Справа № 754/17038/21 Головуючий 1 інстанція - Сенюта В.О.
Провадження № 22-ц/824/5188/2023 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.
іменем України
11 квітня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасувати висновок органу опіки та піклування про участь батька у вихованні дитини,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . У період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . На підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 30 листопада 2016 року шлюб між ним і ОСОБА_2 розірвано. В судовому порядку здійснено поділ майна, а відтак він і ОСОБА_2 володіють кожен1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 .
Вказував, що після розірвання шлюбу у добровільному порядку не вдалося вирішити питання його участі у вихованні дитини. У 2017 році він звернувся із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною до Органу опіки та піклування - Служби у справах дітей та сім'ї Деснянського районної в м.Києві державної адміністрації. Розпорядженням Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації № 338 від 22 червня 2017 року «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 » позивачу визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні із дитиною за встановленим графіком, проте ОСОБА_2 вказане розпорядження систематично не виконувала.
На даний час у провадженні Деснянського районного суду м.Києва на розгляді перебуває цивільна справа № 754/2992/2 за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини. У межах даної справи до суду надійшов висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року № 102/02/38-5691. Вважає вказаний висновок протиправним, оскільки висновок не відповідає
- 2 -
дійсності. Членами комісії, як колегіального органу, не було отримано та не було вивчено повну та достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об'єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, натомість складено та підписано висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи і суттєво звужує права ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини. У висновку вказано, що служба провела обстеження житлово-побутових умов у батька, матері та дитини, але з лютого 2021 року від початку судового процесу по справі 754/2992/2 у батька ОСОБА_1 - обстеження житлово-побутових умов не проводила. Служба не надала комісії інформації, що ОСОБА_2 без рішення суду та без згоди батька примусово змінила місце проживання малолітньої дитини. Служба не надала комісії пояснення по додаткам, які були надані ОСОБА_1 . Служба не вчинила дії щодо дослідження психологічного стану дитини з лютого 2021 року. У висновку Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації відсутнє свідчення батька про події, що вказує на гендерну нерівність та лобіювання Службою інтересів матері дитини в своєму висновку. У висновку відсутні посилання на кримінальні справи відносно ОСОБА_2 щодо знищення нею місця проживання, реєстрації неповнолітньої дитини, крадіжки. Не вказано про знущання та психологічне насилля над дитиною зі сторони матері ОСОБА_2 причини зміни годин зустрічей батька із донькою, які відрізняються від встановлених. У зв'язку з наведеним, позивач просив визнати протиправним та скасувати висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 02 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована тим, що при розгляді справи були порушені права позивача, судом не були розглянуті його позовні вимоги щодо складання висновку органу опіки на підставі підробленого протоколу комісії з прав дитини від 02 вересня 2021 року із внесенням до нього неправдивої інформації та порушенням норм закону. Суд у мотивувальній частині рішення не вказав причинно-наслідкові зв'язки складання документів, не вказав, що відбулася підробка документів, саме це згідно вимог позивача повинен був розглядати суд, але він від розгляду цього питання ухилився. Суд не відповів на основне питання позовної заяви чи підроблений, чи ні оскаржуваний висновок Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року № 102/02/38-5691. Посадові особи Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, долучаючи до матеріалів справи про участь батька у вихованні дитини завідомо підроблений висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини свідомо порушили права батька та інтереси малолітньої дитини. Згідно постанови ККС ВС у справі № 591/7446/17 використання підробленого документа (ч.4 ст.358 КК) є самостійним складом злочину. При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред'явлено або подано особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети. Суд не надав оцінку доказам, які були надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог. Суд не надав правової оцінки показанням відповідача зробленим під час судового засідання відносно відсутності голови комісії та порушення порядку проведення комісії з прав дитину відповідності до Постанови КМ України від 24 вересня 2008 року № 866. Суд не зазначив, що відповідачем не надано до суду жодного доказу тверджень, зазначених в оскаржуваному висновку, а твердження зазначені у висновку не відповідають дійсності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд не надав оцінки обставинам, викладеним у позовній заяві та наданим доказам, а
- 3 -
обґрунтовуючи своє рішення, фактично обмежився посиланням на ту обставину, що оскаржувані висновки відповідача не мають правових наслідків для батьків дитини, а тому не порушують прав позивача. Таке твердження суду є помилковим та суперечить принципу змагальності сторін, щодо доведеності або спростування обставин, мають значення для справи. З аналізу ст.19 СК України вбачається, що висновок органу опіки та піклування є обов'язковим доказом, який має бути долучений до справи та досліджений судом. При цьому, хоча жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, аналіз судової практики показує, що суди в більшості випадків вважають доведеними обставини, встановлені у висновку органу опіки і піклування та погоджується із зазначеними у них тезами. Орган опіки та піклування для надання відповідного висновку вчиняє ряд дій, які суд позбавлений можливості вчинити, тому суд вимушений покладатися на встановлені органом опіки та піклування обставини, резюмуючи їх достовірність та вичерпність. В той час, відповідно до положень ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Тобто суд, в межах справи про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, не досліджує саму процедуру складення такого висновку на предмет дотримання, встановленого законом порядку та дослідження наданих документів та його достовірність. Виявлення можливих порушень при прийнятті рішення органом опіки та піклування можливе лише в межах окремої справи про визнання його незаконним. Неможливість оскаржувати в судовому порядку законність висновку органу опіки та піклування обмежує іншу сторону у справі спростувати достовірність наданого доказу, та як на противагу висновку органу опіки та піклування фактично неможливо поставити рівнозначний доказ. Твердження суду про те, що оскаржуваним висновком органу опіки та піклування не порушено прав позивача є неправильним. У своєму рішення суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування не має для суду переважного значення, хоча рішення без цього висновку суду є незаконним. Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №711/276/17. Під час засідання комісії Деснянської районної в м.Києва державної адміністрації, яке відбулося 02 вересня 2021 року було порушено Постанову КМ України від 24 вересня 2008 року № 866, якою затверджено «Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини», яке визначає яким чином повинна діяти комісія та в яких законних рамках. Було порушено організаційне забезпечення комісії з прав дитини, функції якої виконує Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації згідно Постанови КМ України № 866. Начальник служби у справах дітей надала комісії недостовірну інформацію та приховала від комісії частину фактів. Членами комісії не було отримано та не було вивчено повну та достовірну інформацію необхідну для прийняття об'єктивного та неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, натомість було складено та підписано висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи і суттєво звужує та обмежує права позивача на участь у вихованні дитини. У висновку зазначено про обстеження житлово-побутових умов батька, хоча фактично такого обстеження не було взагалі. Саме функції з обстеження житлово-побутових умов покладені на орган опіки та піклування, оскільки суд самостійно це робити не взмозі, але ця вимога була судом проігнорована. Спотворення фактів і їх надання комісією, а потім внесення цієї неповної і недостовірної інстанції до висновку були зроблені, а потім надані до суду. Окрім іншого, Служба приховала та не надала комісії жодного пояснення по додаткам, поданим позивачем до суду і наданим ним також до Служби, у висновку не вказано жодного слова по заявам батька до Служби, про причину у зв'язку з якою було змінено години зустрічі батька та доньки, Служба не дослідила надані до суду та Службі документи та відео по цій справі і надала комісії Деснянської районної в м.Києва державної адміністрації недостовірну інформацію, Служба проігнорувала та не підготувала отримані нею заздалегідь
- 4 -
матеріали позовної заяви з долученими доказами та для ознайомлення і детального вивчення членами комісії. Членами комісії, як колегіального органу, не було отримано та не було вивчено повну та достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об'єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, натомість складено та підписано висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи і суттєво звужує права ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини. Підставою оскарження висновку є недостовірність складеного висновку Деснянською районною в м.Києві державною адміністрацією на підставі неправомірного протоколу № 19 від 02 вересня 2021 року засідання комісії з прав дитини. Протокол засідання хоч і засвідчений підписом голови комісії, проте голова комісії був відсутній на цій комісії, що підтверджується наданими позивачем до суду фото, відеозаписом засідання цієї комісії та аудіозаписом судового засідання від 02 серпня 2022 року, де представник відповідача підтвердив відсутність голови комісії на засіданні, але суд не розглядав і не надав цьому правову оцінку. Тобто, на підставі підробленого протоколу № 19 від 02 вересня 2021 року було складено оскаржуваний висновок комісії. В межах розгляду справи суд не перевірив дотримання уповноваженим державним органом встановленого законом прядку прийняття рішення щодо дітей, тільки у раз дотримання цього порядку такий висновок може бути оцінений судом при розгляді спору щодо місця проживання дитини з точки зору його обґрунтованості та відповідності інтересам дитини. Поряд з цим, встановлено, що такого обов'язку не дотримано, умови проживання батька не обстежено, бесіду з ним не проведено, не визначено місце зустрічі батька з дитиною, будь-яких документів щодо виконання ним батьківського обов'язку не досліджено, що дає право для висновку про порушення рівності у батьківських правах другого з батьків. Усі документи та виступи, які були надані відповідачем та третьою особою у судовому процесі були подані з порушенням норм ЦПК України та Конституції України, що суду першої інстанції було неоднократно наголошено, але судом було проігноровано.
Представник Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації Жуковська Я.В. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, повністю з'ясував усі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дослідив у судовому порядку усі докази, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києва державної адміністрації Кваснюк Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, дослідив докази, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник адвокат Федак М.Л. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задоволити та скасувати оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Києва як незаконне.
Відповідач Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація та третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації належним чином повідомлені про розгляд справи, до суду не з'явилися.
В день розгляду справи, тобто 11 квітня 2023 року, електронною поштою від представників Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації Зелінської Н. і Жуковської Я. до апеляційного суду надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника Жуковської Я. та зайнятістю Зелінської Н. у іншій справі.
Позивач та його представник заперечили проти відкладення розгляду справи з огляду на відсутність поважних причин неявки.
- 5 -
Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представників відповідача з таких міркувань.
По-перше, посилання на неможливість явки до судупредставника Зелінської Н. з огляду на її зайнятість в цей день у інших справах в Київському апеляційному суді недоречні, оскільки із доданих до заяви документів вбачається, що інші справи у Київському апеляційному суді розглядаються в інший час, зокрема о 10-00 годині та о 16-10 годині, в той час як дана справа призначена на 12-00 годину.
Окрім того, колегія суддів погоджується із аргументами позивача щодо суб'єктивного та непереконливого підходу представника відповідача до обрання ним конкретної справи, в якій він має намір приймати участь.
Це ж стосується заяви представника відповідача Жуковської Я., оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості участі у справі інших представників окрім Жуковської Я.
По-друге, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дана справа не знаходить свого вирішення близько півтора року, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам і свідчить про порушення розумних строків її розгляду.
І по-третє, відхиляючи заяви про відкладення справи апеляційний суд враховує, що відповідач Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація та третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких грунтовно і змістовно виклали свою позицію щодо законності і обгрунтованості судового рішення та відсутності підстав для його скасування.
З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача і третьої особи, а вказані у їх заявах про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними.
Третя особа ОСОБА_2 належним чином повідомлялася апеляційним судом про розгляд справи, не з'явилася, причин неявки не повідомила, що згідно ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що
- 6 -
апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки наступним:
- оскаржуваний позивачем висновок Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року як органу опіки та піклування наданий у межах розгляду справи № 754/1340/21 щодо розгляду спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про участь у вихованні дитини, є дорадчим та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, даний висновок не порушує прав та обов'язків жодного з батьків;
- правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі оцінка висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини;
- позивач мав захищати свій інтерес щодо неправильності висновку органу опіки та піклування під час судового розгляду у справі № 754/1340/21, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження цього висновку;
- необхідність дотримання принципу процесуальної економії (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б п.58, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 п.63);
- необхідність дотримання принципу ефективного захиступорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17).
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду і вважає їх правильними і такими, що відповідають обставинам справам і вимогам закону.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
За приписами ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Деснянського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа № 754/1340/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
- 7 -
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.
На виконання вимог ст.19 СК України та в межах розгляду цивільної справи № 754/1340/21 Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація надала висновок щодо розв'язання спору № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року, у якому вказала, що вважає за доцільне визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 наступним чином: перша і третя субота та неділя місяця з 11:00 години до 13:00 години. Зустрічі проводити враховуючи інтереси та бажання дитини.
У вказаній справі № 754/1340/21 рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 - батька малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у її вихованні із встановленням графіку зустрічей: перша, третя і п'ята субота та неділя місяця з 10 до 14 години без присутності матері; спільний відпочинок протягом 20 днів в літній період за домовленістю між батьками. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Вирішуючи спір у вказаній справі № 754/1340/21, суд дав оцінку оспорюваному позивачем висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102/02/038-5691 від 14 вересня 2021 року, як одному із доказів, зазначивши, що висновок органу опіки та піклування підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій. Також, суд зазначив, що враховує якнайкращі інтереси дитини та з дотримується балансу інтересів батьків, а тому визначив способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини більш ширше, ніж визначив орган опіки та піклування.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 листопада 2021 року у справі за № 754/1340/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення залишено без змін.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за
- 8 -
захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, поставнова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
З матеріалів даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку, вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати висновок Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року щодо розв'язання спору між батьками про участь у спілкуванні та вихованні дитини, наданий суду відповдіно до приписів ст.19 СК України.
За таких обставин, з огляду на те, що оскаржуваний позивачем висновок органу опіки та піклування є дорадчим, не є обов'язковим для суду, а відтак не тягне за собою ні виникнення, ні порушення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки спір має бути вирішено виключно судом, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову.
Також колегія суддів погоджується із правильністю застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема щодо важливості дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (п.58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б та п.63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Як зазначає ВеликаПалатаВерховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.
Суд першої інстанції вірно виснував, що у даній справі № 754/17038/21 позивач не довів наявності окремого спору, а отже не довів порушення свого права або інтересу, у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом були порушені права позивача, оскільки не були розглянуті його позовні вимоги щодо складання висновку органу опіки на підставі підробленого протоколу комісії з прав дитини від 02 вересня 2021 року із внесенням до нього неправдивої інформації та порушенням норм закону, не спростовують
- 9 -
висновків суду про відсутність підстав для задовлення позову.
Як вище вказувалося, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуваний позивачем висновок органу опіки та піклування є дорадчим, не є обов'язковим для суду та не тягне за собою ні виникнення, ні порушення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Аналогічні висновки про те, що висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків для сторін спору та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними.
Так у постанові Верховного Суду від 30 листопада2022 року у справі № 523/11247/19 зазначено, що ч.ч.4-6 ст.19 СК України передбачають при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру. Висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 370/408/19, зазначено, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у разі якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть вирішити його в судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч.3 ст.159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
Це по-перше.
По-друге, у випадку відмови у позові з підстав відсутності порушення прав особи, яка ініціювала судове провадження, суд не зобов'язаний аналізувати правомірність оспорюваного позивачем висновку органу опіки та піклування, як помилково вважає позивач, оскільки підстави відмови у позові інші, ніж протиправність висновку.
І по-третє, відповідно до приписів ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.
Отже, якщо позивач вважає, що оскаржуваний ним висновок складено з порушенням вимог закону та його прав, зокрема щодо його фальшування, то він мав це доводити у межах
- 10 -
справи № 754/1340/21, в якій такий висновок було надано. А також доводити ці обставини перед судом і ставити питання про постановлення окремої ухвали у порядку ст.262 ЦПК України у відношенні осіб, які допустили порушення закону.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання окремої справи) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншому провадженні, з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзивах, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року у залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: