Рішення від 12.04.2023 по справі 916/1595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1595/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лисенко В.О. (дов. №119-05/2022 від 19.05.2022);

від відповідача - Панченко С.В. (ордер серії ВН № 1200072 від 24.10.2022);

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1595/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради (51107, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Степове (з), вул.Козацька, буд.1а, код ЄДРПОУ 41093479)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676)

про стягнення 2197608,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача 2674252,03 грн. - заборгованості, у тому числі: 2314133,12 грн. - основної заборгованості, 118390,18 грн. - пені, 17776,51 грн. - 3% річних та 223952,22 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженого постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015р., в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ в період з 01.11.2021р. по 24.12.2021р.

Зокрема, позивач вказує, що ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” визначено постачальником “останньої надії? на ринку природного газу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу?, постачальник “останньої надії? - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 р. № 1102 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236?.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України?, Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України?, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії? обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Так, позивач зазначає, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Позивач зазначає, що 24.12.2019 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України?, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ “Оператор Газотранспортної системи України”.

Наразі позивач посилається на п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, згідно якого оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії? через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії?, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.

Як вказує позивач, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року по 24 грудня 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії? - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.

При цьому позивач зазначає, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії? та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії? з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 21.02.2022 р. № ТОВВИХ-22-2365 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії? від оператора ГРМ (форма № 10); відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001 (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Наразі позивач зауважує, що договір постачання природного газу постачальником “останньої надії? не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника “останньої надії? відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як зазначає позивач, типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії? затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501. Так, посилаючись на підпункт 4.2 розділу IV договору, позивач зазначає, що об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Крім того, посилаючись на п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 р., позивач зазначає, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, як вказує позивач, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач зазначає, що останній проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Так, позивач вказує, що вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Як зазначає позивач, з 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії?, щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії?, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість.

Так, позивач зазначає, що протягом жовтня-листопада 2021 р. розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.м. З 1 грудня 2021 р. ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Разом із цим, як вказує позивач, відповідно до п. 4.4 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо, якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, за ствердженнями позивача, на виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.

Як стверджує позивач, ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до договору у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, позивачем було поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 54,79365 тис. куб.м на загальну суму 2314133,12 грн. Проте, відповідачем не здійснено жодної оплати вартості спожитого газу, тому у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ на загальну суму 2314133,12 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 4.5 договору, вказує, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Так, позивач вказує, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України та з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.

Отже, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 118390,18 грн. згідно розрахунку за період з 01.01.2022 р. по 30.04.2022 р., наведеного у додатку до позову.

Також, як зазначає позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що становлять за період нарахування з 01.01.2022р. по 30.04.2022р. в сумі 223952,22 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що складають за період нарахування з 01.01.2022 р. по 30.04.2022 р. в сумі 17776,51 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2022р. позовну заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.08.2022р. до суду від товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№15712/22), відповідно до якої заявник такі недоліки усунув.

Враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. з 27.07.2022р. по 12.08.2022р. у відпустці, листом господарського суду Одеської області за № 916/1595/22/3248/2022 від 11.08.2022 р. ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” було повідомлено про відкладення розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви.

? 15.08.2022 . ? 916/1595/22 ? 07.09.2022 .

26.08.2022р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява (вх.№17455/22), згідно якої останній просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено до розгляду на 07.09.2022р, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon",.

Ухвалою суду від 30.08.2022 р. вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№17455/22 від 26.08.2022 р.) задоволено.

05.09.2022 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

В підготовчому засіданні 07.09.2022 р. судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 916/1595/22 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 09.11.2022 р, про що ухвалою суду від 07.09.2022 р. повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України. Також судом протокольною ухвалою 07.09.2022 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

07.11.2022р. від відповідача до суду надійшло клопотання про встановлення судом додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. За результатами розгляду зазначеного клопотання в підготовчому засіданні 09.11.2022 р., суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки надання додаткового строку для подання відзиву чинним ГПК України не передбачено.

Також 07.11.2022 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, але не раніше припинення або скасування введеного в Україні військового стану.

У підготовчому засіданні 09.11.2022 р. судом оголошено протокольну ухвалу, якою частково задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та оголошено протокольну ухвалу про відкладення в межах розумного строку підготовчого засідання у справі на 14.12.2022 р., про що ухвалою суду від 09.11.2022 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 21.11.2022 р.) повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України. Також судом протокольною ухвалою 09.11.2022 р. задоволено усне клопотання позивача та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

11.11.2022р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх.№ 25677/22), згідно якої останній просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні у справі №916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2022 р. вказану заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№ 25677/22 від 11.11.2022 р.) задоволено.

21.11.2022 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№26342/22), в якому відповідач просив поновити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи на наступне.

18.11.2021 року за результатами процедури закупівлі між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір № 13-1226/21-БО-Т, відповідно до умов якого ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язувалось поставляти відповідачу природний газ для власних потреб відповідача за ціною 16554,00 грн. (включаючи ПДВ) за 1000 куб.м. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року було заплановано поставка природного газу для опалення шкіл та дитячих садочків у селах територіальної громади у кількості 361,946 тис. куб.м, зокрема, у листопаді 2021 року - 42,846 тис. куб.м, а у грудні 2021 року - 40,000 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2.3 договору підписанням цього договору відповідач дає згоду ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» на включення його до Реєстру споживачів ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг», розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до п. 6.4 договору ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язувався забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію відповідача у Реєстрі при дотриманні відповідачем умов цього договору.

Як вказує відповідач, він дотримувався умов зазначеного договору належним чином, будь-яких претензій щодо недотримання таких умов від ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» не отримував. Проте, в січні 2022 року відповідач отримав від позивача рахунок на оплату № 1435 на суму 2314133,12 грн. Також у січні 2022 року відповідач отримав від позивача вимогу від 25.01.2022 року на ту ж саму суму, з якої відповідач зрозумів, що постачання природного газу за період листопад-грудень 2021 року здійснювалось позивачем як постачальником «останньої надії». В свою чергу відповідач у відповідь на вимогу надіслав позивачу лист № 78 від 04.02.2022 року, в якому, зокрема, вказав, що погоджується з тим, що відповідачем за листопад 2021 року спожито природний газ у кількості 20,73942 тис. куб.м на загальну суму 348422,26 гривень і зобов'язується оплатити цю суму. Вказана сума 348422,26 грн. була оплачена відповідачем в повному обсязі 30.06.2022 р. двома платежами на суму 241667,72 грн. та на суму 106754,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.06.2022 № 966 та № 968.

Що стосується суми за грудень 2021 року у розмірі 1965710,86 грн., то відповідач з нею погодився частково з мотивів, зазначених у відповіді на вимогу № 78 від 04.02.2022 року, з огляду на таке.

Так, відповідач вказує, що 30.09.2021 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр. (копія - додається). Відповідно до п. 10 цього Меморандуму, ціна природного газу для бюджетних установ має складати 13659,63 грн. (без ПДВ) за 1000 куб.м.

В той же час, ціна за газ, яку зазначив позивач у своїй вимозі від 25.01.2022 року, була значно більшою від ціни, зазначеної у Меморандумі.

Отже, враховуючи, що обсяг спожитого відповідачем природного газу за грудень 2021 року склав 34,05423 тис. куб.м, відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем за грудень 2021 року у розмірі 572111,06 грн. Дана сума також була сплачена відповідачем у повному обсязі 30.06.2022 року двома платежами: 497444,92 грн. та 74666,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.06.2022 року № 965 та 967. Вказані розрахунки підтверджуються також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2021 року по 22.07.2022 року, який підписано позивачем.

Відтак, відповідач стверджує, що з суми основного боргу, зазначеного позивачем у позовній заяві (2314133,12 грн.), відповідачем було сплачено 920533,32 грн. ще 30.06.2022 року, тобто навіть до подання позовної заяви. Тому відповідач вважає, що фактично на час подання позивачем позовної заяви спірна сума складала 1393599,80 грн., яка є різницею між вартістю природного газу за розрахунками позивача та вартістю природного газу згідно до вищезазначеного Меморандуму за грудень 2021 року.

Також відповідач не погоджується з розрахунками пені, інфляційних витрат та 3-х процентів річних, здійснених позивачем, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до п. 4.4 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, на який посилається позивач у позовній заяві, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто, в даному випадку - до 31.01.2022 року. Тому відповідач вважає, що розрахунок пені, інфляційних витрат та 3 % річних, починаючи з 01.01.2022 року, є некоректним.

Окрім цього, відповідач зауважує, що є бюджетною організацією, а тому усі платежі за відповідача забезпечуються Державною казначейською службою відповідно до її правил та процедур. Одним з таких правил є те, що Державна казначейська служба здійснює платежі на підставі оригіналів договорів та інших документів, що обумовлюють необхідність оплати.

У зв'язку з цим, з метою здійснення оплати визнаної відповідачем суми коштів за спожитий природний газ у листопаді-грудні 2021 року (920533,32 грн.) відповідач спочатку мав укласти з позивачем відповідний договір, що і було здійснено 24.02.2022 року. Цього ж дня розпочалась війна з російською федерацією, що, безумовно, вплинуло на своєчасність здійснення бюджетних платежів. 15.04.2022 року відповідач надав до Державної казначейської служби Реєстри бюджетних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 52 та № 53, в які включив зобов'язання на загальну суму 920533,32 грн. Проте, кошти від казначейства не надходили, у зв'язку з чим відповідач 28.06.2022 року повторно подав до Державної казначейської служби Реєстри бюджетних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 175 та № 176. Кошти на сплату визнаної відповідачем суми надійшли від казначейства тільки 28.06.2022 року, після чого відповідачем були оформлені платіжні доручення №№ 967, 968, 965, 966 на загальну суму 920533,32 гривень.

З огляду на вказані обставини, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, а також враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою та не може самостійно сплачувати будь-які платежі за природний газ, останній просить суд зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, до 0,00 гривень. Наразі відповідач вважає, що даний спір виник не з його вини, а є наслідком низки об'єктивних факторів, таких як: порушення договору № 13-1226/21-БО-Т з боку ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг»; встановлених державою правил та процедур у сфері здійснення платежів бюджетними установами; військової агресії з боку російської федерації. За таких умов, на думку відповідача, є явно несправедливим покладення саме на нього усіх негативних наслідків, що настали у зв'язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просив залучити до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

21.11.2022р. до суду від відповідача також надійшло клопотання про долучення доказів відправки відзиву на адресу позивача (вх. № 26442/22 )

07.12.2022р. до суду від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява (вх. № 27712/22), згідно якої позивач просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні у справі № 916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 р. вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 27712/22 від 07.12.2022р.) задоволено.

14.12.2022 р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 28455/22), в якій позивач зазначив, що у період з 01.05.2022р. по 30.11.2022р. відповідачем були здійснені платежі в рахунок оплати суми основного боргу на загальну суму 920533,32 грн., тому сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась на 920 533,32 грн. і станом на 30.11.2022 р. складає 1393599,80 грн., розрахунок якої викладено у додатку до вказаної заяви. Одночасно позивач у вказаній заяві збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та надав до суду оновлений розрахунок, який включає нарахування пені, 3% річних по 30.11.2022 (включно) та інфляційних втрат за період січень-жовтень 2022 року. Відтак, згідно вказаної заяви позивачем остаточно заявлено до стягнення заборгованість в загальній сумі 2197608,19 грн., у тому числі: основний борг у сумі 1393599,80 грн.; пеню в сумі 306 915,32 грн.; 3% річних в сумі 46867,50 грн.; інфляційні втрати в сумі 450 225,57 грн.

Також 14.12.2022 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 28441/22), в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив та поновити такий строк, наразі позивач наполягає на задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому позивач вказує, що надані відповідачем до відзиву копії договору постачання природного газу від 18.11.2021 № 03-1226/21-БО-Т; звіту про результати проведення закупівлі; листа від 20.01.2021 № 30; акту приймання-передачі природного газу та рахунку на оплату не підтверджують факт постачання природного газу відповідачу в період з 01 листопада 2021 року по 24 грудня 2021 року з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Натомість позивач вказує, що факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 01.11.2021 року по 24.12.2021 року, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 21.02.2022 року № ТОВВИХ-22-2365 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10). Так, згідно з формою № 10 відповідач в період з 01 листопада 2021 по 24 грудня 2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» - позивача по справі. Таким чином, за ствердженнями позивача, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.11.2021 року по 24.12.2021 року, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», при цьому в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Крім того, позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні відповідні акти, що підтверджували би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором у період з 01 листопада 2021 року по 24 грудня 2021 року.

Поряд з цим позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на пункт 10 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр., оскільки вказаний Меморандум передбачає можливість укладання договору постачання природного газу за ціною природного газу на рівні 13 659,63 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ та без урахування тарифу на послуги транспортування природного газу) для установ та організацій, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів виключно з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». У зв'язку з цим позивач вважає, що на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не розповсюджується дія пункту 10 Меморандуму та останній не має підстав для укладання договору постачання природного газу на умовах зазначеного документу.

Щодо доводів відповідача стосовно неправомірного здійснення розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, починаючи з 01.01.2022 р., позивач з посиланням на п. 4.4 договору вказує, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Таким чином, відповідач мав здійснити повну оплату отриманого в листопаді 2021 року природного газу до 31.12.2021 р., а отриманого в грудні 2021 року - до 31.01.2022 р. В свою чергу оскільки відповідачем не були виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу в строки, визначені типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», позивач вважає, що правомірно здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних по зобов'язаннях листопада 2021 року - з 01.01.2022 р., а по зобов'язаннях грудня 2021 - з 01.02.2022 р.

Щодо залучення до участі у справі третіх осіб позивач вважає, що рішення по справі № 916/1595/22 може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо відповідача з огляду на наявність укладеного договору між вказаними особами від 18.11.2021 року. Враховуючи викладене, позивач вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Крім того, позивач вважає, що відповідачем у відзиві належним чином не було обґрунтовано яким саме чином рішення по справі № 916/1595/22 може вплинути на права та обов'язки Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, що є достатньою підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача щодо залучення вказаної особи до участі у даній справі.

Під час підготовчого засідання 14.12.2022 р. судом було розглянуто викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, яке було задоволено протокольною ухвалою суду.

Також в засіданні суду 14.12.2022 р. представник відповідача підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а представник позивача проти задоволення поданого відповідачем клопотання в частині залучення в якості третьої особи - ТОВ “ГП “Нафтогаз Трейдинг” не заперечував, при цьому, щодо залучення в якості третьої особи - ГУ Державної казначейської служби України у Миколаївській області заперечував з посиланням на те, що рішення у справі не вплине на права та обов'язки останнього.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 р. клопотання Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про залучення до участі у справі третіх осіб, яке викладене у відзиві на позовну заяву, задоволено частково, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) до участі у справі №916/1595/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в решті клопотання відмовлено. При цьому вказаною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 25.01.2023 р.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 14.12.2022 р. задоволено клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представників сторін поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

05.01.2023р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів надсилання третій особі позовної заяви із додатками (вх. № 373/23).

10.01.2023 р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява (вх.№ 904/23), згідно якої позивач просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні у справі №916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 р. вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 904/23 від 10.01.2023р.) задоволено.

17.01.2023 р. від третьої особи - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до суду надійшли письмові пояснення (вх. № 1602/23), в яких третя особа зазначає, що постачання природного газу Товариством споживачу за договором від 18.11.2021 № 13-1226/21-БО-Т здійснюється з 25.12.2021 р. включно, що підтверджується відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточних відборів природного газу споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001 - відповідача по справі. Наразі у вказаних поясненнях третя особа просила розглядати справу без участі представника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

Під час підготовчого засідання 25.01.2023 р. судом протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача від 21.12.2022 р. та позивача від 05.01.2023 р. про долучення доказів.

Також протокольною ухвалу суду 25.01.2023 р. задоволено клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив та долучено вказану відповідь до матеріалів справи.

Наразі в підготовчому засіданні 25.01.20203 р. судом було розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду вимоги позивача, викладені в редакції вказаної заяви.

Так, в підготовчому засіданні 25.01.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/1595/22 до розгляду по суті в засіданні суду на 08.02.2023 р., про що ухвалою суду від 25.01.2023 р. повідомлено третю особу в порядку ст.120 ГПК України. Крім того, протокольною ухвалою суду від 25.01.2023 р. задоволено клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представників сторін поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Судове засідання у справі № 916/1595/22, призначене на 08.02.2023, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 07.02.2023 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

У зв'язку з виходом судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 20.02.2022 призначено судове засідання щодо розгляду справи № 916/1595/22 по суті на 15.03.2023 р.

22.02.2023р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява (вх.№ 5718/23), згідно якої позивач просить суд забезпечити його участь в судовому засіданні у справі № 916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 р. вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 5718/23 від 22.02.2023р.) задоволено.

06.03.2023 р. від третьої особи - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до суду надійшли письмові пояснення (вх. № 7152/23), в яких третя особа зазначає, що договором від 18.11.2021 № 13-1226/21-БО-Т передбачено, що розрахунки за природний газ здійснюються на підставі акту приймання-передачі природного газу, який враховує обсяги фактично спожитого природного газу у звітному періоді. Вимогу щодо формування акту приймання-передачі на підставі фактичних даних споживання, передбачено пунктом 12 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496. У відповідності до абзацу 4 підпункту 5.1 пункту 5 договору споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Вказана норма договору в повній мірі кореспондується із нормою п. 15.1 постанови КМУ від 22.07.2020 № 641, якою визначено право здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати для проведення розрахунків за природний газ відповідно до укладених договорів постачання природного газу між товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та бюджетними установами, закладами охорони здоров'я державної власності, казенними підприємствами та/або державними установами, закладами охорони здоров'я комунальної власності, комунальними некомерційними підприємствами та/або комунальними установами у розмірі 100 відсотків планової вартості природного газу за грудень 2021. Як вказує третя особа, рахунок № 13-1226/21-БО-Т/12/21 складався на плановий обсяг природного газу за грудень 2021 року. В свою чергу споживач не скористався наданим йому правом та не здійснив попередню оплату планової вартості природного газу за грудень 2021 року. Відтак, розрахунки за договором постачання природного газу від 18.11.2021 № 13-1226/21-БО-Т були розпочаті Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради тільки в лютому 2022 року. Крім того, третя особа зазначає, що питання взаємовідносин між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради за договором постачання природного газу від 18.11.2021 № 13-1226/21-БО-Т не є предметом спору у цій справі, а отже й не може бути предметом дослідження та оцінки судом. Наразі у вказаних пояснень третя особа просила розглядати справу без участі представника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

15.03.2023 р. від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 8165/23) про долучення доказів на підтвердження того, що в кошторисі не передбачено видатків на сплату боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних, які заявлені позивачем.

В судовому засіданні 15.03.2023р оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи №916/1595/22 по суті до 12 квітня 2023 р. , про що ухвалою суду від 15.03.2023 р. повідомлено третю особу в порядку ст.120 ГПК України.

15.03.2023 р. до суду від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява (вх.№8306/23), згідно якої позивач просить суд забезпечити його участь в судовому засіданні у справі №916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2023 р. вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 8306/23 від 15.03.2023р.) задоволено.

30.03.2023 р. до суду від відповідача надійшла заява (вх.№10311/23), згідно якої останній просить суд забезпечити його участь в судовому засіданні 12.04.20223 р. у справі №916/1595/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через програмне забезпечення - систему відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

Ухвалою суду від 10.04.2023 р. вказану заяву Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 10311/23 від 30.03.2023р.) задоволено.

Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог згідно заяви від 14.12.2022 (вх.№ 28455/22), судом 12.04.2023р. винесено ухвалу про повернення позивачу надмірно сплачено судового збору.

В судовому засіданні 12.04.2023 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вказуючи про відсутність в кошторисі відповідача видатків на сплату боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних, які заявлені позивачем.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, справа розглянута судом в межах розумного строку.

В судовому засіданні від 12.04.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу?, постачальник “останньої надії? - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України?, Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України?, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії? обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Так, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 р. по 24 грудня 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії? - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України?, і відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.

При цьому слід зазначити, що 24.12.2019 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України?, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ “Оператор Газотранспортної системи України?.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГTС).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), Реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГTC).

Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГTC.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГTC).

Відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії? через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії?, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:

- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;

- прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів);

- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);

- поштову адресу об'єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ (Миколаївгаз) було надано позивачу Інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії? за формою № 10, від 02.11.2021 р. Згідно вказаного Реєстру за формою № 10 відповідач був зареєстрований в реєстрі споживачів постачальника “останньої надії?.

Також надані позивачем відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001 (у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС) свідчать про перебування Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради у період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії? у позивача.

Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 21.02.2022 р. № ТОВВИХ-22-2365, в якому вказано про закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001, що належить відповідачу, у період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. за постачальником “останньої надії? ТОВ „ГК „Нафтогаз України” та про віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника „останньої надії”. До вказаного листа оператором ГТС надано інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р., постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Постачальник «останньої надії» зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії».

Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п. 8 Розділу VI Правил).

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", Розділу VI Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання природного газу та відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання природного газу від постачальника "останньої надії" відбувається внаслідок фактичного постачання природного газу такому споживачу без укладеного договору з іншим постачальником.

Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії? затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 2.2 договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 3.2 договору підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня,

наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа

календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

В п. 4.4. договору зазначено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п.п.1 п. 5.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 3 п. 6.2 договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

В п. 8.2 договору зазначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно п. 11.1 договору останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Так, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії? не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника “останньої надії? відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України” як постачальником та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради як споживачем 01.11.2021 р. було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", розробленого з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з'ясовано судом, на виконання умов договору позивачем у період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. було поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 54,79365 тис. куб.м., у т.ч. за листопад 2021 року було поставлено природний газ в обсязі 20,73942 тис.м.куб., за період грудня 2021 року з 01.12.-24.12. - 3405423 тис.м.куб., про що свідчать надані відповідачем до відзиву на позов копії акту приймання передачі природного газу № 18544 за листопад 2021 року та коригуючого акту № 24341 від 23.12.2021 року до акту приймання передачі природного газу № 18544 від 30.11.2021 р., а також копія акту приймання передачі природного газу № 30805 за грудень 2021 року.

Також листом оператора ГТС від 21.02.2022 р. № ТОВВИХ-22-2365 підтверджується факт постачання позивачем відповідачу у період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. природного газу в об'ємі 54,79365 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи,

затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс TTC) у точках

виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових

відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про

фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу,

відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається

Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора TTC та використовується

постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, нарахування вартості спожитого споживачем природного газу здійснюється постачальником виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора TTC.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії” щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.метр. З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована / оприлюднена на сайті позивача за посиланням https:// gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача від 07.02.2022 р. № 18-Д.

Отже, вартість поставленого позивачем відповідачу у період з 01.11.2021 року по 24.12.2021 року природного газу в об'ємі 54,79365 тис. куб.м становить 2314133,12 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання відповідно до умов пункту 4.4 цього договору оплатити рахунок за поставлений природний газ, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Між тим, судом встановлено, що обов'язку сплати споживачем вартості спожитого природного газу кореспондує обов'язок постачальника відповідно до умов п. 4.3. договору обов'язок надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд доходить висновку, що виконанню передбаченого у п. 4.4. договору обов'язку споживача оплатити рахунок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, передує виконання постачальником передбаченого в п. 4.3 цього договору обов'язку щодо вручення споживачу такого рахунка.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на виконання умов договору сформувало рахунок № 31372 від 10.12.2021 р. на оплату природного газу за листопад 2021 року на загальну суму 348422,26 грн., а також рахунок № 1435 від 10.01.2022 р. на оплату природного газу за період 01.12.2021 р. - 24.12.2021 року на загальну суму 2314133,12 грн., що включає в себе суму боргу за спожитий газ у листопаді 2021 року. При цьому на підтвердження направлення вказаного рахунку № 1435 від 10.01.2022 р. позивачем надано список згрупованих відправлень № 12.01.2022 (юріки) (Ф. 103) з фіскальним чеком від 15.01.2022 р., копії яких додано до позову. Разом з тим, отримання відповідачем вказаного рахунку 17.01.2022 р. підтверджується трекінгом про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти. Вказані обставини відповідач визнав у відзиві на позов.

Отже, матеріалами справи та сторонами підтверджується факт виконання позивачем передбаченого договором обов'язку щодо надання відповідачу відповідного рахунку на оплату природного газу за грудень 2021 року не пізніше 10 числа січня місяця 2022 року.

Наразі суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу окремо рахунку № 31372 від 10.12.2021 р. на оплату природного газу за листопад 2021 року на загальну суму 348 422,26 грн.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 року позивач в листі № 119/4.3-1532-2022 від 25.01.2022 р. пред'явив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ в сумі 2 314 133,12 грн.

Як зазначається відповідачем у відзиві на позов, на вказану вимогу позивача відповідач надав відповідь в листі № 78 від 04.02.2022 року, в якому погодився з тим, що за листопад 2021 року ним було спожито природний газ у кількості 20,73942 тис.куб.м на загальну суму 348 422,26 грн., і зобов'язався оплатити цю суму. Зазначений лист № 78 до суду відповідачем не було надано.

Поряд з цим, судом встановлено, що вказана сума в розмірі 348 422,26 грн. за спожитий у листопаді 2021 року природний газ була оплачена відповідачем в повному обсязі фактично 30.06.2022 р. згідно платіжних доручень від 28.06.2022 р. № 966 на суму 241 667,72 грн. та від 28.06.2022 р. № 968 на суму 106 754,54 грн.

Щодо суми в розмірі 1 965 710,86 грн. за поставлений природний газ у грудні 2021 року відповідач зазначив, що частково погодився з нею, при цьому відповідачем було частково її сплачено фактично 30.06.2022 р. в сумі 572 111,06 грн., про що свідчать платіжні доручення від 28.06.2022 р. № 965 на суму 497 444,92 грн. та від 28.06.2022 року № 967 на суму 74 666,14 грн.

Відтак, залишок несплаченої суми вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу на момент розгляду справи становить 1 393 599,80 грн. (2 314 133,12 грн. - 348 422,26 грн. - 572 111,06 грн.), яка заявлена позивачем до стягнення. Вказана сума боргу значиться також в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.11.2021 р.- 22.07.2022 р., копію якого надано відповідачем до відзиву на позов. Однак вказаний акт підписаний лише представником постачальника та скріплено печаткою постачальника.

Стосовно доводів відповідача про наявність у нього правовідносин по договору постачання природного газу, укладеного з ТОВ „Газопостачальна компанія „Нафтогаз Трейдинг” суд зазначає наступне. Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що 18.11.2021 р. за результатами процедури закупівлі між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу № 03-1226/21-БО-Т, за умовами якого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зобов'язалось поставляти відповідачу природний газ для власних потреб за ціною 16 554 грн. (з ПДВ) за 1000 куб.м у період з 01.11.2021 р. по грудень 2022 року. Однак, надані відповідачем до відзиву копії договору постачання природного газу від 18.11.2021 № 03-1226/21-БО-Т, звіту про результати проведення закупівлі від 19.11.2021 р. ; листа відповідача від 20.01.2021 № 30; акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 р. між відповідачем і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», рахунку-фактури ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» № 13-1226/21-БО-Т/12/21 на оплату природного газу за грудень 2021 року не підтверджують факт постачання природного газу відповідачу у спірний період з 01 листопада 2021 по 24 грудня 2021 саме з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». При цьому третя особа - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у наданих до суду письмових поясненнях підтверджує саме факт постачання відповідачу природного газу за вказаним договором, починаючи з 25.12.2021 року.

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.

Як зазначалось вище, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем в період з 01.11.2021 по 24.12.2021, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 21.02.2022 р. № ТОВВИХ-22-2365 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10).

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 3.2 договору постачання природного газу від 18.11.2021 р. № 03-1226/БО-Т, укладеного між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Як вказує третя особа, під час реєстрації споживача - відповідача 18.11.2021 р. на інформаційній платформі Оператора ГТС, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» отримало повідомлення, що ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання). У зв'язку з цим інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.

В свою чергу інформацію від споживача щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було отримано листом на електронну пошту 21.12.2021 р. Відповідно ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» лише 22.12.2021 р. подало запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Цей запит було підтверджено та зареєстровано відповідача в Реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 25.12.2021 р., що підтверджується наданими третьою особою до суду відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо реєстрації в комерційному портфелі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» споживача з ЕІС-кодом 56XS000152LDB001 - відповідача по справі.

До того ж згідно з пунктом 7 розділу IV Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 р. № 2496 „Про затвердження Правил постачання природного газу” зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у період з 01 листопада 2021 р. по 24 грудня 2021 р., натомість в матеріалах справи наявні докази включення відповідача у вказаний період саме до Реєстру споживачів позивача.

Крім того, згідно п. 3.1 договору постачання природного газу від 18.11.2021 р. № 03-1226/21-БО-Т, укладеного між відповідачем і третьою особою, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. В п. 3.5. цього ж договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідні акти, які б підтверджували факт постачання третьою особою природного газу відповідачу за договором саме в період 01 листопада 2021 р. по 24 грудня 2021 р., в матеріалах справи відсутні.

Наразі слід зазначити, що в п. 11.3 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» передбачено, що протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

Таким чином, враховуючи наявні дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, суд доходить висновку, що у період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. саме позивачем як постачальником «останньої надії» здійснювалось постачання природного газу відповідачу, натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в період з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», поза як останнє розпочало здійснювати постачання природного газу відповідачу лише з 25.12.2021 року. В свою чергу типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», до якого відповідач приєднався, діяв саме по 24.12.2021 р. включно, незважаючи на укладення відповідачем 18.11.2021 р. з третьою особою договору № 03-1226/21-БО-Т, тому у відповідача за вказаний період дії типового договору з 01.11.2021 р. по 24.12.2021 р. виникли відповідні права і обов'язки, у т.ч. обов'язок з оплати позивачу поставленого природного газу.

Стосовно доводів відповідача про ціну спожитого природного газу, яка має складати не більше 13 659,63 грн. (без ПДВ) за 1000 куб.м, з посиланням на п. 10 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр. суд зазначає наступне.

Так, відповідно до положень абз. 2 п. 10 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр. від 30.09.2021 р., укладеного між Офісом Президента України, Кабінетом Міністрів України, НАК «Нафтогаз України», Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад (далі також - Меморандум) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладає договори постачання природного газу із строком поставки до 31 грудня 2021 року та, окремо, на весь 2022 рік з установами та організаціями, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, та використовують природний газ для забезпечення всіх своїх потреб, за ціною - 13 659,63 гривень за 1000 куб.м (без ПДВ та без урахування тарифу на послуги з транспортуванню природного газу).

Таким чином, Меморандум передбачає можливість укладання договору постачання природного газу за ціною природного газу на рівні 13 659,63 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ та без урахування тарифу на послуги транспортування природного газу) для установ та організацій, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів виключно з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Отже, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на пункт 10 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр., оскільки вказаний Меморандум передбачає можливість укладання договору постачання природного газу за ціною природного газу на рівні 13 659,63 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ та без урахування тарифу на послуги транспортування природного газу) для установ та організацій, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів виключно з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». У зв'язку з цим суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не розповсюджується дія пункту 10 Меморандуму та останнє не мало підстав для укладання договору постачання природного газу на умовах зазначеного документу.

Так, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює господарську діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу споживачу за вільними цінами. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» покладено обов'язки постачальника «останньої надії» строком на три роки.

В свою чергу з 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем цілком правомірно визначено вартість спожитого відповідачем природного газу, яка підлягає сплаті останнім.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати за поставлений позивачем природний газ на суму 1 393 599,80 грн., адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.

Так, несплата позивачу вказаної суми за поставлений природний газ у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 1393599,80 грн.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 306 915,32 грн. суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту позовних вимог, позивач, стверджуючи про нездійснення відповідачем своєчасної оплати за поставлений природний газ, здійснив нарахування відповідачу пені згідно п. 4.5 договору на суму боргу за отриманий в листопаді 2021 року природний газ за період з 01.01.2022 р. по 29.06.2022 р., а також на суму боргу за отриманий в грудні 2021 року природний газ за період з 01.02.2022 р. по 30.11.2022 р. із врахуванням часткової оплати. При цьому позивачем вказує, що відповідач мав здійснити повну оплату отриманого в листопаді 2021 року природного газу до 31.12.2021 р., а отриманого в грудні 2021 року - до 31.01.2022 р.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Саме у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за

кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, п. 4.4 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» передбачено строк оплати споживачем наданого постачальником рахунку, а саме до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. При цьому виконанню передбаченого у п. 4.4. договору обов'язку споживача оплатити рахунок до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, передує виконання постачальником передбаченого в п. 4.3 цього договору обов'язку щодо вручення споживачу такого рахунка.

Доводи позивача про те, що визначеним в п. 4.4 договору порядком здійснення оплати передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, судом оцінюються критично. Адже, вказаний п. 4.4 договору передбачає, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а не вартість спожитого природного газу. У даному випадку позивач довільно застосовує умови цього пункту типового договору. На думку суду, наведені умови п. 4.4. типового договору щодо оплати споживачем рахунку обумовлені саме тим, що споживач, який є бюджетною установою, і отримує природний газ від постачальника „останньої надії”, за відсутності письмового укладеного договору на постачання природного газу позбавлений іншої можливості оплачувати вартість природного газу, ніж як здійснити оплату на підставі отриманого рахунку, оскільки це пов'язано особливостями бюджетного законодавства.

Як було встановлено судом, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1435 від 10.01.2022 р. на оплату природного газу за період 01.12.2021 р. - 24.12.2021 року на загальну суму 2314133,12 грн., що включає в себе суму боргу в розмірі 348422,26 грн. за спожитий газ у листопаді 2021 року. Факт отримання вказаного рахунку відповідачем 17.01.2022 р. підтверджується матеріалами справи та сторонами.

Натомість судом зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу і отримання останнім окремо рахунку № 31372 від 10.12.2021 р. на оплату природного газу за листопад 2021 року на загальну суму 348422,26 грн.

Так, суд вважає, що в даному випадку має місце прострочення виконання обов'язку саме з боку кредитора з огляду на невиконання позивачем обов'язку з надання відповідачу рахунку на оплату за спожитий природний газ за листопад 2021 року.

Відповідно до частин 1-3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.04.2021 у справі N 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі N 904/5340/18, оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Згідно з частиною 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).

Частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій, а в даному випадку сторонами були вчинені таку дії у вигляді оформлення акту приймання-передачі природного газу.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів надання позивачем відповідачу рахунку на оплату природного газу за листопад 2021 року на загальну суму 348 422,26 грн., суд погоджується з позицією відповідача про відсутність підстав для здійснення позивачем нарахування санкцій на вказану суму, починаючи з 01.01.2022 р.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наразі, з огляду на отримання відповідачем у січні 2022 року рахунку № 1435 від 10.01.2022 р. на оплату природного газу за період 01.12.2021 р. - 24.12.2021 року на загальну суму 2 314 133,12 грн., що включає в себе суму боргу в розмірі 348 422,26 грн. за спожитий газ у листопаді 2021 року, відповідно суд вважає, що строк оплати відповідачем поставленого позивачем природного газу за листопад і грудень 2021 року за умовами п. 4.4 договору настав саме в січні 2022 року, і цей строк сплив 31.01.2022 року. В свою чергу порушення вказаного строку оплати розпочалось з 01.02.2022 р., і з цього моменту можливе нарахування штрафних санкцій на всю суму боргу за поставлений природний газ, яка вказана в рахунку № 1435 від 10.01.2022 р., що був отриманий відповідачем.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за типовим договором постачання природного газу з оплати природного газу згідно рахунку № 1435 від 10.01.2022 р., суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені за період з 01.02.2022 р. до 01.08.2022 р. в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Наразі враховуючи встановлений судом початок строку порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу згідно рахунку, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням існуючої суми боргу на момент виникнення періоду прострочення та з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у розрахунковий період, а саме:

? ? ?

2 314 133,1201.02.2022 - 02.06.202212210,000.055154 698,21

2 314 133,1203.06.2022 - 29.06.20222725,000.13785 591,22

1 393 599,8030.06.2022 - 31.07.202232250.13761 089,31

Отже, за розрахунком суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 301378,75 грн.

При цьому відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 0 гривень.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під “іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Так, суд враховує, що відповідач є бюджетною установою, а тому усі платежі за відповідача забезпечуються Державною казначейською службою відповідно до встановленого законодавством порядку. Розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється органами Казначейства в особливому режимі в установленому законодавством порядку з урахуванням особливостей в умовах воєнного стану. Механізм виконання в особливому режимі повноважень органів Казначейства визначений Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року №590 з наступними змінами.

Відповідно до п.19 Порядку Казначейство здійснює платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка в черговості, визначеній Порядком.

Як вказує відповідач, з метою здійснення оплати визнаної ним суми коштів за спожитий природний газ у листопаді-грудні 2021 року (920533,32 грн.) відповідач спочатку мав укласти з позивачем відповідний договір, що і було здійснено 24.02.2022 року. Проте, з огляду на те, що 24.02.2022 р. розпочалась війна з російською федерацією, це вплинуло на своєчасність здійснення бюджетних платежів. 15.04.2022 року відповідач надав до Державної казначейської служби Реєстри бюджетних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 52 та № 53, в які включив зобов'язання на загальну суму 920 533,32 грн. Проте, кошти від казначейства не надходили, у зв'язку з чим відповідач 28.06.2022 року повторно подав до Державної казначейської служби Реєстри бюджетних розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 175 та № 176. Кошти на сплату визнаної відповідачем суми надійшли від казначейства тільки 28.06.2022 року, після чого відповідачем 28.06.2022 р. були оформлені платіжні доручення №№ 967, 968, 965, 966 на загальну суму 920 533,32 гривень, які фактично були проведені 30.06.2022 р.

Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (зокрема частково виконання), а також приймаючи до уваги неподання позивачем належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 90% до суми 3 013,78 грн. (301 378,75 грн. х 10%). На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строку оплати за поставлений природний газ, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Адже, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача також 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 3013,78 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 46 867,50 грн. та інфляційних втрат в розмірі 450 225,57 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за типовим договором постачання природного газу з оплати природного газу згідно рахунку № 1435 від 10.01.2022 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних. Так, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого за договором природного газу окремо по зобов'язанням за листопад і грудень 2021 року судом наразі встановлено, що вказані розрахунки річних позивачем здійснено невірно, починаючи з 01.01.2022 р., оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що прострочення платежу з боку відповідача мало місце з 01.02.2022 р. на всю суму боргу по рахунку № 1435. Наразі, враховуючи встановлений судом початок строку порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу згідно рахунку, судом здійснено перерахунок 3% річних за період з 01.02.2022 р. по 30.11.2022 р. (вказано позивачем) з урахуванням існуючої суми боргу на момент виникнення періоду прострочення та з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, а саме:

- на суму боргу 2 314 133,12 грн. за період з 01.02.2022 р. по 29.06.2022 р. (149 дн.) 3% річних складають 28340,21 грн. (2314133,12 грн. x 3% x 149 дн. : 365 дн. : 100%);

- на суму боргу 1393599,80 грн. за період з 30.06.2022 р. по 30.11.2022 р. (154 дн.) 3% річних складають 17639,54 грн. (1393599,80 грн. x 3% x 154 дн. : 365 дн. : 100%).

Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 45 979,74 грн., а не 46867,50 грн., як заявлено позивачем.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого за договором природного газу окремо по зобов'язанням за листопад і грудень 2021 року і встановлено, що вказані розрахунки позивачем здійснено невірно, починаючи з 01.01.2022 р., оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що прострочення платежу з боку відповідача мало місце з 01.02.2022 р. на всю суму боргу по рахунку № 1435. Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат за період з 01.02.2022 р. по 30.11.2022 р. (вказано позивачем), враховуючи встановлений судом початок строку порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу згідно рахунку 1435, з урахуванням існуючої суми боргу на момент виникнення періоду прострочення та з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, виходячи з встановленого судом сукупного індексу інфляції у визначеному періоді, а саме:

- на суму боргу 2 314 133,12 грн. за період з 01.02.2022 р. по 29.06.2022 р. сума інфляційних втрат складає 368 035,71 грн.;

на суму боргу 1 393 599,80 грн. за період з 30.06.2022 р. по 30.11.2022 р. сума інфляційних втрат складає 98 666,12 грн.;

Відтак, загальна сума інфляційних втрат складає в розмірі 466 701,83 грн. В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 450 225,57 грн.

Наразі судом не приймаються доводи відповідача про те, що в кошторисі не передбачено видатків на сплату боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Так у рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України").

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Крім того, правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі N 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі N 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі N 908/1076/17.

Разом з тим суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з остаточно заявленої до стягнення суми заборгованості та без урахування зменшеного розміру пені, що дорівнює 32 867,76 грн. (2 191 183,86 грн. визнана судом обґрунтованою х 32 964,12 грн. сплаченого судового збору / 2 197 608,19 грн. заявлена сума).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради (51107, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Степове (з), вул.Козацька, буд.1а, код ЄДРПОУ 41093479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452) 1 393 599 (один мільйон триста дев'яносто три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 80 коп - основної заборгованості, 3 013 (три тисячі тринадцять) грн 78коп. - пені, 45 979 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 74 коп - 3% річних, 450 225 (чотириста п'ятдесят тисяч двісті двадцять п'ять) грн 57 коп- інфляційних витрат та 32 867 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 76 коп - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Попередній документ

110230591

Наступний документ

110230593

Інформація про рішення:

№ рішення:	110230592
№ справи:	916/1595/22
Дата рішення:	12.04.2023
Дата публікації:	17.04.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.04.2023)
Дата надходження:	18.07.2022
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

07.09.2022 12:45	Господарський суд Одеської області
09.11.2022 12:00	Господарський суд Одеської області
30.11.2022 12:30	Господарський суд Одеської області
14.12.2022 11:00	Господарський суд Одеської області
25.01.2023 12:30	Господарський суд Одеської області
08.02.2023 12:30	Господарський суд Одеської області
15.03.2023 12:45	Господарський суд Одеської області
12.04.2023 11:30	Господарський суд Одеської області
01.08.2023 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
06.09.2023 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
10.10.2023 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
05.12.2023 13:00	Касаційний господарський суд
05.03.2024 13:20	Касаційний господарський суд