11.04.2023м. СумиСправа № 920/106/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/106/23
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
(вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 21108013),
до відповідача: Відділу освіти Охтирської міської ради (вул. Гафановича, 12,
м. Охтирка, Сумська область, 42700, РНОКПП 05399691)
про стягнення 11403 грн 61 коп.
Суть спору: 01.02.2023 через систему "Електронний суд" позивач звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить: розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження; стягнути з відповідача 11403,61 грн надміру сплаченої пенсії та судовий збір; справу розглядати за участі представника управління ПФУ в Сумській області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2023, справу розподілено судді Заєць С.В.
Ухвалою від 07.02.2023 Господарський суд Сумської області залишив позовну заяву без руху. Позивачу надав строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом: надання належних доказів доплати судового збору в сумі 203 грн; надання копій матеріалів, що підтверджують наявність надміру виплаченої суми пенсії (наданих в електронній формі) в паперовій формі.
09.02.2023 судом отримано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 86 від 09.02.2023), зокрема, подано докази доплати судового збору в сумі 203 грн 00 коп., згідно квитанції № 88743877 від 09.02.2023.
Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/106/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.
Станом на 11.04.2023 відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області встановив наступне.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - головне управління) з 15.08.2013, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV зі змінами) (далі - Закон України № 1058-ІV), перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Гр. ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі з заявою про призначення пенсії за віком, пенсію призначено з 15.10.2013.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі направлення, виданого головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 14 вересня 2018 року № 905/04.5-10, з відома та в присутності начальника відділу освіти Охтирської міської ради Троня Анатолія Васильовича, проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей поданих для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки, виявлено розбіжності між сумами заробітної плати, які враховуються для призначення (перерахунку) пенсії, зазначеними в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії, виданій ОСОБА_1 від 20.08.2013 № 329 за період з січня 1991 року по грудень 1992 року, березень 2000 року та даними зазначеними в картках-довідках (для установ освіти) форми № 387-мех за 1991-2000 роки та розрахунків за 1997-2000 роки.
За наслідками вказаної перевірки позивач склав акт №1961/04.5-02 від 21.09.2018, відповідно до змісту якого перевіркою було встановлено розбіжності в загальній сумі заробітної плати ОСОБА_1 за 1991, 1992, 2000 роки, яка відображена в довідці №329 від 20.08.2013, а також в загальній сумі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії. Розбіжності наведені в додатку до акту.
Довідка про заробітну плату №329 для нарахування пенсії ОСОБА_1 надавалася відділом освіти, молоді та спорту Охтирської міської ради (на даний час це відділ освіти Охтирської міської ради).
Так, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданій ОСОБА_1 від 20.08.2013 № 329 загальний розмір призначеної пенсії з 15.08.2014 складає 2504 грн 27 коп.
Після вищезазначеної перевірки відповідачем видано довідку № 294 від 10.10.2018 (уточнююча).
За даними наданої відповідачем довідки № 294 від 10.10.2018 (уточнююча) головним управлінням перераховано суму пенсії ОСОБА_1 , що зафіксовано протоколом про перерахунок пенсії у зв'язку з уточненням даних в ЕПС та визначено, що сума пенсії за вказаною уточнюючою довідкою складає 2354 грн 64 коп.
Таким чином, позивач зазначає, що ним виявлено переплату пенсії в загальній сумі 11403 грн 61 коп. за період з 15.08.2013 по 30.09.2019, яка виникла у зв'язку з поданням відповідачем недостовірних відомостей для призначення (перерахунку) пенсії гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2014 р. за № 1605/26382, прийнято рішення за № 44 від 23.06.2020 р. щодо відшкодування надміру виплачених сум пенсій.
ОСОБА_1 було повідомлено листом від 27.09.2019 (вих. № 24499/04.4-12)), в якому йому було запропоновано в добровільному порядку повернути на розрахунковий рахунок управління надміру виплачену пенсію в загальній сумі 11403 грн 61 коп.
02.07.2020 був направлений лист до відповідача щодо добровільного повернення надміру виплаченої суми пенсії ОСОБА_1 , на який 06.08.2020 р. (вих.№01-34/849 від 06.08.2020) надана відповідь про те, що організація не вбачає підстав та можливості для задоволення вимоги про повернення надлишково сплаченої пенсії, а також вказує про великий проміжок часу -5 років після призначення пенсії та проведенням перевірки, що є пропущенням строку позовної давності для такої вимоги.
ОСОБА_1 в добровільному порядку кошти не повернув.
За період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, згідно рішення за № 72 від 23.09.2019 з пенсії ОСОБА_1 проводилося відшкодування у розмірі 20% призначеної пенсії.
Загальна сума стягнутих коштів з ОСОБА_1 склала 2250 грн 69 коп.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №480/4454/19, яке набрало законної сили 08.01.2020, скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 72 від 23.09.2019.
Таким чином, як стверджує позивач, залишок невідшкодованої переплати пенсії складає 11403 грн. 61 коп., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:
З огляду на матеріали справи вбачається, що предметом спору у цій справі є вимога Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про стягнення з Відділу освіти Охтирської міської ради суми переплаченої пенсії. Підставою позову є неправомірні, на думку Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, дії відповідача, що призвели до наслідків у вигляді переплат пенсії у сумі 11403 грн 61 коп.
Правовими підставами позову є норми статті 1166 Цивільного кодексу України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особо, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що школи завдано не з її вини.
При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Порядок).
Вказаний порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 38 Порядку (у редакції, що діяла станом на день призначення пенсії - 15.08.2013) передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відділи соціального забезпечення мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 917/1860/17).
Таким чином, суд вважає, що матеріальна шкода виникла внаслідок неправомірних дій позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії гр. ОСОБА_1 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів. Посадові особи позивача не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Суд не вбачає причинного зв'язку між фактом видачі відповідачем довідки №329 від 20.08.2013 та надміру виплачених сум пенсій гр. ОСОБА_1 в розмірі 11403 грн 61 коп.
Отже, відсутність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяв. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги визнано судом необґрунтованими, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1.У позові Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Відділу освіти Охтирської міської ради про стягнення 11403 грн 61 коп. - відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. покласти на позивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.04.2023.
Суддя С.В. Заєць