11 квітня 2023 року м. Київ
Справа № 759/12765/22
Провадження: № 33/824/1664/2023
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т.О.,
за участю ОСОБА_1 , адвоката Плахотнюка Олександра Олександровича, який діє в його інтересах, ОСОБА_2 та її адвоката Мойсеєнко Наталії Дмитрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Плахотнюка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року, винесену під головуванням судді Кравець В.М.,
щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 03 березня 2023 року адвокат Плахотнюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретних наслідків вчинення та ознак адміністративного правопорушення, що, відповідно, свідчить про відсутність об'єктивної складової правопорушення. Доказів того, що вчинення будь-яких дій з боку ОСОБА_1 потягло або могло потягнути за собою наслідки у виді шкоди психічному здоров'ю потерпілої, матеріали справи не містять.
Також в апеляційній скарзі адвокат Плахотнюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи, номер телефону, за яким здійснювались направлення повідомлень, йому не належить та він ним не користується, матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення з відміткою «судова повістка», яке було б доставлено ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу.
Така загальна (основна) засада (принцип) судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати в суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід'ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованим ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя.
По суті справу судом першої інстанції було розглянуто 04 листопада 2022 року, однак, відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи матеріали справи не містять, поштовий конверт з копією постанови суду повернутий до суду без вручення.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З метою доступу до правосуддя, доходжу висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин.
За таких обставин, клопотання адвоката Плахотнюка О.О. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Плахотнюка О.О., який діє в його інтересах, ОСОБА_2 та її адвоката Мойсеєнко Н.Д., дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.09.2022 року в 14 год. 26 хв. за адресою АДРЕСА_1 зі своєю дружиною гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного і психологічного характеру.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, а також враховував характер вчиненого правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством у сім'ї розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об'єктивну сторону змісту правопорушення, є обов'язковим.
У поясненнях ОСОБА_2 , наявних в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно неї та їх спільної дитини.
Разом з тим, обставини, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди фізичному або психічному здоров'ю. Той факт, що ОСОБА_1 вже притягувався до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, не може вказувати на те, що ним було здійснено відповідне правопорушення в даному випадку.
Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 25.09.2022 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Наведені обставини свідчать про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення судового рішення відбулось судом першої інстанції без всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи.
Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що матеріали справи не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а відтак постанова Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 рокупідлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Клопотання адвоката Плахотнюка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката Плахотнюка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома