Справа № 932/914/23
Провадження №6/932/20/23
10 квітня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Дубрової К.Б.,
державного виконавця - Абдуллаєвої С.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Абдуллаєвої Сабіри Зубєіровни про тимчасове обмеження боржника - керівника ТОВ «Нектар-Сервіс» Шафієва Володимира Муратовича у праві виїзду за межі України,
Державний виконавець звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з поданням щодо вирішення питання про обмеження виїзду боржника за кордон. В поданні зазначила, що на виконанні в Першому Правобережному відділі ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра перебуває виконавче провадження № 66357438 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Нектар-Сервіс» на користь Департаменту з активами Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 40619,87 гривень та пені - 2646,38 гривень. Боржником ТОВ «Нектар-Сервіс» заборгованість не сплачується, керівник підприємства - Шафієв В.М. з'являвся до ДВС, однак заборгованість не погасив, тому державний виконавець просить суд обмежити виїзд за кордон керівника боржника ТОВ «Нектар-Сервіс».
В судовому засіданні державний виконавець Абдуллаєва С.З. подання підтримала, на його задоволенні наполягала.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, заяву про відкладення або про причини неявки суду не надав.
Суд, вислухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали подання, вважає, що подання задоволенню не підлягає з огляду на таке:
Господарським судом Дніпропетровської області винесено судовий наказ № 904/4290/20 від 08.02.2021 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Сервіс» на користь Департаменту з активами Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 40619,87 гривень та пені - 2646,38 гривень.
Наказ суду сторонами не оскаржувався та набрав законної сили 08.02.2021.
02.08.2021 року на адресу ДВС надійшов зазначений наказ Господарського суду Дніпропетровської області.
Постановою від 03.08.2021 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 66357438 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4290/20 від 08.02.2021 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Сервіс» на користь Департаменту з активами Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 40619,87 гривень та пені - 2646,38 гривень.
03.08.2021 року державний виконавець виніс постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
17.08.2021 року державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника.
17.10.2021 року державним виконавцем зроблено запити до ДПС щодо рахунків боржника та до МВС щодо рухомого майна. З відповідей встановлено відсутність рахунків та рухомого майна за підприємством-боржником.
На запити державного виконавця отримано відповіді, що право власності на нерухоме майно за ТОВ «Нектар-Сервіс» не зареєстроване, банківських комірок не зареєстровано, сільськогосподарська техніка не зареєстрована.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Сервіс» є Шафієв Володимир Муратович.
Державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду керівнику боржника ТОВ «Нектар-Сервіс» - Шафієва В.М. за межі України на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України.
В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що під час вчинення виконавчих дій ним накладено арешт на кошти боржника, вжито заходів щодо розшуку рухомого та нерухомого майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар-Сервіс», боржник належно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, проте рішення суду не виконує, не перебуває в стані припинення, заборгованість не погашає.
20.12.2022 року керівник боржника - ТОВ «Нектар-Сервіс» Шафієв В.М. з'явився на виклик державного виконавця та надав письмове пояснення щодо неможливості виконати наказ суду в зв'язку з не отриманням платежів. Зазначене свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень. Вказані обставини, на думку державного виконавця, є достатніми для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «Нектар-Сервіс» - ОСОБА_1 .
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Приписи наведених положень закону вказують на те, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї не лише судовим рішенням, та від яких особа ухиляється, є підставою для обмеження такої особи у праві виїзду за межі України.
Про ухиляння боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити не виконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 19 Закону.
Зокрема, про ухиляння боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків свідчать наступні дії: вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, установлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасне з'явлення за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Отже, діючим законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
На момент звернення виконавця до суду з поданням факт ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі “Хлюстов проти Росії” (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов'язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).
Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов'язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний або приватний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Суд встановив, що державний виконавець вжив низку дій, спрямованих на примусове виконання наказів суду, а саме: наклав арешт на грошові кошти та майно боржника, вчинив запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів.
Згідно інформації з Державних реєстрів речових прав, відомості щодо нерухомого майна боржника ТОВ «Нектар-Сервіс» у вказаних Реєстрах відсутні. Згідно відповіді Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ за боржником транспортних засобів не зареєстровано.
Державний виконавець у поданні посилається на те, що своїми діями та бездіяльністю керівник ТОВ «Нектар-Сервіс» Шафієв В.М. допустив наявність заборгованості перед стягувачем та настання негативних наслідків для господарської діяльності товариства, а отже керівник товариства - ОСОБА_1 має нести відповідальність за ухилення від виконання рішення суду.
Однак будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що керівник боржника може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, виконавцем суду не надано.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:
- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;
- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;
- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб'єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи .
Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не доведено, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України сприятиме погашенню заборгованості.
З огляду на викладене, підстави для задоволення подання відсутні.
Керуючись ст. 33 Конституції України, п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Абдуллаєвої Сабіри Зубєіровни про тимчасове обмеження боржника - керівника ТОВ «Нектар-Сервіс» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
В повному обсязі ухвалу складено 14.04.2023 року.
Суддя О.С. Овчиннікова