79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.04.2023 Справа № 914/2661/22
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»
до відповідача: Сікмара Тараса Васильовича
про: стягнення 5 785,99 грн.,
представники
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився,
24.10.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сікмар Тараса Васильовича про стягнення 5 785,99 грн.
31.10.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, суд звернув увагу позивача, що з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
В такому випадку, відповідачем у справі має бути саме фізична особа, котра на момент звернення з позовом до суду втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (з внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в п.28 постанові від 12.03.2019р. у справі №909/367/18).
15.11.2022р. позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19536/22.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвала суду надіслана позивачу на електронну адресу, що вказана у позовній заяві.
Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно із п.п. 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація про те, що 03.10.2022 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Сікмара Тараса Васильовича .
Позов у даній справі скеровано до суду 19.10.2022р.
23.01.2023р., з метою вирішення питання належності відповідача (у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця), дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, дотримання засад верховенства права та змагальності сторін, суд постановив ухвалу, в якій визначив за необхідне здійснювати розгляд справи №914/2661/22 в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та з повідомленням (викликом) учасників справи.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.
17.02.2023р. позивач подав клопотання, в якому просить стягнути заборгованість з Сікмар Тараса Васильовича (зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№4225/23).
Відповідно, 22.02.2023р. суд постановив ухвалу про заміну первісного відповідача на фізичну особу Сікмара Тараса Васильовича .
23.02.2023р. Господарським судом Львівської області, в порядку ст.176 ГПК України, було сформовано запит та надіслано до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області та органу місцевого самоврядування щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання Сікмара Тараса Васильовича .
14.03.2023р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, котре зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6443/23.
Станом на 03.04.2023 р. надійшла відповідь на інформаційний запит про реєстрацію місця проживання Сікмара Тараса Васильовича , котре є тотожним з адресою, зазначеною в позовній заяві, і на котру скеровувались процесуальні документи судом.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору на розподіл природного газу №42АР790-10318-19 від 01.04.2019р. оплати згідно актів наданих послуг за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року №ЛВЯ81141659 від 21.12.2021р., №ЛВЯ82005014 від 21.01.2022р., №ЛВЯ82016447 від 26.02.2022р., №ЛВЯ82028730 від 31.03.2022р., №ЛВЯ82040473 від 20.04.2022р., №ЛВЯ82064635 від 30.06.2022р., ЛВЯ82050941 від 31.05.2022р., №ЛВЯ82073610 від 31.07.2022р., №ЛВЯ82085862 від 31.08.2022р., №ЛВЯ82096082 від 30.09.2022р. в повному обсязі не здійснив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 5 785,99 грн. заборгованості.
Відповідач не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору на розподіл природного газу, шляхом підписання споживачем - Фізичною особою-підприємцем Сікмаром Тарасом Васильовичем 01.04.2019р. заяви-приєднання №42АР790-10318-19 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), (надалі - договір).
Виконання зобов'язань згідно умов договору позивачем, підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року №ЛВЯ81141659 від 21.12.2021р., №ЛВЯ82005014 від 21.01.2022р., №ЛВЯ82016447 від 26.02.2022р., №ЛВЯ82028730 від 31.03.2022р., №ЛВЯ82040473 від 20.04.2022р., №ЛВЯ82064635 від 30.06.2022р., ЛВЯ82050941 від 31.05.2022р., №ЛВЯ82073610 від 31.07.2022р., №ЛВЯ82085862 від 31.08.2022р., №ЛВЯ82096082 від 30.09.2022р., які складені та підписані позивачем, копії яких долучені до матеріалів справи.
Позивачем 16.09.2022р. скеровано відповідачу акти наданих послуг згідно договору розподілу природного газу за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, інформаційний лист (досудове повідомлення), рахунок, акт звірки, в підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист.
Як слідує із матеріалів справи та зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач акти наданих послуг не підписав та не повернув, також відсутні докази надання мотивованої відмови від підписання актів.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація про те, що 03.10.2022 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Сікмара Тараса Васильовича .
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 року справі №338/180/17 наводяться наступні висновки: «з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем».
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду,
Таким чином, оскільки позов пред'явлено за вимогами про неналежне виконання відповідачем договору, укладеного ним у процесі здійснення господарської діяльності, спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання Заяви - приєднання №42АР790-10318-19 від 01.04.2019 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Пунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, зокрема, долученими до позову копіями актів наданих послуг з розподілу природного газу. До матеріалів позову також долучені належні докази надсилання відповідачеві вказаних актів.
Однак, всупереч вимогам положень узгодженого сторонами договору, відповідач актів не підписав та не надав аргументованої відмови від їх підписання.
Відтак, непідписання відповідачем актів, не може свідчити про те, що послуга з розподілу газу йому не надавалась.
Крім того, відповідно до положень п. 5.4 укладеного між сторонами договору, споживач має можливість в особистому кабінеті ознайомитись з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період, а за наявності відповідних зауважень чи заперечень звернутися до оператора ГРМ з відповідними заявами. Однак, відповідачем цього зроблено не було, доказів такого звернення до матеріалів справи не долучено.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в редакції постанови №2080 від 07.10.2019р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах, тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Відповідач про дійсність отримання послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що у справі встановлено наявність у відповідача обсягів споживання природного газу, фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, у відповідача виник обов'язок з оплати 5 785,99 грн. вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №19625 від 07.11.2022р. на суму 2 481,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Сікмара Тараса Васильовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ЗОЛОТА, будинок 42; ідентифікаційний код - 03349039) 5 785,99 грн. заборгованості та 2 481,00 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено 17.04.2023 р.
Суддя Король М.Р.