вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.04.2023м. ДніпроСправа № 904/546/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Якимець Я.К.;
від відповідача: представник не з'явився,
дослідивши матеріали справи № 904/546/23
за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"
до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 23.01.2023 за вих. №2023.01.23/26-4016 до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) про стягнення 3.801.600,00 грн, з яких 3.168.000,00 грн пені та 633.600,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару.
Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 19.10.2020 №2003765.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/546/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023.
Ухвалою від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2023.
Через відділ документального забезпечення 21.02.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 200.000,00 грн пені та 100.000,00 грн штрафу.
Ухвалою від 22.02.2023 підготовче засідання відкладено до 22.03.2023.
Через відділ документального забезпечення 09.03.2023 від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд клопотання відповідача про зменшення позовних вимог залишити без задоволення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а судовий збір покласти на відповідача.
Ухвалою від 22.03.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 05.04.2023.
В судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача відповів на запитання суду, надав пояснення у справі, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами був укладений договір поставки за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки товару, проте вказане зобов'язання відповідач виконав лише частково, а тому позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню та штраф і звернувся до суду з позовом про примусове стягнення зазначених штрафних санкцій.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач клопоче перед судом про зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків чи інших наслідків, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також зважаючи на поведінку відповідача, в тому числі і намір останнього поставити інший товар.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач наголосив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що його випадок винятковий, а тому заявлені позовні вимоги є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; строку поставки товару; строку дії договору; правомірності/неправомірності нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені).
Суд встановив, що 19.10.2020 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №2003765 (далі - договір), відповідно до п.1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення його печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2021, але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії договору на обумовлений сторонами термін на тих же умовах, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).
Позивач надав відповідачу заявку на поставку товару за №2021.07.28/15-4043 (арк. 24, том 1) у якій позивач повідомив, що 27.07.2021 на користь відповідача відкрито акредитив №LC0121UAH-NZF/1 на суму 9.504.000,00 грн з ПДВ. За умовами вказаної заявки відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар: чаша V= 16 м3 з носком та сережками в термін до 23.01.2022 у кількості 6 штук.
В якості отримання заявки на поставку товару за №2021.07.28/15-4043 позивач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання відповідачем 02.08.2021.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 3.168.000,00 грн пені та 633.600,00 грн штрафу.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу.
У пункті 3.4 договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до п. 3.1 даного договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому повідомленні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару - в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього договору.
Суд встановив, що позивач надав відповідачу заявку на поставку товару за №2021.07.28/15-4043 (арк. 24, том 1) у якій позивач повідомив, що 27.07.2021 на користь відповідача відкрито акредитив №LC0121UAH-NZF/1 на суму 9.504.000,00 грн з ПДВ. За умовами вказаної заявки відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар: чаша V = 16 м3 з носком та сережками в термін до 23.01.2022 у кількості 6 штук. В якості отримання заявки на поставку товару за №2021.07.28/15-4043 позивач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання відповідачем 02.08.2021.
Отже, у період з 02.08.2021 до 23.01.2022 відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар (чашу V = 16 м3 з носком та сережками у кількості 6 штук).
Позивач у позовній заяві визнав, а відповідач вказану обставину не заперечив, що товар у кількості двох штук на загальну суму 3.168.000,00 грн з ПДВ був поставлений відповідачем позивачу без порушення строків.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару (чашу V = 16 м3 з носком та сережками у кількості 4 штук) на загальну суму 6.336.000,00 грн матеріали справи не містять.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу)
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.4.2 договору визначено, що у випадку порушення строку поставки товару згідно з цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки товару (включаючи день поставки товару). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого в строк товару.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 25.01.2022 до 04.05.2022 на суму 3.168.000,00 грн та штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого в строк товару на суму 633.600,00 грн.
Відповідач розрахунок позивача не спростовував, а лише клопотав зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3.168.000,00 грн пені та 633.600,00 грн штрафу визнаються обґрунтованими та підставними згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків чи інших негативних наслідків та наміри відповідача поставити інший товар.
Розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд встановив відсутність належних доказів, які надані відповідачем на підтверження:
винятковості випадку відповідача;
вжитих відповідачем заходів задля належного виконання зобов'язання;
неможливості належно виконати взяті на себе зобов'язання за договором тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18).
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Таким чином, враховуючи, що відповідач взяте на себе зобов'язання за укладеним з позивачем договором не виконує протягом тривалого часу (починаючи з 25.01.2022) та не надає доказів наміру його виконання в майбутньому, господарський суд не знайшов підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій. Також суд вказує, що наявність/відсутність у позивача збитків чи інших наслідків від неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором не є ані предметом дослідження у справі №904/546/23, ані безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій. Доказів спрямованих на належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ , будинок 3; Ідентифікаційний код 00168076) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (Україна, 53200, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІВ, будинок 310; Ідентифікаційний код 00186520) 3.168.000,00 грн (три мільйони сто шістдесят вісім тисяч грн 00 к.) пені, 633.600,00 грн (шістсот тридцять три тисячі шістсот грн 00 к.) штрафу за несвоєчасну поставку товару, 57.024,00 грн (п'ятдесят сім тисяч двадцять чотири грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 17.04.2023
Суддя С.А. Дупляк