Справа № 761/3719/22 Суддя (судді) першої інстанції: Аббасова Н.В.
13 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00007786 від 12.01.2022 р.
Позов обґрунтовано тим що, позивач не вчиняв правопорушення, оскільки транспортний засіб SKANIA Р124, державний номер НОМЕР_1 , який із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 14,1 % (5,752 т.), у день вчинення правопорушення не перебував у користуванні ПАТ «Агропромислова група», керівником якого є ОСОБА_1 , а перебував у користуванні ФОП ОСОБА_2 згідно з договором оренди № 368 від 01.07.2021.
Окрім того, на думку позивача, дана постанова складена з порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу., в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати протиправною та скасувати постанову серії ВМ №00007786 від 12.01.2022 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що транспортний засіб у день вчинення правопорушення не перебував у користуванні ПАТ «Агропромислова група», а перебував в користуванні ФОП ОСОБА_2 згідно договору оренди № 368 від 01.07.2021 р.
Також скаржник вказує, що оскаржувана постанова складена з порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року №512.
Зокрема, апелянт стверджує, що уповноважена особа відповідача повинна була спочатку з'ясувати, яка саме модифікація автомобіля та отримати дані з технічних приладів про вагу автомобіля в цілому, вагове навантаження на кожну вісь та відповідно вказати такі дані у постанові.
Від відповідача до суду 13.04.2023 року надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком В.О. винесено постанову серії ВМ №00007786 від 12.01.2022, відповідно до якої 15.11.2021 о 14 год. 02 хв., за адресою М-05, км 36+303 Київ-Одеса, відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу SKANIA Р 124, державний номерний знак НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 14,1% (5,752т.). Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу SKANIA Р 124 державний номерний знак НОМЕР_1 , власником автомобіля є ПрАТ «Агропромислова група», тип транспортного засобу Самоскид - С.
Позивач є директором ПрАТ «Агропромислова група» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В матеріалах справи наявний договір № 368 оренди автотранспортних засобів та спеціальної техніки від 01.07.2021 року та додаток № 1 до договору, відповідно до якого ПрАТ «Агропромислова група» в особі голови правління Сівецького А.В. надало в оренду ФОП ОСОБА_2 транспортні засоби.
Не погоджуючись із вказаною постановою інспектора, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Отже, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові чи габаритні параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, ширини, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що транспортний засіб у день вчинення правопорушення не перебував у користуванні ПАТ «Агропромислова група», керівником якого є ОСОБА_1 , а перебував в користуванні ФОП ОСОБА_2 згідно з договором оренди № 368 від 01.07.2021, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 14-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів, які підтверджували б відповідне звернення до відповідача та повідомлення ним таких обставин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів" від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Згідно з пунктами 3, 21 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.
Отже, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.
Однак, скаржником не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених вищевказаним Порядком, а саме: внесення відомостей про ФОП ОСОБА_2 , як належного користувача транспортного засобу Scania, д.н.з. НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Отже, відсутні підстави вважати, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є інша особа, а не ОСОБА_1 .
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова серії ВМ№00007786 від 12.01.2022 відносно позивача прийнята правомірно, оскільки він є керівником юридичної особи ПрАТ «Агропромислова група», за якою зареєстровано транспортний засіб Scania, д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, як правильно вказано судом першої інстанції, наявність договору оренди №368 від 01.07.2021 не свідчить про відсутність підстав щодо неможливості притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Щодо доводів апелянта про те, що оскаржувана постанова складена з порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що уповноважена особа відповідача повинна була спочатку з'ясувати, яка саме модифікація автомобіля та отримати дані з технічних приладів про вагу автомобіля в цілому, вагове навантаження на кожну вісь та відповідно вказали такі дані у постанові.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, км 36+303 за допомогою технічного засобу WIM5.5, номер свідоцтва про повірку технічного засобу №35-02/5714, 5715, 5716, 5717 до 30.09.2022.
У матеріалах справи міститься сертифікат перевірки типу від 17.06.2020 №UA.TR/001 76-20 Rev.0, приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, призначення типу Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WІМ)», чинний до 16.06.2030, а також свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5714, №35-02/5715, №35-02/5716, №35-02/5716 чинні до 30.09.202.2022.
Отже, оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, номера свідоцтв про його повірку та строк їх дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а також вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ, враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.
Колегія суддів наголошує, що апелянтом належних доказів несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження та габаритів в автоматичному режимі не надано.
Відповідно до п. 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція №512), під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Разом з тим, положення розділу ІІ Інструкції не зобов'язують уповноважену посадову особу в кожному випадку складення постанови про адміністративне правопорушення зазначати в ній усі відомості про транспортний засіб, передбачені додатком 1 до Інструкції.
Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; та/або відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Водночас, колегія суддів бере до уваги, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі включає формування структурованих даних, інформаційних файлів, тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/коригувати або змінювати зміст такої постанови є неможливим.
Тобто, в оскаржуваній постанові зазначено всі відомості, які вимагаються законодавством, зокрема ст. 283 КУпАП, та які є достатніми і необхідними для встановлення суті та змісту вчиненого позивачем порушення.
Крім того, Інструкція № 512, зокрема пункт 3, не містить посилання на форму постанови відповідно до Додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
У свою чергу, скаржником не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовують факт перевищення при перевезенні вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не обґрунтовує вимоги відсутністю події адміністративного правопорушення, натомість вказує на недоліки в оформленні оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко