Справа № 199/7995/22
(2/199/569/23)
Іменем України
12.04.2023
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження (заочний розгляд) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, посилаючись в його обґрунтування на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2015 р. по справі №199/4136/15-ц з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором. Рішення відповідачем не виконано. Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував три відсотка річних та інфляційні витрати за період з 11.02.2019 р. по 10.02.2022 р. в сумі 40 349,59 грн. та 98632,33 грн. відповідно, які просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій зазначав, що просить проводить судові засідання за відсутністю представника позивача, а також вказував, що не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76- 80 ЦПК України встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2015 р. по справі №199/4136/15-ц задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №096-2008-1734 від 28.05.2008 р. в сумі 490 299,48 грн., яка складається з: 11610,98 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 440 547,39 грн. - сума дострокового стягнення кредиту; 37 411,66 грн. - відсотки; 729,44 грн. - підвищені відсотки, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку понесені ним судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 3654 грн. 00 коп. (а.с. 4-5).
Судове рішення божником не виконано.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків; заявою від 31.10.2022 р. усунуто недоліки та надана копія платіжного доручення №9595/13 від 21.07.2022 р. про сплату позивачем судового збору у сумі 2481,00 грн.
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2022 р. відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
- 26.01.2023 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про участь в судовому засіданні, яке призначене на 27.01.2023 р., в режимі відеоконференції, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2023 р.
Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав кредитору у зобов'язанні, яке виникло на підставі кредитного договору, та відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду позовних вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті статей 524, 533, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».
Відповідно до ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів виконання судового рішення по справі №199/4136/15-ц та повернення відповідачем кредиту і сплати відсотків за користування кредитом суду не надано.
Крім того, як убачається із відкритих джерел, а саме з Єдиного реєстру судових рішень, позивач звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення по справі №199/4136/15-ц, що також свідчить про невиконання відповідачем рішення суду та неповернення суми кредиту.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 40 349,59 грн. та інфляційних витрат у сумі 98632,33 грн. нарахованих на суму неповерненого кредиту у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 11.02.2019р. по 10.02.2022р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи, що суд задовольнив позов в повному обсязі, керуючись принципом пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2481,00 грн., сплачений позивачем при подачі позову.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) три відсотка річних у сумі 40 349 (сорок тисяч триста сорок дев'ять) грн. 59 -коп., інфляційні витрати у сумі 98632 (дев'яносто вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 33 коп. та судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп., а всього 141462 (сто сорок одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 92 коп.
Дата складення повного судового рішення 14.04.2023 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї