Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/1111/2023
м. Київ Справа № 753/17895/21
06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарях - Шпильовій Я.І., Осадченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вітер В'ячеслава Миколайовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція».
Згідно з наявної у позивача інформації співвласниками та користувачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 серпня 2021 року, а також користувачами послуг та мешканцями даної квартири є відповідачі: ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .
Зазначало, що щомісячно підприємство ТОВ «Євро-Реконструкція» направляло рахунки про сплату за фактично надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. У свою чергу, відповідачі своєчасно не оплачували вартість наданих ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг, починаючи з березня 2017 року за отримані послуги з централізованого опаленнята з липня 2014 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, унаслідок чого станом на01 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 98 097,75 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення становить 9 500,56 грн; заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання - 88 597,19 грн.
Посилаючись на те, що відповідачі, в порушення норм діючого законодавства, не виконують своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за надані послуги, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на свою користь заборгованість з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 98 097,75 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 18 865,23 грн та 3 % річних у розмірі 7 649,54 грн, а також судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та опалення в сумі 98 097,75 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 18 865,23 грн, 3 % річних у розмірі 7 649,54 грн, та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В'ячеслав Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного розгляду справи просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме співвласники зобов'язані брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданою позивачем.
До того ж, суд першої інстанції відкрив провадження та задовольнив вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки відповідно до заявлених вимог заборгованість виникла вже після його смерті.
Системний аналіз норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Зазначена позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16.
Таким чином, за доводами скарги представника відповідача, суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_8 , а відкривши провадження у справі в цій частині, суд мав його закрити на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК. України.
Також, на час звернення до суду апеляційної інстанції померла ОСОБА_5 , тому провадження в цій частині теж має бути закрито, у зв'язку з відсутністю правонаступників.
В частині наданих доказів вважає, що позивачем не доведений належним чином розмір спожитих послуг на які нараховувалася заборгованість, оскільки надана бухгалтерська довідка за послугу з гарячого водопостачання не відображає показників кількість використаної гарячої води.
При цьому, позов пред'явлений до п'ятьох відповідачів, а у бухгалтерській довідці з 2016 року по 2020 рік комунальні послуги нараховуються на сімох осіб, що вказує на відсутність у позові належних відповідачів.
Бухгалтерська довідка не деталізована, у зв'язку з чим, неможливо встановити на кого були нараховані послуги та в якій частині суд має закрити провадження, оскільки відповідач ОСОБА_8 помер ще у 2012 році, а відповідач ОСОБА_5 померла на стадії апеляційного провадження, про що вище зазначалося у апеляційній скарзі.
Оскільки позивачем не доведений належним чином розмір спожитих послуг на які нараховувалася заборгованість, тому, на думку представника відповідача, задоволенню ці вимоги не підлягали. Суд першої інстанції належної оцінки доказам не надавав, обмежившись лише констатацією доведеності позову.
В частині спливу позовної давності зазначає, що із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачі не вносили оплату за отримані послуги з гарячого водопостачання з жовтня 2014 року та з серпня 2017 року за отримані послуги з централізованого опалення, а позивач звернувся з позовом лише у вересні 2021 року, тобто, після сплину строку позовної давності, обумовленого ст. 257 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Просив врахувати, що розгляд справи відбувся без участі відповідачів, які належним чином не повідомлені про розгляд справи, зокрема, відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви не отримувала.
У поданій апеляційні скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В'ячеслав Миколайович заявив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_11 просить залишити апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вітер В'ячеслава Миколайовича без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначає, що діюче законодавство надає кредитору право, у разі солідарного обов'язку боржників, що має місце у даній справі, заявляти вимогу про виконання обов'язку до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора.
Таким чином, заявлена ТОВ «Євро-Реконструкція» вимога про стягнення заборгованості за надані послуги саме до частини співввласників квартири, які зобов'язані утримувати майно та які своєчасно не проінформували теплопостачальну організацією щодо фактичної кількості осіб, які постійно проживають в квартирі - є правом товариства (позивача у справі), яке суд не має права обмежувати.
Вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто в солідарному порядку із співвласників квартири та осіб, які у ній проживають, наявну заборгованість за отримані послуги з централізованої опалення та гарячого водопостачання даного житла.
Просила також врахувати, що позивач не заперечує проти закриття провадження у справі в частині заявлених вимог до померлих осіб, однак даний факт не позбавляє інших співвласників у справі від виконання ними обов'язку по сплаті в солідарному порядку коштів за надані послуги.
На спростування доводів апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування заборгованості за спожиті послуги представник позивача зазначає, що у зв'язку із неподанням споживачами квартири відомостей про наявність встановлених у квартирі засобів обліку та не наданням показань квартирного лічильника гарячої води до виконавця послуг, нарахування плати за надані послуги здійснювалось позивачем згідно з вимогами п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630, а саме: у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Висловив заперечення щодо доводів відповідача про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строків позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім цього, згідно із долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку ціни позову та бухгалтерської довідки про нараховані кошти за отримані послуги з централізованого опалення, споживачі (відповідачі у справі) частково сплачували вартість отриманих послуг і вказані дії свідчать про визнання ними боргу.
Таким чином, підстав для застосуванню судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог не було та не має.
В окремо поданому клопотанні представник позивача просила суд апеляційної інстанції звільнити позивача від сплати понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що даний спір виник саме внаслідок неправомірних дій відповідачів, які з 2014 року належним чином не виконували покладених обов'язків щодо сплати коштів за отримані послуги, фактично безоплатно користувались наданими послугами.
При цьому, свобода сторони у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Вказана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справі 915/237/18 від 01 серпня 2019 року, № 922/4164/17 від 30 липня 2019 року (а.с. 116-117).
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В'ячеслав Миколайович підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_11 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції на 06 квітня 2023 року, представник позивача та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В'ячеслав Миколайович не з'явились.
Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції 17 березня 2023 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Євро-Реконструкція» (а.с. 217).
Відповідачі ОСОБА_12 , ОСОБА_4 в судове засідання як 06 квітня 2023 року, так і у попереднє судове засідання не з'явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору. Неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не відноситься до обставин, що унеможливлюють розгляд справи.
З урахуванням неодноразового призначення справи до розгляду, що відбувався у відкритому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, за участі учасників справи, в якому брали участь представник позивача ОСОБА_11 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В.М., наданих доказів про те, що залучені до участі у справі відповідачі: ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , колегія суддів апеляційного вважає, що неявка учасників справи в судове засідання на 06 квітня 2023 року не перешкоджає розглядові справи, та вважає можливим закінчення розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та, обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підприємство ТОВ «Євро-Реконструкція» створене для здійснення гоподарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, є юридичною особою, має право від свого імені укладати цивільно- правові та інші угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.
Основними видами господарської діяльності товариства є: виробництво та/або реалізація енергоресурсів; виробництво електричної енергії; передана електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами; передача електроенергії місцевими (локальними) електромережами; постачання електричної енергії за регульованим тарифом; постачання електричної енергії за врегульованим тарифом; оптове постачання електричної енергії; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 25-31, 32-38).
Відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , є споживачами комунальних послуг, які надаються у квартирі.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинку в будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Євро-Реконструкція».
Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання підтверджується нарядами на включення та відключення централізованого опалення в будинку, де мешкають відповідачі (а.с. 15-24).
Відповідачі, як споживачі житлово-комунальних послуг, від отримання послуг, виконавцем яких є ТОВ «Євро-Реконструкція», не відмовлялися.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів не надходило.
Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що відповідачі з березня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та з липня 2014 року не вносили оплату за постачання гарячої води, унаслідок чого утворилась заборгованістьу загальному розмірі 98 097,75 грн (а.с. 7-11).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Доказів отримання відповідачами копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять.
Задовольняючи позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, проте відповідачами не здійснюється оплата послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому витрати з надання вказаних послуг підлягають стягненню з боржників (відповідачів), обов?язок яких є солідарним.
При обрахуванні суми заборгованості з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у загальному розмірі 98 097,75 грн., судом першої інстанції в основу обчислень покладена надана позивачем довідка-розрахунок.
Посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції - 18 865,23 грн, 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 7 649,54 грн, погодившись із розрахунком позивача в цій частині складової вимоги заборгованості.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що сторона відповідача не мала можливості взяти участь в судовому розгляді справи з поважної причини, оскільки не була належним чином повідомлена про судовий розгляд даної справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви не отримувала.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини першої , другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - пункт 1 частина 4 стаття 19 ЦПК України.
Як передбачено частиною5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2021 року відкрито провадження у справі. В ухвалі зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 46).
Доказів отримання відповідачами, зокрема ОСОБА_2 , копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви ТОВ «Євро-Реконструкція і надати суду свої заперечення проти цих доводів (а.с. 48-52).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Конструкція наведеної правової норми у взаємозв'язку зі статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності доказів отримання іншою стороною копії позовної заяви, свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи позовної заяви), що, у свою чергу, є обов'язковою підставою для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення місцевого суду.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм процесуального права, наведених доводів сторони відповідача в обгрунтування апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням додатково поданих пояснень (запереченнями проти позову) відповідачем ОСОБА_2 , а також доказів, які не були подані до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» є постачальником теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва 22 липня 1993 року, квартира АДРЕСА_2 згідно з розпорядженням (наказом) від 22 липня 1993 року № 3031ж, зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м. Києва від 31 серпня 1993 року, записаного у реєстрову книгу № 62 за реєстровим номером № 5622, належала на праві власності в рівних долях (по 1/2 частині) подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с. 228).
ОСОБА_8 , якому належала на праві власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтвом про смерть від 14 вересня 2012 року серія НОМЕР_1 (а.с. 74).
Внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина. Спадщину після його смерті прийняли діти спадкодавця: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а також дружина ОСОБА_5 , з отриманням кожним із спадкоємців свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с. 175, 176, 177, 178-179, 180, 181-182, 183, 184-185).
17 червня 2020 року на підставі договору дарування ОСОБА_7 передав безоплатно у власність ОСОБА_10 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с. 12, 186-187).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , якій належала на праві власності 2/3 частини квартири (1/2 + 1/6) -( а.с. 75).
Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, є її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які вважаються такими, що фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 .
Частки кожного спадкоємця ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у спадщині після смерті ОСОБА_5 є рівними, тобто, по 1/3 частини квартири (2/3:1/2).
Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями не отримані (а.с. 157).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину - частина 5 статті 1268, частина 3 статті 1296 ЦК України.
Таким чином, квартира АДРЕСА_2 у співвідношенні: 1/2 частки належить ОСОБА_2 , 1/3- ОСОБА_7 , 1/6 - ОСОБА_10 .
Досліджені колегією суддів апеляційного суду докази вказують на те, що залучений до участі у справі відповідач ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, до звернення ТОВ «Євро-Реконструкція» до суду із зазначеним позовом (03 вересня 2021 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).
З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто, після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справиє сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава - частина 1, 2 статті 48 ЦПК України.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність (має бути живим). В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).
Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто, після відкриття провадження у справі.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16.
Таким чином, суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_6 , а відкривши провадження у справі в цій частині, суд мав його закрити на підставі пункту1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України.
З огляду на вимоги частини другої статті 263, статті 376 ЦПК України недотримання судом вимог цивільного процесуального закону є підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині вимог.
Перевіряючи висновок суду першої інстанції в частині вирішених вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання квартири і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон 1875-IV).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону).
За визначенням Закону 1875-IV власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
На підставі наданих учасниками справи та досліджених колегією суддів апеляційного суду доказів встановлено, що у сторін спору виникли фактичні договірні відносини щодо надання послуг з теплопостачання у квартирі.
Такі послуги надавалися теплопостачальною організацією ТОВ «Євро-Реконструкція» своєчасно і в повному обсязі, тому споживачі зобов'язані їх оплатити.
За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України.
Як встановлено колегію суддів апеляційного суду власниками квартира АДРЕСА_2 у співвідношенні часток, у тому числі у порядку перерозподілу між спадкоємцями частки, що належала ОСОБА_5 (стороні у справі), є ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки, ОСОБА_7 - 1/3 частки, ОСОБА_10 - 1/6 частка.
З урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , як власники квартири, в якій були отримані послуги з постачання теплової енергії, мали обов'язок оплати позивачеві їхню вартість.
Оскільки власники квартири отримували послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та не оплачували їх вартість, тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.
Визначаючи період виникнення заборгованості та її розмір, який підлягає стягненню з власників квартири, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що з липня 2014 року відповідачами не оплачувались послуги з гарячого водопостачання, а з березня 2017 року не оплачувались послуги з централізованого опалення.
Позивачем до стягнення обчислена заборгованість з оплати послуг з центрального опалення за період з березня 2017 року по липень 2021 року, з постачання гарячої води за період з липня 2014 року по липень 2021 року (а.с. 7-8, 9-11).
У доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 заявила про застосування позовної давності до пред'явлених вимог ТОВ «Євро-Реконструкція», посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом лише у вересні 2021 року, тобто, після спливу строку позовної давності, обумовленого статтею 257 ЦК України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Отже, відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
У справі, яка переглядається, колегією суддів апеляційного суду установлено, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності доказів отримання стороною відповідача копії позовної заяви, що свідчить про позбавлення такої сторони можливості надати зауваження на доводи позовної заяви, у тому числі, скористатись правом подання заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції, що є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності у спорі.
Колегією суддів апеляційного суду враховується, що у позивача з власниками квартири існують фактичні договірні відносини, тобто, не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, а саме не пізніше 20 числа місяця, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Таким чином, позивач з часу несплати споживачами (власниками квартири) кожного з платежів до 20 числа мав право з 21-го числа кожного календарного місяця, в якому виникла заборгованість зі сплати щомісячного платежу, й протягом трьох років звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак з позовом про стягнення заборгованості, до складу якої входить заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за період з березня 2017 року по серпень 2018 року, з оплати послуг з постачання гарячої води за період з липня 2014 року по серпень 2018 року, позивач звернувся 03 вересня 2021 року, тобто, зі спливом позовної давності в цій частині складової вимоги заборгованості.
Установивши при розгляді справи, що позивач в частині простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів, а саме: за послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 року по серпень 2018 року та за послуги з постачання гарячої води за період з липня 2014 року по серпень 2018 року на загальну суму 38 622,52 грн (5 339,05 грн + 33 283,47 грн) звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку про відмову TOB «Євро-Реконструкція» в задоволенні цієї частинини складової вимоги заборгованості з підстав спливу позовної давності.
Водночас, сплив позовної давності в частині певних щомісячних зобов'язань щодо оплати послуг (грошових коштів) не свідчить про сплив позовної давності в іншій частині, яка стосується відповідальності споживачів (власника (ів) приміщення) за невиконання зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з вересня 2018 року по липень 2021 року (в межах розрахунку позивача).
Перевіряючи розрахунок заборгованості позивача в частині вимог з оплати послуг з постачання гарячої води за період з вересня 2018 року по липень 2021 року колегією судді апеляційного суду встановлено, що позивачем нарахування послуг здійснювалось відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630, а саме: між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири.
Відповідно до бухгалтерської довідки з нарахування послуг з гарячого водопостачання кількість зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_2 у період часу з липня 2014 року по березень 2016 року значиться п'ять (5), з квітня 2016 року по грудень 2020 року - 7 осіб, з січня 2021 року по липень 2021 року - 3 особи (а.с. 9-11).
Із наданої відповіді Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 101/1101/05 від 07 лютого 2023 року вбачається, що на момент підготовки інформації за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7 з 12 жовтня 1999 року, ОСОБА_4 з 30 січня 1997 року, ОСОБА_14 з 14 вересня 2020 року (а.с. 154, 188).
Наведені у розрахунку заборгованості дані вказують на те, що за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року нарахування послуг з постачання гарячої води проводилось на 7 осіб - мешканців квартири.
Разом з тим, як встановлено колегією суддів апеляційного суду та вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виходячи з правового аналіз змісту правовідносин, що випливають із права виконавця послуг на відшкодування витрат з постачання гарячої води пропорційно кількості мешканців квартири, слід дійти висновку, що нарахування послуг з постачання гарячої води за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року із кількості 7 осіб - мешканців квартири, до складу яких включений ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право позивача в цій частині вимог.
Таким чином, заборгованість з постачання гарячої води за цей період підлягає перерозподілу пропорційно кількості мешканців квартири із 6 осіб.
За проведеними обчисленнями борг за складовою заборгованості з постачання гарячої водиза період з вересня 2018 року по липень 2021 року, включаючи період з вересня 2018 року по грудень 2020 року із кількості мешканців квартири 6 осіб, становить 49 522,33 грн.
Борг за складовою заборгованості зоплати послуг з централізованого опалення за період з вересня 2018 року по липень 2021 року становить 4 161,51 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов'язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов'язання до момент його усунення.
На правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Отже, стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позовна вимога ТОВ «Євро-Реконструкція» щодо стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦПК України, на суму заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення за період з березня 2017 року по липень 2021 року, з постачання гарячої води за період з липня 2014 року по липень 2021 року, з якого строк позовної давності до вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат з оплати послуг з центрального опалення за період з березня 2017 року по 02 вересня 2018 року, з оплати послуг з постачання гарячої води за період з липня 2014 року по 02 вересня 2018 року, пропущено.
Ураховуючи, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спорі, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Євро-Реконструкція» в частині вимог про стягнення з відповідачів трьох процентів річних, інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦПК України, з оплати послуг з центрального опалення за період з березня 2017 року по 02 вересня 2018 року, за період з липня 2014 року по 02 вересня 2018 року з оплати послуг з постачання гарячої води.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за період з 03 вересня 2018 року по 31 липня 2021 року (в межах розрахунку позивача) за прострочення виконання грошового зобов?язання відповідачами (власниками квартири) з оплати послуг з постачання гарячої води розмір 3% річних становить 1 804,96 грн, розмір інфляційних втрат - 3 728,65 грн; в частині прострочення виконання грошового зобов?язання з оплати послуг з централізованого опалення розмір 3% річних становить 265,18 грн,інфляційних втрат - 516,18 грн.
За наведених вище обставин, позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з вимогами позивача в частині покладення на відповідачів солідарного обов'язку погашення заборгованість з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, з урахуванням трьох процентів річних, інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.
Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).
Натомість, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (статті 541 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надавав послуги з теплопостачання у квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки, ОСОБА_7 - 1/3 частки, ОСОБА_10 - 1/6 частка.
До участі у справі співвідповідач - власник 1/6 частки квартири ОСОБА_10 позивачем не залучалась.
Таким чином, за відсутності договору, який визначає солідарне зобов'язання або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 заборгованості за отримані послуги з теплопостачання відповідно до їх частки у праві спільної часткової власності, що належить кожному із них, а саме: з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у загальному розмірі 26 841,92 грн (2 080,75 грн + 24 761,17 грн), а також нараховані за період прострочення оплати послуг три проценти річних - 1 035,07 грн (132,59 грн + 902,48 грн) й інфляційні втрати - 2 122,36 грн (258,04 грн + 1 864,32 грн), а всього 29 999,35 грн, що складає 1/2 частини від загальної суми боргу.
З відповідача ОСОБА_7 - 17 894,61 грн (1 387,17 грн + 16 507,44 грн), а також нараховані за період прострочення оплати послуг три проценти річних - 690,04 грн (601,65 грн + 88,39 грн) й інфляційні втрати - 1 414,91 грн (172,02 грн + 1 242,89 грн), а всього 19 999,56 грн, що складає 1/3 частини від загальної суми боргу.
В частині стягнення заборгованості (1/6 частки), що дорівнює сумі заборгованість з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у загальному розмірі 8 947,31 грн (693,59 грн + 8 253,72 грн), а також нарахованих за період прострочення оплати послуг трьох процентів річних - 345,03 грн (44,20 грн + 300,83 грн) й інфляційних втрат - 707,45 грн (86,01 грн + 621,44 грн), а всього 9 999,79 грн, яка підлягає сплаті співвласником квартири ОСОБА_10 слід відмовити, оскільки позов до ОСОБА_10 не заявлявся.
Як визначено частинами першою, третьою статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з тим, відмова в задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості, що підлягає сплаті співвласником квартири ОСОБА_10 , не позбавляє права позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_10 про стягнення решти заборгованості за послуги з теплопостачання .
Отже, доводи відповідача ОСОБА_2 , наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Євро-Реконструкція» у повному обсязі без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ТОВ «Євро-Реконструкція», які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови у частині вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
У частині вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» задоволено частково (40,12%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн, у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає розмір 910,72 грн слід покласти на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 по 455,36 грн з кожного.
Понесені відповідачем ОСОБА_2 та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн, слід покласти на позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги (59,88%), що складає розмір 2 038,91 грн.
Керуючись ст.ст. 25, 26, 319,322, 257, 261, 267, 360, 625 ЦК України, ст.ст.8, 46, 47, 48, 211, 255, 274, 279, 141, 367, 368, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вітер В'ячеслава Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року у частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року у частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 26 841,92 грн, а також нараховані за період прострочення оплати послуг три проценти річних - 1 035,07 грн й інфляційні втрати - 2 122,36 грн, а всього 29 999,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 17 894,61 грн, а також нараховані за період прострочення оплати послуг три проценти річних - 690,04 грн й інфляційні втрати - 1 414,91 грн, а всього 19 999,56 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 910,72 грн, по 455,36 грн з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 030,91 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2023року.
Головуючий: Судді