Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/259/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення 30 451,31грн.
без виклику учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (надалі - відповідач) про стягнення 16487,29грн. боргу, 7826,72грн. штрафних санкцій, 5385,21грн. інфляційного збільшення, 752,09грн. 3% річних.
Ухвалою від 13.02.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена судом за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8. Однак, дана ухвала була повернута до суду з довідкою поштової установи від 20.02.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою.
Згідно з частиною 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 20.02.2023, а тому він мав право подати відзив не пізніше 07.03.2023. Однак відповідач своє право на подання відзиву не реалізував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
06 липня 2020 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Mercedes-Benz 1120", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем "Hyundai", д.н.з НОМЕР_2 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів.
Згідно зі спільним повідомленням учасників ДТП, а також згідно постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі №536/890/20 від 05.10.2020, дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням водїєм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в двох страхових компаніях за полісом №118660266 в ТДВ СК "Альфа-Гарант", та полісом №АО/2535074 в AT "СК "Мега-Гарант".
Відповідно до аварійного сертифікату №19-D/73/0 від 27.08.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Hyundai", д.н з. НОМЕР_3 , становить 32974,59грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 32974,59грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13720 від 08.12.2020 на суму 27478,82грн. та №14896 від 04.02.2021 на суму 5495,77грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в двох страхових компаніях, позивач керуючись ст. 993 ЦК України, п.5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, направляв відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування №03/2462 від 17.06.2021, якою просив компенсувати йому суму страхового відшкодування в розмірі 16487,29грн. (50% під суми сплаченого страхового відшкодування (франшиза передбачена полісом відповідача становить 0,00грн.)
Відповідач будь-яких заперечень щодо факту отримання даної заяви суду не надав.
Також у справі наявні електронні листи від 24.06.2021 з яких вбачається, що представники відповідача додатково просили надати до заяви позивача на виплату страхового відшкодування №03/2462 від 17.06.2021 фотографії пошкодженого транспортного засобу. Позивач також електронним листом від 24.06.2021 надіслав відповідні фотографії.
Однак в подальшому відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування, залишив заяву №03/2462 від 17.06.2021 без відповіді.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 16487,29грн. боргу, 7826,72грн. штрафних санкцій, 5385,21грн. інфляційного збільшення, 752,09грн. 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплету страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта який страхується.
Також відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі ді'ючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є раковим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору рахування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
Як вбачається з витягу з бази МТСБУ, наявної у матеріалах справи, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності особи, винної у ДТП.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Отже, відповідач та ТДВ "СК "Альфа Гарант" є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України в залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Св - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Також суд враховує положення статті 12 Закону Украіни "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якою страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом, відповідно до даного полісу №АО/2535074 відповідач взяв на себе обов'язок щодо відшкодування шкоди майну в межах 130000,00грн., розмір франшизи - 0,00грн.
Отже, відповідно до п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яка підлягала відшкодуванню позивачу, склала 16487,29грн. (32974,59грн. / 2).
Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 16487,29грн. боргу суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 15 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), позивачем нараховано пеню (штрафні санкції) за прострочку платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 7826,72грн. штрафних санкцій.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16 05 2018 у справі №686/21962/15-ц та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Отже, враховуючи те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивач здійснив нарахування відповідачу 5385,21грн. інфляційного збільшення та 752,09грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум штрафних санкцій, інфляційного збільшення та 3% річних, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.
Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн. підтверджується Витягом з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, Завданням-дорученням від 18.10.2022 до Договору від 14.05.2019, Платіжною інструкцією №ID-186645 від 19.10.2022, Детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг) від 17.01.2023, Актом прийому-передачі наданої правничої допомги від 17.01.2023, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8426/10 від 28.11.2019,ордером серія АІ №1130627 від 07.07.2021.
Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8, код 30035289) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, буд.26, код 32382598) 16487,29грн. боргу, 7826,72грн. штрафних санкцій, 5385,21грн. інфляційного збільшення, 752,09грн. 3% річних, 2684,00грн. судового збору, 8000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "14" квітня 2023 р.
Суддя М.В. Калантай