65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2154/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення, розірвання договору та виселення -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича, в якому просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 18355,27 грн. та 1765 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати;
- розірвати договір оренди №25/80 у новій редакції від 28.11.2012, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мендровим Петром Івановичем;
- виселити Фізичну особу-підприємця Мендрова Петра Івановича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 44,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, провулок Ширяївський, 8, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
Позовні вимоги ДКВ ОМР обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №25/80 у новій редакції від 28.11.2012.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.09.2022 о 15:45. Ухвалою суду від 27.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/2154/22 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 25.10.2022 о 12:15. Ухвалою суду від 25.10.2022 відкладено підготовче засідання на 30.11.2022 о 14:15. Ухвалою суду від 30.11.2022 відкладено підготовче засідання на 14.12.2022 о 12:20. Ухвалою суду від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023 об 11:15. Ухвалою суду від 25.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/2154/22; призначено справу №916/2154/22 до розгляду по суті в засіданні суду на 17.02.2023 о 09:40.
16.02.2023 за вх.№4977/23 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судом у протокольній формі задоволено.
Ухвалою суду від 17.02.2023 відкладено розгляд справи на 15.03.2023 о 12:40.
Позивач у підготовчі та судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у підготовчі та судові засідання відповідач не з'явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/2154/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 15.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 12.04.2023 у зв'язку з наслідками введення в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
13.12.2002 між Ленінською райадміністрацією (орендодавець) та ПП “Мендров” (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 26,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Ширяївський, 8, під виробництво у строк до 13.12.2005.
Додатком до договору оренди №б/н від 13.12.2002 є рахунок орендної плати за договором.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі приміщення від 13.12.2002, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, загальною площею 26,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, пров. Ширяївський, 8.
Додатковим погодженням №15/П від 15.01.2003 до договору оренди №б/н від 13.12.2002 сторони визначили, що у тексті договору оренди №б/н від 13.12.2002 назву орендодавця змінити з Ленінської райадміністрації на КП ДЕЗ “Пересипське”, згідно рішення ОМР від 27.12.2022 №888-ХХІV “Про реформування житлово-комунального господарства”.
Додатковим погодженням від 01.04.2003 сторони визначили орендну плату відповідно до Методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду майна, затвердженої рішенням Одеського міськвиконкому №1054-ХХІV від 26.03.2003.
Додатковим погодженням від 02.11.2007 до договору оренди №б/н від 13.12.2002 сторони визначили наступне:
- у тексті договору оренди №б/н від 13.12.2002 на нежитлове приміщення 1-го поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Ширяєвський, 8, назву орендодавця змінити з КП ДЕЗ “Пересипське” на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 №56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”;
- на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846 “Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 13.12.2002, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Ширяєвський, 8, орендна плата з 01.01.2007 розраховується відповідно до вказаної методики; до 01.01.2007 орендна плата сплачується згідно додаткового погодження №48 від 01.04.2003 до договору оренди № б/н від 13.12.2002;
- строк дії договору оренди продовжити до 01.05.2008;
- у зв'язку з затвердженням (розпорядження міського голови №770-01р від 20.07.2001) нової редакції договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності, сторони домовилися переукласти договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 13.12.2002, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Ширяєвський, 8, у новій редакції з 02.11.2007; змінити поточний номер договору оренди: з №б/н на №25/80.
02.11.2007 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством Мендровим П.І. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №25/80, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Ширяєвський, 8, 1-го поверху, загальною площею 26,3 кв.м, під розміщення майстерні з ремонту електропобутових товарів та виробництво; строк дії договору до 01.05.2008.
Додатком до договору №25/80 від 02.11.2007 виступає розрахунок орендної плати за договором.
Додатковим погодженням від 01.10.2008 до договору оренди нежитлового приміщення №25/80 від 02.11.2007 сторони, зокрема, визначили змінити строк дії договору до 01.04.2009.
Додатковим погодженням від 30.12.2008 до договору оренди нежитлового приміщення №25/80 від 02.11.2007 сторони, зокрема, визначили змінити строк дії договору до 30.12.2011.
Додатковим погодженням від 30.09.2009 до договору оренди нежитлового приміщення №25/80 від 02.11.2007, сторони визначили, зокрема, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846 “Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, на підставі листа орендаря та у зв'язку із збільшенням орендної площі, орендна плата за орендоване приміщення з 30.09.2009 розраховується за визначеною формулою.
Додатковим погодженням від 28.11.2012 до договору оренди нежитлового приміщення №25/80 від 02.11.2007 сторони визначили наступне:
- у тексті договору оренди №25/80 від 02.11.2007 назву орендодавця змінити на: Департамент комунальної власності Одеської міської ради;
- пункт 1.1 договору оренди №25/80 від 02.11.2007 викласти у наступній редакції: “орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеса, провул. Ширяївський, 8, перших поверхів, загальною площею 44,1 кв.м, під розміщення майстерні з ремонту побутових телефонних апаратів і склад”;
- змінити п.1.2 договору оренди приміщення №25/80 від 02.11.2007 у частині строку його дії: до 01.11.2015, на підставі листа орендаря;
- у зв'язку з затвердженням (рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №3781-V від 25.12.2008) нової редакції договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності, сторони домовилися переукласти договір оренди №24/80 від 02.11.2007 нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, провул. Ширяївський, 8, у новій редакції, з 28.11.2012.
28.11.2012 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мендровим Петром Івановичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщення №25/80 (нова редакція), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 44,1 (сорок чотири і один) кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, провул. Ширяївський, 8 (далі за текстом об'єкт оренди).
Відповідно до п.1.2 договору строк дії договору оренди до 01.11.2015.
У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, з наступними змінами та доповненнями. За орендовані приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 753,30 (сімсот п'ятдесят три) грн. 30 копійок за всі приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п.п. 2.4, 2.5 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За п.3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 4.2 договору встановлено, зокрема, що на протязі дії цього договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Згідно з п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.
За п.п. 7.1, 7.3, 7.6, 7.8 договору питання, не врегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством України. При тривалому, більше трьох місяців, невикористанні орендарем наданого йому приміщення за цим договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, що передбачені договором.
В матеріалах справи наявний розрахунок орендної плати по оренді приміщення №25/80 (нова редакція).
30.08.2016 сторонами договору оренди від 28.11.2012 №25/80 (нова редакція) укладено додатковий договір, відповідно до якого:
- термін дії договору оренди: з 30.08.2016 до 30.07.2019;
- орендна плата з 30.08.2016 розраховується таким чином: площа - 44,1 кв.м, ринкова вартість - 231333 грн., відсоток від ринкової вартості приміщення - 5%, індекс інфляції з 04.08.2016 - 0,999, місячна орендна плата на 01.08.2016 - 962,92 грн., ПДВ-20% - 192,58 грн., всього - 1155,50 грн.;
- за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 30.08.2016, що становить за перший, після підписання цього додаткового договору, місяць 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 92 коп. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Також в матеріалах справи наявні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором №25/80, відповідно до якого заборгованість з орендної плати з жовтня 2021 року по липень 2022 року складає 18355,27 грн. та пеня складає 1765,87 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 28.11.2012 №25/80 (нова редакція) стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (1992 року, закон втратив чинність на підставі закону №157-IX від 03.10.2019) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (2020 року) визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 17 Закон України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Пунктом 5 постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану” (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/191972/) встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу; є суб'єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв'язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Одеса”, але не використовують його у зв'язку з введенням воєнного стану (п.1). Згідно з п.2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII “Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану” (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/192646/) вищевказане рішення від 29.06.2022 №969-VIII доповнено пунктом 3 наступного змісту: “3.Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.”.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, договір оренди нежитлового приміщення від 28.11.2022 №25/50 був продовжений сторонами на умовах додаткового договору №8 від 30.08.2016 із визначенням базової ставки орендної плати та строку договору до 30.07.2019, який в подальшому був пролонгований сторонами відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (1992 року), тобто до 30.06.2022, разом з тим, господарський суд вказує, що спірний договір у відповідності до п.5 постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2022 №634 був продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Господарський суд вказує, що позивачем в якості підстави позову визначено несплату відповідачем орендної плати за заявлений період, що на думку позивача є систематичним порушенням умов договору.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, систематично несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим на кінець кожного місяця спірного періоду за відповідачем рахувалась заборгованість. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
Як було встановлено судом, спірна заборгованість з орендної плати включає в себе, зокрема, орендну плату за використання відповідачем комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану в Україні. Між тим, при здійсненні розрахунку заборгованості, позивач не врахував обов'язкового до виконання на території м. Одеси рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 року №969-VIII та не забезпечив нарахування орендної плати відповідачу згідно з цим рішенням, починаючи з 24.02.2022 року, а саме у розмірі 50 відсотків від суми орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). За цих обставин судом було здійснено власний розрахунок обґрунтованої суми орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за використання орендованого нежитлового приміщення у спірному періоді (жовтень 2021 року - липень 2022 року), з урахуванням вищевказаного рішення міської ради. Так, за розрахунком суду, всього у спірному періоді відповідач мав сплатити на користь позивача орендну плату у загальному розмірі 13365,20 грн., таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати цієї суми, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 13365,20 грн., врешті заявленої суми основного боргу судом відмовляється.
Щодо заявленої до стягнення пені, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сплата відповідачем пені передбачена п.5.2 укладеного між сторонами договору.
Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань у вигляді несплати за використання орендованого майна, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені. Між тим, як встановлено судом, не врахування позивачем змісту вищевказаного рішення Одеської міської ради вплинуло на вірність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми основного боргу, а отже і суми пені виходячи з бази її нарахування, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок, з урахуванням розміру орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем у спірному періоді, та встановив, що вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2021 року по липень 2022 року є 1357,86 грн., врешті заявленої суми пені судом відмовляється.
Щодо позовних вимог про розірвання договору та виселення, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, на підтвердження обґрунтованості вимог про розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичну несплату орендних платежів до місцевого бюджету м. Одеси.
Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлення судом порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди 28.11.2012 №25/80 (нова редакція) та оскільки допущене відповідачем порушення зобов'язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення відповідача свідчить про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди територіальній громаді м. Одеси, а отже вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги факт наявної у відповідача заборгованості за договором оренди, враховуючи задоволення судом вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, господарський суд із врахуванням аналізу вказаних обставин та положень законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про виселення відповідача з займаних приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а саме: стягнення з Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича 13365,20 грн. заборгованості, 1357,86 грн. пені, розірвання договору оренди №25/80 у новій редакції від 28.11.2012 та виселення Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича з займаних за договором приміщень. В решті позову судом відмовляється.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мендрова Петра Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 13365 /тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять/ грн. 20 коп. заборгованості, 1357 /одну тисячу триста п'ятдесят сім/ грн. 86 коп. пені та 6777 /шість тисяч сімсот сімдесят сім/ грн. 35 коп. судового збору.
3.Розірвати договір оренди №25/80 у новій редакції від 28.11.2012, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем Мендровим Петром Івановичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
4.Виселити Фізичну особу-підприємця Мендрова Петра Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 44,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, провулок Ширяївський, 8, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).
5.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2023 р.
Суддя Ю.С. Бездоля