи доводів апеляційної скарги відповідача, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження відсутності вини останнього у простроченні виконання зобов'язань за Договором від 01.06.2021 №53-123-13-21-06948, тобто не доведено безпідставності позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ "РАДОС СВ" про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» саме 199 500,60 грн. грошових коштів з ПДВ за спірним Договором на постачання товару.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" - без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Щодо клопотання ТОВ "РАДОС СВ" про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як зазначалось вище, в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція міститься у постановах об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19; постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 26.03.2019 у справі №904/1798/18; додатковій постанові КГС ВС від 01.11.2018 у справі №911/3650/17.
У розумінні положень ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 11.09.2020 у справі №922/3724/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20, від 21.12.2021 у справі №927/1202/20.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Крім того, за змістом наведених законодавчих приписів склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, Договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Частиною четвертою ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги від 04.01.2022 №5/2022, укладений між Адвокатським об'єднанням (АБ) “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ” (Адвокатське бюро) та ТОВ “РАДОС СВ” (Клієнт) та Додаток №1 до вказаного Договору - «ПРАЙС-ЛИСТ», у якому визначена вартість окремих послуг Адвокатського об'єднання.
В розділі 6 ПРАЙС-ЛИСТА визначено тарифи на відповідні види правової допомоги, наданої по справам, що розглядуються в порядку ГПК України.
Пунктом 6.16 ПРАЙС-ЛИСТА встановлено, що вартість відзиву на апеляційну скаргу (до 5 годин) становить 4 000,00 грн.
Відповідно до п.1.1 Договору про надання правової допомоги №5/2021 від 04.01.2022 (далі - Договір №5/2021) Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, протягом 2022 року, а Клієнт - прийняти та оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.
Безпосередній зміст правничої допомоги за цим Договором полягає, зокрема, у правових консультаціях, роз'ясненнях з правових питань, здійснення представництва Клієнта в судах, підготовці документів правового характеру тощо.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору №5/2021 встановлено, що оплата за Договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. Правову допомогу, що надається Адвокатським бюро, Клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в ПРАЙС-ЛИСТІ Адвокатського бюро.
Умовами п. 4.3 Договору №5/2021 визначено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги і її вартість.
Разом з цим, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "РАДОС СВ" долучено:
- ордер серії АЕ №1160277 від 26.10.2022, виданий Адвокатським бюро “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ”, відповідно до якого адвокат Шашликов Д.Г. здійснює представництво інтересів ТОВ «РАДОС СВ» у Південно-західному апеляційному господарському суді;
- посвідчення адвоката від 12.03.2018, видане на ім'я Шашликова Дениса Геннадійовича;
- акт б/н від 26.10.2022 до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 №5/2022, який підписано та скріплено печатками сторін та відповідно до якого Адвокатське об'єднання “ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ” надало, а ТОВ “РАДОС СВ” прийняло правову допомогу на суму 4 000,00 грн., а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22;
- лист Адвокатського об'єднання «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у суді апеляційної інстанції був адвокат Шашликов Д.Г., оскільки саме ним підписаний відзив на апеляційну скаргу.
Отже, ТОВ "РАДОС СВ" належними доказами доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу при перегляді даної справи в суді апеляційної інстанції у сумі 4 000,00 грн.
Положеннями статті 128 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Проте, таке заперечення від ДП "НАЕК "Енергоатом" не надійшло, а відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на професійну правову допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №904/65/18.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального Кодексу, зокрема, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та запереченнями щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, також враховуючи, що апеляційна скарга відповідача у даній справі була залишена без задоволення, судова колегія вважає, що заява позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2022 у справі №915/50/22 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” (промзона, а/с 20, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РАДОС СВ” (53211, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, 49, ідентифікаційний код 44055420) 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Миколаївської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.
4. Матеріали справи №915/50/22 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.