Головуючий у суді першої інстанції Скрипка О.І.
Єдиний унікальний номер справи № 754/11727/22
Апеляційне провадження №22ц/824/6333/2023
11 квітня 2023 року м. Київ
Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі :
головуючого - Мережко М.В.,
суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Архіпова Д.М.
Заслухав доповідь судді, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У грудні 2022 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця.
У заяві зазначено, що 09 грудня 2022 року у почтовій скриньці була виявлена постанова державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2021 року у справі № 754/17582/20 про стягнення з нього штрафу в розмірі 20 400,00 грн. та судового збору в розмірі 454,00 грн.
Ознайомившись на сайті з матеріалами виконавчого провадження, він встановив ,що постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2021 року у справі № 754/17582/20 про стягнення з нього штрафу в розмірі 20 400,00 грн. та судового збору в розмірі 454,00 грн відкрита з порушенням строків, визначених для пред'явлення її до виконання.
У заяві просив -
- визнати дії державного виконавця Архіпова Д.М. Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2021 року у справі № 754/17582/20 про стягнення з нього штрафу в розмірі 20 400,00 грн. та судового збору в розмірі 454,00 грн неправомірними .
- зобов'язати державного виконавця Архіпова Д.М. Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про відкриття провадження від 27 жовтня 2022 року про стягнення штрафу та судового збору , та постанову про стягнення виконавчого збору , постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника .
- зобов'язати державного виконавця Архіпова Д.М. Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про відмову у відкритті провадження та повернути постанову до суду без виконання .
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження з підстав п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК - заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою судді, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити ухвалу про направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи 11 квітня 2023 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник заявника приймала участь у розгляді справи в апеляційному суді .
Заяв про причини неявки в судове засідання від інших осіб, які приймають участь у справі до апеляційного суду не надходило, а відтак вважати причини неявки поважними у колегії суду відсутні.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження наділені правом звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Із наведеного слідує, що у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, може бути розглянута скарга на дії державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 346/79/17.
Як видно з матеріалів скарги, на виконанні в Деснянському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває не виконавчий лист, виданий за судовим рішенням, ухваленим в порядку цивільного судочинства за правилами ЦПК України, а постанова Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2021 року у справі № 754/17582/20 про притягнення заявника до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП щодо стягнення з заявника штрафу в розмірі 20 400,00 грн та судового збору в розмірі 454,00 грн.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зазначеній редакції)).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 40-1 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
На час звернення із заявою та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України « Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до 3 Закону України « Про виконавче провадження»
Відповідно до частин першої, другої ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження» рішення , дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів скарги, заявник в порядку ЦПК України прагне вирішити спір, що виник у зв'язку з виконанням постанови Деснянського районного суду м. Києва про накладення адміністративного стягнення в порядку КУпАП. Враховуючи характер спірних правовідносин та зважаючи на те, що в межах ЦПК України не приймались рішення та не видавались виконавчі листи, дії державного виконавця не можуть бути оскарженні в порядку цивільного судочинства шляхом подачі скарги. З огляду на наведене, висновок суду ,що вирішення спору між сторонами повинно здійснюватися в порядку адміністративного судочинства на підставі поданого адміністративного позову є правильним .
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на встановлене, висновок суду про відмову у відкритті провадження у вказаній справі є обґрунтованим.
Перевіряючи законність і обґрунтованість постановленої ухвали , в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні .
Керуючись ст .ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 17 квітня 2023 року.
Головуючий
Судді