Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1939/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
12 квітня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням відповідних обов'язків строком до 27.05.2023р. включно,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 25.03.2023 близько 22 год. Шевелюк 1.1, та ОСОБА_9 , знаходились поблизу будинку №61 по вул. Юношева в м. Звягель Житомирської області, під час сварки, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_9 не менше двох ударів битою по голові, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.
По даному факту внесено відомості до ЄРДР.
26.03.2023 за підозрою у вчиненні вказаного злочину затримано ОСОБА_10 та 27.03.2023 повідомлено йому про підозру.
Підставою для внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 п.п.1,2,3,5 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк до двох місяців.
Визначено строк дії даної ухвали - до 27.05.2023 включно.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що прокурором обґрунтовано потреби досудового розслідування для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу та зібрані докази вказують на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, такі ризики як переховування від органу досудового розслідування, знищити знаряддя злочину та вчинення іншого кримінального правопорушення, ґрунтується на припущеннях та не знайшли свого відображення під час розгляду клопотання. Стороною обвинувачення здебільшого зверталася увага на тяжкість вчиненого злочину і не було наведено доказів того, що підозрюваний має намір ухилитися від слідства, а також не було наведено жодних обставин, які б свідчили про недостатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Також зазначив, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину, а також ризик незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, хоча і є визначальним елементом при оцінці ризику, але не може бути достатньою підставою для законності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Звягельського РВП ГУПП в Житомирській області ОСОБА_11 та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Посилається на те, що відмова в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості злочину, обставин його вчинення не сприятиме вирішенню завдань кримінального судочинства, а вчинений ОСОБА_7 злочин може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як винятковий запобіжний захід протягом певного часу.
Зазначає, що ОСОБА_7 може уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, а отже, перебуваючи на волі у нього залишається реальна можливість чинити вплив на потерпілого та свідків, про що свідчать наявні показання в протоколах допиту, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватися від слідства, суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи предметів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального порушення, оскільки викинув биту, якою наніс удари потерпілому в річку того як зник із місця скоєння злочину.
Вказує, що тримання під вартою є достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , а відмова в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є співрозмірним із вчиненим злочином та завданням кримінального провадження.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили щодо апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників провадження, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, слідчим суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого.
Також, слідчий суддя врахував, що прокурором обґрунтовано потреби досудового розслідування для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу та зібрані докази вказують на наявність ризику незаконно впливати на потерпілого. Разом з тим, такі ризики як переховування від органу досудового розслідування, знищити знаряддя злочину та вчинення іншого кримінального правопорушення, ґрунтується на припущеннях та не знайшли свого відображення під час розгляду клопотання, та не доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Слідчим суддею також враховано, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину, а також ризик незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, хоча і є визначальним елементом при оцінці ризику, але не може бути достатньою підставою для законності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею також враховано, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, даних про протиправну поведінку немає.
В зв'язку з чим слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до їх застосування, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи прокурора про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки прокурором під час розгляду клопотання жодними доказами не доведені і в клопотанні слідчим належним чином не обґрунтовані. Не доведено існування таких ризиків і в апеляційній інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що в судовому засіданні місцевого суду не доведено, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім. Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апелянта про тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , не можуть слугувати безумовною підставою для обрання щодо останнього виняткового запобіжного заходу.
Крім того в апеляційному суді захисник пояснив, що досудове розслідування завершується, підозрюваного затримано за його явкою до відділу поліції, вину визнає, від слідства та суду не ухиляється, відшкодував витрати на лікування потерпілого, що підтверджується розпискою потерпілого про відшкодував матеріальні збитки в розмірі 20000 тисяч гривень.
Посилання апелянта на ризик можливого впливу на потерпілого та свідків, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки слідчим суддею вказаний довід був предметом перевірки та врахований при постановленні рішення. При цьому слідчим суддею зазначено, що вказаний ризик хоча і є визначальним елементом при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, але не може бути достатньою підставою для законності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З вказаним висновком погоджується і апеляційний суд.
У відповідності до ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з обраним слідчим суддею запобіжним заходом у вигляді особистого зобов'язання та покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги, були предметом розгляду слідчого судді, який надав обґрунтовану та вмотивовану на них відповідь та не спростовують висновків слідчого судді щодо обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з якою погоджується й колегія суддів.
Крім того прокурором не надано інформації щодо порушення підозрюваним обов'язків. Покладених на нього слідчим суддею на час апеляційного розгляду даного провадження.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування та задоволення клопотання слідчого у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.404, 407,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням відповідних обов'язків строком до 27.05.2023р. включно залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: