ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
14.04.2023Справа № 910/5506/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оборонні технології"
до Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт"
та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання недійсним висновку про вартість майна та зобов'язання виключити з акту про примусове відчуження відомостей
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оборонні технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання недійсним висновку про вартість майна, викладеного у звіті відповідача-1 від 01.11.2022, та зобов'язання відповідача-2 виключити з Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 01.12.2022 відомості про звіт відповідача1 від 01.11.2022 та визначену ним вартість майна.
Позовні вимоги обґрунтовано допущеними при визначенні вартості майна посадовою особою відповідача1 порушеннями в частині використання методичних підходів та методів оцінки.
За твердженнями позовної заяви внаслідок допущених відповідачем-1 порушень вимог законодавства порушено право позивача на справедливе відшкодування вартості примусово відчуженого нерухомого майна в умовах воєнного стану.
У даному випадку позивачем по суті заявлено позов для створення більш сприятливих умов для стягнення з Держави у майбутньому справедливої для позивача вартості відчуженого майна, у тому числі з урахуванням втраченої вигоди від його підприємницької діяльності, пов'язаної з виконанням контрактів з Міністерством оборони України.
У той же час, право на повне відшкодування вартості відчуженого в умовах воєнного стану майна може бути реалізованим позивачем відповідно до статей 11-13 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та відповідно до Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 31.10.2012.
Відповідно до статті 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України «Про введення воєнного стану», у тому числі, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан.
Правовий механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану врегульовано Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до статті 1 цього Закону під примусовим відчуженням майна розуміється позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Статтею 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено два можливих способи примусового відчуження майна (титулу приватної власності): з попереднім повним відшкодуванням його вартості та з наступним повним відшкодуванням його вартості.
За приписами статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження майна складається акт. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі неможливості залучити до оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання така оцінка проводиться суб'єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.
Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду (частина третя статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінкою майна є процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 33-35 Постанови від 13.03.2018 у справі №914/881/17, звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених Законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства (пункт 37 Постанови від 13.03.2018 у справі №914/881/17).
Окремо Господарський суд міста Києва має зазначити, що друга позовна вимога знаходиться у прямій залежності від процесуально-правової можливості розгляду першої вимоги. Крім того, зобов'язання про вилучення з акту інформації, що на момент його складення об'єктивно існувала та мала бути відображеною у цьому документі не може бути предметом окремого судового дослідження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати зроблений посадовою особою у межах своїх повноважень висновок є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду, оскільки позивач має правову можливість захисту своїх прав у встановлений Законом спосіб та у визначеному постановою Кабінету Міністрів України порядку.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у господарському процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує господарське судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням господарського судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування доказів в інших судових справах або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі. Недопустимим з огляду на завдання господарського судочинства є ініціювання окремого позовного провадження з метою створення передумов для визнання певного доказу у майбутньому судовому розгляді належним та допустимим або навпаки. Такі позови не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту першого частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оборонні технології" до Приватного підприємства «Консалтингова група "Арго-Експерт" та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання недійсним висновку про вартість майна, викладеного у звіті відповідача1 від 01.11.2022, та зобов'язання відповідача-2 виключити з Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 01.12.2022 відомості про звіт відповідача1 від 01.11.2022 та визначену ним вартість майна.
Відповідно до частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, пункт 30 Постанови у справі №333/6816/17 від 30.06.2020) даний позов відноситься до категорії позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Керуючись статтями 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Оборонні технології" у відкритті провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Ю.Кирилюк