справа № 759/23234/21 головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б.
провадження № 22-ц/824/5254/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з постачання гарячої води, нарахований позивачу за період з 01 травня 2018 року по 01 березня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником особового рахунку № НОМЕР_1 з постачання гарячої води в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира використовується для проживання, та не використовується у підприємницькій діяльності. Позивач є користувачем послуг постачання гарячої води та здійснює оплату, при цьому, відповідач є постачальником комунальних послуг. Позивач посилається на порушення своїх прав споживача внаслідок неправомірного нарахування відповідачем послуг за гаряче водопостачання у розмірі 1 158,64 грн. При цьому, позивачем щомісячно передаються показники лічильника через особистий кабінет. У відповідності до рахунку за березень 2019 року відповідачем нараховано 1 001,09 грн. - оплата за постачання гарячої води. Також, оскільки в період з 01 квітня 2013 року та по дату подання позову ОСОБА_1 не користувався послугою з постачання гарячої води, останньому доводилось звертатись до відповідача із заявами про перерахунок та коригування рахунку, проте отримував формальні відповіді. Зокрема, згідно відповіді КП «Київтеплоенерго» від 04 серпня 2021 року на заяву щодо перерахунку за період з 01 травня 2018 року по 01 березня 2019 року нарахування за послугу здійснювалось як для приміщення, яке не обладнане квартирним вузлом обліку гарячої води за нормою споживання, а наявний лічильник №00457897 не взято на комерційний облік з 01 березня 2019 року. Позивач вказує про те, що вказаний лічильник було опломбовано 30 січня 2019 представником ПрАТ «Київводоканал», однак, взято на облік ПАТ «Київенерго» тільки з 01 березня 2019 року. При цьому, встановлений раніше лічильник № 445277, зокрема показник на ньому не змінювався з 01 квітня 2013 року. Враховуючи викладене, позивач вважає доведеним факт того, що йому як споживачу житлово-комунальних послуг вказані послуги в період з 01 квітня 2018 по 01 березня 2019 року не були надані.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі КП «Київтеплоенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне дослідження обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що на момент виникнення договірних відносини між КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 , а саме з 01 травня 2018 року діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ, відповідно до ст. 13 якого, комунальною визначалась послуга з централізованого постачання гарячої води. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Відповідна постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830» №1022 прийнята 08 вересня 2021 року та набула чинності тільки з 01 жовтня 2021 року (дати опублікування). Співвласники будинку за адресою: АДРЕСА_2 , мешканцем якого є позивач, до зазначеної дати не приймали рішення про вибір форми організації договірних відносин та договори, передбачені Законом, не укладали. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки зобов'язуючи КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок за період з 01 травня 2018 року по 01 березня 2019 року за житлово-комунальну послугу - постачання гарячої води, оскільки дана послуга позивачеві в цей час не надавалася. В оскаржуваному рішенні зазначено: «При цьому раніше встановлений лічильник № 445277 з останніми показами 156,0 було замінено, що підтверджується копією акта від 30 січня 2019 року». Проте, відповідач вказує на те, що даним актом приймання на абонентський облік засобів обліку води від 30 січня 2019 року зафіксовано лише факт встановлення нового лічильника гарячої води та його дані. Жодних даних про раніше встановлений лічильник там не зазначено. Позивачем не було надано жодних документів на раніше встановлений лічильник № 445277. Немає доказів того, коли саме його було демонтовано. Як слідує з фото, наданого позивачем, зазначений вузол виготовлено у 2009 році, а тому враховуючи, що міжповірочний інтервал для лічильників води становить 4 роки, повірка завершилась ще в 2013 році. Відповідач зазначає, що позивача проінформовано, зокрема листом від 04 серпня 2021 року № 30/3/2/11608 про те, що для проведення коригування нарахувань з 01 травня 2018 року за послугу з централізованого постачання гарячої води позивачу необхідно надати документи на вузол розподільного обліку гарячої води № 445277 (акт про прийняття вузла розподільного обліку на абонентський облік та акт демонтажу з останніми показниками) та свідоцтво про повірку. Без зазначених документів КП «Київтеплоенерго» не має правових підстав для проведення перерахунку. Отже, за відсутності даних про проходження повірки вузлом розподільного обліку, розрахунки здійснюються, як зі споживачем, квартира якого не обладнана індивідуальним засобом обліку на підставі п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а доводи, викладені в ній, досліджені судом першої інстанції та спростовуються висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно договору № 081006700150100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 21 вересня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго» позивач є власником та отримувачем послуг за адресою: АДРЕСА_3 .
Наказом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 травня 2018 року за № 224, закріплено за КП «Київтеплоенерго» на праві господарського відання з дня, наступного за днем підписання акта прийняття-передання основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються КМДА з володіння та користування ПАТ «Київенерго», у зв'язку з припиненням угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між КМДА та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».
КП «Київтеплоенерго», отримавши в користування на праві господарського віддання основні засоби виробництва та постачання теплової енергії м. Києва, з 01 травня 2018 року набуло статусу виконавця послуги з централізованого опалення.
Квартира АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, раніше була обладнана квартирним засобом обліку гарячої води № 445277.
Згідно акта приймання на абонентський облік засобів обліку води від 30 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 опломбовано засіб обліку із заводським номером 00455237 із зазначенням дати повірки 10 грудня 2018 року, та встановлено пломбу № R23015814.
Відповідно до заяв від 05 липня 2021 року, 21 липня 2021 року, 22 липня 2021 року позивач звертався до КП «Київтеплоенерго» щодо надання інформації про те, що з 01 травня 2013 року позивач не користується послугою гарячого водопостачання, однак, плата за вказані послуги відповідачем нараховується, та враховуючи зазначене просив скорегувати помилково нараховані суми та провести перерахунок за послугу гарячого водопостачання. Зокрема зазначено про те, що лічильник № 00457897 було опломбовано 30 січня 2019 року представником ПрАТ «Київводоканал», але взято на комерційний облік ПАТ «Київенерго» тільки з 01 березня 2019 року. При цьому, раніше встановлений лічильник № 445277 з останніми показами 156,0 було замінено, що підтверджується копією акта від 30 січня 2019 року.
У відповіді фахівця колл-центру КП «Київтеплоенерго» від 22 липня 2021 року зазначено про те, що у позивача існує заборгованість, а, відтак, підприємству нанесено фінансових збитків, а тому нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. При цьому, сумою заборгованості, котра дає підстави для проведення нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат у розрахунковому періоді за «червень 2021». Також, повідомляють, що у випадку 100 % оплати заборгованості за спожиті послуги або укладання договору реструктуризації відповідної заборгованості КП «Київтеплоенерго» перегляне питання нарахувань у вигляді 3 % річних та інфляційної складової боргу.
04 серпня 2021 року відповідачем у відповідь на звернення щодо нарахувань за послугу з централізованого постачання гарячої води надано наступну інформацію. Під час проведення нарахувань за спожиту послугу з централізованого постачання гарячої води відповідач використовує інформацію, надану попередньою теплопостачальною організацією ПАТ «Київенерго» та передану КП «Київтеплоенерго» через мережевий ресурс. Зокрема по особовому рахунку за адресою ; АДРЕСА_3 обліковується інформація щодо проведення заміни квартирного вузла обліку гарячої води зі старого лічильника на новий № 00457897, котрий взято на комерційний облік 01 березня 2019 року, а тому з 01 березня 2019 року нарахування за послугу проводиться за показаннями нового вузла обліку. Отже, за період з 01 травня 2018 року до 01 березня 2019 року нарахування за вказану послугу здійснювалось як для приміщення, що не обладнано квартирним вузлом обліку гарячої води за нормою споживання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону Україну «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону Україну «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону Україну «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев'ять років для засобів інших типів (абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону Україну «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Згідно з ч. 1 та 2 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»).
Так, порядок здійснення нарахувань за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води врегульовано Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання від 22 червня 2017 року № 2119-VIІІ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до п 9. Правил у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Київтеплоенерго», отримавши в користування на праві господарського віддання основні засоби виробництва та постачання теплової енергії м. Києва, з 01 травня 2018 року набуло статусу виконавця послуги з централізованого опалення.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує про те, що згідно даних програмно-апаратного комплексу «КП «Київтеплоенерго», інтегрованими мережними ресурсами попереднім суб'єктом господарювання за особовим рахунок за адресою: АДРЕСА_3 значилася інформація про те, що вузол розподільчого обліку гарячої води №445277 знято з комерційного обліку з березня 2018 року, у зв'язку з відсутністю інформації про проведення чергової метрологічної повірки лічильника.
Відтак, КП «Київтеплоенерго» не мало правових підстав застосовувати розрахунок спожитої послуги за вказаним лічильником. Таким чином, нарахування плати за отриману послугу з централізованого постачання гарячої води у зазначеній квартирі за період з травня 2018 року по 01 березня 2019 року (дати взяття на облік нового лічильника №00457898) проводилося відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказував про те, що раніше у нього було встановлено лічильник №445277, останній показник якого 156,0 не змінювався з 01 квітня 2013 року, зазначене зафіксовано в акті про опломбування лічильника №00457897 від 30 січня 2019 року. Також, позивач надав фото лічильника №445277 з показниками 156,0.
В той же час, акт про опломбування лічильника №00457897 від 30 січня 2019 року, на який посилається позивач, не містить жодних даних про демонтаж старого лічильника №445277 та про зафіксований об'єм спожитої гарячої води на момент такого демонтажу.
Оскільки доказів наявних показників демонтованого лічильника на момент його демонтажу позивачем надано не було, відповідач обґрунтовано нараховував позивачу плату за споживання гарячої води, як для квартири, яка не обладнана відповідним приладом обліку з моменту закінчення строку повірки лічильника №445277.
Заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.
Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі №233/6570/15-ц.
Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права з прийняттям постанови по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 908 грн. При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив 1 362 грн. судового збору (908*150%). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а відповідач в силу вимог закону звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1 362 грн. підлягає компенсації КП «Київтеплоенерго» за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 рокускасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води відмовити.
Компенсувати за рахунок держави на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження - пл. Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код - 40538421, судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2023 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.