05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.09.2022 задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене заступником начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , та накладено арешт на грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США, вилучені під час обшуку 26.08.2022 за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подав апеляційну
Справа № 752/12749/22 Слідчий суддя - ОСОБА_13
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2010/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі захисник зазначав, що на розгляд клопотання слідчого ОСОБА_12 та власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не викликалися, що позбавило останніх можливості висловити свої доводи та заперечення проти клопотання слідчого, а також оскаржити ухвалу слідчого судді у визначений законодавством строк. Копію оскаржуваної ухвали отримано захисником лише 02.03.2023.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт зазначав, що грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США не мають жодного відношення до кримінального провадження № 12022100000000675 від 07.09.2022, оскільки їх вилучено в рамках іншого кримінального провадження, а саме № 420221000000003352 від 08.07.2022, на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, слідчим управління Головного управління Національної поліцї у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 420221000000003352 від 08.07.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, у рамках якого ОСОБА_12 вручено повідомлення про підозру.
26.08.2022 у раніше зазначеному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15.08.2022, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучено грошові кошти, які належать третім особам.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.09.2022 клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 420221000000003352 від 08.07.2022 задоволено частково та відмовлено у частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США.
Крім того, апелянт звертав увагу на те, що долучені до клопотання слідчого матеріали отримано в ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 420221000000003352 від 08.07.2022, а тому дані докази є недопустимими.
Також апелянт зазначав, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.09.2022 встановлено те, що власниками спірних грошових коштів можуть бути ОСОБА_7 (мати підозрюваного), ОСОБА_8 (дружина підозрюваного) і ОСОБА_9 (теща підозрюваного), що підтверджено копіями цивільно-правових договорів з продажу нерухомого майна, де ОСОБА_7 виступає продавцем об'єктів нерухомого майна, та довідкою з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених ОСОБА_9 доходів за період з 1 кварталу 2020 року по 2 квартал 2022 року.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши думку захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000675 від 07.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Як зазначено у клопотанні, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві в ході проведення досудового розслідування, в рамках кримінального провадження, відомості щодо якого 08.07.2022 внесено до ЄРДР за № 42022100000000352, 27.08.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_12 в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наданні засобів для такого переправлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчиненому повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 332 КК України.
26.08.2022 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15.08.2022, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 , в ході якоговиявлено та вилучено грошові кошти у сумі 20 000 Євро та 138 700 доларів США.
07.09.2022 за фактом виявлення та вилучення вказаних грошових коштів, які, на переконання органу досудового розслідування, можуть бути здобуті злочинним шляхом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості під № 12022100000000675 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 від 07.09.2022 грошові кошти в сумі 20 000 Євро та 138 700 доларів США, які вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100000000675 від 07.09.2022.
19.09.2022 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим заступником начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , в якому просив накласти арешт на грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США, вилучені під час обшуку 26.08.2022 за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження та користування ними.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.09.2022 задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт на грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США, вилучені під час обшуку 26.08.2022 за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, вилучені 26.08.2022 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказані грошові кошти у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022100000000675 від 07.09.2022, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його пошкодження, знищення, приховання чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучені за адресою АДРЕСА_1 грошові кошти належать ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які не є підозрюваними у кримінальному провадженні, є не обгрунтованими, оскільки захисником не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, на даному етапі досудового розслідування такі доводи не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально-протиправним шляхом, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Посилання апелянта на те, що обшук, в ході якого вилучено грошові кошти, проведено в рамках іншого кримінального провадження, а саме № 420221000000003352 від 08.07.2022, та долучені до клопотання слідчого матеріали отримано в ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 420221000000003352 від 08.07.2022, фактично зведені до оскарження належності та допустимості доказів у кримінальному провадженні № 12022100000000675, що відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання захисника на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05.09.2022 клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 420221000000003352 від 08.07.2022 задоволено частково та відмовлено у частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 20 000 Євро та 138 700 доларів США, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки вказана ухвала не є предметом даного апеляційного перегляду.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено власників майна про розгляд клопотання слідчого, заслуговують на увагу. Проте, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна, вказані обставини не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3