ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2023Справа №910/769/23
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 15 205,38 грн.,
У січні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 15 205,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №896/21-Т/ЦЗ від 11.11.2021 "All Risks" та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003048896, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 15 205,38 грн. покладається на відповідача.
До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн., а також очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. та на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі №910/769/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала суду від 23.01.2023 була надіслана Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" 25.01.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493600601 була вручена відповідачу 31.01.2023.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 23.01.2023 є 31.01.2023 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105493600601 відмітки про вручення судового рішення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/769/23 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення іншим учасникам справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було подати відзив на позов у строк до 15.02.2022 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
16.02.2023 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат по господарській справі №910/769/23 з доказами її направлення відповідачу.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо від сторін не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
11.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Приватним акціонерним товариством "Вентиляційні Системи" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №896/21-Т/ЦЗ від 11.11.2021 "All Risks" (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 13 Договору строк його дії встановлено з 18.11.2021 по 17.11.2022.
09.08.2022 близько 08 год. 20 хв. по вулиці Героїв Дніпра у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 . А саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Venza, під час руху заднім ходом здійснив зіткнення із автомобілем Chevrolet Cruze, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Факт скоєння ДТП підтверджується відомостями Управління патрульної поліції в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду №3022224446160267.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.9 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №756/6703/22, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з зверненням Приватного акціонерного товариства "Вентиляційні Системи" до страховика за Договором із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 09.08.2022, позивачем на підставі страхового акту №006.01173622-1 від 16.08.2022, розрахунку страхового відшкодування від 16.08.2022, здійсненого з урахуванням виставленого Приватним акціонерним товариством "Українська Автомобільна Корпорація" (СТО) рахунку-фактури №0000006472 від 16.08.2022 на суму 16 805,38 грн., виконано свої зобов'язання за Договором та здійснено відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів (на рахунок СТО) у сумі 16 805,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42542160 від 17.08.2022.
Тобто фактично позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування за Договором у розмірі 16 805,38 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №756/6703/22, спірна ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду автомобілю Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003048896, що підтверджується інформацією із Централізованої бази даних МТСБУ.
Договором (полісом) №АР/003048896 передбачено, що франшиза становить - 1 600,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 09.08.2022.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором позивачем було надано суду страховий акт №006.01173622-1 від 16.08.2022, розрахунок страхового відшкодування від 16.08.2022, акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 09.08.2022, виставлений Приватним акціонерним товариством "Українська Автомобільна Корпорація" (СТО) рахунок-фактури №0000006472 від 16.08.2022 на суму 16 805,38 грн., ремонтну калькуляцію №15082022/3 та платіжне доручення №42542160 від 17.08.2022 на суму 16 805,38 грн. з призначенням платежу - страхова виплата ПАТ "Вентиляційні Системи", акт №006.01173622-1 від 16.08.2022, рахунок №0000006472 від 16.08.2022, НОМЕР_1 , в т.ч. ПДВ.
У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Філією "Автомобільний центр Київ" Приватного акціонерного товариства "Українська Автомобільна Корпорація" не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - "ПДВ"). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17.
Приватне акціонерне товариство "Українська Автомобільна Корпорація" (індивідуальний податковий номер 031215626558) є платником податку на додану вартість з 17.07.1997, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.
Відтак, керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку про правомірність включення до виплаченого страхувальнику за Договором страхового відшкодування суми податку на додану вартість.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу рік випуску автомобіля Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 2016 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 - ми років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю.
Керуючись нормами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого за Договором транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 16 805,38 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відтак, враховуючи визначені полісом №АР/003048896 розмір франшизи - 1 600,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн., встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту, право на відшкодування якого перейшло до позивача, - 16 805,38 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 205,38 грн.
Попри наведене, позивач вказує, що не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а обрав альтернативний спосіб захисту свого порушення права - шляхом звернення до суду із даним позовом.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
За приписами п. 35.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Таким чином, з огляду на норми статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків; зазначений у підпункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, від 03.10.2018 у справі №753/5293/16-ц, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц, від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, а також Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 у справі №758/16132/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц, 05.02.2020 у справі №748/1893/18, від 22.04.2021 у справі №754/5626/19, від 25.05.2020 у справі №910/10075/19 та від 25.11.2021 у справі №204/5314/18.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі ст. 36 положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Прикметно, що формуючи у постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) правову позицію щодо того, що звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, від 03.10.2018 у справі №753/5293/16-ц, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 01.07.2019 у справі №513/1275/14-ц; від 11.12.2019 у справі №465/4287/15.
У зв'язку з наведеним наразі у даній сфері правовідносин актуальними є як правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обов'язковості звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", так і правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необов'язковості такого звернення та можливості страховика звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Тобто у правовому регулюванні спірних правовідносин відсутня єдність судової практики на рівні як судів касаційної інстанції, так і Великої Палати Верховного Суду щодо обов'язковості звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В той же час, суд відзначає, що приписи статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є чіткими, однозначними та передбачають умовою для отримання страхового відшкодування подання потерпілим чи іншою особою саме страховику (а не суду) та саме заяви про страхове відшкодування (а не позовної заяви), до якої законодавцем встановлено чіткі вимоги (відмінні від вимог до позовної заяви).
При цьому, дані приписи мають на меті надання можливості страховику за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ реалізувати закріплені в Законі права на отримання інформації та витребування документів задля встановлення всіх обставин страхового випадку, адже останній не є його учасником, а тим більше - суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) (в тому числі, направивши на огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) свого працівника, аварійного комісара або експерта).
Виключно за наслідками вчинення вказаних дій, які зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем у положеннях статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку нездійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, може йтися про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором (полісом), що підлягає судовому захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №910/10075/19.
У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Керуючись наведеним приписами законодавства та приймаючи до уваги, що спірна ДТП сталася 09.08.2022, позивач має право звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у строк до 09.08.2023.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ №АР/003048896 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання може бути встановлений як договором, так і законом.
В даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено строк виконання зобов'язання із виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.
Визначені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки на вчинення певних дій (звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, строк розгляду даної заяви, строк для здійснення страхової виплати тощо) зумовлені суттю та специфікою страхової діяльності - страховик за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ не являється учасником делікту та фактично на оплатній основі відповідає в певній частині шкоди за вчинення винною особою правопорушення.
Відтак законодавець, встановлюючи відповідні строки (строк в один рік з дати настання ДТП для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування; 90 днів з моменту одержання заяви для здійснення виплати страхового відшкодування та відповідних документів), мав на меті забезпечити можливість страховику (який, на відміну від страховика за договором КАСКО, не є обізнаним про настання страхового випадку до звернення до нього із заявою про страхове відшкодування та не є суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) перевірити відомості щодо обставин настання страхового випадку (наприклад, перевірити чи не є такий випадок "страховим шахрайством") та перевірити вірність визначеного розміру шкоди.
Також враховуючи зумовлену специфікою страхової діяльності велику кількість страхових випадків, які настають щоденно, встановлення даних строків надає можливість страховику планувати свою фінансову діяльність та рівномірно розподіляти витрати на виплату страхового відшкодування з метою недопущення настання неплатоспроможності такого суб'єкта господарювання.
Нехтування встановленими Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строками нічим іншим не відрізняється від нехтування встановленими договором строками.
Таким чином, якщо керуватись логікою, що оскільки вказаним Законом не передбачено обов'язку досудового врегулювання даного спору, а відтак визначені для страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ строки не мають значення, то за такою ж логікою можна нехтувати встановленим кредитним договором строком на повернення кредиту, встановленим договором строком на виконання робіт, встановленим договором поставки строком на оплату поставленого товару тощо та в будь-який момент звернутись до суду із позовом про стягнення коштів/повернення попередньої оплати/зобов'язання виконати підрядні роботи тощо, незалежно від настання чи ненастання строку на виконання таких обов'язків, оскільки у вказаних правовідносинах законом також не визначено обов'язку досудового врегулювання спору.
Однак, як вбачається з усталеної судової практики в інших категоріях спорів якщо станом на дату розгляду справи по суті у відповідача не наступив строк виконання зобов'язання, суди відмовляють у задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права у позивача. При цьому, у таких рішеннях суди не посилаються на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002, оскільки загальновідомою є різниця між претензією, як досудовою формою врегулювання спору, та вимогою, з направленням якої пов'язане настання строку виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" або інші норми в залежності від спірних правовідносин сторін), в той час як сплив визначеного законом строку дає підстави для кваліфікації такого зобов'язання як простроченого.
Звернення потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, безпосередньо до суду має своїм наслідком ситуацію, коли позов пред'являється до дати настання обов'язку із здійснення виплати та навіть до дати початку перебігу встановленого законом строку для виконання зобов'язання та, враховуючи, що дана категорія справ в тотальній більшості випадків розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, тобто, строк її розгляду повинен не перевищувати 60 календарних днів, то фактично станом на дату розгляду справи строк виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ свого обов'язку з здійснення страхової виплати є таким, що не настав.
Суд погоджується, що вказаним Законом не передбачено обов'язку потерпілого або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про страхове відшкодування, однак в даному випадку одержання страхового відшкодування це право особи, яке остання може реалізовувати або не реалізовувати.
У разі якщо потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, бажає реалізувати своє право та одержати страхове відшкодування, то відповідно має вчинити визначені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дії - звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про виплату страхового відшкодування, яка повинна відповідати встановленим ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимогам, та долучити до такої заяви передбачені цією ж статтею документи.
Саме з моментом подання у передбаченому ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку заяви даний Закон пов'язує виникнення у страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ обов'язку з виплати страхового відшкодування, початок перебігу строку на виконання такого обов'язку та відповідно відповідальність за порушення такого строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на дату розгляду даного спору права позивача не були порушені, а відповідачем не було построчено виконання свого обов'язку з здійснення страхового відшкодування, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" не зверталось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
До того ж, правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к передбачає, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не є обов'язковим.
Тобто правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, поширюється на вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, на що звертав увагу Верховний Суду у своїй постанові від 25.02.2021 у справі №643/4766/17.
В свою чергу, правова позиція з приводу обов'язковості звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, постановах Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №910/10075/19, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 24.04.2019 у справі №643/19957/15-ц, від 02.12.2018 у справі №641/8243/14-ц, від 14.06.2018 у справі №357/9466/15-к, а також постановах Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №910/7736/20, від 15.02.2021 у справі №910/9468/20, від 30.11.2020 у справі №910/7452/20.
Попри наведене, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003048896, а отже останній все ж таки має обов'язок здійснити страхове відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок спірної ДТП, проте строк виконання такого обов'язку станом на дату розгляду справи №910/769/23 не настав.
При цьому, позивач вправі звернутись до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату спірного страхового відшкодування до 09.08.2023, а у разі ігнорування відповідачем даного звернення або у разі прийняття рішення про відмову у страховій виплаті Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" буде вимушене повторно звернутись до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування.
Відтак, з огляду на відсутність єдності судової практики з даного питання навіть на рівні Великої Палати Верховного Суду та наявність у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" обов'язку здійснити страхове відшкодування матеріального збитку, завданого автомобілю Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок спірної ДТП, суд, з метою процесуальної економії, вбачає за необхідне задовольнити вимогу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 15 205,38 грн.
Щодо розподілу судових витрат позивача.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 4 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було долучено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн., а також очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. та на проведення експертизи у розмірі 5 000,00 грн.
16.02.2023 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат по господарській справі №910/769/23, до якої позивачем було долучено Договір №280921 про надання правової допомоги від 28.09.2021, виставлений адвокатом Даниловим А.Г. рахунок №910/769/23 від 09.02.2023 на суму 3 000,00 грн., акт виконаних робіт №910/769/23 від 09.02.2023 на суму 3 000,00 грн. та платіжне доручення №6796280 від 09.02.2023 на суму 3 000,00 грн.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №906/201/21 зазначено, що суд має застосовувати приписи частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Судом встановлено, що звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, а відповідачем не було порушено (прострочено) виконання своїх зобов'язань із виплати страхового відшкодування.
Водночас, якби Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" добросовісно виконувало покладені на нього ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язки в частині звернення із заявою про здійснення страхового відшкодування, відповідач (страховик за полісом) мав би можливість розпочати розслідування страхової події, за наслідками якого виплатити позивачу страхове відшкодування в позасудовому порядку. Відтак, оскільки позивачем не виконано покладених на нього Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язків, то саме він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.
Зокрема, таким тягарем є понесення судових витрат за розгляд спору, в якому ініціатор спору недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди.
Отже фактично спір у справі №910/769/23 виник внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", а тому на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати позивача на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн. на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування".
Керуючись статтями 13, 14, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б,2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 15 205 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 38 коп. Видати наказ.
3. Судові витрати позивача на оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 14.04.2023.
Суддя Р.В. Бойко